Рішення № 98398149, 19.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. № 520/8784/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати при проведенні ОСОБА_1 розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки, починаючи з 12.09.2020 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй під час проведенні розрахунку пенсії за віком застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки, оскільки позивач за призначенням пенсії за віком звернулась вперше. Позивач вважаючи протиправною відмову відповідача звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому вказав, що позивачу з 16.08.2011 призначено пенсію за віком, як працівнику охорони здоров`я, зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням пільг Закону України "Про пенсійне забезпечення", отже в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні. Просив у позові відмовити.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 16.08.2011 у зв`язку з призначенням їй пенсії за вислугу років, відповідно до норм статей 7, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику охорони здоров`я.

З 17 серпня 2011 року позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з працевлаштуванням на посаду та дає право на призначення пенсії за вислугу років.

12 вересня 2020 року у ОСОБА_1 виникло право на отримання пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14 вересня 2020 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №13 управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії.

Проте, у призначенні пенсії за віком відмовлено та надано позивачу для заповнення бланк про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обґрунтовуючи це тим, що програмне забезпечення пенсійного фонду не передбачає повторного призначення пенсії особам яким вже пенсія призначена і призначення можливе лише шляхом переведення з одного виду пенсії на інший.

21 січня 2021 року позивач звернулась із заявою до відділу обслуговування громадян №13 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила надати перерахунок її пенсії за віком враховуючи заробітну плату після призначення пільгової пенсії з відповідними роз`ясненнями щодо не виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних як працівнику охорони здоров`я.

Листом від 08 лютого 2021 року №1133-1569/Г-02/8-2000/21 відділ обслуговування громадян №13 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомив позивачу, що її переведено з 14.09.2020 на пенсію за віком. Також, вказано, що пенсія за віком обрахована із її заробітку за періоди роботи з 01.01.1990 по 30.06.2000. Оптимальний середньомісячний заробіток обчислений відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.04.1995 по 31.03.2000 та з 01.07.2000 по 31.07.2011 з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014 - 2016 роки (4888,83 грн), становить 8530,91 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,74498.

24 лютого 2021 року позивач через ВСБ-портал Пенсійного фонду України звернулася із заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила призначити та виплачувати їй з 12 вересня 2020 року пенсію за віком відповідно до ст.ст. 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за гри календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017, 2018, 2019 роки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 15 березня 2021 року вих. №2628-4171/Г-02/8-2000/21 повідомило позивачу, що пенсія призначена і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з діями та відмовою відповідача у призначені їй пенсії, виходячи з обчислення заробітної плати із застосуванням показника за 2017-2019 роки, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу; робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи; механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення); працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах; робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання; деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55; працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55; спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено 16.08.2011 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику охорони здоров`я, яку вона отримувала по 16.08.2011.

Виплату вказаної пенсії 17 серпня 2011 року позивачу припинено у зв`язку з працевлаштуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Колегія суддів зауважує, що ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Частиною 2 вказаною статті визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Суд зазначає, що позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

За призначенням пенсії за віком відповідно до України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV позивач звернулася до відповідача із заявою вперше 12 вересня 2020 року, за результатами розгляду якої позивачу призначено пенсію за віком відповідно приписів вказаного Закону.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснив переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в межах норм одного нормативно-правового акту - Закону №1058-ІV. Однак, пенсія за віком позивачу мала бути призначена вперше з 12 вересня 2020 року на підставі ст.26 цього Закону. Частиною першої цієї статті Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на, призначення пенсії за, віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року". В абзаці 3 цієї частини статті зазначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня - 1960 року.

Суд зазначає, що право на отримання пенсії за віком не є спірним.

Отже, в даному випадку відповідачем мало бути здійснено не переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначити пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи даний спір суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовано в спірних правовідносинах норми ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV та позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 31 січня 2019 року по справі №639/2751/17.

З огляду на вище зазначені обставини та проаналізовані норми права, суд доходить висновку, що для призначення пенсії позивачу у 2020 році має застосовуватися показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення тобто за 2017-2019 роки, у зв`язку з чим суд вважає дії відповідача щодо відмови у такому застосуванні протиправними.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати при проведенні ОСОБА_1 розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки, починаючи з 12.09.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 грн.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.