Рішення № 98397936, 19.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа № 480/4440/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А0563

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А0563, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0563 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

2. Стягнути з військової частини А 0563 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби з 10.12.2004 року до 09.12.2017 року речове майно у сумі, що буде зазначена у довідці - розрахунку військової частини у відповідності до п. 5 Порядку № 178, котра має бути надана останньою на вимогу суду.

3. Стягнути з військової частини А 0563 на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу допомогу адвоката за договором № 19 від 07.04.2021 року у розмірі 4 000 гривень, а також комісію банку за поповнення картки у сумі 20 гривень та за перевід вищезазначених коштів за квитанцією від 28.04.2021 року у сумі 20 гривень 10 копійок.

4. Стягнути з військової частини А 0563 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді оплати поштових послуг та конверта за направлення позовної заяви та документів до неї на адресу Сумського окружного адміністративного суду у сумі 46 гривень 50 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що військову службу позивач проходив у військовій частині А0563 з 20.11.2003 року (у т.ч. з 10.12.2004 року за контрактом) до 11.12.2017 року. Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 11.12.2017 № 249 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з 09.12.2017 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Разом з тим, за рапортом ОСОБА_1 від 07.04.2021 року, доданого до адвокатського запиту від 07.04.2021 року, в/ч А 0563 не провела виплату грошової компенсації замість не виданих йому предметів форменого обмундирування за період проходження військової служби, що повинна була здійснити ще у момент звільнення військовослужбовця, тобто 11.12.2017 року.

Крім того, у відповіді на адвокатський запит за № 508 від 16.04.2021 року в/ч А 0563 відмовила у наданні довідки-розрахунку вартості речового майна, що належить до видачі позивачу за весь період військової служби.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому при звільненні грошову компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Крім того, відповідно п. 4 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

В порушення цієї вимоги позивач з рапортом про забезпечення речовим майном в натурі або ж з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до командування військової частини не звертався, тому слід вважати, що підстави для розрахунку позивачем були відсутні.

До того ж зазначив, що відповідно до п. 7 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Вищезазначений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не передбачає механізм виплати у поточному році за минулі періоди як того вимагає позивач.

Щодо витрат на правову допомогу зазначив, що вартість формування позовної заяви до військової частини А0563 в розмірі 4000,00 грн. є неспіврозмірною зі складністю справи, кількістю витраченого часу та обсягом наданих послуг. Також відповідач заперечує щодо стягнення коштів в сумі 40,10 (20,00+20,10) грн., які є коштами сплаченими за послуги банку (комісія банку та перевід коштів), а не за правову допомогу, та не згодне щодо стягнення коштів в сумі 46,50 грн. за поштові послуги, які були витрачені особисто позивачем після надання правової допомоги.

Крім цього, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 45-48).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував його твердження та аргументи по суті позовних вимог і продовжує вчиняти неправомірні дії, не надаючи довідку-розрахунок неотриманого речового майна. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити (а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 27.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 122, 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 24.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 09.07.2021 продовжено позивачу до 19.07.2021 року строк для усунення недоліків поданого позову.

Ухвалою суду від 19.07.2021 поновлено строк звернення до суду з даним позовом, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, позовну заяву та відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира військової частини А0563 № 249 від 11.12.2017 сержанта військової служби ОСОБА_1 , звільненого наказом командира 91 ОПОЗ від 06.12.2017 № 48-РС за п. "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з закінченням строку контракту), з 09.12.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 22).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом (заявою) від 07.04.2021, в якій просив здійснити розрахунок та виплату грошової компенсації замість належних предметів форменного обмундирування за період проходження військової служби (а.с. 19).

Листом № 508 від 16.04.2021 відповідач повідомив, що відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно - грошова компенсація виплачується у разі звільнення або загибелі (смерті) на підставі рапорту. ОСОБА_1 рапорт на ім`я командира військової частини А0563 щодо виплати грошової компенсації не писав, тому законних підстав для виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно немає. Заборгованість перед ОСОБА_1 у військової частини А0563 не рахується. Законних підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно немає (а.с. 21).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18).

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Військової частини А0563 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно станом на день звільнення з військової служби - 11.12.2017, з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 23), копію ордеру (а.с. 24), копію договору про надання правової допомоги № 20 від 07.04.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Саєнком Богданом Олександровичем, з Додатком № 1 (а.с. 25-28), копію квитанції про сплату ОСОБА_1 4000 грн. ОСОБА_2 (а.с. 29), акт приймання-передачі виконаної роботи від 29.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № 20 від 07.04.2021 (а.с. 30).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи від 29.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № 20 від 07.04.2021 вартість послуг на професійну правничу допомогу за зазначеним договором становить 4000 грн (1000 грн. за годину) і складається з: усного консультування - 20 хв.; підготовки та направлення заяви щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати за весь період військової служби та адвокатського запиту до військової частини - 40 хв.; формування правової позиції (опрацювання судової практики та інших матеріалів) - 30 хв.; написання позовної заяви до в/ч А0563, виготовлення та завірення копій документів, виготовлення та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за договром про надання професійної правничої допомоги, направлення позову до суду - 2 год. 30 хв.

Судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову, сформована єдина правозастосовна практика Верховного суду з аналогічних питань.

Крім того, такий вид правової допомоги як виготовлення та завірення копій документів, виготовлення та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за договором не може вважатися часом, витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки такі дії спрямовані не на надання правової допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи.

Щодо такого виду правової допомоги як формування правової позиції, суд зазначає, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

Стосовно вимог щодо стягнення комісії банку за поповнення карти у сумі 20 грн. та переказ коштів за квитанцією від 28.04.2021 у сумі 20,10 грн. та стягнення судових витрат у вигляді оплати поштових послуг та конверта за направлення позовної заяви та додатків до неї на адресу суду у сумі 46,50 грн. суд відмовляє у стягненні таких витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, такі витрати, як стягнення комісії банку за поповнення карти та перевід коштів та витрат у вигляді оплати поштових послуг за направлення позовної заяви до суду Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, а тому суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0563 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0563 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину А0563 (42704, Сумська область, м. Охтирка, пров. Штагера, 14, код ЄДРПОУ 08124500) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно станом на день звільнення з військової служби - 11.12.2017.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0563 (42704, Сумська область, м. Охтирка, пров. Штагера, 14, код ЄДРПОУ 08124500) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук