Рішення № 98397699, 15.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/953/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

08.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови від 15.10.2020 головного державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Чугуй В.О., винесену в межах виконавчого провадження 63288677 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що примусове виконання рішення суду не відбулося, позивач системно виконує рішення суду добровільно.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №440/953/21 скасовано.

Справу №440/953/21 за позовом ОСОБА_1 до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

30.06.2021 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними штампу вхідної кореспонденції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Петрової Л.М.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд даної справи призначено за правилами Розділу 2 Глави 11 "Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ" Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначаючи, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Вважає, що жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 25.10.2019 у справі №531/1079/19, крім іншого, зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_3 , у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено ОСОБА_3 такі способи участі у вихованні ОСОБА_5 за згодою та бажанням дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини та погодних умов:

- систематичні побачення з сином у перші та треті суботу і неділю місяця з 14 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, як в присутності матері так і за її відсутності, за місце проживання дитини або батька, а також в місті (селі) та дитячому садочку (школі);

- можливість щоденно забирати та приводити сина до та з дитячого садочка (школи) як до місця проживання дитини так і до місця проживання батька;

-спільний відпочинок з сином один раз на рік у літній період (з червня місяця по серпень місяць включно), тривалістю 14 днів;

- спільне святкування днів народження близьких родичів (діда, баби, батька), з урахуванням графіка відвідування дитиною дитячого садка або навчання дитини в школі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

31.08.2020 у справі №531/1079/19 видано виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_3 , у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.10.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63288677 з виконання виконавчого листа №531/1079/19 Карлівського районного суду Полтавської області про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_3 , у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про стягнення виконавчого збору від 15.10.2020, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Верховний Суд у рішенні від 03.04.2019 у справі №370/1034/15-ц зробив висновок, за яким юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами другою та третьою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Крім того, пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Аналіз наведеного свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 19.10.2020 державним виконавцем в присутності ОСОБА_1 складено Акт про те, що ОСОБА_1 доведено до відома резолютивну частину рішення про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_3 , у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У Акті від 19.10.2020 зазначено, що ОСОБА_1 повідомила виконавця про те, що ніколи не перешкоджала та не буде перешкоджати у спілкуванні ОСОБА_3 з сином.

Зі змісту досліджених судом матеріалів виконавчого провадження не встановлено вчинення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих саме на примусове виконання рішення суду, також, матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Суду також не надано доказів невиконання ОСОБА_1 рішення суду у справі №531/1079/19 як до відкриття виконавчого провадження так і після його відкриття.

За відсутності доказів зворотнього, суд погоджується з доводами позивача, що ОСОБА_1 добровільно виконувала рішення суду.

26.03.2021 головним державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63288677 з підстав того, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем доведено до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складено Акт державного виконавця від 19.10.2020, у зв`язку з чим виконавчий документ виконано в повному обсязі.

Відповідно до положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 35013778) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Чугуй В.О., винесену від 15.10.2020 в межах виконавчого провадження 63288677 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 35013778) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Суддя Л.М. Петрова