Рішення № 98397504, 19.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6660/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (пр.-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби викладеного в пункті 22 Протоколу № 4 вiд 25.02.2021 року, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

встановити факт участі ОСОБА_1 в подіях 07 травня 2004 року. 14 травня 2004 року, які дають право на отримання статусу ветерана війни (учасника бойових дій) згідно із пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

зобов`язати відповідача встановленим порядком видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 6 травня 2004 року, на артилерійських сховищах військової частини А 2985 село Новобогданівка, Мелітопольского района, Запорізької області, сталася пожежа, яка призвела до потужних вибухів ракет і боєприпасів, які у великій кількості зберігались на складах у цій військовій частині. У зв`язку з цією подією, позивача відповідно до розпорядження та наказу №109 від 06.05.2004 року військового прокурора Південного регіону України разом з заступником військового прокурора Південного регіону України підполковником Рога С.І., прокурором - криміналістом майором Каришевим О.Р., на службовому автомобілі під управлінням ст. прапорщика ОСОБА_2 вибули терміново до місця події, для організації проведення слідчих дій по розкриттю злочину. Позивач зазначає, що він з листопада 2020 року до лютого 2020 року неодноразово звертався до Одеського обласного територіального центру комплектування і соціальної підтримки щодо прийняття його заяви та документів, для подальшого спрямування їх для розгляду вiдповiдною комісією встановленим порядком, для отримання на статусу учасника бойових дій. 1 квітня 2021 року, позивачем було отримано відповідь а саме копію з витягу з протоколу № 4 від 25.02.2021 року про рішення засідання комiсiї Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби. З вищевказаного протоколу рішення вбачається, що позивачу було відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій у зв`язку з тим, що пунктом 11 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Підставою вiдмови надання статусу учасника бойових дій було те, що особам, які приймали участь і здійснювали слідчі дії не передбачено надання такого статусу, так як позивач безпосередньо не приймав участі у розмінуванні (виконанні робіт з очищення місцевостi та вибухонебезпечних предметів). Позивач вважає вказане рішення протиправним, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.06.2021 відповідачем, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що як вбачається з наданих до позовної заяви документів фахову підготовку (щодо розмінування вибухонебезпечних предметів) не проходив, вiдповiдного допуску до проведення робіт у скл груп з розмінування не мав. Лише факт перебування Позивача у складі слідчої групи від військової прокуратури Південного регіону України на території місця події (артилерійських складах військової частини А2985 поблизу села Новобогданівка), а також проведення слідчих дій: огляд і фіксація місця події, при наявності на території військового містечка вибухонебезпечних предметів, не може вважатися участю у розмiнуванні території, за відсутності підтвердженого (письмовим наказом командира військової частини) факту включення до складу пересувних груп розмiнування та дотримання відповідної процедури допуску до виконання робіт з проведення розмінування (виявлення та знешкодження боєприпасів), а також за відсутності підтвердженого факту складання актів проведених робіт з розчищення місцевості від вибухонебезпечних предметів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах військової прокуратури з 1996 року на різних посадах. У військовій прокуратурі Південного регіону України з квітня 2001 року. У грудні 2005 року звільнений в запас за станом здоров`я та вислугою років на пенсію, з посади начальника слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України, у військовому званні підполковник юстиції.

6 травня року, на артилерійських сховищах військової частини А 2004 2985 село Новобогданівка, Мелітопольского района, Запорізької області, сталася пожежа, яка призвела до потужних вибухів ракет і боєприпасів, які у великій кількості зберігались на складах у цій військовій частині.

У зв`язку з цією подією, відповідно до розпорядження та наказу №109 від 06.05.2004 року військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_1 разом з заступником військового прокурора Південного регіону України підполковником Рога С.І., прокурором - криміналістом майором Каришевим О.Р., на службовому автомобілі під управлінням ст. прапорщика ОСОБА_2 вибули терміново до місця події, для організації проведення слідчих дій по розкриттю злочину.

Як підтверджується матеріалами справи в період з 6 травня по 14 травня 2004 року позивачем на території села Новобогданівка та безпосередньо на території військової частини А-2985, проводились слідчі дії, складались протоколи огляду місця подій на вибухо-небезпечній території, проводились допити свідків, потерпілих, спрямовувались запити, призначались вiдповiднi експертизи та інше.

Перебування позивача та участь у вищевикладених подіях в період з 06.05.2004 року підтверджено особистими поясненнями заступником військового прокурора Південного регіону України на той час полковником юстиції Рога С.І. , та слідчим з особливо важливих справ військової прокуратури Південного регіону України на той час підполковником юстиції Ванжа Є.М. (зазначені пояснення долученні до матеріалів справи).

З листопада 2020 року до лютого 2020 року позивач неодноразово звертався до Одеського обласного територіального центру комплектування і соціальної підтримки щодо прийняття заяви та документів, для подальшого спрямування їх для розгляду відповідною комісією встановленим порядком, для отримання мною статусу учасника бойових дій, що підтверджується копією заяви до військового комісара ООТЦКСП від 06.11.20; копією відповіді військового комісара ООТЦКСП від 12.11.20; копією відповіді військового комісара ООТЦКСП від 16.12.20; копією заяви до військового комісара ООТЦКСП від 01.02.21; копією заяви до військового комісара Приморського ТЦКСП від 15.02.21.

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 25.02.2021 року засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, у відповідності до пункту 11 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовлено громадянину ОСОБА_1 в надані статусу учасника бойових дій. Документи повернуто до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Комісія вважає, що для отримання статусу учасника бойових дій на підставі пункту 11 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», я повинен був на підставі спільного наказу МО України, Міністерства України з питань надзвичайної ситуації та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Державним комітетом у справах охорони державного кордону України від 26.05.2000 року №131/155/261 «Про організацію робіт щодо виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів на території України (далі спільний наказ), який діяв у 2004 році бути включеним на підставі пункту 4 до цього наказу « Роботи по знищенню вибухонебезпечних предметів здійснювати групами піротехнічних робіт (пересувними групами розмінування) призначеними вiд військових частин Цивільної оборони України і ЗС України. З якого вбачається що до складу яких необхідно включити найбільш підготовлених та дисциплінованих військовослужбовців після їх медичного обстеження, отримання допуску для проведення робіт з розмiнування».

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус учасника бойових дій визначено положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення чинних правовідносин) (далі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу").

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" передбачено, що учасниками бойових дій визнаються: особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

З огляду на зміст вказаної статті законодавцем чітко передбачено, що особи які виконують певній роботи щодо розмінування мають їх здійснювати безпосередньо на території України або траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Окрім того, згідно з п.2 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України» та статтями 2, 8 - 14 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені гарантії соціального i правового захисту військовослужбовців, їх основні права, пов`язані з військовою службою, зокрема передбачені особливі умови соціального захисту та додаткові гарантії для військовослужбовців учасників бойових дій.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», сфера застосування поняття «учасник бойових дій» в умовах мирного часу фактично зведена до двох випадків: участі військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у миротворчих місіях, або знаходження у відрядженні в державах, де ведуться бойові дії (п.2 ст.6 Закону), участь військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань в розмінуванні мінних полів, об`єктів народного господарства (п.11 ст.6 Закону).

Нормативного визначення поняття «Розмiнування`в чинному законодавствi України немає, проте на сторiнцi 619 «Военного энциклопедического словаря» (Москва, Воениздат, 1983) термін «Розмiнування» трактується, як - «обнаружение, извлечение, или уничтожение мин, зарядов, неразорвавшихся боеприпасов, взрывоопасных устройств и очистка от них местности, акватории, сооружений и других объектов».

Відповідно до п.п.2,29,36-42,46-54,55,98 «Инструкции по очистке местности от взрывоопасных предметов», яка введена в дію наказом головнокомандувача Сухопутними військами СРСР від 9 серпня 1974 року № 55 та діє до теперішнього часу, очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів включає в себе, зокрема, розвідку місцевості, яка проводиться шляхом переміщення особового складу груп розмінування у пішому порядку по визначених на місцевості маршрутах і полягає в проведенні оглядів місцевості з метою виявлення вибухонебезпечних предметів та фіксації їх місцезнаходження шляхом виставлення поряд з ними червоних прапорців.

Із дослідженої судом довідки спеціаліста командира військової частини А2985 вбачається, що особи, які під час очистки місцевості від вибухонебезпечних предметів (розмінування) приймають участь лише в проведенні розвідки місцевості, визнаються учасниками бойових дій на підставі п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із вимогами ст.190 КПК України (в редакції 1960 року) огляд місцевості проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. В даному випадку позивачем огляд місцевості 07.05.2004 року та 14.05.2004 проводився на місцевості, яка не була очищена від вибухонебезпечних предметів, а проведення таких оглядів було обумовлено необхідністю виявлення самих боєприпасів, фіксацію інших фактичних даних які мають значення для справи, що підтверджується копіями постанови про створення слідчої групи; протоколу огляду місця події від 07.05.2004 року; протоколу огляду місця події від 14.05.2004 року; фототаблиці №1 від 14.05.2004 року; фототаблицi №2 від 14.05.2004 року; фототаблицi №3 від 14.05.2004 року; протоколу огляду місця події від 07.05.2004 року; складені безпосередньо позивачем.

Військовослужбовці слідчо-оперативної групи до якої входив позивач при огляді місцевості були першими які проводили огляд місцевості з метою виявлення слідів злочину, речових доказів та з`ясовували обставини скоєного злочину відповідно покладених на них обов`язків у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру (в редакції 1991 року що діяла на той час).

Військовослужбовці груп піротехнічних робіт (груп розмінування) на які посилається Комісія та які залучались до безпосереднього виконання завдань в подальшому щодо огляду місцевості та розмінування (виявлення. знешкодження, та знищення) вибухонебезпечних предметів, приблизно тільки в кінці травня на початку червня 2004 року після початку вибухів на складах, були задіяні до виконання обов`язків по службі. Де вже до цього часу. неодноразово проведення оглядів місця події було здійснено прокурорсько-слідчими групами.

Статтею 46 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року що діяла на той час) визначено, що військовими прокурорами і слідчими військових прокуратур призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу і мають вищу юридичну освіту. Згідно з цією ж нормою військові прокурори та слідчі у своїй діяльності керуються саме Законом України «Про прокуратуру», але проходять військову службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року що діяла на той час) на прокуратуру покладено виконання функцій підтримання державного обвинувачення у судах, представництво інтересів громадянина або держави в суді, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Згідно з п.9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, на прокуратуру покладено виконання функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів та досудового слідства у кримінальних справах.

Виконання будь-яких функцій (обов`язків) у сфері оборони України на військовослужбовців військових прокуратур Законом України «Про прокуратуру» не покладено.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що при виконанні військовослужбовцями військових прокуратур обов`язків з огляду місцевості (у відповідності до вимог ст. 190 КПК України) з метою виявлення слідів вибухів, самих боєприпасів та характеру їх розльоту, фіксації інших фактичних даних, які мають значення для справи, об`єктом якої є місцевість з вибухонебезпечними предметами, то при виконанні ними обов`язків, які по своїй суті та змісту відповідають обов`язкам з розвідки місцевості з метою виявлення вибухонебезпечних предметів, на цих військовослужбовців військових прокуратур повинно поширюватись законодавство, яке регулює подібні правовідношення, у тому числі і про правові та соціальні гарантії для осіб, які залучаються командуванням для виконання обов`язків з очистки місцевості від вибухонебезпечних предметів (розмінування).

З огляду на викладене, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби викладеного в пункті 22 Протоколу № 4 від 25.02.2021 року, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання надати статус учасника бойових дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає наступне.

Задовольняючи вимоги позивача про зобов`язання вчинити певні дії, суд повинен виходити з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Так, прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій або відмови у наданні такого статусу приймається на основі адміністративного розсуду Комісії.

Оскільки суд дійшов висновку по скасування рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби викладеного в пункті 22 Протоколу № 4 від 25.02.2021 року, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде постановлення рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про визнання учасником бойових дій й надання відповідного статусу.

Стосовно позовної вимоги щодо встановлення факту участі ОСОБА_1 в подіях 07 травня 2004 року. 14 травня 2004 року, які дають право на отримання статусу ветерана війни (учасника бойових дій) згідно із пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з положеннями п.6, ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Отже в даному випадку, зазначена позовна вимога має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (пр.-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині встановлення факту участі ОСОБА_1 в подіях 07 травня 2004 року. 14 травня 2004 року, які дають право на отримання статусу ветерана війни (учасника бойових дій) згідно із пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (пр.-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби викладеного в пункті 22 Протоколу № 4 вiд 25.02.2021 року, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Міністерства оборони України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (пр.-кт Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути справу ОСОБА_1 про визнання учасником бойових дій й надання відповідного статусу з урахуванням висновків суду.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко