Рішення № 98397347, 19.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6491/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» (вул.Болгарська,80-А, м.Одеса, 65000) до Одеської митниці Держмитслужби (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» до Одеської митниці Держмитслужби за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021р.;

визнати протиправною та скасувати картку відмову Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2021/00033;

стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено, що 03.03.2021 до ВМО №4 м/п «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби директором ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» ОСОБА_1 була підготовлена та подана митна декларація типу «ІМ4ОДЕ» №UА500110/2021/004780 на товари, що надійшли в контейнері MRKU8554110 на підставі контакту ТМ202004 від 23.10.2020р. 07.03.2021 Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000022/2, яким за другорядним методом скориговано вартість у сторону збільшення по №1 – 1,21 дол. США/кг (МД від 17.06.2020 №UА500110/2020/221837), ніж заявлено декларантом (0,87 дол. США/кг). 07.03.2021 Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500110/2021/00033.

Позивач вважає вказані вище рішення відповідача протиправними, необґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству України і порушує права та інтереси позивача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).

У встановлений ухвалою суду від 26.04.2021 року, строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, станом на дату розгляду справи про причини неподання відзиву у встановлений судом строк суд не повідомив, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, не подав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

23.10.2020 між ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» (Україна) та ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD (Китай) укладено контакт ТМ202004 на поставку товару. Продавець (ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD) продає, а Покупець (ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ») купує товар в асортименті, за цінами та в кількості, зазначеній в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною даного Договору. Ціни вказані в доларах США (п.п.1.1, 1.2 контракту). Ціна товару обговорюється в Рахунках-фактурах (інвойс) і може змінюватися в кожній конкретній поставці (п.2.2. контракту). Умови поставки – FOB Tianjin, Китай (Інкотермс 2020). В іншому випадку умови поставки можуть зазначатися в Рахунках-фактурах (інвойс) (п.3.2. контракту). Умови оплати: 100% предоплата. В іншому випадку умови оплати можуть зазначатися в Рахунках-фактурі (інвойсі) (п.7.3. контракту).

03.03.2021 до ВМО №4 м/п «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби директором ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» ОСОБА_1 була підготовлена та подана митна декларація типу «ІМ4ОДЕ» №UА500110/2021/004780 на товари, що надійшли в контейнері MRKU8554110 на підставі контакту ТМ202004 від 23.10.2020: зварювальні електроди із сердечником з чорних металів з вогнетривким покриттям для ручного електродугового зварювання – код товару 83111000 – вартість та загальна сума за рахунком 8085,00 доларів США (ціна договору). До митниці разом із декларацією подано пакувальний лист, проформа-інвойс РІ201029ST, інвойс (рахунок-фактура) №20-547-1801, коносамент MRFB20123774B, наряд №16472, сертифікат походження 21С5100В0/00010, платіжне доручення №2 (дата платежу - 02.11.2020, сформовано на друк - 03.11.2020), платіжне доручення №3, довідка №0123/М, сертифікат №215100в0/000057, контракт ТМ202004, договір №026/10-20, свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , лист від 24.11.2020, технічна документація, лист щодо помилки в інвойсі від 22.02.2021, переклад листа щодо помилки в інвойсі від 22.02.2021.

03.03.2021 складено акт про проведення огляду №UА500110/2021/004569.

04.03.2021 відповідачу подано лист ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» за вих. 0403-1 від 04.03.2021 «Відповідь до листа розбіжності» та додатково надано платіжне доручення №3, прайс-лист від 28.10.2020, експортну декларацію №021720200000441887.

07.03.2021 Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000022/2, яким за другорядним методом скориговано вартість у сторону збільшення по №1 – 1,21 дол. США/кг (МД від 17.06.2020 №UА500110/2020/221837), ніж заявлено декларантом (0,87 дол. США/кг).

У розділі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості оскаржуваного рішення зазначено, щоу зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсi, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2. відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з іх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсi, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3. у наданому Банківському платіжному документу №3» вiд 08.01.2020 без відміток банка, що свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;

4. у наданій експортній декларації № 021720200000441887 номер iнвойсу ATC20-547-1801, що не відповідає інвойсу № 20-547-1801 наданому до митного оформлення, що свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;

5. у наданому до митного оформлення коносаментi NMRFB20123774B від 31.12.2020 зазначені умови оплати за перевезення товарів «FREIGHT COLLECT» (фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем в порту призначення). Проте до митного оформлення не було надано банковські документи про оплату за фрахт.

07.03.2021 Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500110/2021/00033.

Відповідно до наявного у декларанта право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» подано до митниці декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» №UА500110/2021/005156.

Не погоджуючись з рішеннями Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи їх протиправними та такими, які прийняті без урахування усіх обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021р., обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару відповідно не є можливим.

В оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд не залишає поза увагою також і ту обставину, що до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України, а саме; пакувальний лист, проформа-інвойс РІ201029ST, інвойс (рахунок-фактура) №20-547-1801, коносамент MRFB20123774B, наряд №16472, сертифікат походження 21С5100В0/00010, платіжне доручення №2 (дата платежу - 02.11.2020, сформовано на друк - 03.11.2020), платіжне доручення №3, довідка №0123/М, сертифікат №215100в0/000057, контракт ТМ202004, договір №026/10-20, свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , лист від 24.11.2020, технічна документація, лист щодо помилки в інвойсі від 22.02.2021, переклад листа щодо помилки в інвойсі від 22.02.2021, крім того 04.03.2021 відповідачу подано лист ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» за вих 0403-1 від 04.03.2021 «Відповідь до листа розбіжності» та додатково надано платіжне доручення №3, прайс-лист від 28.10.2020, експортну декларацію №021720200000441887.

При цьому, посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

До того ж, слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

В оскаржуваному рішенні вказано, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсi, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

На що суд зазначає наступне. ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD та ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» у п.3.1 контракту ТМ202004 від 23.10.2020 погодили, що умови поставки - FOB Tianjin, Китай (Інкотермс 2020), в іншому випадку умови поставки можуть зазначатися в Рахунках–фактурах (інвойс). В експортній вантажній митній декларації Китайської Народної Республіки №021720200000441887 зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB. Здійснення поставки за умовами FOB означає, що навантаження товару на судно здійснює Продавець з власний кошт. Упаковка повинна відповідати характеру вантажу для забезпечення схоронності в шляху до місця призначення. Вартість тари та упаковки входить у вартість товару (п.4.1. контракту ТМ 2020004 від 23.10.2020). Отже, з урахуванням вищезазначеного, ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD здійснює упаковку товару, вартість якої входить до вартості товару. Таким чином, у митного органу не було ґрунтовних підстав вважати задекларовану митну вартість заниженою.

Щодо посилання митниці на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсi, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Умови поставки - FOB Tianjin, Китай (Інкотермс 2020), в іншому випадку умови поставки можуть зазначатися в Рахунках–фактурах (інвойс) (п.3.1 контракту ТМ202004 від 23.10.2020). В експортній митній декларації №021720200000441887 зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB. Відвантаження товару здійснювалося у порті XINGANG, China, що підтверджуються коносаментом MRFB20123774B. ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD направив товар ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» із порту XINGANG, China, при цьому помилково зазначив в інвойсі №20-547-1801 від 22.12.2020 порт завантаження Tianjin. У своєму листі від 22.02.2021 ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD підтвердило, що в інвойсі 20-547-1801 від 22.12.2020 помилка в частині зазначення порту завантаження та просить вважати умовами поставки FOB XINGANG, China. Отже, з урахуванням положень п.3.1 контракту, сторонами було погоджено в інвойсі умови поставки - FOB XINGANG, China. Поставка товару здійснювалася за умовами FOB, тобто навантаження товару на судно здійснює Продавець з власний кошт. Упаковка повинна відповідати характеру вантажу для забезпечення схоронності в шляху до місця призначення. Вартість тари та упаковки входить у вартість товару (п.4.1. контракту ТМ 2020004 від 23.10.2020). ATLANTIC WELDING IMPO RT & EXPORT CO, LTD здійснює навантаження товару на судно за власний кошт. Отже, вартість навантаження товару на судно включена до ціни товару. Таким чином, у митного органу не було ґрунтовних підстав вважати задекларовану митну вартість заниженою.

Стосовно посилання митниці на те, що у наданому Банківському платіжному документу №3» вiд 08.01.2020 без відміток банка, що свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів, суд зазначає наступне. Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» здійснювало оплату товару на загальну суму 8085,00 доларів США двома платежами: - 02.11.2020 – 1 617,00 доларів США – платіжне доручення №2 від 02.11.2020 (у декларації зазначена дата формування платіжного доручення через систему Інтернет-банк АТ «ПУМБ» - 03.11.2020); - 08.12.2020 – 6 468,00 доларів США – платіжне доручення №3 від 08.12.2020. Обидва платіжні доручення були надані відповідачу під час подання митної декларації 03.03.2021. На платіжному дорученні №3 від 08.12.2020 при його генеруванні на друк через систему «Клієнт-Банк» (iFOBS) АБ «Південний» помилково не проставилася відмітка банку про виконання платежу. Після отримання інформації від працівників Одеської митниці Держмитслужби щодо відсутності відмітки банку Товариством повторно згенеровано дану платіжку на друк через систему «Клієнт-Банк» (iFOBS) АБ «Південний», й в даному випадку відмітка банку вже відобразилася, та її направлено відповідачу 04.03.2021 у відповідь на лист розбіжності. Банківські платіжні документи підписані посадовими особами банку з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Щодо посилання митниці на те, що у наданій експортній декларації № 021720200000441887 номер iнвойсу ATC20-547-1801, що не відповідає інвойсу № 20-547-1801 наданому до митного оформлення, що свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів, суд зазначає наступне. В графі митної експортної декларації Китайської Народної Республіки за номером №021720200000441887 зазначено номер інвойсу – «АТС20-547-1801», а не « 20-547-1801». Номер інвойсу « 20-547-1801» від номеру інвойсу, який зазначено в експортній декларації, «АТС20-547-1801» відрізняється додатковою наявністю букв «АТС». Таке помилкове зазначення номеру інвойсу є друкарською помилкою ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD. Вказане підтверджується листом від 09.04.2021р., в якому ATLANTIC WELDING IMPORT & EXPORT CO, LTD підтвердило, що допустило помилку в експортній накладній відносно номеру інвойсу та зазначило, що вірним номером інвойсу є « 20-547-1801». Суд зазначає, що така друкарська помилка не впливає на зміст документу та на числові значення складових митної вартості, надає змогу цілком ідентифікувати копію митної декларації відправлення з партією товарів, що надійшли на адресу компанії ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ».

Щодо посилання митниці на те, що у наданому до митного оформлення коносаментi NMRFB20123774B від 31.12.2020 зазначені умови оплати за перевезення товарів «FREIGHT COLLECT» (фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем в порту призначення). Проте до митного оформлення не було надано банковські документи про оплату за фрахт, суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, до документів, що місять відомості про вартість перевезення, можуть належати зазначені в наказі документи (напр., рахунок-фактура, банківські документи, інше). Таким чином в нормативному акті наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним. ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» до митного оформлення надано договір транспортно-експедиційне обслуговування №026/10-20 від 26.10.2020 та довідка про транспортні витрати №0123/М від 001.03.2021, що містить данні про вартість перевезення та вантажно-розвантажувальні роботи, яка становить 44011,58 грн., та посилання на номери коносаменту та контейнеру. Предметом цього договору є надання Експедитором (ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ») Клієнту (ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ») послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених Сторонами інших супутніх послуг /п.1 договору №026/10-20 від 26.10.2020/. Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено погодженою Сторонами Заявкою, у національній валюті України – гривні….. (п.4.1 договору №026/10-20 від 26.10.2020).

Згідно заявки сторони погодили здійснення оплати протягом 21 дня з дня отримання рахунку, тому станом на день подання декларації ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» ще не здійснило оплату ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ». Про погодження ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» та ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» оплати послуг Експедитора протягом 21 дня з дня отримання рахунку додатково повідомлено митницю у листі за вих 0403-1 від 04.03.2021.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ», з метою підтвердження митної вартості товару, до Одеської митниці Держмитслужби надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ», та відповідно наявності підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021р. та картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2021/00033.

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці Держмитслужби, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню повністю, з вищеокреслених підстав.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2270, отже слід стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» 2270 грн. судового збору.

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої (правової) допомоги, 25.03.2021 мiж ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» (Замовник) та АО «МIТРАС» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №2/25, вiдповiдно до п.1 якого Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у наступних справах: щодо визнання протиправними скасування рішення Одеської митниці та Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA500110/2021/000020/1 від 25.02.2021, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; щодо визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а Замовник приймає та оплачує надану йому правничу допомогу на умовах цього Договору.

У п.1 Додаткової угоди №1 від 25.03.2021 до Договору про надання правничої допомоги вiд 25.03.2021 Виконавець та Замовник погодили вартість за надання правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів останнього у суді першої інстанції у справі щодо визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - у розмiрi 13 000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень нуль копійок).

06.04.2021 AO «МIТРАС» направлено ТОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» рахунок на оплату за правничу допомогу, а саме рахунок-фактуру №06/04/21 вiд 06.04.2021.

12.04.2021 TОВ «ТЕХНО МЕТАЛ» здійснено оплату за договором №25 від 25.03.2021Ha підставі рахунку-фактури № 06/04/21 від 06.04.2021.

Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем AO «МIТРАС».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Враховуючи вищевикладене, предмет спору, який містить один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, а також заперечення відповідача щодо витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» (вул.Болгарська,80-А, м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 43689910) до Одеської митниці Держмитслужби (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000022/2 від 07.03.2021р..

Визнати протиправною та скасувати картку відмову Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2021/00033.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул.Гайдара,21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО МЕТАЛ» (вул.Болгарська,80-А, м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 43689910) судовий збір на загальну суму 2270 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко