Рішення № 98397141, 19.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. № 400/1899/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради при розгляді заяви позивача від 17.08.2015р.; зобов`язати Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП ОСОБА_1 від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.

В обгрунтування позову позивач вказала про те, що звертаючись періодично з 2015 року до відповідача з неодноразовими заявами про погодження проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 80 кв.м. для обслуговування торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_2 , відповідачем відповідне рішення не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність міської ради протиправною, оскільки відповідачем порушено права та законні інтереси позивача на користування земельною ділянкою.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх такими , що задоволенню не підлягають. У відзиві відповідач наголосив на тому , що позивачем порушено строк звернення до суду визначений ст.122 КАС України. Позовна заява ФОП ОСОБА_1 не містить жодних обгрунтувань поважності причин пропущеного строку звернення до суду, а також не містить жодного належного доказу пропуску такого строку.

Ухвалою від 29.03.2021 року суд залишав позов ФОП ОСОБА_1 без руху та надавав строк для усунення недоліків позову, а саме надання до суду:

- уточненої позовної заяви відповідно до вимог ст.160 КАС україни з урахуванням визначеного в ухвалі суду;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши поважність причин пропуску такого строку;

- докази в обгрунтування пропущеного строку звернення до суду;

- уточнити першу позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність відповідача з урахуванням визначеного в ухвалі суду.

На виконання ухвали суду від 29.03.2021р. позивач 02.04.2021р. надала заяву про усунення недоліків разом з заявою про поновлення строку звернення до суду.

Рогзлянувши заяву позивача від 02.04.2021р. та наявні у справі матеріали, суд ухвалою від 07.04.2021р. відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

24.07.2014р. рішенням Миколаївської міської ради № 42/34 надано фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) орієнтовною площею 90 кв.м за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 11.07.2000р.№ 21/15, з метою передачі в оренду для обслуговування торговельного павільйону по АДРЕСА_2 .

08.04.2015р. на замовлення позивача ПП «Миколаївський міський земельно- кадастровий центр» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), кадастровий номер 4810137200:14:020:0015.

10.08.2015р. до Державного земельного кадастру позивачем внесено відомості про земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 4810137200:14:020:0015, цільове призначення - для обслуговування торговельного павільйону, що підтверджується Витягом за № НВ-4801546552015 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

17.08.2015р. позивач подала до управління земельних ресурсів, через Центр адміністративних послуг Миколаївської міської Ради, заяву про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 88.0 кв.м для обслуговування торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 з описом документів, а саме: копію паспорта позивача, ідентифікаційний код та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_2 .

Як зазначає позивач в позові, вона протягом періоду серпень 2015-травень 2018рр. неодноразово зверталась до управління земельних ресурсів щодо погодження та затвердження вищезгаданої технічної документації, а також отримання рішення ММР про надання їй в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування торгівельного павільйону.

Виходячи з позовної заяви, 03.04.2018р. позивач звернулась до управління земельних ресурсів щодо надання інформації про стан розгляду питання оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Відповідачем таке звернення у відзиві не заперечувалось.

14.05.2018р. листом за № 02-19/1288 управління земельних ресурсів повідомило позивача, що питання продовження оренди на 3 роки земельної ділянки за вищезгаданою адресою погоджено на засіданнях постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 28.08.2017р., протокол № 56 та від 23.04.2018р., протокол № 82, та включено в проект рішення ММР S- zr-614/35. Аркуш погодження вищезазначеного проекту рішення наданий на розгляд служб, визначених п.10 ст. 23 Регламенту Миколаївської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2016 № 2/5 «Про затвердження Регламенту Миколаївської міської ради VII скликання» ( із змінами) для подальшого розгляду на засіданні міської ради.

Як зазначила позивач, станом на час звернення до суду, рішення щодо надання в оренду позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 відповідачем так і не прийнято.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 ЗК України питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до ЗУ "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч.4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст. 1861 ЗК України територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст. 123 ЗК України).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.15 ст. 123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.16 ст. 123 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову передання земельної ділянки у користування.

Позивачем всі передбачені законодавством вимоги для отримання в оренду земельної ділянки із комунальної власності були дотримані й таке відповідачем не заперечувалось у відзиві.

Отже, виходячи з вищезазначеного, та з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд вважає, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, що має право на надання земельної ділянки у користування іншій особі, мав би на засіданні найближчої сесії розглянути заяву позивача від 17.08.2015р. про погодження проекту землеустрою та прийняти рішення або про затвердження проекту, або про відмову у його затвердженні, із зазначенням окреслених в законі підстав. Однак до теперішнього часу цього не зробив.

У відзиві на позов, Миколаїська міська рада н заперечувала того, що заява ФП ОСОБА_1 знаходиться на розгляді у відповідача й не заперечувала того, що рішення щодо розгляду поданої позивачем заяви від 17.08.2015р. на даний час не прийнято.

Крім того, згідно п.4 ст. 22 Розділ III Регламенту Миколаївської міської ради - сесії Ради скликаються в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача полягає у нерозгляді заяви ФОП ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та є противоправною.

Виходячи з матеріалів справи та з урахуванням відзиву відповідача, суд вважає, що Миколаївської міської ради відсутні підстави у відмові в затвердженні проекту землеустрою (управління земельних ресурсів повідомило листом про погодження проекту землеустрою на засіданнях постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології), а тому у відповідача є лише один вид правомірної поведінки - затвердити проект землеустрою.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також вищенаведені норми права, суд вважає, що позивач не порушував норм законодавства звернувшись в 2015 році до відповідача з заявою про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 88.0 кв.м для обслуговування торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач в свою чергу з 2015 року не розглянув на жодній сесії міської ради заяви ФОП ОСОБА_1 , чим порушив права та законні інтереси позивача на право користування земельною ділянкою. Крім того, відповідач не заперечував такої бездіяльності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідач про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Пунктом 4 частини 1 ст. 5 КАСУ встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Предметом спору є бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень при вирішені питання, яке входить до його компетенції. Саме бездіяльність відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій при реалізації державної політики у сфері земельних відносин є предметом спору. Як вже зазначалось вище така бездіяльність Миколаївської міської ради самим відповідачем не заперечувалась.

Таким чином спір між позивачем та відповідачем є публічно-правовим. Отже, з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин вважаю, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст. 19 КАС України).

Аналогічну позицію виклав Верховний суд у справі № 401/2400/16 ВП в постанові від 24.04.2018р. де зазначив, що вирішення аналогічного спору підлягає розгляду в порядку КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом клопотання відповідача про закриття провадження у справі до уваги не приймається, оскільки при відкритті провадженні по даній справі судом було враховано всі правові позиції щодо такого спору.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, що полягає у не розгляді заяви позивача від 17.08.2015р.

3. Зобов`язати Миколаївську міську раду (код ЄДРПОУ 04056612) на черговому пленарному засіданні сесії виконавчого комітету Миколаївської міської ради розглянути по суті заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2270,00 грн., сплачений квитанцією від №ПН593 від 24.03.2021р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов