Ухвала суду № 98396895, 19.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

19 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2619/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Степанової Ольги Володимирівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецької районної ради Луганської області (далі – відповідач) в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність Сєвєродонецької районної ради Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25.02.2021 по 07.05.2021;

- зобов`язати Сєвєродонецьку районну раду Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2021 по 07.05.2021 у розмірі 41998,88 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 07.06.2021 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідків відмовлено; подальший розгляд адміністративної справи за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.07.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв`язку з тим, що позивачу здійснена виплата заробітної плати за час затримки при звільненні.

19.07.2021 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову, у якій заявник просить прийняти відмову від позову повністю у зв`язку з задоволенням позивача відповідачем після звернення до суду, закрити провадження у справі та вирішити питання щодо повернення суми сплаченого судового збору та правничої допомоги.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання повідомлена належним чином, суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про відмову від позову у письмовому провадженні.

При вирішенні питання про прийняття відмови від позову, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Згідно з частиною першою статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд, відповідно до частини другої статті 189 КАС України, роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Перевіряючи питання чи не порушує відмова від позову права та інтереси позивача суд зазначає таке.

Позивач займала посаду головного спеціаліста загального відділу Попаснянської районної ради Луганської області, з 13.04.2016 призначена в порядку переведення на посаду начальника загального відділу виконавчого апарату Попаснянської районної ради Луганської області та була звільнена розпорядженням голови Сєвєродонецької районної ради Луганської області № 05-к від 25.02.2021 за п.1 ст. 40 КзпП України у зв`язку з реорганізацією Попаснянської районної ради (арк. спр. 11-12).

Відповідно до розпорядження голови Сєвєродонецької районної ради Луганської області № 05-к від 25.02.2021 позивачу підлягали до виплати: грошова компенсація за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки; грошова компенсація за невикористані 20 календарних днів щорічної додаткової відпустки, за стаж в органах місцевого самоврядування; грошова компенсація за невикористані 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» за 2020 та 2021 роки та вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати (арк. спр. 13).

Згідно довідки № 03-24/35 від 15.04.2021 сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні складає 43337,88 грн. Станом на день звільнення відповідач нараховані при звільненні позивача кошти не виплатив (арк. спр. 14).

07.05.2021 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 43337,88 грн (арк. спр. 16).

Згідно з довідкою про заробітну плату позивача за два місяці, що передували звільненню (грудень 2020 року та січень 2021 року) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 857,12 грн (арк. спр.68).

Відповідно до платіжного доручення № 60 від 14.07.2021 та відомості № 2 від 14.07.2021 відповідачем позивачу нараховано та виплачено кошти в сумі 33119,11 грн (арк. спр. 120, 121).

Згідно пояснень відповідача у клопотанні від 16.07.2021 та заяви представника позивача від 19.07.2021 кошти у сумі 33119,11 грн відповідають середній заробітній платі позивачки за час затримки розрахунку при звільненні з утриманням податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Тобто, після виплати позивачці коштів в сумі 33119,11 грн з урахуванням податків, позивач вважає, що відповідачем поновлено її права повністю.

Отже, відповідачем задоволено позовні вимоги позивача, у зв`язку з чим позивач звернувся із заявою про відмову від позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відмова від позову не порушує прав позивача.

Суд роз`яснює сторонам, що згідно з частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відмова представника позивача від позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 12 травня 2021 року та ордеру серії АН № 1035173 представнику позивача надано всі права позивача без обмежень. Отже, позивачем надано представнику право відмови від позову. Відповідно, суд приймає відмову представника позивача від позову.

Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Про закриття провадження у справі суд, згідно з частиною другою статті 238 КАС України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Разом з цим, статтею 140 КАС України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову зумовлена тим, що відповідач після звернення позивача до суду виправив становище та задовольнив позовні вимоги самостійно.

Факт виплати коштів, суд розцінює, як задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви.

Отже, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 200/6826/20-а та у справі № 320/4885/20 від 14.12.2020.

Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У цій справі суд встановив, що позивач відмовився від позову на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України саме у зв`язку зі задоволення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень позовних вимог позивача.

Тобто, відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, а тому при розподілі судових витрат у цій справі суд застосовує положення статті 140 КАС України.

Суд встановив, що при поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 89 від 11.05.2021 та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

З урахування викладеного, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої при подачі адміністративного позову, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги без номера від 12.05.2021 та додатку № 1 до вказаного договору (арк. спр. 22, 23), акт приймання-передачі наданих послуг без номера від 15.05.2021 та квитанцію без номера від 15.05.2021 року (арк. спр. 24, 25).

Згідно з актом приймання – передачі наданих послуг, здійснено:

- вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів, консультація, узгодження правової позиції – 500,00 грн;

- складання позову та звернення до суду в інтересах клієнта - 2000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта в суді – 500,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі “East/West Aliance Limited” проти України”), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Суд зазначає, що представник позивача приймала участь у судовому засіданні лише 12.07.2021 (арк. спр. 115).

З матеріалів доданих суду представником позивача проаналізовано 4 документа, два з яких містять відповідний розрахунок, наданий відповідачем (арк. спр. 13, 14, 15, 19-21).

З огляду на викладене, враховуючи зміст позову, та документів, з урахуванням практики Верховного Суду в розрізі наведених представником позивача доводів (підстав) визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 47, 72-77, 140, 142, 189, 238, 239, 255, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову адвоката Степанової Ольги Володимирівни від позову, поданого в інтересах ОСОБА_1 .

Провадження у справі за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Заяву щодо стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької районної ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива