Рішення № 98396485, 19.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. справа № 300/2260/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінківа Руслана Романовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович, звернувся в суд із позовною заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінківа Руслана Романовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що за невиконання Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 по справі №876/9987/16, до стягнення на його користь підлягає середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №876/9987/16 його з 22.03.2016 поновлено на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте незважаючи на наявність вказаного судового рішення, яке набрало законної сили та відкритого виконавчого провадження на займаній посаді його не поновлено. Як наслідок, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 по справі № 300/30/20 стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05.10.2017 по 23.04.2020 в розмірі 229 631, 17 грн. На даний час виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради його не поновлено на посаді, тому вважає, що відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, враховуючи тривале невиконання судового рішення, на його користь підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 за період з 24.04.2020 по день винесення судом рішення по даній справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №876/9987/16 відбулося через наявність обставин та причин, що ускладнили виконання рішення, а саме: перебування справи тривалий час на розгляді у касаційній інстанції, розгляд заяв державного виконавця та Виконавчого комітету про роз`яснення рішення, ліквідація Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому мав бути поновлений ОСОБА_1 , перебування в стані припинення новоствореного Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, невірного зазначення посади на яку позивач мав бути поновлений, а відтак, необхідність виправлення допущеної в судовому рішенні описки, розгляду заяви Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про внесення виправлення в судове рішення та розгляду заяви про зміну способу виконання рішення в першій та апеляційній інстанціях. Наведене свідчить про поважність причин невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, які жодним чином не залежали від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Тому підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі немає. Крім цього, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі міського голови не може бути відповідачем, оскільки Виконавчий комітет є окремою юридичною особою та наділений власними окремими повноваженнями.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №876/9987/16 є компетенцією міського голови, який очолює Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. В свою чергу, середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення підлягає до стягнення саме з Виконавчого комітету. Обґрунтування поважності невиконання постанови від 04.10.2017 по справі №876/9987/16, наведені у відзиві є безпідставними, оскільки стаття 236 Кодексу законів про працю України чітко визначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Тобто підставою для виплати середнього заробітку є невиконання рішення суду про поновлення на роботі. Крім цього фактичної ліквідації, реорганізації або перепрофілювання управління, посаду в якому обіймав позивач, та скорочення чисельності працівників не відбулося, водночас, мало місце лише перегрупування та перейменування структурних підрозділів без змін в організації виробництва та праці. Суд апеляційної інстанції допустив помилку у зазначенні назви посади, на якій позивач підлягає поновленню. Проте помилка Львівського апеляційного адміністративного суду в постанові від 04.10.2017 не є порушенням, яке призвело до ухвалення незаконного рішення. Така обставина може бути підставою для виправлення допущеної в судовому рішенні описки. Таким чином, твердження відповідача про неможливість виконання вказаного рішення є необґрунтованими.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Згідно статі 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, частиною 8 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Приписами статті 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, Кодексом законів про працю України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 Кодексу законів про працю України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання (стаття 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 по справі № 876/9987/16 (344/7365/16-а), яка набрала законної сили 14.05.2020, визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.03.2016 про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 22.03.2016. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 005,68 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства (а.с. 13 - 16).

Івано-Франківським міським судом 25.10.2017 видано виконавчий лист в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 22.03.2016.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 09.11.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (№ 55111598) щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 27).

Виконавче провадження № 55111598, у зв`язку із ліквідацією Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області передано правонаступнику - Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с. 29, 30).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 по справі №300/30/20, яке набрало законної сили 08.07.2020, стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05.10.2017 по 23.04.2020 в розмірі 229 631, 17 грн. (а.с 17 - 20).

Згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 344/7365/16-а у задоволенні заяв Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про роз`яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №344/7365/16-а відмовлено (а.с. 21 - 23, 56 - 58).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 по справі № 344/7365/16-а виправлено описку у резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2020 року у справі №344/7365/16-а, а саме невірно зазначену посаду "начальник управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради" виправлено на вірну "начальник управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради" (а.с. 24 -25, 59 - 60).

Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.11.2020 по справі № 344/7365/16-а, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021, у задоволенні заяви представника Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну способу виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 61 – 62, 63 - 66).

Отже, з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про поновлення позивача на посаді) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частини 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, пункт 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (в редакції станом до 15.12.2017).

В свою чергу, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 5-1 Кодексу законів про працю України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц.

Оскільки фактично позивача на вказаній посаді не поновлено, то у даному випадку має місце затримка суб`єктом владних повноважень виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що зумовлює наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а.

Окрім цього наявність вини роботодавця щодо незаконного звільнення позивача вже встановлена рішенням суду про поновлення його на роботі.

Посилання представника відповідача на відсутність можливості поновлення позивача на посаді, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не є підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виплатити незаконно звільненому працівникові, передбаченого статтею 236 Кодексу законів про працю України, середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. В даному випадку присутня бездіяльність відповідача.

Крім цього, Верховний Суд, за наслідками перегляду постанови від 04.10.2017 по справі №344/7365/16-а, підтвердив позицію Львівського апеляційного адміністративного суду, що фактичної ліквідації, реорганізації або перепрофілювання управління, посаду в якому обіймав позивач, та скорочення чисельності працівників не відбулося, водночас, мало місце лише перегрупування та перейменування структурних підрозділів без змін в організації виробництва та праці. Ліквідації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не відбулося. Мала місце реорганізація (злиття та перетворення) шляхом приєднання відділу охорони культурної спадщини, який був структурним підрозділом Управління культури, до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Після прийняття рішення про припинення Департаменту містобудування та архітектури у відповідача були наявні вакантні посади, які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але відповідач жодної з них позивачу не запропонували.

Також Верховний Суд зазначив, що допущення помилки у зазначенні назви посади, на якій ОСОБА_1 підлягає поновленню не є порушенням, яке призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не може бути підставою для його скасування. Така обставина може бути підставою для виправлення допущеної в судовому рішенні описки в порядку, визначеному адміністративним процесуальним законодавством.

Таким чином, обставини наведені у відзиві суд вважає необґрунтованими.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 1 пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку № 100 (в редакції до 12.12.2020) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складав 298,14 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України МУ від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", відповідно до Додатку №51, встановлено Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів департаментів, управлінь, відділів, інших виконавчих органів міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад, виконавчих органів сільських, селищних рад, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад.

Так посадовий оклад начальника управління, що віднесений до 1 групи за оплатою праці з 05.10.2017 складає 5 300 грн., з 18.05.2018 - 6 500 грн., з 25.06.2019 - 7 000 грн., з 12.06.2020 - 7500 грн.

Коефіцієнт підвищення з 18.05.2018 становить 1,23 (6 500/5 300 = 1,23), з 25.06.2019 – 1,08 (7 000/6 500 = 1,08), з 12.06.2020 до - 1,07 (7 500/7 000 = 1,07).

Оскільки, абзац 1 пункту 10 Порядку № 100 з 12.12.2020 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100" від 9 грудня 2020 року № 1213, то з 12.12.2020 середній заробіток обчислюється без коефіцієнту підвищення.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати позивача з 24.04.2020 складає 396,05 грн. (298,14 грн. х 1,23 = 366, 71 грн, 366, 71 грн. х 1,08 = 396,05 грн.), з 12.06.2020 – 423, 77 грн. (396,05 грн. х 1, 07 = 423, 77 грн.)

Кількість робочих днів, впродовж яких підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 24.04.2020 по 11.06.2020 – 32 дні, з 12.06.2020 по 11.12.2020 – 128 днів, з 12.12.2020 по 19.07.2021 (день винесення рішення по даній справі) – 147 днів.

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 110 742, 74 грн., з яких:

- за період 24.04.2020 по 11.06.2020 складає 12 673, 60 грн. (396,05 грн. х 32 робочі дні = 12 673, 60);

- за період 12.06.2020 по 11.12.2020 – 54 242, 56 грн. (423, 77 грн. х 128 робочих днів = 54 242, 56 грн.);

- за період 12.12.2020 по 19.07.2021 – 43 826, 58 грн. (298,14 грн. х 147 робочих днів = 43 826, 58 грн.).

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 по справі № 876/9987/16 (344/7365/16-а), то всі судові витрати підлягають до стягнення саме з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

На підставі ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 106, 54 грн. сплачених судових витрат.

Враховуючи приписи ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що підлягають відшкодуванню позивачу витрати на правничу допомогу, так як факт їх понесення позивачем підтверджуються документами, передбаченими в частині 4 статті 134 цього Кодексу (а.с. 32 - 36).

З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, згідно ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені витрати зі сплати правничої допомоги в розмірі 5 000 грн. підлягають до стягнення з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 по справі № 876/9987/16 (344/7365/16-а) про поновлення на роботі за період з 24.04.2020 по 19.07.2021 в розмірі 110 742 (сто десять сімсот сорок дві) гривень 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 106 (одна тисяча сто шість) грн. 54 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.