Рішення № 98396469, 19.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. справа № 300/1648/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1241 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 1241 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначає, що вислуга років позивача на час звільнення склала понад 10 років, що є підставою для виплати допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що календарна вислуга років позивача становить менше 10 років, тому позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки така виплачується за наявності 10 років і більше календарної вислуги.

Позивач у встановлений судом строк подав відповідь на відзив у якій зазначив, що відзив не спростовує доводи позивача наведенні у позовній заяві та факт наявності у позивача загальної вислуги 10 років 03 місяці 18 днів (в календарному обчисленні 09 років 05 місяців 12 днів та в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років) 0 років 10 місяців 06 днів. Вважає, що оскільки основна умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана він набув право на виплату одноразової грошової допомоги. Просив позов задовольнити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення сторін у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу №38о/с від 04.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 30.03.2021 № 68 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою начальника зв`язку штабу виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення та визначено виплати, що підлягали при звільненні.

ОСОБА_1 стверджує, що під час проходження військової служби та звільнення з неї відповідачем протиправно не виплачено одноразове додаткове грошове забезпечення, а саме одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

08 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом, згідно якого просив, в тому числі, провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Не отримавши відповіді, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із порушенням, на думку позивача, порядку нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із статтями 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на час звільнення його загальна вислуга склала 10 років 03 місяці 18 днів (в календарному обчисленні 09 років 05 місяців 12 днів та в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років) 0 років 10 місяців 06 днів), що є підставою для виплати допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Натомість відповідач вважає, що в Законі чітко прописано, що вказана допомога виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, при цьому у вказаній нормі не міститься посилання на загальну вислугу, яка включає календарний і пільговий періоди. Тому, на думку позивача, календарна вислуга позивача становить 09 років 05 місяців 12 днів, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд вважає такі обґрунтування відповідача хибними, оскільки поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Із доказів наявних у матеріалах справи судом встановлено, що на момент звільнення позивача його календарна вислуга становить 09 років 05 місяців 12 днів та в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років) 0 років 10 місяців 06 днів.

Таким чином загальна вислуга позивача на час звільнення становила 10 років 03 місяці 18 днів, а відтак, відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки така виплачується за наявності 10 років календарної вислуги.

Враховуючи встановлені судом обставини, є протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, дослідивши договір про надання правової допомоги №3/31/1-03/21-юп від 31.03.2021, акт прийняття-здачі виконаних робіт від 02.06.2021, рахунок-фактуру №3103 від 31.03.2021, квитанцію №0.0.2072203478.1 від 31.03.2021, встановив, що позивачем понесено витрати за послуги професійної правничої допомоги щодо звернення до суду з даним позовом вартістю 2000,00 грн. (а.с. 30-38).

За таких обставин, 2000,00 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином. При цьому, вказана сума витрат є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, враховуючи вищенаведене слід стягнути з Військової частини А1241 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 1241 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Військову частину 1241 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 1241 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323422, вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.