Рішення № 98396361, 30.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. справа № 300/1488/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

секретар судового засідання Костюк О.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Піхманець Н.В., Швадчиної Т.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (надалі - відповідач, Івано-Франківське ОБ МСЕ) про визнання протиправним та скасування консультативного висновку, зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за №79 від 11.03.2021 року. На переконання позивача, даний висновок прийнятий з перевищенням повноважень комісії та суперечить чинному законодавству України. ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати зазначений висновок, зобов`язати Івано-Франківське ОБ МСЕ провести повторний огляд позивача з урахуванням обставин історії хвороби за №60 від 03.07.1997 зі змінами внесеними постановою за №350 від 21.01.2021 з встановленням групи інвалідності.

26.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 26.05.2021 за №302, в якому представник Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи проти задоволення позовних вимог заперечив. Вважає, що відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема: згідно Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 3 грудня 2009 року за №1317; Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 за №561; Порядку та критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.2012 за №420. Зазначив, що для встановлення зв`язку групи інвалідності із проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ підстави відсутні, що підтверджується консультативним висновком позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», який має рекомендаційний характер для Івано-Франківського ОБ МСЕ. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У поданій суду відповіді на відзив від 31.05.2021 позивач зазначив, що в оскарженому консультативному висновку не враховано зміни до історії хвороби ОСОБА_1 , внесені постановою за №350 від 21.01.2021 року. Таким чином вважає, що загальноінститутська медико-експертна комісія перевищила свої повноваження. Як наслідок відповідач дійшов хибного висновку про відсутність причинного зв`язку захворювання із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14.06.2021 на адресу суду надійшли заперечення від 11.06.2021 за №337, в яких представник відповідача зазначив, що консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» має рекомендаційний характер, та визнання останнього неправомірним жодним чином не вплине на рішення обласної МСЕК. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на вирішення питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» було закрито.

Ухвалою суду від 04.06.2021 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

В ході судового розгляду представник відповідача на спростування доводів позивача щодо заявлених позовних вимог, подав в суд додаткові письмові пояснення від 29.06.2021 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що в період з 1982 року по 1997 рік перебував на службі в органах внутрішніх справ України, при звільненні проходив військово-лікарську комісію, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 03.07.1997 за №60. Вказав, що у липні 2020 року йому поставлено діагноз рак простати рТ2N0M0 стадія ІІ, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 28.07.2020 року. Зазначив, що постановою від 21.01.2021 за №350 внесено зміни в історію хвороби ОСОБА_1 , а саме до переліку захворювань встановлених вказаним свідоцтвом додано: «нодозна гіперплазія простати; хронічний простатит в стадії ремісії» та вказано, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Проте консультативним висновком позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» протиправно не встановлено зв`язку хвороби з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ. Відтак на його думку, відповідач дійшов хибного висновку про відсутність причинного зв`язку захворювання із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Додатково зазначив, що в 1997 році з приводу неточностей свідоцтва про хворобу від 03.07.1997 за №60 до військово-лікарської комісії не звертався. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що відповідач прийняв рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності без терміну переогляду. Зазначила, що для зв`язку встановлення групи інвалідності із проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ підстави відсутні, що підтверджується консультативним висновком позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», який має рекомендаційний характер для Івано-Франківського ОБ МСЕ. Додатково вказала, що оскільки рішення відповідача про присвоєння ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності в судовому порядку не оскаржене, тому підстави для зобов`язання Івано-Франківського ОБ МСЕ провести повторний огляд позивача з урахуванням обставин історії хвороби за №60 від 03.07.1997 зі змінами внесеними постановою за №350 від 21.01.2021 з встановленням групи інвалідності відсутні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача і представників відповідача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Як вбачається з виписки з наказу начальника управління внутрішніх справ Івано-Франківської області від 10.07.1997 за №104 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за віком з 14.07.1997 року.

Судом встановлено, що за результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_1 видано свідоцтво про хворобу від 03.07.1997 за №60. Як вбачається з даного свідоцтва військово-лікарською комісією встановлено наступні діагнози: хронічний епітимпаніт зліва з карієсом кістки в ст. ремісії; викривлення носової перегородки вправо; хронічний вазомоторний риніт з частковим порушенням носового дихання; ІХС; дифузний кардіосклероз; НК 0; хронічний гастрит з пониженою секреторною функцією в фазі ремісії. Зазначено, що захворювання пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В судовому засіданні встановлено, що постановою від 21.01.2021 за №350 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» внесено зміни до пункту 12 свідоцтва про хворобу від 03.07.1997 за №60 та викладено його в наступній редакції: «хронічний епітимпаніт зліва з карієсом кістки в стадії ремісії; викривлення носової перегородки вправо; хронічний вазомоторний риніт з частковим порушенням носового дихання; ІХС; дифузний кардіосклероз; НК-0; хронічний гастрит з пониженою секреторною функцією в фазі ремісії; нодозна гіперплазія простати; хронічний простатит в стадії ремісії». Також вказано, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за №79 від 11.03.2021, підстави для встановлення ОСОБА_1 інвалідності та зв`язку хвороби з проходженням служби в органах внутрішніх справ відсутні.

Судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, без терміну переогляду. Дана обставина підтверджується дослідженою судом в якості належного письмового доказу копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за №233058 від 18.03.2021 року.

Позивач, вважаючи, що встановлення групи інвалідності пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 за №2961-IV (надалі - Закон №2961-IV) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до абзацу 9 статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності;

Згідно статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 7 вищевказаного Закону Кабінету Міністрів України Постановою від 03.12.2009 за №1317 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (надалі - Положення №1317).

Згідно пункту 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 6 Положення №1317 встановлено, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Згідно п. 12 Положення №1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п.24 Положення №1317 в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п.25 Положення №1317).

У відповідності до п.26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва та захворювання серед інших отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що наказом від 03.04.2017 за №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427, Міністерство внутрішніх справ України затвердило Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (надалі - Положення №285).

Відповідно до пункту 18 Розділу VIII Положення №285 визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року №85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.

Згідно з пунктом 25 Розділу VIII Положення №285 якщо в документі, на підставі якого ВЛК раніше прийняла постанову про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), діагноз сформульовано неточно, ВЛК, враховуючи дані складеної під час служби медичної документації, вказує уточнений діагноз і приймає постанову у новій редакції, чинній на цей час.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що зміни до постанови про причинний зв`язок захворювання ВЛК може встановити виключно у випадку, якщо звільненому зі служби поліцейському встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року №85, який 26.05.2017 втратив чинність.

На переконання суду, право на внесення змін до зазначених постанов надано звільненим зі служби поліцейським для уточнення діагнозу сформульованого у відповідності до Порядку, який втратив чинність, та приведення такого діагнозу у відповідності до чинного законодавства України.

Проте як вбачається постанови від 21.01.2021 за №350, якою внесено зміни до пункту 12 свідоцтва про хворобу від 03.07.1997 за №60, до переліку захворювань встановлених вказаним свідоцтвом додано: «нодозна гіперплазія простати; хронічний простатит в стадії ремісії». Таким чином, уточнення передбаченого Положенням №285 як такого не відбулось, натомість Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» додано 2 нові захворювання, які в свідоцтві про хворобу від 03.07.1997 за №60 встановлені не були, що Положенням №285 не передбачено.

Одночасно суд приймає до уваги те, що постанова від 21.01.2021 за №350 видана 23 роки після звільнення з служби ОСОБА_1 , що фактично унеможливлює встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби позивачем в органах внутрішніх справ.

Крім цього, як встановлено в судовому засіданні та визнається позивачем, з приводу неточностей свідоцтва про хворобу від 03.07.1997 за №60 у 1997 році ОСОБА_1 не звертався, та звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» лише в січні 2021 року.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем при встановленні ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи та причин такої інвалідності, правомірно не взято до уваги постанову від 21.01.2021 за №350.

Так суд зазначає, що причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв`язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) (пункт 20 Розділу VIII Положення №285).

Як встановлено судом, на розгляд відповідача ОСОБА_1 було подано серед іншого свідоцтво про хворобу від 03.07.1997 за №60, в якому вказано наступні діагнози: хронічний епітимпаніт зліва з карієсом кістки в ст. ремісії; викривлення носової перегородки вправо; хронічний вазомоторний риніт з частковим порушенням носового дихання; ІХС; дифузний кардіосклероз; НК 0; хронічний гастрит з пониженою секреторною функцією в фазі ремісії.

Жодне із вказаних захворювань не дає можливості відповідачу пов`язати їх із встановленим в липні 2020 року діагнозом - рак простати рТ2N0M0 стадія ІІ, який і є причиною інвалідності ІІІ групи. Відтак підстави встановлення групи інвалідності та зв`язку хвороби з проходженням ОСОБА_1 в органом внутрішніх справ відсутні.

Одночасно суд приймає до уваги те, що рішення відповідача про встановлення позивачу III групи інвалідності у ОСОБА_1 не оскаржувалися, а тому і підстави для зобов`язання Івано-Франківського ОБ МСЕ провести повторний огляд позивача відсутні.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність його дій, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої позовні вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, статтей 1, 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи, код ЄДРПОУ 03314153, вул. Переяславська, 27, м. Івано-Франківськ, 76014.

Рішення суду складене в повному обсязі 19.07.2021 року.

Суддя Гундяк В.Д.