Рішення № 98396165, 15.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 280/3298/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до військового комісара Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Зламана Валерія Володимировича, Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до військового комісара Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Зламана Валерія Володимировича (далі - відповідач 1), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення про відмову у визнанні права на призначенні пенсії позивачу за №823 від 30.03.2021, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу строк навчання в Київському суворовському військовому училищі у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби;

зобов`язати відповідача направити особову справу та інші необхідні документи позивача до штабу Сухопутних Військ Збройних Сил України для призначення військової пенсії та встановлення розміру щомісячних пенсійних виплат у м.Київ;

зобов`язати відповідача внести зміни в усі відповідні документи та провести позивачу перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до училища - 24.06.1977, кінець навчання вважати 20.07.1979;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу строк служби на посаді інспектора інтендантської служби Державного департаменту з питань виконання покарань - 4 місяці та 15 днів, на підставі п.1 ст.17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати відповідача, згідно наказу МО України від 31.12.2014 №937 «Про затвердження Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України», прийняти від позивача документи для призначення органами Пенсійного фонду України пенсії, відповідно до Закону України та надіслати їх в обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою суду від 27.04.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження, відповідно до статті 257 КАС України, а також залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Комунарський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у березні 2021 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, позивача зазначає, що його вислуга років з 24.06.1977 по 24.06.1997 складає 20 років, з яких з 24.06.1977 по 20.07.1979 навчання у Київському СВУ. Також, позивач зазначає, що у період з 19.11.2002 по 04.04.2003 він перебував на державній службі в управлінні державного департаменту з питань виконання покарань у Запорізькій області на посаді інспектора відділу - загальний стаж роботи склав 4 місяці і 15 днів. Разом з тим, позивач вважає, що військовий комісар протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що позивач має лише 17 років та 5 місяців вислуги років, чого не достатньо для призначення пенсії за вислугу років. Також, позивач не погоджується із позицією відповідача 1 стосовно того, що до вислуги років на пенсію не зараховуються періоди навчання у суворовському військовому училищі. Позивач вважає дії відповідача по відмові у зарахуванні до вислуги років періоду навчання у суворівському військовому училищі, а як наслідок і по відмові у призначенні пенсії за вислугу років, протиправними, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки належним відповідачем є обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Запорізької області. Відповідач 1 зазначив, що наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937 «Про затвердження Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» (далі - Наказ МОУ № 937), зокрема, визначений порядок роботи районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК та СП) та обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ОТЦК та СП) із забезпечення соціальними виплатами (пенсіями) осіб, звільнених з військової служби у Міністерстві оборони України. Вказує, що пунктом 2.2 Наказу МОУ №937 визначено, що на РТЦК та СП покладається прийняття від осіб, звільнених з військової служби документів для призначення органами Пенсійного фонду України пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та надсилання їх в ОТЦК та СП. В свою чергу, на ОТЦК та СП покладаються, окрім іншого, функції з оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; донарахування до дня звільнення з військової служби вислуги років. Також, відповідач вказав на те, що період навчання позивача в Київському суворовському військовому училищі не може зараховуватись у загальний строк військової служби, оскільки таке не передбачено чинним законодавством України. Відповідач зазначає, що під час навчання у Київському суворовському військовому училищі позивач не досяг віку з якого особи приймаються на військову службу, не мав статусу курсанта, а фактично був учнем середньої школи із поглибленою допризовною та посиленою фізичною підготовкою для подальшого вступу на військову службу. Також, відповідач вказав на те, що Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, визначено періоди, які не підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію, зокрема до таких періодів віднесено перебування у військових частинах як вихованці та юнги, а також навчання у військових ліцеях, у суворовському війіськовому, нахімовському військово-морському та військово-музичному училищах, у військових підготовчих (спеціальних) школах та училищах, тощо.

Також, відповідач 1 заперечив і проти зарахування до вислуги років періоду праці позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України, в період з 19.11.2002 по 04.04.2003, оскільки позивач працював на посаді цивільного службовця, а не проходив службу в зазначеній установі. З урахуванням викладено у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.03.2021 позивач звернувся до військового комісара Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Зламана Валерія Володимировича з заявою, в якій просив призначити йому військову пенсію з наступного розрахунку: 2 роки навчання у Київському СВУ (на час звільнення зараховувався строк навчання у вислугу років); з 24.06.1977 по 20.07.1979, з 04.08.1979 по 20.07.1983 - навчання в Ульянівському ВТКУ; з 25.08.1983 по 17.02.1997 служба в Збройних Силах на офіцерських посадах. У заяві позивачем зазначено, що вислуга років складає 19 років та 8 місяців з 19.11.2002 по 04.04.2003 державна служба (4 місяці та 15 днів) в Кримінально-виконавчій службі на посаді інспектора відділу.

Листом Комунарського РТЦК та СП від 30.03.2021 №827 позивача повідомлено про те, що Комунарський РТЦК та СП пенсії не призначає, а лише здійснює прийняття документів для їх направлення в обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Також, у листі зазначено, що згідно запису у послужному списку позивача, позивач звільнений у віці 35 років за власним бажанням з вислугою 17 років та 5 місяців, що не дає права на призначення пенсії. Крім того, у листі зазначено, що згідно наказу від 14.08.2014 №530 «Про затвердження положення про організацію в військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осі, звільнених з військової служби у Збройних Сил України, та членів їх сімей» додатка 2 п.4 до вислуги років на пенсію не зараховуються періоди: навчання у суворовському військовому училищі.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон №2262).

Так, судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 17.02.1997.

Стаття 12 Закону №2262, станом на 17.02.1997, мала наступну редакцію:

Право на пенсію за вислугу років мають:

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше;

б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Станом на 18.03.2021 (дата звернення до відповідача), редакція статті 12 Закону №2262 мала наступну редакцію:

Пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

При цьому, позивач звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років вказав на те, що він має понад 20 років вислуги років, у зв`язку з чим має право на призначення пенсії за вислугу років.

Суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ) (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 ( 1522-2006-п ) «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Наказ Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937 затверджено Інструкцію з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України (далі - Інструкція №937).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №937, робота із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України здійснюється:

районними (міськими, районними у містах, об`єднаними районними, об`єднаними міськими) військовими комісаріатами (ТЦКСП) (територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) (далі - районні військові комісаріати (ТЦКСП));

обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП);

фінансово-економічним управлінням Командування Сухопутних військ Збройних Сил України;

військовою частиною А0515 у межах, наданих їй Департаментом фінансів повноважень.

Загальне керівництво роботою із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей здійснюється Департаментом фінансів.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №937, на районні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються, серед іншого такі функції:

прийняття від осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей документів для призначення органами Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) пенсій відповідно до Закону та надсилання їх в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП);

роз`яснення законодавства з питань забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей;

розгляд звернень, які надходять до військового комісаріату (ТЦКСП), з питань забезпечення соціальними виплатами колишніх військовослужбовців і членів їх сімей, видача пенсіонерам довідок та інших документів, передбачених чинним законодавством.

В свою чергу, до функціональних обов`язків обласного військового комісаріату (ТЦКСП) віднесено:

оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби;

донарахування до дня звільнення з військової служби вислуги років (страхового стажу) особам, звільненим з військової служби, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону (пункт 2.6 Інструкції №937).

Отже, чинним законодавством України встановлено порядок звернення за призначенням пенсії за вислугою років.

При цьому, відповідно вище наведених норм права Комунарський РТЦК та СП, в контексті спірних правовідносин, наділений повноваженнями лише щодо прийняття документів від осіб, які звертаються за призначенням пенсії за вислугу років, та їх направлення до Запорізького обласного ТЦК та СП.

Суд зазначає, що Комунарський РТЦК та СП не є уповноваженим органом щодо зміни строку початку проходження позивачем військової служби, як і не є уповноваженим органом з питання проведення обрахунку вислуги років позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу строк навчання в Київському суворовському військовому училищі у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби; зобов`язання відповідача внести зміни в усі відповідні документи та провести позивачу перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до училища - 24.06.1977, кінець навчання вважати 20.07.1979; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу строк служби на посаді інспектора інтендантської служби Державного департаменту з питань виконання покарань - 4 місяці та 15 днів, на підставі п.1 ст.17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки звернуті до неналежного відповідача та свідчать про неналежний спосіб захисту порушеного права.

Так само, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача направити особову справу та інші необхідні документи позивача до штабу Сухопутних Військ Збройних Сил України для призначення військової пенсії та встановлення розміру щомісячних пенсійних виплат у м.Київ, оскільки такі позовні вимоги не відповідають наведеним вище нормам права.

Комунарський РТЦК та СП не уповноважений вирішувати питання про направлення документів до штабу Сухопутних Військ Збройних Сил України, оскільки за положеннями пункту 2.2 Інструкції №937 після прийняття документів від особи, яка звернулась за призначенням пенсії, Комунарський РТЦК та СП передає їх до Запорізького обласного ТЦК та СП, який визначає подальші дії щодо отриманих документів.

Інструкція №937 не містить приписів відповідно до яких РТЦК та СП передає документи до штабу Сухопутних Військ Збройних Сил України, а не до обласного ТЦК та СП, а відповідно позовні вимоги в цій частині є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.12 Інструкції №937, на фінансово-економічне управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України покладається: обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, забезпечення тісної взаємодії в цій роботі з кадровими органами Міністерства оборони України, разом з тим позивач не підлягає звільненню з військової служби, оскільки був звільнений з військової служби ще у 1997 році.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача та скасування рішення про відмову у визнанні права на призначенні пенсії позивачу за №823 від 30.03.2021, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає наступне.

По-перше, лист Комунарського РТЦК та СП за №823 від 30.03.2021 не є рішенням відповідача, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідач 1 та відповідач 2 не уповноважені розглядати зазначене питання та приймати рішення щодо наявності у особи права на пенсію за вислугу років.

Тож, листом №823 від 30.03.2021 відповідачем було лише розглянуто звернення позивача, а тому питання може ставитись лише щодо правомірності дії відповідача під час надання зазначеної відповіді.

Як було зазначено судом вище, на Комунарський РТЦК та СП покладено обов`язок прийняття від осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей документів для призначення органами Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) пенсій відповідно до Закону та надсилання їх в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП).

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №2262, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Згідно пункту 7 Порядку №3-1, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи:

заява про призначення пенсії (додаток 1);

грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону (2262-12);

довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;

копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

довідка ВАТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк»;

копія паспорта.

Частиною 2 статті 48 Закону №2262 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №937, районні військові комісаріати (ТЦКСП) сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей у своєчасному оформленні документів для призначення пенсій.

З наданої відповіді Комунарського РТЦК та СП за №823 від 30.03.2021, судом встановлено, що відповідачем жодних зауважень щодо поданих позивачем документів для призначення пенсії висловлено не було.

Не зазначено які документи не відповідають вимогам чинного законодавства України, як і не зазначено, яких документів із необхідних позивачем не додано до заяви про призначення пенсії. Також відповідачами не надано допомоги у збиранні необхідних документів.

Фактично у відповіді від 30.03.2021, позивачу було вказано на те, що з огляду на положення пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та те, що позивач був звільнений у віці 35 років за власним бажанням з вислугою 17 років та 5 місяців, то не має права на призначення пенсії згідно Закону №2262.

Тобто, фактично відповідач вирішив питання права позивача на пенсію за вислугу років та вказав на те, що позивач не має права на її отримання.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до статті 49 Закону №2262, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Згідно пункту 4.6 Інструкції №937, право відмови у призначенні пенсії належить органам, що призначають пенсії. Після отримання від цих органів даних про відмову в призначенні пенсії у Книзі обліку пенсійних документів здійснюється відповідний запис.

Отже, право прийняття рішення про призначення пенсії або відмови у її призначенні пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, в даному випадку територіально до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

З таких обставин, відповідач діяв протиправно, оскільки вирішив питання, які не належать до його компетенції, а саме фактично вказав позивачу на відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років, фактично перебравши на себе повноваження, які йому не належать.

При цьому, оскільки відповідачем не було належним чином розглянуто звернення позивача, не перевірено комплектність та відповідність поданих документів вимогам чинного законодавства України, не вирішено питання про їх направлення до компетентного органу - Запорізького обласного ТЦК та СП, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (від 18.03.2021 вх.№2764) про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог (одна позовна вимога), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 908,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до військового комісара Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Зламана Валерія Володимировича (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична 2А), Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична 2А, код ЄДРПОУ 09852727), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Комунарський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (від 18.03.2021 вх.№2764) про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова