Рішення № 98395565, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/5310/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Добропільского об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільского об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: скасувати Рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23.11.2020р. № 5453 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 20.11.2020р. з урахуванням висновків суду.

05 травня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

13 травня 2021 року до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла квитанція №32193316 від 07.05.2021 року про сплату судового збору у розмірі 908 грн.

Ухвалою від 17 травня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

09 червня 2021 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

14 червня 2021 року позивач надав до суду засобами поштового зв`язку відповідь на відзив, в якому заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві.

15 червня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало до суду заперечення на відповдь на відзив, в якому заявлено клопотання про заміну сторони по справі.

Клопотання про заміну сторони по справі обґрунтовано тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником відповідача по справі.

Доказів на обгрунтування клопотання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано, з огляду на що суд дійшов висновку про його необгрунтованість.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що звернувся із заявою про призначення пенсії, до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі за текстом позовної заяви - Відповідач).

Рішенням Відповідача від 23.11.2020р. № 5453 відмовлено у призначенні пенсії згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 25 років.

Відповідач обчислив загальний трудовий стаж позивача тривалістю 29 років 6 днів, у тому числі стаж роботи в підземних умовах ст. 14 - 25 - 8 років 5 місяців 27 днів, ст. 14-20 - 19 днів, за Списком № 1 - 3 роки 11 місяців 28 днів, за Списком Шахтарі - 9 років 6 місяців 26 днів. В загальній кількості стаж роботи в підземних умовах за підрахунком позивача склав - 22 роки 1 місяць 20 днів.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи:з 05.07.1993 року по 17.07.1993 року на шахті «Новодонецька» (на теперішній час ВСП «ШУ «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»), оскільки позивачем не надана довідка про оплату праці вищевказаного періоду, як підземному робітнику; з 22.01.2002 року по 31.07.2002 року на посаді начальника зміни, 18.06.2003 року по 01.09.2003 на посаді заступника головного інженера з виробництва, з 01.07.2008 року по 23.03.2010 року на посаді заступника директора з виробництва на шахті «Новодонецька» (на теперішній час ВСП «ШУ «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»), оскільки позивач був зайнятий на підземних роботах 50 % робочого часу, а не повний робочий день;з 08.09.2014 по 29.12.2014 року та з 02.08.2015 по 26.07.2016 року на посаді начальника зміни, оскільки позивач був зайнятий на підземних роботах 50 % робочого часу, а не повний робочий день.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає, що має право на пенсію незалежно від віку, як працівник безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, - за списком робіт і професій № 1, який затверджений Кабінетом Міністрів України, оскільки з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.92 року N 8, у відповідності до якого працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею 14, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу:кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці;кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за 9 місяців.

Враховуючи вищезазначене роз`яснення № 8, позивач вважає, що 12 повним рокам його роботи за професією, яка відноситься до Списку 1, відповідає 9 років за статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (12 повних років відпрацьованих після 10 років у відповідності до Роз`яснення №8*9 місяців = 108/12 = 9 років).

Таким чином позивач розрахував, що його пільговий стаж складає 31 рік 3 місяці та 24 дні стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (22 роки 3 місяці та 24 дні у відповідності до записів наявних в трудовий книжці + 9 років, відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8).

В обґрунтування викладеного позивач посилається на правову позицію викладену в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі N 200/7764/І9-а, у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018р. у справі № 426/20223/17, у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018р. у справі 317/3338/17 та у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі N 333/3704/16-а.

На підтвердження пільгового характеру роботи в період з 05.07.1993 року по 17.07.1993 року на шахті «Новодонецька» (на теперішній час ВСП «ШУ «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») позивач надав довідку під 13.04.2021 п. № 269 ВСІІ «ШУ Новодонецьке» ДП «ДОБРОПІЛЛЯ ВУГІЛЛЯ - ВИДОБУТОК»,відповідно до якої в зазначений період позивач отримував заробітну плату з розрахунку годинної тарифної ставки робітника, що працює під землею за професією гірник підземний.

Також позивач не погодився з посиланням відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.94 року N 202, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що оскільки позивач не працював в спірні періоди: з 22.01.2002 року по 31.07.2002 року на посаді начальника зміни, з 18.06.2003 року по 01.09.2003 на посаді заступника головного інженера з виробництва, з 01.07.2008 року по 23.03.2010 року на посаді заступника директора з виробництва з 08.09.2014 по 29.12.2014 року та з 02.08.2015 по 26.07.2016 року на посаді начальника зміни повний робочий день, а тільки 50 % робочого часу, то вказані періоди зарахуванню до пільгового стажу не підлягають.

Позивач зазначив, що записи у трудовий книжці про те, що він в зазначених періодах працював 50 і більше відсотків робочого часу на рік, свідчать лише про те, що позивач в цей період роботи мав право - працювати 50% робочого часу на підземних роботах, але фактично працював у зазначених періодах на протязі повного робочого дня на підземних роботах.

Також позивач вказує на те, що з урахуванням приписів абз. 10 ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якими передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами прані за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Позивач вважає, що його загальний страховий стаж становить 51 рік 6 днів, який розраховується наступним чином - (7 років 6 днів + 44 роки (22 рік*2) = 51 рік 6 днів), тобто не відповідає розрахункам відповідача, наведеним в рішенні.

Відповідач - Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 37755477, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85001, Донецька обл., місто Добропілля, вул. Незалежності, будинок 28А, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 29 років 6 днів, в тому числі стаж роботи в підземних умовах ст. 14-25 - 8 років 5 місяців 27 днів, ст. 14-20 складає 19 днів, за Списком № 1 - 3 роки 11 місяців 28 днів, за списком - Шахтарі 9 років 6 місяців 26 днів. В загальній кількості стаж роботи в підземних умовах за ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 22 роки 1 місяць 20 днів.

До пільгового стажу за ст. 14-25 позивачу не зарахований період роботи в якості учня гірничого робітника підземного з 05.07.1993 року по 19.07.1993 року на шахті «Новодонецька», оскільки заявником не надана довідка про оплату праці вищевказаного періоду, як підземному робітнику. Позивачем була надана уточнююча довідка від 19.11.2020 №839 про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії. У вказаній довідці відсутні відомості щодо здійснення оплати праці ОСОБА_1 за час навчання за тарифною ставкою відповідної професії в підземних умовах.

Відповідач зазначає, що довідка №269 від 13.04.2021 року, яка долучена до матеріалів справи видана після звернення позивача до управління з заявою від 20.11.2020 про призначення пенсії,а отже не була надана позивачем до заяви про призначення пенсії, тобто управління ПФУ не надавало оцінку відомостям, які зазначені в цій довідці, з огляду на викладене, управління вважає, що відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи учнем гірника очисного забою з 05.07.1993 по 19.07.1993 до пільгового стажу, оскільки позивачем не були надані відомості, щодо здійснення оплати праці ОСОБА_1 за час його роботи учнем гірника очисного забою за тарифною ставкою відповідної професії в підземних умовах та позивач не був зайнятий повний робочий день під землею.

Відповідач не погоджується з розрахунком зробленим позивачем, який наведений в позові, а саме, 31 рік стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (22 роки, що визнаються відповідачем, + 9 років, відповідно до роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8).

Відповідач зазначає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», управління посилається на те, що позивач фактично має 22 роки 1 місяць 20 днів пільгового стажу відповідно до вимог ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за Списком №1 (ч.2 ст.114 ЗУ №1058) - 3 роки 11 місяців 28 днів, а необхідно мати не менш як 25 років роботи на підземних роботах відповідно до переліку підземних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202.

Відповідач вказує на те, що як вбачається з рішення від 23.11.2020 року №5453 про відмову в призначенні пенсії управлінням визначено стаж роботи позивача, який відповідає вимогам статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ст. 14-25 (не провідні професії) - 8 років 5 місяців 27 днів, ст. 14-20 (провідні професії) - 19 днів, тобто позивач має змішаний стаж.

Згідно розрахунку стажу ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та виплати пенсій від 28.12.2020 року за ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови КМУ від 31.03.1994 року №202 за провідними професіями управлінням зараховано період роботи з 26.07.1994 по 14.08.1994 в якості гірничого очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею 14, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу:кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік - 3 місяці;кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців або 75% від повного року.

У списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, зазначені роботи і професії, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня в металургії, терміном не менше 25 років.

Відповідач зазначає, що вказане роз`яснення стосується лише осіб, що мають не менше 10 років стажу роботи,що дає право на пенсію незалежно від віку згідно ст.14 Закону №1788, але не відпрацювали повного стажу, встановленого ст. 14.

Враховуючи викладене, управління наголошує, про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, оскільки позивач не відпрацював за ст.14-20 (провідні професії) повних 10 років стажу роботи та посилається на аналогічний висновок, викладений Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.02.2021 року по справі №200/8990/20-а.

Щодо неможливості зарахування періодів роботи з 22.01.2002 по 31.07.2002, з 18.06.2003 по 01.09.2003, з 01.07.2008 по 23.03.2010 на шахті «Новодонецька» та з 08.09.2014 по 29.12.2014, з 02.08.2015 по 26.07.2016 на ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», які зараховані управлінням до пільгового стажу за Списком №1, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», управління зазначає наступне.

Згідно уточнюючої довідки від 18.07.2018 № 503 та довідки про кількість підземних спусків-виїздів від 18.07.2018 № 504, виданих ВСП «ШУ «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» позивач в період з 22.01.2002 по 31.07.2002 працював на посаді начальника зміни, в період з 18.06.2003 по 01.09.2003 на посаді заступника головного інженера з виробництва, в період з 01.07.2008 по 23.03.2010 на посаді заступника директора з виробництва та був зайнятий на підземних роботах 50 % робочого часу, а не повний робочий день, як це визначено ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно уточнюючої довідки від 13.11.2020 № 375, виданої ВСП «ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та довідок про кількість підземних спусків-виїздів від 13.11.2020 № 373, № 373/1, від 19.11.2020 № 374, № 374/1 виданих «ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» позивач вперіод з 08.09.2014 по 29.12.2014 та з 02.08.2015 по 26.07.2016 працював на посаді начальника зміни та був зайнятий на підземних роботах 50 % робочого часу.

З трудової книжки позивача та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній доданих до позову №503 від 18.07.2018 та № 375 від 13.11.2020 встановлено, що позивач працював:

- з 22.01.2002 по 31.07.2002 на посаді начальника зміни, 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі;

- з 18.06.2003 по 01.09.2003 на посаді головного інженера з виробництва (анкерного кріплення) 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі;

- з 01.07.2008 по 23.03.2010 на посаді заступника директора з виробництва, 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі;

- з 08.09.2014 по 24.03.2015 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді);

- з 01.08.2015 по 26.07.2016 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).

Отже, з наведеного вбачається, що позивач працював на посадах передбачених Списком 1 розділу 1 підрозділу 1.1 «г» Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року та Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року та з зайнятістю на підземних роботах 50% і більше робочого часу, тому цей стаж не може бути зараховано відповідно до ч. 3 статі 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як не відпрацьовано повний робочий день під землею.

Відповідач зазначає, що роботи на посадах визначені вищезазначеними постановами КМУ дають право на призначення пенсії за списком № 1 або за Списком № 2, тобто відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також відповідач вказує на те, що посилання ОСОБА_1 на кількість спусків в шахту не має жодного значення, оскільки важливим є кількість часу, проведеного під землею. Як свідчать матеріали справи, посади, на яких працював позивач відносяться до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 списку №1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді). В обґрунтування вказаного відповідач посилається на висновок Першого апеляційного адміністративного суду, викладений в постановах від 15 липня 2020 року у справі №200/4038/20-а та від 09.02.2021 року у справі №200/5813/20-а.

Управління не може погодитися з позивачем, що його пільговий стаж за Списком №1 складає 12 повних років, оскільки його пільговий стаж за Списком №1, що містяться саме у Постанові КМУ від 31.03.1994 №202 складає 9 років 6 місяців 26 днів.

Періоди роботи позивача з 22.01.2002 по 31.07.2002 на посаді начальника зміни, 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі; з 18.06.2003 по 01.09.2003 на посаді головного інженера з виробництва (анкерного кріплення) 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі; з 01.07.2008 по 23.03.2010 на посаді заступника директора з виробництва, 50% та більше робочого часу на рік був зайнятий на підземній роботі; з 08.09.2014 по 24.03.2015 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді); з 01.08.2015 по 26.07.2016 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді) не підлягають зарахуванню до Списку № 1 - Шахтарі за наведених вище підстав.

Таким чином, на думку відповідача позивач не має право на застосування до спірних правовідносин Роз`яснення №8 від 20.01.1992 та призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, оскільки, ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 яка у даному випадку застосовується, встановлює умову, зокрема, безпосередню зайнятість повний робочий день на роботах працівники, професії яких містяться саме у Постанові КМУ від 31.03.1994 №202, а не Списком №1. В обґрунтування викладеного відповідач посилається на висновок Першого апеляційного адміністративного суду, викладений в постанові від 30 липня 2019 року у справі №200/45/19-а.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Дослідивши надані сторонами письмові докази суд встановив, що трудовий стаж позивача підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3 виданої 24.01.1994 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої суд встановив наявність наступних записів про періоди роботи позивача:

- з 05.07.1993 року по 19.07.1993 року в якості учня гірничого робітника підземного на шахті «Новодонецька» з повним робочим днем в шахті - записи №№ 1-2;

- з 22.01.2002 по 31.07.2002 на посаді начальника зміни, пов`язаний з підземними роботами - записи №№14-15;

- з 18.06.2003 по 01.09.2003 на посаді заступника головного інженера з виробництва (анкерного кріплення) пов`язаного з підземними роботами - записи №№ 16-17;

- з 01.07.2008 по 23.03.2010 на посаді заступника директора з виробництва, 50% робочого часу працює підземно - записи №№19-20;

- з 08.09.2014 по 24.03.2015 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді) - записи №№27-28;

- з 01.08.2015 по 26.07.2016 на посаді начальника зміни, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді) - записи №№29-30.

Згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 19.11.2020 року № 374/1, позивач з 01.11.2015 року по 31.01.2016 року був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік (обліковому періоді).

Згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 19.11.2020 року № 374, позивач з 08.09.2014 року по 24.03.2015 року був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік (обліковому періоді).

Згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 13.11.2020 року № 375, позивач з 08.09.2014 року по 24.03.2015 року та з 01.08.2015 по 26.07.2016 був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік (обліковому періоді) на посаді начальник зміни, що відноситься до Списку №1.

Згідно довідок ВП Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» від 16.04.2021 року №190, від 15.04.2021 року №146 про час спусків у шахту та виїздів з шахти ОСОБА_1 за періоди з 08.09.2014 року по 24.03.2015 року, з 01.11.2015 року по 31.01.2016 року та з 01.08.2015 року по 26.07.2016 року, суд встановив, що вони містять відомості щодо тривалості робочого дня позивача, проте зважаючи на дату їх видачі, вказані довідки відповідачу не надавались та при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не могли бути прийняті до уваги.

Згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 18.07.2018 року № 503, позивач працював повний робочий день під землею на шахті «Новодонецька» з 22.01.2002 року по 31.07.2002 року виконував підземні роботи за посадою начальника зміни та був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік; з 18.06.2003 по 01.09.2003 року виконував підземні роботи за посадою заступника головного інженера з виробництва та був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік; 01.07.2008 по 23.03.2010виконував підземні роботи за посадою заступника директора з виробництва та був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік.

Враховуючи викладене, з зазначеної довідки встановлено, що в спірні періоди позивач працював повний робочий день під землею.

Згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 19.11.2020 року № 839, в період з 05.07.1993 по 19.07.1993 позивач виконував підземні роботи за професією учень гірника підземного з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком №1.

Згідно довідки ВП Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» від 13.04.2021 року №269, позивач працюючи в період з 05.07.1993 по 19.07.1993 отримував заробітну плату з розрахунку годинної ставки робітника, що працює під землею за професією гірник підземний.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Згідно пунктів 2, 3, 7, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637".

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Період роботи позивача з 05.07.1993 року по 19.07.1993 року в якості учня гірничого робітника підземного на шахті «Новодонецька» з повним робочим днем в шахті в повній мірі підтверджується записами трудової книжки №№ 1-2, та не потребував додаткових доказів на момент прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не потребує підтвердження факту отримання заробітної плати з розрахунку годинної ставки робітника, що працює під землею.

Враховуючи викладене, вказаний період підлягав зарахуванню до пільгового стажу позивача під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Щодо спірних періодів з 22.01.2002 по 31.07.2002, з 18.06.2003 по 01.09.2003, з 01.07.2008 по 23.03.2010,суд зазначає наступне.

Записи трудової книжки, що посвідчують вказані спірні періоди підтверджують, що позивач був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік, проте не містять відомостей щодо роботи позивача в ці періоди протягом повного робочого дня під землею.

Також суд звертає увагу, що занятість на підземних роботах протягом року та робота протягом повного робочого дня під землею не є тотожними поняттями, оскільки протягом 50 % і більше робочого часу на рік робітник міг працювати повний робочий день під землею.

Відтак, згідно довідки ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 18.07.2018 року № 503, позивач працював повний робочий день під землею на шахті «Новодонецька» з 22.01.2002 року по 31.07.2002 року,01.07.2008 по 23.03.2010та з 18.06.2003 по 01.09.2003 року виконував підземні роботи та був зайнятий на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік.

Вказана довідка була досліджена відповідачем, проте відповідач в оскаржуваному рішенні звернув увагу тільки на відомості щодо зайнятості на підземних роботах 50 % і більше робочого часу на рік, не врахувавши, що продовж всіх періодів зазначених в цій довідці позивач працював протягом повного робочого дня під землею.

Враховуючи викладене, вказані періоди підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Щодо спірних періодів з 08.09.2014 по 24.03.2015, з 01.08.2015 по 26.07.2016 суд зазначає матеріалами справи не підтверджено, що позивач працював протягом цих періодів повний робочий день під землею.

Відповідно до Списку № 1 розділу 1 підрозділу 1.1 г , затвердженого Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року визначено, що працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), зокрема, інженери, зайняті в змінах, начальники змін.

Відповідно до пункту 3 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерством Праці України від 10.05.1994 року № 01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" відповідачем спірні періоди роботи були зараховані до Списку № 1, оскільки позивач був зайнятий на підземних роботах 50% и більше робочого часу.

Отже, цей стаж не може бути зараховано до ч. 3 статі 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як не відпрацьовано повний робочий день під землею.

Наведені вище обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об`єктивний розгляд заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування, що тягне за собою повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з врахуванням висновків суду.

За приписами п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України25.11.2005 № 22-1,орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до п.4.7 цього ж Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Щодо застосування до спірних правовідносин роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, суд зазначає, що оскільки під час винесення оскаржуваного рішення відповідача позивачу не було зараховано ряд спірних періодів, які підлягали зарахуванню до пільгового стажу та не задавалась оцінка іншим спірним періодам через ненадання позивачем та самостійне невитребування відповідачем довідок про кількість підземних спусків-виїздів за періоди з 08.09.2014 по 24.03.2015 та з 01.08.2015 по 26.07.2016, то застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 є передчасним.

Крім того, саме відповідач є уповноваженим органом для обчислення стажу та призначення пенсії, тож прийняття певного рішення залежить від результатів розгляду поданих заявником документів, що віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України.

Згідно Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятим Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 термін дискреційне повноваження означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Тож, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд вирішив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №32193116від 07.05.2021 року за подання ОСОБА_1 позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторони по справі - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85001, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28А, ЄДРПОУ 37755477) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23.11.2020р. № 5453 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування! від 20.11.2020р. з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко