Рішення № 98395200, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/5607/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини А3283 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А3283, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини А3283 які виразилися у відмові донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військову частину А3283 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем при звільненні з військової служби протиправно здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

12.05.2021 року від військової частини А 3283 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач був звільнений з Лав Збройних Сил України 13 жовтня 2017 року, проте звернення до військової частини А3283 по зазначеному питанню позивач здійснив 18.12.2020 року, а до суду звернувся 13.04.2021 року, отже позивачем було пропущено строки звернення до суду. Відповідно до наказу Міністра оборони України за №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» статті 8 «Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Є безпідставним посилання позивача на справу №826/11679/19, а саме постанову у справі від 16.05.2019 року, оскільки у зазначеній постанові адміністративний позов був задоволений частково, та проведений розрахунок одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку відповідача, позивач надав недостовірну трактовку п. 8 наказу Міністра оборони України за №550 від 24.10.2016 року, а саме, позивач у своїй позовній заяві позивач зазначив, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення. Натомість, у зазначеному положенні вказано, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відтак, дії посадових осіб військової частини А 3283 гуртуються на положенні чинного законодавства України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року зазначена вище справа розподілена та 14.04.2021 року передана судді Пруднику С.В .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано військову частину А 3283 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 11 травня 2021 року: обґрунтовані відповідні пояснення та інформацію з приводу донарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; довідку про нарахування суми грошового забезпечення позивача перед звільненням з 01.08.2017 року по 13.10.2017 року. Судом попереджено військову частину А 3283 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

У період з 22.06.2021 року по 25.06.2021 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника геоінформаційної служби штабу у військової частині А 3283.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А3283 (по стройовій частині) від 13.10.2017 року №117 майора ОСОБА_1 , начальника геоіпформаційної служби штабу, звільненого наказом Командувача військ оперативного командування «Схід» від 01 вересня 2017 року № 163 з військової служби у запас відповідно до пункту "а" частини шостої з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (як військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту), з правом носіння військової форми одягу, з 13 жовтня 2017 року виключено із тисків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Центрально-Міського РВК Дніпропетровської області. Виплачено щомісячну грошову премію у розмірі 450% від посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 жовтня но 13 жовтня 2017 року, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % до посадовою окладу за період з 01 жовтня по 13 жовтня 2017 року. Виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення з 01 жовтня по 13 жовтня 2017 року. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплачено грошову компенсацію за 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік. Грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2017 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішеній соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України затвердженої наказом Міністра оборони І України від 11 червня 2008 року №260 не отримав. Припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю за формою 3. Виплачено майору ОСОБА_1 грошову допомогу по звільненню у запас у розмірі 50%. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Зараховано до оперативного резерву першої черги військової частини-польова пошта В3675, ВОС - 1901003А.

Керуючись частиною шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, 18 грудня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням до нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Однак, листом від 26.02.2021 року за вих. № 529 позивачу було відмовлено в задоволенні його заяви, посилаючись на наказ Міністра Оборони України №550 від 24.10.2016 року, в п. 8 якого зазначено, що місячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення військової частини А 3283 грошове забезпечення позивача за останньою займаною ним посадою на день виключення його зі списків частини становить:

посадови оклад (ПО) - 1030 грн.;

оклад за військове звання (ОВЗ) - 125 грн.;

надбавка за вислугу років (НВР) 35% - 404,25 грн.;

надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% від ПО, ОВЗ, НВР - 779,63 грн.;

премія 450% від ПО (пп. 2 п. 5 ПКМУ №1294) - 4635 грн.;

щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 4184,33 грн.

Всього розмір грошового забезпечення на місяць - 11 158,21 грн.

Вважаючи дії військової частини А3283 безпідставними та протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

При цьому, як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби відповідачем щомісячна додаткова грошова винагорода не врахована.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири складові:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту «а» частини шостої з урахуванням підпункту «і» пункту 1 статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із закінченням строку контракту).

На момент звільнення позивача його вислуга років у ЗС календарна склала - 24 роки 01 місяць, пільгова - 1 рік, 1 місяць, загальна вислуга років на пенсію - 25 років 2 місяці, що підтверджено копією витягу із наказу Командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) Міністерства оборони України від 01.09.2017 року №163 від 01.09.2017 року №163.

Як вже зазначено вище, відповідно до витягу з наказу командира військової частини А3283 (по стройовій частині) від 13.10.2017 року №117 майора ОСОБА_1 , начальника геоіпформаційної служби штабу, звільненого наказом Командувача військ оперативного командування «Схід» від 01 вересня 2017 року № 163 з військової служби у запас відповідно до пункту "а" частини шостої з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (як військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту), з правом носіння військової форми одягу, з 13 жовтня 2017 року виключено із тисків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Центрально-Міського РВК Дніпропетровської області. Виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення з 01 жовтня по 13 жовтня 2017 року. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний і

Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено та у перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відмовлено.

Станом на момент звільнення позивача з військової служби діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425.

Згідно п.1.2 Інструкції грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Згідно п.4.10.1 військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На даний час діє Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, яка містить аналогічні норми щодо складових грошового забезпечення.

Разом з тим, застосовуючи вищевказані Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі №826/11679/17.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про протиправність дій військової частини А3283 які виразилися у відмові донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати військову частину А3283 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Стосовно посилання військової частини А3283 на обставини пропущення строку на звернення до суду суд зазначає, що оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відтак, суд вважає зазначені доводи представника відповідача необґрунтованими.

Судом під час розгляду даної справи було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи №826/2447/18 та №520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17, 30 вересня 2020 року у справі № 295/11615/17.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, а доводи відповідача відхиляє з вищенаведених мотивів.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А3283 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А3283 які виразилися у відмові донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати військову частину А3283 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник