Ухвала суду № 98394726, 19.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 липня 2021 р. Справа № 120/124/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області, боржник) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/124/21-а позов задоволено повністю. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії починаючи з 01.04.2019 року на підставі довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.11.2020 року № ХЛ64346, з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

13.07.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, відповідно до якої заявник просить: 1) на підставі ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання в повному обсязі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі N 120/124/21-а; 2) зобов`язати відповідача виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі N 120/124/21-а в повному обсязі та сплатити позивачу заборгованість в сумі 100258,89 грн.; 3) встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 120/124/21-а; 4) зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду у справі № 120/124/21-а від 11.02.2021 у 30-ти денний строк з дня набрання ухвалою законної сили, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України; 5) прийняти звіт про виконання рішення суду після його виконання в повному обсязі, а саме виплати позивачу заборгованості по пенсії з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 100258,89 грн.

В обґрунтування заяви вказано, що на виконання судового рішення від 11.02.2021 у справі № 120/124/21-а відповідачем у березні 2021 року було проведено перерахунок пенсії позивача згідно довідки Вінницького обласного ТЦК та СП № ХЛ64346 від 17.11.2020 та визначена заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 100258,89 грн., яка по даний час є невиплаченою. У зв`язку з цим позивач вважає, що невиконання судового рішення відповідачем в повному обсязі порушує його законні права та інтереси, а тому і звернувся до суду з відповідною заявою.

Так, судом встановлено, що позивач скористався диспозитивним правом об`єднати різні за своєю суттю заяви, визначені статтями 382 та 383 КАС України в одному зверненні.

Розглянувши подану заяву суд дійшов висновку про наступне.

Щодо заяви в частині визнання протиправними, дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у відповідності до ст. 383 КАС України, суд виходив з такого.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві, зокрема серед іншого, зазначаються: ім`я, (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини третьої вказаної статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Згідно із частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Так, судом встановлено, що подана позивачем заява не відповідає усім вимогам, визначеним частинами 3 та 4 статті 383 КАС України.

Зокрема, заявником не надано належних доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи, оскільки з долученої до справи копії квитанції від 08.07.2021 не можливо встановити, який саме документ та на яку саме адресу направлявся, позаяк такий документ відповідних відомостей не містить, а з його змісту самостійно встановити такі обставини теж не є можливим.

У відповідності до п. 2 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270 (надалі по тексту - Правила надання послуг поштового зв`язку), розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. В свою чергу п. 19 Правил визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви у порядку ст. 383 КАС України та доданих до неї документів відповідачу може бути опис вкладення до поштового відправлення, з якого можливо було б достеменно встановити який саме документ направлявся на адресу відправника. Таким документом також може бути і інший розрахунковий документ, з якого можливо було б встановити обставини направлення копії відповідної заяви на адресу відповідача.

Проте, долучена заявником копія квитанція взагалі не містить жодних відомостей, що могли б її ідентифікувати як розрахунковий документ про направлення позивачем на адресу відповідача відповідної копії заяви, що розглядається судом, оскільки в ній не зазначено хто саме є відправником, на яку адресу направлялося таке відправлення та найменування адресата. Крім того, в такій квитанція вказано «Управління Пенс. фонду», хоча відповідачем у цій справі є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Враховуючи наведене суд вважає, що заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, подано позивачем до суду без належних доказів надсилання її копії до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тобто без додержання вимог, передбачених статтею 383 КАС України, що є підставою для її повернення.

Окрім цього, суд також звертає увагу на пропуску позивачем 10-ти денного строку звернення, передбаченого ч. 4 ст. 383 КАС України.

Так, зі змісту ч. 4 статті 383 КАС України вбачається, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку заявника знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Як встановлено судом із матеріалів заяви, на виконання рішення Вінницького окружного від 11.02.2021 у справі № 120/124/21-а відповідачем у березні 2021 року було проведено перерахунок пенсії позивача згідно довідки Вінницького обласного ТЦК та СП № ХЛ64346 від 17.11.2020 та визначена заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в сумі 100258,89 грн., яка по даний час є невиплаченою.

Разом із тим, листом від 12.04.2021 № 3403-2704/К-02/8-0200/21 Головне управління ПФУ у Вінницькій області додатково повідомило позивача про те, що сума доплати за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 становить 100258,89 грн. та включена відповідачем до Реєстру судових рішень, виплата якої буде здійснена в порядку черговості.

Відтак, позивач був обізнаний про факт невиплати заборгованості пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 після отримання листа відповідача у квітні 2021 року. В той же час з відповідною заявою до суду позивач звернувся лише у липні 2021 року, тобто з пропуском визначеного десятиденного строку, передбаченого ч. 4 ст. 383 КАС України.

Щодо аргументів заявника про те, що з метою відновлення свого порушеного права на донарахування відповідних сум заборгованості він неодноразово звертався до відповідача із відповідними заявами проте станом на 08.07.2021 відповіді від останнього не отримав, то такі не беруться до уваги, оскільки подання таких заяв не змінює моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання таких сум.

Наведені обставини свідчить про невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам встановленим частиною 4 ст. 383 КАС України, що в силу ч. 5 ст. 383 КАС України є також окремою підставою для її повернення.

З огляду на викладене та враховуючи, що заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій подана без додержання вимог ч.ч. 3, 4 ст. 383 КАС України, а тому така заява в цій частині підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Щодо заяви в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, суд виходив з такого.

Так, за ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №120/124/21-а визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням оновленої довідки Вінницького обласного ТЦК та СП від 17.11.2020 № ХЛ64346. Зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії починаючи з 01.04.2019 на підставі довідки Вінницького обласного ТЦК та СП від 17.11.2020 № ХЛ64346, з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вище вказаного судового рішення, Вінницьким окружним адміністративним судом 29.03.2021 у справі № 120/124/21-а видано виконавчий лист.

Надалі, на підставі виконавчого документа постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 08.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 65078741 щодо виконання судового рішення та надано боржнику строк на виконання рішення суду та надання документального підтвердження такого виконання.

Як встановлено судом, в ході проведення виконавчих дій, ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця про виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії, надавши копію розрахунку розміру пенсії від 18.03.2021 № 0201005501. Так, згідно даного листа, сума заборгованості у розмірі 100258,89 грн. за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. Крім того, зазначено, що в Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів. Також вказано, що Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Зі змісту листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 12.04.2021 № 3403-2704/К-02/8-0200/21 також вбачається, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №120/124/21-а, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно до довідки Вінницького обласного ТЦК та СП від 17.11.2020 № ХЛ64346. Починаючи з квітня 2021 року пенсія позивачу виплачується в розмірі 10001,27 грн., сума доплати за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 складає 100258,89 грн. Зауважено, що нараховані кошти в сумі 100258,89 грн. Головним управлінням включені до Реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості.

Більше того, наразі судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області від 29.06.2021 у ВП №65078741 виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа № 120/124/21-а від 29.03.2021 закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості в розмірі 100258,89 грн. після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Отже, виплати пенсій здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення виплат позивач немає.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у справі № 120/124/10-а в частині виплати позивачеві перерахованої пенсії в сумі 100258,89 грн. через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Водночас згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України.

Додатково суд зважає на те, що встановлення судового контролю у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів.

З огляду на викладене заяву позивача в цій частині належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 382, 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/124/21-а - повернути заявнику.

Заяву ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/124/21-а - залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович