Рішення № 98393542, 15.07.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/2068/21

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2021 року

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чумакової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту смерті, представник заявника - адвокат Пономаренко Наталія Миколаївна,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , інтереси якої представляє - адвокат Пономаренко Н.М., звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колтунівка Олексіївського району Воронезької області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кам`янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 21 жовтня 1997 року, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колтунівка Олексіївського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську Луганської області.

В обґрунтування заяви вказала, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Луганську Луганської області помер батько заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20 серпня 2020 року заявниця отримала лікарську довідку про причини смерті № 182 та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Заявниця по справі ОСОБА_1 21 лютого 1976 року уклала шлюб із ОСОБА_3 та змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . 20 грудня 1977 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_3 . 16 лютого 1996 року ОСОБА_1 знов уклала шлюб з ОСОБА_3 . Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запис в графі «відомості про дружину: прізвище нареченої до реєстрації шлюбу зазначено « ОСОБА_6 ». Під час звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, який знаходиться на території, що підконтрольна українській владі стало відомо, що видане лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 на непідконтрольній території не має юридичної сили та не створює ніяких правових наслідків. Встановлення факту родинних відносин та факту смерті має для заявника юридичне значення, через те, що вона не може зареєструвати смерть батька та реалізувати своє право на спадщину за законом.

Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пономаренко Н.М. в судове засідання не з`явились, разом із заявою про встановлення факту родинних відносин та факту смерті надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 15).

Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судовому засіданні участі не брав, надавши заяву про розгляд справи на розсуд суду та у відсутність представника. Одночасно повідомляє, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформація про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня (а.с. 21).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про народження вбачається (мовою оригінала) ОСОБА_7 родилась ІНФОРМАЦІЯ_2, отец - ОСОБА_8 , мать - ОСОБА_9 (а.с. 8).

Відповідно до копії паспорту, прізвище батька заявника як на українській мові так і на російській мові зазначено " ОСОБА_4 ".(а.с.6)

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16 лютого 1996 року гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 16 лютого 1996 року, про що зроблено актовий запис № 72, прізвище дружини « ОСОБА_5 » (а.с. 8 з.б.).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 28 квітня 1981 року шлюб між гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_1 розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 21 лютого 1976 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 22-23).

Таким чином, труднощі з підтвердженням родинних відносин між заявником та її батьком ОСОБА_2 виникли внаслідок помилкової транслітерації прізвищ під час перекладу з російської мови на українську мову.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Встановлення факту родинних відносин для заявника має юридичне значення, так як вона не може зареєструвати факт смерті свого батька та реалізувати своє право на спадщину.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимогу заявника про встановлення факту родинних відносин між нею та померлим, адже всі дані повністю збігаються.

Що стосується встановлення факту смерті, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Луганську області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20 серпня 2020 року за місцем смерті особи, було видано лікарську довідку про причину смерті № 182 (а.с. 7) та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 7 з.б.).

Згідно роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Відомості про смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); - фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; - рішення суду про оголошення особи померлою; - рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Згідно наказу Міністерства юстиції України 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» де вказано, що було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області, зокрема, м. Луганськ Луганської області, Україна.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься в лікарській довідці про причину смерті № 182 від 20 серпня 2020 року та в свідоцтві про смерть від 21 серпня 2020 року серії НОМЕР_2 приймає до уваги практику Європейськогосуду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до національного законодавства має застосовуватисьсудами при розгляді справ як джерело права під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування своїх вимог щодо встановлення фактів родинних відносин та смерті є достовірними, підтверджені в судовому засіданні, а також підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними.

Факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську Луганської області, підтверджується письмовими доказами та у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених заявником.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованих осіб, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 4, 76, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315, 317, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колтунівка Олексіївського району Воронезької області є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колтунівка Олексіївського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську Луганської області.

Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Я.В.Просіна