Ухвала суду № 98392946, 19.07.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5556/21

Провадження № 1-кп/185/513/21

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

19 липня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Косюка А.П.,

за участі секретаря Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041370000262 від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора Онуфрієнко Л.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Мелешко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2021 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041370000262 від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розгляду. Зазначив, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України і поверненню в порядку ст. 314 КПК України не підлягає, підстав для закриття кримінального провадження не має, кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Заперечень проти призначення обвинувального акту до судового розгляду від обвинуваченого та його захисника не надійшло.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Прокурор просив викликати в судове засідання свідків згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. На думку прокурора, лише запобіжний захід в виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, які недопитані у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що до затримання він працював, захисник погодився з думкою свого підзахисного.

Суд, заслухавши думки учасників стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою приходить до такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року визнано неконституційним. У вказаному рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України. Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе прийняти спроби незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитаний, з метою переконання або змушення останнього надати покази в вигідному для нього аспекті є реальним.

При наданні оцінки ступеню ризику стосовно вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд враховує те, що обвинувачений раніше судимий, що підтверджує наявність цього ризику.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання працював зі слів обвинуваченого офіційно, тобто мав постійне джерело доходу;

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

3) за станом здоров`я: відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув`язнення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ризики, впливу обвинуваченим на свідка у цьому кримінальному провадженні, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, знайшли свого підтвердження. А тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам, також наявні обставини свідчать, що заявлений ризик не зменшився.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину, обставини вчинених злочинів, майновий стан обвинуваченого та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків, що передбачено ч. 3 ст.182 КПК України.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до розгляду в судовому засіданні на 20 липня 2021 року о 14.00 годині в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, потерпілих, обвинуваченого, його захисника, свідків.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 16 вересня 2021 включно.

Строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до 16 вересня 2021 року включно.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб?єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти у зв`язку з внесенням застави. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися без дозволу суду з м. Павлограда, Дніпропетровської області.

У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків не може перевищувати двох місяців.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У випадку невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 , покладених обов?язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала, в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя: А.П. Косюк