Рішення № 98392496, 19.07.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4188/21

(2-а/199/73/21)

РІШЕННЯ

іменем України

19.07.2021 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що інспектором УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Постольник Т.М. 20.05.2021 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4230867 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Зі змісту постанови, 20.05.2021 о 01.09.59 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Renault Master, р/н НОМЕР_1 , знаходячись в м. Дніпро на вулиці Сергія Нігояна (район будинку № 74) не пред`явив на вимогу працівника поліції документи, зазначені в п.2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.4а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП.

На переконання позивача, вказана постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не були дотримані положення законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, не пред`явлено належних доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення, не досліджувалися та не надавалися для ознайомлення докази, які б підтверджували факт скоєння ним правопорушення, внаслідок чого підлягає скасуванню. Так, позивач вказує, що відповідач не проінформував його про конкретну причину зупинки та його вимога щодо пред`явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав, оскільки він не вчиняв та не мав наміру вчиняти правопорушення, і інших підстав для перевірки документів у відповідача не було та будь-яких доказів факту порушення позивачем ПДР України відповідачем не було надано.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також зазначається, що поліцейський, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Разом з тим, співробітник поліції Постольник Т.М. склав невідомо де постанову, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, внаслідок чого поліцейським були грубо порушені вимоги ст.ст.278,279 КУпАП. Вважає, що відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, та винесена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Позовна заява містить вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Представник позивача просив суд повністю задовольнити позов.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу: правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. Крім того, в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України.

На переконання відповідача, оскаржувана постанова не може бути скасована, оскільки була прийнята у відповідності до норм чинного законодавства; просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Як встановлено судом на підставі відповідної постанови, постановою (серія ЕАН №4230867 від 20.05.2021 р.) на позивача було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з оскаржуваною постановою, водій ОСОБА_1 20.05.2021 о 01:09:59 год. в м. Дніпро, вул. Сергія Нігояна, 74, керуючи транспортним засобом Renault Master, р/н НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія, реєстраційні документи на вимогу поліцейського, чим порушив п. 2.4. (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Причина зупинки п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» (а.с. 32).

Правовідносини виникли із дій суб`єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.

Дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Частина 1 статті 126 КУпАП.).

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (Стаття 251 КУпАП.).

Пунктом 1.3 ПДР України визначено , що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 " а, б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

Відповідно пункту 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

За судового розгляду встановлено, що в оскаржуваній постанові правовою підставою для зупинки транспортного засобу позивача поліцейським зазначено п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України; також не підтверджено жодної встановленої правової підстави для зупинки транспортного засобу позивача, передбаченої ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», на яку міститься посилання в оскаржуваній позивачем постанові.

Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення не надано.

Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами фактів на підтвердження правових підстав для зупинки автомобіля позивача, зокрема, порушення позивачем ПДР України тощо, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, в тому числі посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 15.03.2019 справа №686/11314/17).

При цьому, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

Щодо зазначення позивачем у відзиві на позову заяву про те, що в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України, то суд не знаходить такі доводи слушними, виходячи з наступного.

В порушення вимог частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Наданий доказ не може вважатися належним (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 справа №428/2769/17, адміністративне провадження №К/9901/1667/17).

Водночас, суд наголошує на тому, що такий доказ відповідачем навіть не було надано суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 2.4 (а) Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема, належний відеозапис події тощо (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18).

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності, та враховуючи встановлені порушення вимог закону у діях відповідача при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Щодо розподілу судових витрат (судовий збір), то на підставі ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Постольника Тимура Миколайовича (49006, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2-А) серії ЕАН №4230867 від 20.05.2021 р. про накладення на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646).

Повне судове рішення складене та підписане 19.07.2021 р.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду або через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї