Ухвала суду № 98391897, 14.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12957/21

Провадження №1-кп/127/530/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Чорна О.С.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2021 р. за № 22021020000000054 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сопруна В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Слабого О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор Сопрун В.В. заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Слабий О.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, захисник обвинуваченого - адвокат Слабий О.В., позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_2 , заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Обвинувачений наміру ухилявся від суду, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає. В обвинувальному акті відсутні відомості, що обвинувачений збував наркотичні засоби. Вважає, що немає достатніх підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Просив клопотання задовольнити.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2020 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2021 року з одночасним визначення розміру застави та покладенням відповідних обов`язків. В подальшому ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжувався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2021 року було продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.07.2021 року без визначення розміру застави.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК Кримінального кодексу України, раніше не судимий, без місця реєстрації, до затримання проживав в м. Одесі, неодружений, офіційно не працевлаштований. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Суд зазначає, що стосується ризику переховування обвинуваченого від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

При цьому, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими судом обставинами.

Розглядаючи дані клопотання обвинуваченого та прокурора, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що в сукупності з іншими вказаними вище обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотань.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виі тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Вказані ризики на даний час не зменшилися.

Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора є обгрунтованим.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, суд, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає доцільним не визначати розмір застави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 315 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Сопруна В.В. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Слабого О.В. про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 14.07.2021 року до 11.09.2021 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя