Рішення № 98391690, 12.07.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/113/2021

130/2121/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Віннуицької області

в складі головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Яценка Є.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тімохіної Ю.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з представником Міністерства соціальної політики України Тімохіною Юлією Володимирівною з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання незаконним звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) в якому просила визнати незаконними підстави дострокового припинення контракту №2 від 16.05.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством соціальної політики України, які зазначені в доповідній записці заступника Міністра соціальної політики ОСОБА_5 від 31.07.2020 №83/0/229-20 та в листі Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 №11109/0/2-20; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів; скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Фонду соціального захисту інвалідів; допустити рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання; стягнути з Фонду соціального захисту інвалідів середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2020 до 15.09.2020 у розмірі 21222,49 грн., а також за період з 16.09.2020 до дня ухвалення судом рішення про задоволення даного позову із розрахунку 731,81 грн. за кожен день вимушеного прогулу; стягнути з Міністерства соціальної політики України моральну шкоду в розмірі 300000,00 грн.; стягнути з Міністерства соціальної політики України судові витрати (а.с.167-188 т.1).

Позов обґрунтовано тим, що 16.05.2019 між позивачем ОСОБА_1 та Міністерством соціальної політики України укладено контракт №2 (надалі Контракт) за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонд) на термін з 16.05.2019 по 15.05.2024. 25.08.2020 ОСОБА_1 отримала наказ Міністерства соціальної політики України від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту, відповідно до п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП, в якому підставами припинення контракту були зазначені: доповідна записка заступника Міністра соціальної політики ОСОБА_5 від 31.07.2020 №83/0/229-20; лист Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 №11109/0/2-20; лист Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 №11292/0/2-20/24. ОСОБА_1 вважає, що її звільнення з посади директора Фонду відбулось з грубим порушенням вимог законодавства про працю та умов Контракту. Наказ №49кс не містить пунктів Контракту за невиконання чи неналежне виконання яких відбулося його дострокове припинення., а згідно з підпунктом «а» пункту 5.4. Контракту ОСОБА_1 може бути звільнена з посади, а цей Контракт розірвано з ініціативи Міністерства соціальної політики України до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї цим Контрактом та Положенням про Фонд. При цьому дострокове припинення Контракту відбулось не за цією підставою, що явно свідчить про те, що у Міністерства соціальної політики України не було достатніх доказів та правових обґрунтувань для звільнення саме у зв`язку із систематичним невиконанням ОСОБА_1 трудових обов`язків без поважних причин. Із попередженням про звільнення позивач ознайомилася лише 25.08.2020, так як з 27.07. по 07.08.2020 та з 11.08. по 21.08.2020 перебувала на лікарняному і в цей період такого попередження не отримувала, тим самим була позбавлена можливості своєчасно спростувати підстави достроково припинення контракту. Середньомісячна заробітна плата за 18 робочих днів червеня та 15 робочих днів липня 2020 року склала 11823,00 грн. та 12326,76 грн. відповідно. Таким чином середньоденна заробітна плата становить (11823,00 грн. + 13326,76 грн.)/(18+15)=731,81 грн. на день До часу вимушеного прогулу позивач включила період починаючи з 18.08.2020 до дня винесення судом рішення в даній справі.

Позивач обґрунтувала моральну шкоду тим, що незаконне звільнення в умовах запровадженого в Україні карантину призвело до позбавлення її єдиного джерела доходу і вона, як одинока матір залишилась з її малолітньою дитиною без засобів для існування. Вона вимушена була позичати гроші у знайомих щоб годувати свою родину, винаймати житло в гуртожитку та забезпечити надання освіти і медичного догляду дитині. Все це призвело її до значних душевних та психологічних страждань, які спричинили негативні зміни у її житті, а саме: постійні переживання та неприємні спогади, тривогу, емоційні реакції при згадуванні факту незаконного звільнення, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі відсутності роботи та коштів для утримання сім`ї, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, реакції замикання в собі, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я, переживання фізичних незручностей внаслідок погіршення самопочуття від отриманого стресу, а також до приниження честі, гідності, престижу і репутації, до порушення життєвих зв`язків, до порушення нормальних стосунків з оточуючими людьми, колегами по роботі, підриву довіри до неї, як до фахівця та керівника.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 09.10.2020 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно роз`яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачам, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 28.10.2020 суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с.222 т.1).

17.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника Фонду Кирилова О.В. в якому він просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі, розглянути справи просив проводити без участі їх представника. У відзиві зазначив, що вимога до Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною і в разі відмови в задоволенні позовних вимог до Мінсоцполітики позовні вимоги до Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають до задоволення також, але при цьому надав до відзиву розрахунковий лист заробітної плати за останні два календарні місці роботи ОСОБА_1 на посаді директора Фонду, який просить суд врахувати при прийнятті рішення у даній справі (а.с.3-7, 31 т.2).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 23.11.2020 суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача Міністерства соціальної політики України Вербицького О.С. в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в повному обсязі, посилаючись на неналежну територіальної підсудність справи, оскільки відповідачами у справі є юридичні особи, які зареєстровані та знаходяться в м. Києві, а відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їх місцезнаходженням, а також посилаючись на факти систематичного невиконання директором Фонду ОСОБА_1 покладених на неї зобов`язань без поважних причин, які відображені в доповідній записці заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_5 від 31.07.2020. Додав, що робочою групою було проведено перевірку окремих питань діяльності Фонду щодо оцінювання роботи виконання Фондом завдань і функцій, визначених Положенням про Фонд та прийнятих керівництвом Фонду управлінських рішень за період 2019-2020 років. За результатами перевірки Фонду було складено Акт перевірки окремих питань діяльності від 25.09.2020, який свідчить про ознаки кримінальних правопорушень з боку директора Фонду та про численні розтрати, нецільове використання бюджетних коштів за 2019 рік та завершальний період 2020 року про що було повідомлено Міністерство внутрішніх справ та Національної поліції. Вважає, що оспорюваний наказ Мінсоцполітики від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 » винесений у відповідності до чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просив розглянути справу в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. (а.с.90-95 т.2).

21.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Сидоренка В.А. в якій він зазначив, що представник відповідача Мінсоцполітики помилково вважає, що при визначенні підсудності даного спору застосуванню підлягає ч.2 ст. 27 ЦПК України, яка містить загальні правила підсудності, оскільки позов був поданий до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з урахуванням положень, визначених ч.1 ст. 28 ЦПК України, які дозволяють позивачу вибрати підсудність у деяких категорія справ. Вважає, що з урахуванням вимог статей 36, 40, 41 КЗпП України припинення трудового договору повинно відбуватися виключно на законодавчо встановлених підставах, а в разі укладення контракту звільнення працівника можливе з підстав, які не передбачені чинним законодавством, але про які сторони заздалегідь домовились та зазначили у контракті під час його укладення. Листом від 03.08.2020 №11109/0/2-20, який позивач отримала 25.08.2020 Мінсоцполітики попереджало ОСОБА_1 про розірвання з нею контракту достроково на підставі п.п. «ж» п. 5.4. Контракту. Даний підпункт в якості підстави для звільнення визначає «інші, передбачені законодавством підстави» без зазначення інших підстав, які він мав на увазі при достроковому розірванні Контракту. У тексті Наказу №49кс взагалі не зазначено підстав дострокового припинення Контракту, що передбачені п. 5.4. Контракту, в т.ч. підстави щодо систематичного невиконання без поважних причин обов`язків. Вважає наказ про звільнення ОСОБА_1 №190-к, який підписано першим заступником директора Фонду від 25.08.2020 таким, що виданий неповноважним органом, оскільки відповідно до п. 12-1 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та п.п. 13 п.10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 №423, саме міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, приймає рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Таким чином позивача було звільнено за відсутності належним чином оформленого та виданого уповноваженим органом (Мінсоцполітики) наказу про звільнення, а наказ №49кс про припинення терміну дії Контракту не можна вважати тотожнім з наказом про звільнення. Просив відхилити заперечення проти позову представника Мінсоцполітики та задовольнити позовні вимоги в повному розмірі.

Ухвалою від 09.03.2021 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що на підставі укладеного контракту від 16.05.2020 №2 і наказу Мінсоцполітики від 16.05.2019 №18кс між нею та Мінсоцполітики виникли трудові відносини. В порушення п.22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників її не було попереджено за два тижні про його про дострокове розірвання контракту. Про дострокове припинення терміну дії вказаного вище контракту дізналась лише 25.08.2020. Наказ про припинення дії контракту винесено Мінсоцполітики 14.08.2020 в період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудового законодавства. Зауважила, що наказ про її звільнення від 25.08.2020 №190-к виданий не повноважним органом, в особі першого заступника директора Фонду соціального захисту інвалідів, хоча повинен виноситися Уповноваженим органом управління, який виніс наказ про призначення її на посаду директора Фонду, а саме: повноважною особою Міністерства соціального політики України. Звільнення відбулось на підставі доповідної записки заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_5 від 31.07.2020, яку вона вважає надуманою і необґрунтованою, оскільки зазначені у ньому факти не відповідають дійсності, не підтверджені належними доказами та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи. Також звільнення відбулось на підставі листа Державного секретаря Міністерства соціальної політики України ОСОБА_14 від 03.08.2020 №11109/0/2-20 відповідно до якого дострокове припинення контракту відбулось на підставі п.п. «ж» п. 5.4. розділу 5 Контракту із формулюванням «за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених Контрактом та Положенням про Фонд. Однак, п.п. «ж» п. 5.4. розділу 5 Контракту передбачає дострокове розірвання контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління до закінчення терміну його дії та звільнення директора з посади з інших передбачених законодавством підстав, а формулювання підстав звільнення, що містилося у вказаному вище листі передбачено п.п. «а» п. 5.4. розділу 5 Контракту «у разі систематичного невиконання Директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом та Положенням про Фонд. Звернула увагу суду, що з травня 2020 року дії Мінсоцполітики були направлені на звільнення її з посади директора Фонду і всі її дії, як директора Фонду, які були цілком законними, сприймалися як порушення трудових обов`язків. Вважає, що припинення з нею контракту відбулось з грубим порушенням трудового законодавства. Обґрунтовуючи завдану їй моральну шкоду пояснила, що її звільнення позбавило її та її малолітню дитину єдиного джерела доходу, яким була заробітна плата. Вимусило її позичати у знайомих гроші щоб годувати свою родину, винаймати житло у гуртожитку та забезпечувати навчання і медичний догляд дитині. Все це призвело до значних душевних та психічних страждань. Її незаконне звільнення призвело до приниження її честі, гідності, престижу та репутації, як керівника. Звернула увагу суду, що відповідно до Закону України від 01.06.2021 № 1499-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перейменування Фонду соціального захисту інвалідів і приведення термінології у відповідність із законодавством у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю» назва Фонду соціального захисту інвалідів змінена на назву «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю» без його реорганізації, ліквідації чи перетворення, та просила це врахувати при винесенні рішення суду в даній справі.

Представник відповідача Міністерства соціальної політики України Тімохіна Ю.В. заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні в повній мірі посилаючись на факти невиконання та неналежного виконання доручень Мінсоцполітики, що містяться в доповідній записці заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_5 від 31.07.2020 та на ненадання пояснень щодо невиконання відповідних доручень. Наголосила, що листом Мінсоцполітики від 03.08.2020 завчасно повідомляло ОСОБА_1 про дострокове припинення з нею контракту.

Представник Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив просив розглянути справи без участі представника Фонду. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та Міністерством соціальної політики України 16.05.2019 виникли трудові відносини, що підтверджується копією Контракту №2 з якого вбачається, що Міністерство соціальної політики України в особі державного секретаря Міністерства соціальної політики України Іванкевича В.В. 16.05.2019 уклало з директором Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 контракт відповідно до якого вона призначається на посаду директора Фонду соціального захисту інвалідів на термін з 16.05.2019 по 15.05.2024 та копією наказу державного секретаря Міністерства соціальної політики України Іванкевича В. від 16.05.2019 №18кс, згідно якого ОСОБА_1 призначена на посаду директора Фонду соціального захисту інвалідів з 16.05.2019, відповідно до укладеного контракту від 16.05.2019 №2 (а.с.26 т.2).

Відповідно до наказу директора Фонду соціального захисту інвалідів від 21.05.2019 №127-к ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.27 т.2).

В ході перебування ОСОБА_1 на посаді директора Фонду соціального захисту інвалідів вона до 25.08.2020 отримувала заробітну плату та з квітня 2020 року по червень 2020 року включно - надбавку за високі досягнення у праці, що підтверджується копією довідки про середньомісячну заробітну плату (дохід) від 26.08.2020 №02/55-1094/10 (а.с.70 ч.1), копіями листів першого заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 від 21.05.2020 (а.с.71 т.1), від 09.06.2020 та (а.с.72 т.1), від 03.07.2020 (а.с.73 т.1) та розрахунковим листом головного бухгалтеру Міністерства соціальної політики України (а.с.31 т.2); копіями листів першого заступника Міністра ОСОБА_4 від 21.05.2020, 09.06.2020, 03.07.2020 з яких вбачається, що Мінсоцполітики погодило встановлення директору Фонду ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці на квітень, травень та червень 2020 року у розмірі 30% від посадового окладу (а.с.71, 72, 73 т.1), копією листа першого заступника Міністра ОСОБА_4 від 03.08.2020 з якого вбачається, що Мінсоцполітики не погодило встановлення директору Фонду ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці за липень 2020 року (а.с.74 т.1).

З довідки Мінсоцполітики від 10.08.2020 №96/0/99-20/312 вбачається, що у зв`язку з відпусткою Міністра соціальної політики України ОСОБА_13 її обов`язки з 10.08.2020 по 14.08.2020 виконував перший заступник Міністра - ОСОБА_4 (а.с.182 т.2).

Трудові відносини між Міністерством соціальної політики України та директором Фонду соціального захисту інвалідів були припиненні достроково з ініціативи Мінсоцполітики на підставі наказу першого заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 від 14.08.2020 №49кс, з копії якого вбачається, що термін дії контракту з директором Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 припинено з 18.08.2020 відповідно до п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, де підставами зазначені: доповідна записка заступника Міністра В. Музиченка від 31.07.2020 №83/0/229-20 та листи Мінсоцполітики від 03.08.2020 №11109/0/2-20 та від 03.08.2020 №11292/0/2-20/24 (а.с.33 т.1, 29 т.2).

З копії доповідної записки від 31.07.2020 вбачається, що заступник Міністра ОСОБА_5 доповів Міністру соціальної політики України ОСОБА_13 про систематичне невиконання директором Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків покладених на неї Контрактом та Положенням про Фонд, а саме: окремими дорученнями Міністра соціальної політики України від 05.02.2020 №73/0/9-20 та від 22.04.2020 №191/0/9-20 Фонд зобов`язано забезпечити виконання рекомендацій за результатами внутрішнього аудиту ефективності планування та виконання бюджетної програми КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю»;

невиконана рекомендація щодо приведення положень про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників Фонду у відповідність до п.п.3 п. 6 Положення про Фонд в частині визначення функції здійснення контролю за виконанням рішень Мінсоцполітики, умов договору про надання фінансової допомоги, цільової позики та дотацій, у тому числі за фактичною наявністю обладнання та його цільовим використанням, подання Міністерству обґрунтованих пропозицій щодо визначення потреби фінансової допомоги, тощо. Фондом лише з 01.06.2020 введено в дію нову структуру, у складі якої наявний самостійний структурний підрозділ - Управління планування та фінансування бюджетних програм, однак, станом на 25.06.2020 Положення про зазначене Управління не було затверджено;

невиконана рекомендація щодо при ведення примірного договору про надання фінансової допомоги у відповідність до нормативно-правових актів у сфері створення/збереження робочих місць за рахунок фінансової допомоги з метою посилення відповідальності підприємств ГООІ, отримувачів такої допомоги, за її нецільове використання та не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. До Мінсоцполітики на погодження надіслано лише проект наказу Фонду;

низка інших рекомендацій була виконана із суттєвим порушенням термінів;

належним чином не виконано доручення Міністра від 25.06.2020 №302/0/9-20 щодо надання пояснень з приводу прийнятого Фондом рішення про надання особі з інвалідністю ОСОБА_6 фінансової допомоги на безповоротній основі для забезпечення його протезом стегна модульного типу з одновісним вузлом, складовою якого є колінний вузол з електронним керуванням, що належить до виробів підвищеної функціональності за новітніми технологіями. В поясненнях директора Фонду ОСОБА_1 від 03.07.2020 не наведено підстав для прийняття такого рішення Львівським територіальним відділенням Фонду та обґрунтувань законності такого рішення;

окремим дорученням директора Фонду ОСОБА_1 від 08.05.2020 №6 доручено керівникам територіальних відділень Фонду придбати: міжмережевий екран Fortinet FG-60F 10xGE RJ45 ports 7x Internal Ports, 2xWAN Ports, 1xDMZ Port та програмне забезпечення FortiGate-60F I Year Unified (UTM) Protection (24x7 FortiCare plus Application Control, IPS, AV, Web Filtering and Antispam, FortiSandbox Cloud), після придбання яких до 01.06.2020 повідомити сектор інформаційних технологій Фонду для подальшого налаштування пристрою. Таке доручення директора Фонду видано всупереч чинного законодавства, оскільки вартість однієї одиниці вказаного обладнання перевищує 6 тис. грн. (без ПДВ) і їх придбання мало б здійснюватися за кодом економічної класифікації видатків 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» (капітальні видатки) за бюджетною програмою 2507040 «Забезпечення діяльності Фонду соціального захисту інвалідів», які у кошторисі на 2020 рік не були передбачені;

на лист першого заступника Міністра ОСОБА_4 щодо надання інформації про стан виконання територіальними відділеннями Фонду вказаного доручення із зазначенням законодавчих підстав такого придбання першим заступником директора Фонду ОСОБА_12 листом від 23.06.2020 №02/18-1266/01 надано відповідь з якої вбачається, що дане доручення було спрямоване на «визначення у необхідності придбання відповідного обладнання та програмного забезпечення», але така відповідь не є поясненням по суті і не може розглядатись, як відповідь на поставлені питання;

12.04.2019 до Положення про Фонд внесені зміни, якими приведено у відповідність основні завдання та функції Фонду до норм Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №121. Проте, станом на 28.07.2020 перелічені вище функції Фондом не виконуються через неможливість укладення декількох договорів про що зазначає Фонд в листі від 21.02.2020 №02/18-399/06/01;

згідно з даними, що містяться в Централізованому банку даних з проблем інвалідності (далі - ЦБІ) працівнику Фонду ОСОБА_7 було надано роль «Адміністратор», що дає можливість здійснити внесення зазначено інформації;

в грудні 2019 року було доопрацьоване програмне забезпечення ЦБІ в частині формування договорів про забезпечення протезно-ортопедичними виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, проте Фонд не виконав своїх зобов`язань;

в роботі Фонду мали місце недоліки щодо організації діяльності конкурсної комісії для розгляду конкурсних пропозицій громадських об`єднань осіб з інвалідністю для надання фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету в 2020 році, а також результатів моніторингу стану виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) за роботу якої відповідає Фонд;

мали місце недотримання Фондом, як відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВК 2507020 та організатором конкурсу згідно з Порядком проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів) розроблених інститутами громадянського суспільства для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 №1049, процедур з організації цієї роботи;

не виконання доручень Міністерства та технічні помилки Фонду при визначенні критеріїв Рейтингу кандидатів з числа представників інститутів громадянського суспільства, наукових установ і фахівців до складу конкурсної комісії для розгляду конкурсних пропозицій громадських об`єднань осіб з інвалідністю для надання фінансової підтримки з державного бюджету та переможців з числа кандидатів створили соціальну напругу серед громадських об`єднань і були підставою для формування негативного іміджу Мінсоцполітики та подачі позовної заяви ОСОБА_8 до Окружного адміністративного суду м. Києва;

також було порушено строки підготовки протоколу засідання, рішень конкурсної комісії, яке відбулось 15.07.2020 та несвоєчасне розміщення відповідних рішень конкурсної комісії на веб-сайті Фонду - розміщено 22.07.2020 замість 20.07.2020;

директор Фонду та Голова конкурсної комісії ОСОБА_1 критично сприймала зауваження щодо необхідності належної організації роботи конкурсної комісії в частині надання пропозицій до рішень за результатами засідань, відсутність сайті Фонду анонсу про засідання конкурсної комісії 22.07.2020, розміщення неповної інформації на Google диску конкурсних пропозицій для можливості ознайомлення членами конкурсної комісії та звинувачувала Мінсоцполітики, в присутності членів конкурсної комісії, у створенні перешкод для ефективної роботи цієї комісії;

в доповідній записці міститься пропозиція Міністру соціальної політики України дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань (а.с.34-38 т.1).

З копії листа Державного секретаря Міністерства соціальної політики України ОСОБА_14 від 03.08.2020 №11109/0/2-20 вбачається, що Міністерством соціальної політики України зареєстровано лист адресований директору Фонду ОСОБА_1 в якому підставами дострокового розірвання контракту №2 від 16.05.2019 зазначено п.п. «ж» п. 5.4. розділу 5 із формулюванням «за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених Контрактом та Положенням про Фонд», на підставі доповідної записки заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_5 від 31.07.2020. (а.с.39 т.1).

З копії листа першого заступника Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 від 17.08.2020 №11469/0/2-20/24 вбачається, що Міністерство соціальної політики України зареєструвало лист адресований Фонду соціального захисту інвалідів про надіслання копії наказу від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 (а.с.28 т.2).

Відповідно до наказу першого заступника директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_12 від 25.08.2020 №190-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно п.8 ч.1 ст.36 КЗпП (а.с.30 т.2).

З копії листа директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 від 10.10.2019 №02/18-793/06-01 вбачається, що Фонд повідомляє Мінсоцполітики про проблемні питання функціонування Централізованого банку даних з проблем інвалідності та надав пропозиції щодо доопрацювання програмного забезпечення (а.с.57-6 т.1).

З копії листа директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 від 21.02.2020 №02/18-399/06-01 вбачається, що Фонд в черговий раз інформує Мінсоцполітики про виявлення технічної проблеми щодо неможливості укладення декількох договорів з одним підприємством на одну групу виробів та неможливість створення договору на одночасне забезпечення протезно-ортопедичними виробами та післягарантійний ремонт таких виробів та просить сприяти вирішенню порушеного питання на технічному рівні (а.с.61-62 т.1).

З копії листа директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 від 03.03.2020 №02/18-495/06-02 Фонд на виконання доручень Міністра соціальної політики України від 12.02.2020, від 24.02.2020, від 27.02.2020 щодо звернення інваліда війни 1-групи в Афганстані, кавалера ордену «Червоної зірки» ОСОБА_6 повідомило Мінсоцполітики про нездійснення Фондом оплати вартості протезно-ортопедичного виробу підвищеної складності для ОСОБА_6 , оскільки розподіл відкритих асигнувань Мінсоцполітики погоджено не було (а.с.50-51 т.1).

З копії листа директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 від 18.03.2020 №02/18-640/06-02 вбачається, що Фонд повідомив Мінсоцполітики на підставі яких документів Львівським обласним відділенням Фонду було укладено договір від 30.09.2019 №11/30-19 СП з ТОВ «Ортотех-Сервіс ГмбХ» та обґрунтовано підстави надання фінансової допомоги на безповоротній основі особі з інвалідністю ОСОБА_6 (а.с.52-53 т.1).

З копії листа заступника директора Департаменту інформаційних технологій Міністерства соціальної політики України ОСОБА_15 від 20.03.2020 №3375/0/290-20 вбачається, що порушені у листі Фонду від 21.02.2020 №02/18-399/06-01 питання будуть розглянуті для включення до переліку завдань на доопрацювання програмного забезпечення Централізованого банку даних із проблем інвалідності у 2020 році (а.с.63 т.1).

З копії листа першого заступника директора Фонду ОСОБА_12 від 23.06.2020 №02/18-1266/01 вбачається, що Фонд інформує Мінсоцполітики про проведену роботу щодо визначення необхідності придбання обладнання та програмного забезпечення (а.с.56 т.1).

З копії листа першого заступника директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_12 від 23.06.2020 №02/18-1272/11 вбачається, що Фонд соціального захисту інвалідів на виконання рекомендацій, наданих за результатами внутрішнього аудиту ефективності планування та виконання бюджетної програми КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю» повідомляє про введення в дію нової структури у складі якої є самостійний структурний підрозділ - Управління планування та фінансування бюджетних програм; про розроблення проекту наказу про внесення змін до Примірного договору про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, затвердженого наказом Фонду від 23.02.2018 №10; про здійснення комплексу заходів щодо контролю за цільовим та ефективним використанням коштів, наданих підприємству у вигляді фінансової допомоги на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; про проведення заходів Фондом щодо повернення до державного бюджету ПОГ «Агропристань» ВГОІ «Велід» коштів у зв`язку з не створенням двох робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та про звернення до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою пор стягнення з вищевказаного підприємства на користь державного бюджету суми нецільового використання бюджетних коштів (а.с.45-49 т.1).

З копії наказу Фонду соціального захисту інвалідів від 01.07.2020 №55, який підписаний директором Фонду ОСОБА_1 вбачається, що ним затверджені положення про структурні підрозділи Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.43-44 т.1).

З копії листа директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 від 03.07.2020 №02/18-1329/05-01 вбачається, що Фонд неодноразово надавав Мінсоцполітики ґрунтовні пояснення з питання протезування ОСОБА_6 протезно-ортопедичним виробом підвищеної складності. Стосовно прийнятого рішення Фонд черговий раз пояснив, що таке рішення було прийнято колегіальною комісією, яку Фонд, як виняток, створив для розгляду документів щодо надання ОСОБА_6 фінансової допомоги на безповоротній основі протезно-ортопедичним виробом підвищеної складності, до складу якої входили представники Мінсоцполітики, УкрНДІпротезування та фахівці протезно-ортопедичних підприємств. Жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено перелік комплектувальних виробів, деталей та вузлів, що можуть бути застосовані під час складного протезування, а також граничні ціни на відповідні протезно-ортопедичні вироби. Також Фонд звертав увагу Мінсоцполітики на те, що в 2016 та в 2017 роках ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказаною програмою були забезпечені протезами стегна модульного типу з колінним вузлом з електронним керуванням і жодних питань з цього приводу не виникало (а.с.54-55 т.1).

З копії листа першого заступника директора Фонду ОСОБА_12 від 27.07.2020 №02/18-1538/03-01 вбачається, що протокол засідання конкурсної комісії для розгляду конкурсних пропозицій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, для надання фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету у 2020 році, а також результатів моніторингу стану виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) від 15.07.2020 №1 був підписаний присутніми на першому засіданні членами комісії 22.07.2020 і цього ж дня відповідні рішення, прийняті конкурсною комісією, були оприлюднені на веб-сайті Фонду, як того вимагає Порядок проведення конкурсу. У зв`язку з несвоєчасною підготовкою протоколу засідання конкурсної комісії від 15.07.2020 №1 та з метою уникнення подібних ситуацій в майбутньому, Фондом видано накази від 16.07.2020 №67 «Про внесення змін до наказу Фонду соціального захисту інвалідів від 02.07.2020 №59», яким змінено секретаря конкурсної комісії та від 21.07.2020 №146-к «Про неналежне виконання посадових обов`язків» (а.с.64-65).

З копії листа першого заступника директора Фонду ОСОБА_12 від 28.07.2020 №02/18-1589/01 вбачається, що Фонд соціального захисту інвалідів у зв`язку з отриманням доповідної записки державного секретаря ОСОБА_14 надав пояснення: щодо виконання окремих доручень Міністра соціальної політики України від 05.02.2020 №43/0/9-20 та від 22.04.2020 №191/0/9-20 - незважаючи на неодноразові звернення Фонду не надано аудиторський звіт ефективності планування та виконання бюджетної програми КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю» із відповідними рекомендаціями, які вимагається виконати. Не відповідає дійсності інформація про невиконання рекомендацій про приведення у відповідність до п.п.3 п.6 Положення про Фонд положень про структурні підрозділи, адже після введення в дію нової структури та штатного розпису наказом Фонду від 01.07.2020 №55 «Про затвердження положень про структурні підрозділи Фонду соціального захисту інвалідів» затверджено в числі іншого положення про управління планування та фінансування бюджетних програм, яке містить п.п.3.1.11 п.3.1. розділу 3 «Управління з метою виконання покладених на нього завдань виконує наступні функції: здійснює контроль за виконанням рішень Мінсоцполітики, умов договору про надання фінансової допомоги, цільової позики та дотації, у тому числі за фактичною наявністю обладнання та його цільовим використанням». 23.06.2020 Фонд звернувся із проханням погодити проект наказу про внесення змін до Примірного договору про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 23.02.2018 №10;

щодо виконання доручення Міністра соціальної політики України від 25.06.2020 №302/0/9-20 стосовно прийнятого Фондом рішення про забезпечення ОСОБА_6 протезом стегна модульного типу з колінним вузлом з електронним керуванням підвищеної функціональності - рішення щодо індивідуального засобу реабілітації та функціональних можливостей особи з інвалідністю (підбір комплектувальних виробів) визначає лікар підприємства за що несе персональну відповідальність. Фонд надає фінансову допомогу на безповоротній основі особам з інвалідністю всіх груп, шляхом оплати протезно-ортопедичним підприємствам вартості технічних засобів реабілітації (протезно-ортопедичних виробів підвищеної складності) на підставі документів передбачених п.4.7 Наказу Міністерства соціальної політики України від 06.09.2010 №270 «Про затвердження інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів». Оскільки чинними нормативно-правовими актами не визначено перелік комплектувальних виробів, деталей та вузлів, що повинні застосовуватись під час складного протезування, а також граничних цін на відповідні протезно-ортопедичні вироби, тому жодних законодавчих норм Фондом порушено не було. Рішення про надання фінансової допомоги на безповоротній основі ОСОБА_6 . Фондом не приймалося, натомість до Мінсоцполітики направлено пропозиції до розподілу відкритих асигнувань №892 від 16.12.2019 за КПКВ 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю». Вказані пропозиції не погоджені Мінсоцполітики і в якості підстави для відмови у погоджені зазначено, що у тесті для оцінювання потенційних функціональних можливостей з протезом пацієнта відсутні показання для проведення складного протезування. Однак, форма Тесту не передбачає наявність таких показань, а лише визначає ступінь мобільності особи з інвалідністю. Згідно із тестом ОСОБА_11 , який підписано лікарем, протезистом та пацієнтом, визначено IV ступінь мобільності. Рішення про проведення складного протезування або ортезування приймається комісією підприємства з первинного та складного протезування та ортезування або клініки УкрНДІпротезування. Згідно Акту комісії ТОВ «ОРТОТЕХ-СЕРВІС ГМБХ» від 12.09.2019 ОСОБА_6 потребує складного протезування. Про аналогічне Фонд інформував Мінсоцполітики листами від 03.03.2020 №02/18-495/06-02, від 18.03.2020 №02/18-640/06-02 та від 03.07.2020 №02/18-1329/05-01;

щодо окремого доручення Фонду від 08.05.2020 №6 - Дане доручення було видане з метою створення єдиної корпоративної мережі та забезпечення інформаційної безпеки локальних мереж Фонду. Згідно з цим дорученням вказано на необхідність придбання комп`ютерного обладнання та програмного забезпечення, яке дозволить в умовах протиепідемічних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України, забезпечити сталу роботу та комунікацію центрального апарату Фонду та його територіальних відділень. Дане доручення виконано частково шляхом узагальнення планово-економічним відділом Фонду пропозицій територіальних відділень Фонду щодо потреби в коштах на 2021 для подальшого подання Мінсоцполітики бюджетного запиту на 2021-2023 роки. Жодних порушень законодавства це не спричинило (а.с.66-69 т.1).

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до умов контакту, а саме: п.п. 2.5. - Уповноважений орган управління з-поміж іншого приймає рішення щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності Директора у випадку порушення ним вимог законодавства та умов цього контракту; звільняє Директора у разі закінчення терміну дії контракту, за угодою сторін та в інших випадках, передбачених трудовим законодавством, а також у випадку порушень Директором вимог законодавства та умов цього контракту; здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

Відповідно до п.п. 4.1. та п.п. 4.2. Контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків передбачених цим контрактом Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом; спори між сторонами вирішуються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 5.2. Контракту цей Контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках передбачених п.п. 5.3. і 5.4. цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до п.п. 5.3. Контракту на вимогу однієї із Сторін контракт може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п.п. 5.4. Контракту Директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління до закінчення терміну його дії, зокрема у разі систематичного невиконання Директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом та Положенням про Фонд; у разі одноразового грубого порушення Директором законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, в результаті чого для Фонду настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.); з інших передбачених законодавством підстав (а.с.27-32 т.1).

Згідно п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, зокрема є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пунктів 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться на підставі пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Згідно з п. 18 постанови № 9 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п.21, 22 Розділу IV Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 у разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п.8 ст.36 КЗпП України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Оскільки відповідачами не надано доказів направлення та отримання директором Фонду ОСОБА_1 листа Державного секретаря Міністерства соціальної політики України ОСОБА_14 від 03.08.2020 №11109/0/2-20, яким ОСОБА_1 повідомлялася про подальше дострокове припинення з нею контракту, суд дійшов висновку про те, що дострокове припинення контракту відбулось без дотриманням умов попередження про дострокове припинення контракту за два тижні.

Судом встановлено, що відповідачами достроково припинено контракт з директором Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 та звільнено з посади директора Фонду через систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї контрактом та Положенням про Фонд, але в наказі від 14.08.2020 №49кс зазначено, що термін дії контракту з директором Фонду ОСОБА_1 припинено відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме: з підстав, передбачених контрактом.

Судом встановлено, що наказ Мінсоцполітики від 14.08.2020 №49с (а.с.33 т.1, 29 т.2) та наказ Фонду соціального захисту інвалідів від 25.08.2020 №190-к (а.с.30 т.2) не містять посилання на п.п. «а» п. 5.4. розділу 5, який передбачає розірвання контракту до закінчення терміну його дії з ініціативи Уповноваженого органу та звільнення директора з посади «у разі систематичного невиконання Директором без поважних причин обов`язків, покладений на нього цим контрактом та Положенням про Фонд», а без зазначення конкретного пункту контракту в наказі про дострокове його припинення неможливо встановити чи були дійсно директором Фонду ОСОБА_1 допущені ті порушення умов контракту, які стали підставою для видачі наказу про її звільнення та відповідно чи проведено її звільнення правильно.

Таким чином, оскаржувані позивачем ОСОБА_1 накази про дострокове припинення контракту та про її звільнення не містять чітко сформульованого порушення трудових обов`язків, за що саме вона була звільнена. Посилання у наказі на пункт 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України є загальним та не конкретизованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, «що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень».

У постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (61-787св17) Верховний Суд зазначив, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулось без порушення законодавства про працю.

Відповідно до п.17 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання.

Пунктом 21 Положення передбачено, що у разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

Навіть якщо виходити з того, що позивача було звільнено на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП за систематичне невиконання своїх обов`язків, суд звертає увагу на положення п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП, яким передбачено аналогічну підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року в справі № 206/2351/16-ц роз`яснено, що незважаючи на те що позивача було звільнено на підставах, передбачених контрактом, звільнення має відбуватися з дотриманням вимог законодавства про працю, а саме п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП, оскільки позивача було звільнено саме за систематичне невиконання покладених на нього обов`язків.

Отже, передбачені трудовим контрактом підстави для його розірвання є безумовними й незалежними від будь яких об`єктивних чи суб`єктивних чинників, але лише за умови, що такі підстави справді додаткові, законодавством не передбачені. У разі дублювання в контракті положень закону - переважним є регулювання за законом.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, необхідна наявність застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі обов`язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця покладається саме на роботодавця.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За вказаних підстав суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання нею обов`язків без поважних причин за відсутності випадків попереднього притягнення її до дисциплінарної відповідальності є безспірною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Водночас, доповідна записка від 31.07.2020 (а.с.34-38 т.1) та наказ від 14.08.2020 №49с (а.с.33 т.1, 29 т.2) не містять доказів систематичності невиконання директором Фонду ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків, а також доповідна записка не містить інформації про те, які заходи дисциплінарного стягнення у зв`язку з цим до ОСОБА_1 застосовувалися та чи застосовувались вони взагалі. Систематичним невиконанням обов`язків вважається саме таке, що вчинене працівником, який вже раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (подібні висновки викладені у Постановах ВС від 12.02.2020 у справі № 345/472/19, від 07.05.2020 у справі № 333/1839/19, від 08.04.2020 у справі № 554/9453/15-ц, від 03.06.2020 у справі № 766/7760/17).

Також доповідна записка від 31.07.2020 (а.с. 34-38 т.1) не містить доказів невиконання директором Фонду ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків без поважних причин, що спростовується копіями листів директора Фонду від 10.10.2019 №02/18-793/06-01(а.с.57-60 т.1), від 21.02.2020 №02/18-399/06-01 (а.с.61-62 т.1), від 03.03.2020 №02/18-495/06-02 (а.с.50-51 т.1), від 18.03.2020 №02/18-640/06-02 (а.с.52-53 т.1), від 03.07.2020 №02/18-1329/05-01 (а.с.54-55 т.1) та копіями листів першого заступника директора Фонду ОСОБА_12 від 23.06.2020 №02/18-1266/01(а.с.56 т.1), від 23.06.2020 №02/18-1272/11 (а.с.45-49 т.1), від 27.07.2020 №02/18-1538/03-01 (а.с.64-65 т.1), від 28.07.2020 №02/18-1589/01 (а.с.66-69 т.1) в яких зазначається про причини невчасного виконання директором Фонду ОСОБА_1 наданих їй Міністерством соціальної політики України доручень та рекомендацій та функцій Фонду, а також звертається увага Мінсоцполітики на їх виконання.

Крім того, у постанові від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, «що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень».

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Крім того, судом встановлено, що наказ першого заступника директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_12 від 25.08.2020 №190-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів видано неповноважною особою, оскільки згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 27.03.2017 № 477) Фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України (а.с.20 т.2).

Відповідно до п. 12-1 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

Відповідно до п.п. 13 п.10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 №423, саме міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд приймає надані позивачем вищезазначені докази, так як вони є належними та допустимими та вважає, що відповідачі не надали доказів на спростування обставин, які підтверджуються доказами, наданими позивачем.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази та надаючи їм належну оцінку, суд приходить до висновку про незаконність підстав дострокового припинення укладеного 16.05.2019 контракту №2 між Міністерством соціальної політики України та директором Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1, які зазначені в доповідній записці заступника Міністра соціальної політики ОСОБА_5 від 31.07.2020 №83/0/229-20 та в листі Мінсоцполітики від 03.08.2020 №11109/0/2-20, що вказує на обґрунтованість вимог позивача про незаконність її звільнення з посади директора Фонду, про скасування наказу Міністерства соціальної політики України від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 » та поновлення її на посаді директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вважає, що вимога позовної заяви про визнання незаконними підстав дострокового припинення контракту №2 від 16.05.2019, які зазначені в доповідній записці заступника Міністра соціальної політики ОСОБА_5 від 31.07.2020 №83/0/229-20 та в листі Мінсоцполітики від 03.08.2020 №11109/0/2-20, не підлягає задоволенню, так як вона є підставою для задоволення вищевказаних позовних вимог і не може бути самостійною позовною вимогою зважаючи, що дана вимога не є способом захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а тому така задоволенню не підлягає.

Суд не приймає посилань позивача ОСОБА_1 щодо незаконності її звільнення в період тимчасової непрацездатності із посиланням на ч.3 ст. 40 КЗпП України, зважаючи на таке.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що станом на час видання оспорюваного наказу «Про припинення терміну дії контракту», тобто станом на 14.08.2020 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв`язку з хворобою, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АДФ №691959 та серії АДФ №565230 (а.с.40, 41-42 т.1).

Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його перебування у відпустці.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Конституційний суд вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

У п.39 постанови Верховного Суду України від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 зазначається, що з метою узгодження практики застосування частини третьої статті 40 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 640/10761/14-ц. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. А у разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Оскільки наказ першого заступника директора Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_12 від 25.08.2020 №190-к (а.с.30 т.2), яким ОСОБА_1 звільнена з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів, виданий 25.08.2020, тобто у перший робочий день після закінчення періоду непрацездатності, то суд дійшов висновку про те, що винесення першим заступником Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 наказу від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 » в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 не є підставою незаконності припинення з нею контракту.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Процедура обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (зі змінами) (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Зважаючи на те, що згідно наказу Фонду соціального захисту інвалідів від 25.08.2020 позивач звільнена з посади директора Фонду 25.08.2020, то тривалість вимушеного прогулу слід рахувати з 26.08.2020, а не 18.08.2020, як зазначила позивач в позовній заяві.

Позивача ОСОБА_1 перед звільненням протягом останніх двох календарних місяців вона працювала, а тому для обчислення середньомісячної її заробітної плати необхідно виходити із отриманих нею виплат за попередні місяці червень та липень 2020 року.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів з дати звільнення ОСОБА_1 25.08.2020 до дати розгляду справи судом 12.07.2021 (період вимушено прогулу) становить 219 робочих днів.

Відповідно до копії довідки від 26.08.2020 №02/55-1094/10 Мінсоцполітики (а.с.70 т.1) розмір заробітної плати ОСОБА_1 в Фонді соціального захисту інвалідів в червні 2020 року склав 11823,00 грн., а в липні 2020 року - 12326,76 грн.

Згідно розрахункового листа Мінсоцполітики (а.с.31 т.2) ОСОБА_1 до розрахунку середньої заробітної плати включено виплату за червень 2020 року - 11823,00 грн., за липень 2020 року - 12326,76 грн. Середній заробіток за 1 календарний день склав 731,811 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора Фонду соціального захисту інвалідів обрахована за період червень - липень 2020 року, з врахуванням 33 фактично відпрацьованих робочих днів у вказаному періоді становить 731 грн. 81 коп. (24149,76 грн. / 33).

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2020 по 12.07.2021 становить 160266 грн. 39 коп. (731 грн. 81 коп. х 219 робочих днів).

Вказана сума визначена без урахування податків та інших обов`язкових платежів, зважаючи, що справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає вказану суму без урахування цих платежів, на що звертає увагу Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

В частині вимог про стягнення з відповідача Міністерства соціальної політики України моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн. суд враховує таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача ОСОБА_1 щодо завдання їй достроковим розірванням з нею контракту без достатньої правової підстави моральної шкоди, яка виявилась у моральних стражданнях та інших негативних явищах, зокрема: у приниженні її честі, гідності, престижу та ділової репутації, як керівника, у порушенні її нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, але враховуючи, що позивач не надала доказів на підтвердження обставин конкретних обставин зокрема щодо проживання однією сім`єю із її малолітньою донькою, щодо утримання своєї матері та вітчима, які є інвалідами, зміни стану здоров`я, суд, з урахуванням тяжкості вимушених змін у сімейних і виробничих стосунках позивача, ступінь зниження її престижу, ділової репутації, час та зусилля, затрачені нею для відновлення попереднього стану, суд дійшов висновку про часткове задоволення розміру моральної школи, яку вона просить стягнути на її користь з Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до Закону України від 01.06.2021 № 1499-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перейменування Фонду соціального захисту інвалідів і приведення термінології у відповідність із законодавством у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю» назва Фонду соціального захисту інвалідів України замінена на «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю».

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим на користь позивача ОСОБА_1 частково підлягають стягненню понесені нею судові витрати по оплаті судового збору, а саме: з відповідача Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - в розмірі 1602,66 грн., а з Міністерства соціальної політики України - в розмірі 908,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць середньої заробітної плати.

На підставі викладеного та керуючись 263- 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів та скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на посаді директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з 25.08.2020 року.

Стягнути з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ( 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 00034163 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 26.08.2020 до 12.07.2020 включно в сумі 160266 ( сто шістдесят тисяч двісті шістдесят шість ) гривень 39 копійок ( сума вказана без утримання податку й інших обов`язкових платежів ), а також 1602 ( одну тисячу шістсот дві ) гривні 66 копійок судових витрат.

Стягнути з Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 20000 (двадцять тисяч ) гривень моральної шкоди, а також 908 ( дев`ятсот вісім ) гривень 00 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць середньої заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 17.07.2021.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Міністерство соціальної політики України, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866;

відповідач - Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 00034163.

Суддя