Рішення № 98390970, 19.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1834/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сергієнко Ігора Валерійовича, м.Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків про стягнення 193602,48 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Сергієнко Ігор Валерійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 193602,48 грн., з яких:

- заборгованість за договором перевезення вантажів автотранспортом від 22.01.2020 №280/2207 відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2020 у розмірі 106720,00 грн., на яку нараховані:

- неустойка (пеня) за період з 08.08.2020 по 08.02.2021 в розмірі 6490,92 грн.;

- 3% річних - 2452,52 грн.;

- інфляційні втрати - 9060,53 грн.;

- заборгованість за договором перевезення вантажів автотранспортом від 22.01.2020 №280/2207 відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2020 у розмірі 60320,00 грн., на яку нараховані:

- неустойка (пеня) за період з 08.09.2020 по 08.03.2021 в розмірі 3615,89 грн.;

- 3% річних - 1232,94 грн.;

- інфляційні втрати - 3709,68 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі №922/1834/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позов обґрунтовано наступним.

22.01.2020 року КП "ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - Замовник, відповідач) та ФОП СЕРГІЄНКО ІГОРЕМ ВАЛЕРІЙОВИЧЕМ (надалі - Виконавець, позивач) укладено договір перевезення вантажів автотранспортом № 280/2207 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець надає Замовнику послуги (код ДК 021-2015 60180000-3 - «Прокат вантажних транспортних засобів із водієм») перевезення вантажів (труби різного діаметру та довжиною понад 12м, та інш.) сідельним тягачем RENAULT PREMIUM 380.19 (держ.№ НОМЕР_1 ) з водієм з напівпричепом KOGEL SN 24 (держ.№ НОМЕР_2 ), а Замовник приймає та сплачує вартість цих послуг відповідно до умов даного Договору.

Сторонами Договору підписані акти приймання-передачі наданих послуг, проте оплата здійснення частково та з порушенням строків договору.

Позиція відповідача.

10.06.2021 року відповідач надав до суду відзив (вх.№13660) про відмову в задоволенні позову, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, викликаний зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів для населення та витратам на її виробництво. Станом на 01.01.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 3,6 млрд. грн., бюджетних установ 186,2 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 155,6 млн. грн., заборгованість державного та місцевого бюджету з компенсації пільг 63,1 млн. грн.

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 30.09.2020, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.09.2020 становила 7,9 млрд. грн.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня.

Також відповідач зазначає, що відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, в останньому відсутні положення щодо такого виду забезпечення виконання зобов`язання як неустойка (пеня), а тому стягнення пені у такому випадку є неможливим.

Даний відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.01.2020 року між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ХАРКІВСКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (надалі - Замовник, відповідач) та ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ-ПІДПРИЄМЦЕМ СЕРГІЄНКО ІГОРЕМ ВАЛЕРІЙОВИЧЕМ (надалі - Виконавець, позивач) укладено договір перевезення вантажів автотранспортом № 280/2207 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець надає Замовнику послуги (код ДК 021-2015 60180000-3 - "Прокат вантажних транспортних засобів із водієм") перевезення вантажів (труби різного діаметру та довжиною понад 12м, та інш.) сідельним тягачем RENAULT PREMIUM 380.19 (держ.№ НОМЕР_1 ) з водієм з напівпричепом KOGEL SN 24 (держ.№ НОМЕР_2 ), а Замовник приймає та сплачує вартість цих послуг відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору виконання послуг Виконавцем відбувається на основі заявки Замовника, де чітко зазначений час використання техніки, а також об`єм та характери робіт. Мінімальний час на використання техніки складає три години.

Пунктом 3.1 Договору визначається, що вартість послуг складає 580 грн. за годину використання однієї одиниці техніки з ПЗМ.

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем, шляхом перерахування суми вартості послуг на розрахунковий рахунок Виконавця протягом п`яти робочих днів з дня підписання обома Сторонами акту наданих послуг, який є підтвердженням виконання Виконавцем своїх зобов`язань за Договором.

31.07.2020 року Сторонами Договору підписаний акт приймання-передачі наданих послуг у розмірі 106720,00 грн.

Також, 31.07.2020 року Виконавцем надано Замовнику рахунок-фактуру №2007-028 на оплату транспортних послуг за Договором №280/2207 від 22.01.2020 року в сумі 106720,00 грн.

З урахуванням положень пункту 3.3 Договору, строк оплати виконаних робіт за актом від 31.07.2020 року - по 07.08.2020 року включно.

Натомість, у визначений у пункті 3.3 Договору строк, вищезазначені послуги не були оплачені.

Також, Сторонами Договору 31.08.2020 року підписаний акт приймання-передачі наданих послуг у розмірі 60320,00 грн.

31.08.2020 року Виконавцем надано Замовнику рахунок-фактуру №2008-029 на оплату транспортних послуг за Договором №280/2207 від 22.01.2020 року в сумі 60320,00 грн.

З урахуванням положень пункту 3.3 Договору, строк оплати виконаних робіт за актом від 31.08.2020 року - по 07.09.2020 включно.

Вищезазначені послуги також не були оплачені відповідачем.

Пункт 4.1 Договору визначає, що Сторони у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань по Договору несуть взаємну матеріальну відповідальність в межах, передбачених чинним законодавством.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений Договір за правовим змістом є договором надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором підтверджується матеріалами справи (в т.ч. рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг (а.с.17-20), які надіслані позивачем на адресу відповідача разом з претензією ( а.с.21-26), та стосовно яких відповідач не висловив будь-яких заперечень в порядку, визначеному договором) та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг є таким, що настав.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості, оскільки укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами, та скрутне фінансове становище, заборгованість контрагентів боржника, тощо, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати за надані позивачем послуги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача за договором №280/2207 від 22.01.2020 року:

- 106720,00 грн. боргу за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2020 року;

- 60320,00 грн. боргу за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2020 року.

Щодо стягнення пені.

В частині 2 статті 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін у господарських договорах.

Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, в останньому відсутні положення щодо такого виду забезпечення виконання зобов`язання як неустойка (пеня), а тому стягнення пені у такому випадку є безпідставним.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано :

1) на борг в сумі 106720,00 грн.:

- 3% річних - 2452,52 грн. (а.с.27);

- інфляційні втрати - 9060,53 грн.(а.с.29);

2) на борг в сумі 60320,00 грн.:

- 3% річних - 1232,94 грн.(а.с.32);

- інфляційні втрати - 3709,68 грн. (а.с.31).

Перевіривши періоди нарахування та розрахунки 3% річних за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2452,52 грн. (на суму боргу 106720,00 грн.) та 1232,94 грн. (на суму боргу 60320,00 грн.) підлягають задоволенню.

Перевіривши періоди нарахування та розрахунки інфляційних втрат за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 8897,70 грн. (на суму боргу 106720,00 грн.) та 3709,51 грн. (на суму боргу 60320,00 грн.).

В частині стягнення 163,00 грн. інфляційних суд відмовляє через невірний розрахунок.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 163,00 грн. інфляційних та 10106,81 грн. пені суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 2749,99 грн. покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, б.11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Фізичної особи-підприємця Сергієнко Ігора Валерійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за договором перевезення вантажів автотранспортом від 22.01.2020 року №280/2207 в розмірі 183332,67 грн., з яких:

1) за Актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2020 року:

- 106720,00 грн. боргу:

- 2452,52 грн. 3% річних;

- 8897,70 грн. інфляційних втрат;

2) за Актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2020 року:

- 60320,00 грн. боргу;

- 1232,94 грн. 3% річних;

- 3709,51 грн. інфляційних втрат,

крім того, 2749,99 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" липня 2021 р.

Суддя К.В. Аріт