Рішення № 98390885, 19.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/469/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс"

про стягнення 85 955,56 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" про стягнення 85 955,56 грн, з яких: 66 348,88 грн основного боргу, 3 664,59 грн пені, 9 952,20 грн штрафу, 1 992,44 грн 3% річних, 3 171,43 грн інфляційних та 828,90 грн відсотків за користування грошовими коштами за договором поставки № 20/20/26 від 08.01.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 08.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 20/20/26, за яким постачальник зобов`язався передати у власність автомобільні товари в асортименті, а останній - прийняти та оплати його. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 66 348,00 грн, про що свідчить видаткова накладна, однак відповідач розрахунків за отриманий товар не провів, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування 15% штрафу в розмірі 9 952,20 грн, 3 664,59 грн пені, 1 990,44 грн 3% річних, 3 171,43 грн інфляційних та 828,90 грн відсотків за користування грошовими коштами, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст. 11, 13, 14, 526, 530, 550, 599, 610, 611, 617, 625, 692 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 54, 57, 174, 193, 198 ГК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду та ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.07.2021.

Ухвалою суду від 05.07.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.07.2021.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

08.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 20/20/26, за п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця автомобільні товари в асортименті, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії товару погоджуються сторонами у видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками сторін, уповноваженими на отримання й видачу товару.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.2. договору).

У розділі 2 договору передбачений порядок поставки товару. Умови поставки - ЕХW склад постачальника, якщо інше не передбачено в додатках або додаткових угодах до цього договору. Зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (перевізнику) та підписання останнім товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем (перевізником) товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з дати поставки (передачі) товару. Покупець гарантує, що особа (особи), котра здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання товарно-транспортних та/або видаткових накладних, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені покупця. Покупець несе всі ризики, пов`язані з невиконанням цього обов`язку. Покупець повинен забезпечити надання постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у порядку, передбаченому діючим законодавством. Підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім та допустимим доказом, що підтверджує факт передання (поставки) покупцю товару за цим договором відповідно до визначеної кількості та встановленої якості, а також всіх документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром. Результат наданих послуг оформлюється Актом наданих послуг, що підтверджує факт їх надання за цим договором та підписуються уповноваженими представниками сторін безпосередньо у місці надання цих послуг.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар - автомобільні шини у кількості 12 шт. на загальну суму 66 348,00 грн, про що свідчить видаткова накладна № 80599 від 21.12.2020.

Відповідно до п. 3.1.- 3.5. договору загальна сума договору орієнтовно становить 3 000 000,00 грн, включаючи податок на додану вартість 500 000,00 грн, та визначається вартістю товару та/або послуг, поставленого/наданих протягом дії цього договору. Оплата товару та/або послуг здійснюється в порядку безготівкових розрахунків або іншим не забороненим способом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата товару та/або послуг за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Покупець, виконуючи безготівкові розрахунки, повинен в платіжному дорученні (у розділі «призначення платежу») зазначити номер і дату цього договору. При недотриманні цієї вимоги платіж, здійснений покупцем, може бути не зарахований в оплату за цим договором. Оплата вартості товару та/або послуг здійснюється покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки товару/надання послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього договору, підписаними уповноваженими особами сторін. Датою оплати вважається дата фактичного зарахування грошових коштів, що підлягають сплаті, на поточний рахунок постачальника. Сторони погоджуються, що у разі наявності дебіторської заборгованості покупця перед постачальником, грошові кошти, які надходять від покупця, в першу чергу зараховуються в оплату існуючої дебіторської заборгованості незалежно від призначення платежу.

Відповідач, отримавши товар, розрахунків за нього не провів, відтак розмір основного боргу складає 66 348,00 грн.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку порушення строків оплати вартості товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови договору до моменту повного виконання такого зобов`язання покупцем. При цьому покупець зобов`язаний сплатити постачальнику визначену пеню протягом 3-х банківських днів із моменту отримання письмового повідомлення від постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

За умовами п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від покупця оплати товару та/або послуг та 3% від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар та/або з моменту надання послуги.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань, пов`язаних із оплатою поставленого товару, позивач здійснив нарахування 15% штрафу в розмірі 9 952,20 грн, 3 664,59 грн пені, 1 990,44 грн 3% річних та 3 171,43 грн інфляційних та 828,90 грн відсотків за користування грошовими коштами.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача 21.12.2020 товар на загальну суму 66 348,00 грн, що підтверджується видатковою накладною, розрахунків за нього не провів, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 1 990,44 грн 3% річних та 3 171,43 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних за договором поставки, встановив, що розмір перших становить 823,44 грн (при заявленому - 828,90 грн), а других - 3 171,89 грн (при заявленому - 3 171,43 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Стосовно нарахування позивачем пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлений ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 ).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу, установив, що розмір першої становить 3 642,78 грн (при заявленому - 3 664,59 грн), а другого - 9 952,20 грн (при заявленому - 9 952,20 грн) (розрахунок додається), отже, пеня підлягає частковому задоволенню, а штраф - у повному обсязі.

Щодо відсотків за користування грошовими коштами, то відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами договору (п. 5.3.) у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від покупця оплати товару та /або послуг та 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар та/або з моменту надання послуги.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, коли відповідач правомірно користувався наданими йому коштами та мав право не сплачувати кредитору свій борг, розпочалося 22.12.2020 та закінчилося 04.01.2021, а після вказаної дати мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке підлягають нарахування проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, тобто за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання.

Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 та 694 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст. 694, 536, 625 ЦК України.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Судом установлено, що позивач здійснив нарахування 3% за користування грошовими коштами разово (66 348,00 грн х 3% = 1 990,44 грн), тобто спосіб їх обчислення підпадає під визначення штрафу, тоді як позивач уже нарахував та заявив до стягнення штраф.

З урахуванням викладеного підстави для задоволення 3% за користування грошовими коштами, нарахованих поза строком правомірного користування чужими грошовими коштами, тобто як за неправомірне користування грошовими коштами (з одночасним нарахуванням процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання), та шляхом їх обчислення як штрафу (при вже заявленому штрафі за прострочення в оплаті), відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 216,66 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" про стягнення 85 955,56 грн задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" (33027, м. Рівне, вул. Джерельна, буд. 22-А, ідентифікаційний код 40457809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076) 66 348,00 грн основного боргу, 3 642,78 грн пені, 9 952,20 грн штрафу, 823,44 грн 3% річних та 3 171,43 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 21,81 грн пені, 5,46 грн 3% річних та 1 990,44 грн 3% за користування грошовими коштами відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" (33027, м. Рівне, вул. Джерельна, буд. 22-А, ідентифікаційний код 40457809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076) 2 216,66 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" (33027, м. Рівне, вул. Джерельна, буд. 22-А, ідентифікаційний код 40457809).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 19.07.2021.

Суддя О. Андрійчук