Рішення № 98390736, 14.07.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Справа № 915/348/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Рак В.О., ордер МК №144765 від 15.03.2021,

представника відповідача: Приземного С.С., ордер ВЕ №136283 від 13.04.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "ТРЕЙД-НК"

(54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська, буд.2/1, оф.5; ідент.код 41198065;

e-mail:yuroffice10@gmail.com; адреса представника позивача - адвоката Рак В.О.:

54001, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, буд.1; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ"

(54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.72; ідент.код 42020375;

e-mail:prizemnyiss@gmail.com),

про: стягнення заборгованості у розмірі 307000,0 грн,-

в с т а н о в и в:

18.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ОИЛ» заборгованість у розмірі 307000,0 грн, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлений товар за Договором №2510-1 від 25.10.2020 купівлі-продажу товарів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору №2510-1 від 25.10.2020, положень Додаткової угоди №8 від 24.11.2020 до вказаного договору та приписам чинного законодавства своєчасно та повністю не розрахувався за поставлений по видатковій накладній №156 від 24.11.2020 товар (дизельне паливо), що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 307000,0 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2021 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено 22.04.2021.

02.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» звернулося до суду з заявою б/н від 30.03.2021 (вх.№4911/21 від 02.04.2021) про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог 307000,0 грн та судових витрат в розмірі 35605,0 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ОИЛ» (ідент.код 42020375) та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805, та інших рахунках в банках України.

Ухвалою суду від 05.04.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» б/н від 30.03.2021 (вх.№4911/21 від 02.04.2021) про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог 307000,0 грн та судових витрат в розмірі 35605,0 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ОИЛ» (ідент.код 42020375) та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805, а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду.

22.04.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.05.2021.

Відповідач у відзиві на позов, який надійшов до суду 24.05.2021, заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що пунктом 14.2 Договору №2510-1 від 25.10.2020 визначено строк його дії - до 31.12.2020. Таким чином, позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість за договором, який припинив свою дію.

Також, відповідач вказує, що в порушення приписів пунктів 3.1, 6.3 Договору №2510-1 від 25.10.2020 , позивач не надав суду заявки покупця та податкові накладні.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем за видатковою накладною №156 від 24.11.2020 поставлено неякісний товар - дизельне паливо з низькою температурою спалаху, що підтверджується висновками протоколу випробування №174 від 30.11.2020 випробувальної лабораторії паливно-мастильних матеріалів ТОВ «МА «Одеса».

24.05.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10.06.2021.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що позивач здійснив поставку відповідачу товару, який був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №156 від 24.11.2020, а відповідно до положень п.9.2 Договору №2510-1 від 25.10.2020 право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних, які підтверджують отримання товару.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України продавець зареєстрував податкову накладну №21 на всю суму поставки 507000,0 грн 24.11.2020.

До того ж, позивач вказує, що протягом листопада 2020 року - травня 2021 року відповідач в жодній формі не заявляв претензій щодо якості товару, а лише після звернення позивача з даним позовом до суду в тексті відзиву, який позивач отримав 26.05.2021, зазначив про те, що він з метою встановлення якості товару звернувся до випробувальної лабораторії паливно-мастильних матеріалів ТОВ «МА «Одеса», якою 30.11.2020 складено протокол випробування №174, однак сам протокол до суду не надав.

Позивач вважає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання ним порядку відібрання проб нафтопродуктів для здійснення їх випробування на оцінку якості; зокрема, матеріали справи не містять оповіщення всіх зацікавлених осіб, в даному випадку позивача, про проведення відібрання проб для здійснення випробування якості нафтопродукції, як того вимагає Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 №271/121.

10.06.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 17.06.2021.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 15.06.2021, вказує, що до позовної заяви додано лише копії видаткових накладних, підписаних незрозуміло ким, так як на них відсутні прізвище, ім`я та по-батькові особи, що їх підписувала зі сторони отримувача товару, що свідчить про відсутність підстав стверджувати про належність оформлення вказаних накладних у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995, що ставить під сумнів факт поставки.

Також, відповідач вказує, що податкова накладна №21 від 24.11.2020 не може свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вона не підтверджує факт отримання відповідачем товару та наявності заборгованості перед позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначену податкову накладну у своєму податковому обліку.

Крім того, відповідач вказує, що як доказ податкова накладна може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Ухвалою суду від 17.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021.

06.07.2021 за вх.№10310/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням, в якому просив суд замінити захід забезпечення позову вжитий ухвалою суду від 05.04.2021 у даній справі на захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог 307000,0 грн та судових витрат в розмірі 35605,0 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ" та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805, а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, крім коштів на рахунку № НОМЕР_2 , що відкритий у АТ «ПУМБ».

Ухвалою суду від 14.07.2021 замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою суду від 05.04.2021 у даній справі, та накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог 307000,0 грн та судових витрат в розмірі 35605,0 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ" (ідент.код 42020375) та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805, а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, крім коштів на рахунку № НОМЕР_2 відкритому у АТ «ПУМБ», які необхідні для оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ" щомісячних лізингових платежів по Договору фінансового лізингу №ODE-ФЛ-11178 від 27.11.2020 у сумі 19691,62 грн.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 14.07.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "ТРЕЙД-НК", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ", як покупцем, було укладено Договір №2510-1 купівлі-продажу товарів (далі - Договір) (а.с.61-65), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити товари нафтопереробки. Товари, за даним договором, постачаються окремими партіями у відповідності з видатковими накладними із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару на підставі заявок покупця (п.1.1 Договору).

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у додаткових угодах, що є додатками до цього договору та видаткових накладних (п.1.2 Договору).

Постачання товару за цим договором здійснюється шляхом отримання товару покупцем зі складу продавця (п.1.5 Договору).

Ціна товару за цим договором визначається в національній валюті України та вказується у додаткових угодах до цього договору та видаткових накладних. Продавець має право змінювати ціни на товар в період терміну дії договору. Зміна ціни за договором підлягає узгодженню з покупцем. Сума даного договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих партій, зазначених у видаткових накладних (п.п.2.1, 2.3, 2.4 Договору).

Передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється в строки, що зазначаються сторонами додатково на підставі заявок покупця (п.3.1 договору).

Датою передання товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару (п.3.3 Договору).

Якість товару за цим договором повинна відповідати ДСТУ і ГОСТам. Товар за цим договором має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічних товарів (п.п.4.1, 4.2 Договору).

Приймання-передача товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Приймання, зберігання, видача та облік нафтопродуктів організовується відповідно до Інструкції №281/171/578/155 від 02.09.2008 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, видачі та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Після відвантаження товару продавець зобов`язаний надати покупцю: рахунок до сплати; видаткову накладну; податкову накладну (ел.вигляд), зареєстровану у ЄРПН (п.6.3 Договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару, які підтверджують отримання товару покупцем (п.9.2 Договору).

Покупець зобов`язується сплатити продавцеві 100% вартості товару, термін сплати та розмір якої вказано в додатковій угоді до договору, яка є невід`ємною його частиною, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому договорі (п.10.1 Договору).

У випадку закінчення терміну дії чи розірвання даного договору сторони зобов`язані зробити остаточні взаєморозрахунки протягом 5-ти банківських днів та підписати відповідний акт звірки протягом 10-ти календарних днів з дня закінчення терміну дії чи розірвання даного договору (п.10.5 Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.14.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.14.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п.14.2 Договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.14.3 договору).

Договір підписано керівниками (директорами) обох сторін та такі підписи скріплено печатками товариств.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами Договору в період з 26.10.2020 по 11.11.2020 укладались додаткові угоди №№1-7 до Договору на купівлю-продаж дизельного палива на загальну суму 2211320,0 грн, яке за видатковими накладними №122 від 26.10.2020, №128 від 29.10.2020, №129 від 30.10.2020, №130 від 30.10.2020, №142 від 09.11.2020, №146 від 11.11.2020 було відвантажено покупцю (а.с.72-90).

Вказані додаткові угоди до Договору підписано керівниками (директорами) обох сторін та такі підписи скріплено печатками товариств. Видаткові накладні, в свою чергу, підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Вартість відвантаженого за вказаними видатковими накладними товару повністю сплачена покупцем в період з 27.10.2020 по 11.11.2020 на загальну суму 2211320,0 грн, що підтверджується банківською випискою за такий період (а.с.66-69).

Вказані обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються.

24.11.2020 між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №8, відповідно до умов якої продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00), загальною кількістю 25200,0 кг, за ціною 20,12 грн за кілограм без ПДВ, на загальну суму 507000,0 грн з врахуванням ПДВ 84500,0 грн. Покупець зобов`язується сплатити продавцеві ціну товару в розмірі 507000,0 грн на умовах передплати. Передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) здійснюється на протязі двох робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця передоплати за такий товар (а.с.91).

Додаткову угоду №8 від 24.11.2020 до Договору підписано керівниками (директорами) обох сторін та скріплено печатками товариств.

24.11.2020 продавцем виставлено покупцю рахунок на оплату №80 вартості палива дизельного ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) на суму 507000,0 грн з ПДВ за договором №2510-1 (а.с.71).

За видатковою накладною №156 від 24.11.2020 продавцем було відвантажено покупцю паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) на загальну суму 507000,0 грн з ПДВ (а.с.92).

Видаткова накладна №156 від 24.11.2020 підписана представниками сторін та містить печатки товариств.

24.11.2020 продавцем виписано податкову накладну №21 на обсяг постачання 422500,0 грн та суму ПДВ 84500,0 грн, що загалом становить загальну суму коштів, що підлягає сплаті 507000,0 грн (а.с.182), та 14.12.2020 зареєстровано у ЄРПН (а.с.183), відправлено та отримано покупцем 16.12.2020 (а.с.184).

24.11.2020 продавцем було виписано рахунок №80 від 24.11.2020 (а.с.71).

26.11.2020 покупцем сплачено продавцю 200000,0 грн з ПДВ за призначенням платежу «сплата за дизельне пальне згідно Договору поставки №2510-1 від 25.10.2020 та рахунку №80 від 24.11.2020», що підтверджується банківською випискою на таку дату (а.с.70).

Позивач вказує, що відповідач всупереч умовам Договору, з урахуванням положень додаткової угоди №8 від 24.11.2020 до такого договору, та приписам чинного законодавства своєчасно та повністю не розрахувався за поставлене по видатковій накладній №156 від 24.11.2020 дизельне паливо, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 307000,0 грн (507000,0 грн - 200000,0 грн).

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу ст.655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.10.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №8 від 24.11.2020, покупець зобов`язується сплатити продавцеві ціну товару в розмірі 507000,0 грн на умовах передплати.

24.11.2020 продавцем виставлено покупцю рахунок на оплату №80 вартості палива дизельного ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) на суму 507000,0 грн з ПДВ за договором №2510-1 (а.с.71).

26.11.2020 покупцем здійснено часткову оплату рахунку №80 у сумі 200000,0 грн з ПДВ за призначенням платежу «сплата за дизельне пальне згідно Договору поставки №2510-1 від 25.10.2020 та рахунку №80 від 24.11.2020», що підтверджується банківською випискою на таку дату (а.с.70).

Згідно п.3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №8 від 24.11.2020, передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) здійснюється на протязі двох робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця передоплати за такий товар.

За видатковою накладною №156 від 24.11.2020 продавцем було відвантажено покупцю паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) на загальну суму 507000,0 грн з ПДВ (а.с.92).

Видаткова накладна №156 від 24.11.2020 підписана представниками сторін і підписи скріплено печатками товариств.

Відповідач вказує, що залучена позивачем видаткова накладна не може мати статусу первинного документу в розумінні вимог діючого законодавства, оскільки в ній відсутня інформація, що надала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак такий документ не є належно оформленим первинним документом для підтвердження факту здійснення поставки за видатковою накладною. Крім того, відповідач вважає, що позивач не повинен був поставляти товар без здійснення передплати покупцем у повному обсязі.

Суд вважає, що вказані заперечення відповідача є надуманими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Слід зазначити, що всі видаткові накладні складені сторонами в рамках Договору №2510-1 від 25.10.2020 (№122 від 26.10.2020, №128 від 29.10.2020, №129 від 30.10.2020, №130 від 30.10.2020, №142 від 09.11.2020, №146 від 11.11.2020) оформлені з боку покупця таким же чином як і спірна накладна - №156 від 24.11.2020 (підпис представника без зазначення посади, прізвища та ініціалів і відбиток печатки підприємства). При цьому, факт поставки по ним товарів відповідачем не заперечується.

Крім того, відбиток печатки відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а тому, з огляду на той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка зазначеного підприємства використовувалась проти його волі.

Саме таку правову позицію Верховного Суду щодо проставлення печатки однієї із сторін на спірних документах викладено в постанові від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно ч.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

24.11.2020 продавцем виписано податкову накладну №21 на обсяг постачання 422500,0 грн та суму ПДВ 84500,0 грн, що загалом становить загальну суму коштів, що підлягає сплаті 507000,0 грн (а.с.182), та 14.12.2020 зареєстровано у ЄРПН (а.с.183), відправлено та отримано покупцем 16.12.2020 (а.с.184).

Таким чином, зареєстрована у ЄРПН продавцем та направлена покупцю податкова накладна, свідчить про виникнення у позивача зобов`язань в зв`язку з взаємовідносинами з відповідачем на суму 422500,0 грн без ПДВ та ПДВ - 84500,0 грн, що загалом становить 507000,0 грн та, відповідне право покупця на віднесення віднесені вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідачем не заперечено належними доказами факт віднесення ним віднесені суми ПДВ у розмірі 84500,0 грн до складу податкового кредиту за спірний період, зокрема, не надано власної податкової звітності з ПДВ за спірний період.

26.11.2020 покупцем сплачено продавцю 200000,0 грн з ПДВ за призначенням платежу «сплата за дизельне пальне згідно Договору поставки №2510-1 від 25.10.2020 та рахунку №80 від 24.11.2020», що підтверджується банківською випискою на таку дату (а.с.70).

При цьому, рахунок №80 від 24.11.2020 виписано продавцем саме на оплату товару, визначеного у видатковій накладній №156 від 24.11.2020 на суму 507000,0 грн.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у продавця підстав для поставки товару без сплати покупцем повної суми передплати, як на обставину, яка виключає оплату покупцем такого товару, то згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, незважаючи на визначений умовами Договору порядок оплати товару шляхом передплати, після прийняття товару у покупця виник обов`язок з його оплати в силу закону, що ним частково и було зроблено.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на викладене, керуючись критерієм вірогідності доказів, беручи до уваги наявність у матеріалах справи видаткової накладної №156 від 24.11.2020 на суму 507000,0 грн, зареєстрованої позивачем податкової накладної №21 від 24.11.2020, виставленого позивачем рахунку №80 від 24.11.2020 та доказів його часткової оплати, суд дійшов висновку про те, що факт поставки позивачем відповідачу дизельного палива за Додатковою угодою №8 від 24.11.2020 вартістю 507000,0 грн з ПДВ є більш вірогідними, ніж протилежні твердження відповідача.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість переданого товару (дизельного палива), у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 307000,0 грн.

Судом також взято до уваги, що незважаючи на заперечення факту поставки товару по видатковій накладній №156 від 24.11.2020, відповідач, в подальшому, стверджує, що позивачем за видатковою накладною №156 від 24.11.2020 поставлено неякісний товар - дизельне паливо з низькою температурою спалаху, що підтверджується висновками протоколу випробування №174 від 30.11.2020 випробувальної лабораторії паливно-мастильних матеріалів ТОВ «МА «Одеса» (а.с.204), в якому, зокрема, зазначено, що паливо дизельне ULSD 10 PPM зразок №174 не відповідає паспорту якості №05398901/20-0007/635 від 26.08.2020 за показником «Температура спалаху у закритому тиглі».

Стосовно таких доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 №271/121 (далі - Інструкція), інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов`язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Інструкція не поширюється на контролювання якості нафти під час її приймання до системи магістральних трубопроводів, подальшого транспортування системою магістральних нафтопроводів, здавання із системи магістральних нафтопроводів споживачам та перевантаження до інших видів транспорту, а також на контролювання якості під час виробництва нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Випробування нафти та/або нафтопродуктів у залежності від призначення, поділяються на: - приймально-здавальні; - контрольні; - повні (в обсязі вимог нормативного документа); - арбітражні; - інші (експрес-випробування, сертифікаційні) (п.4.1 Інструкції).

Арбітражні випробування здійснюються у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти та/або нафтопродукту між вантажовідправником (постачальником) і вантажоодержувачем (споживачем). Якщо в нормативному документі для визначення показника якості зазначено декілька методів випробувань, то як арбітражний використовується метод, визначений як арбітражний. Рішення про випробування арбітражної проби нафти або нафтопродукту приймаються сторонами на підставі письмової заяви однієї із сторін або спільної заяви всіх зацікавлених сторін. У заяві мають бути зазначені показники якості нафти або нафтопродукту, за якими виникли суперечності. Про час проведення арбітражних випробувань повідомляються всі зацікавлені сторони та забезпечується можливість присутності їх представників на цих випробуваннях. Розкриття арбітражних проб проводиться у присутності зацікавлених сторін, про що складається акт за формою N 15-НП (додаток 15). Акт підписується уповноваженими особами сторін. У журналі реєстрації проб робляться відповідні записи. Якщо будь-яка сторона відмовляється письмово від участі в розкритті проби та присутності на випробуваннях, арбітражні випробування проводяться без представників цієї сторони (п.4.1.4 Інструкції).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження дотримання ним порядку відібрання проб нафти та нафтопродуктів для здійснення їх випробування на оцінку якості. Матеріали справи не містять оповіщення всіх зацікавлених осіб, в даному випадку позивача, про проведення відібрання проб для здійснення випробування якості нафтопродукції при відібранні зразку №174 від 30.11.2020, як того вимагає Інструкція, за яким здійснювались випробування лабораторією паливно-мастильних матеріалів ТОВ «МА «Одеса», а тому суд відхиляє доводи позивача про те, що за видатковою накладною №156 від 24.11.2020 поставлено неякісний товар - дизельне паливо.

До того ж, в самому протоколі випробувань №174 від 30.11.2020 Випробувальної лабораторії паливно-мастильних матеріалів ТОВ «МА «Одеса» в п.1.3 зазначено, що зразок відібрано комісією в складі: інформація відсутня, згідно акту відбору проб: інформація відсутня; що додатково підтверджує вищенаведений висновок суду.

Крім того, суд вказує, що протоколом випробувань №174 від 30.11.2020 проведено випробування палива дизельного ULSD 10 PPM, тоді як за видатковою накладною №156 від 24.11.2020 продавцем передано покупцю паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00), що також дає суду підстави ставити під сумнів надання відповідачем на випробування лабораторії дизельного палива отриманого саме по видатковій накладній №156 від 24.11.2020.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 307000,0 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

До того ж позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,0 грн.

Відповідно до положень ч.1 та п.1) ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду:

1) договір №09-03/21 від 09.03.2021 про надання правової допомоги з додатком №1 до нього, укладений між позивачем та адвокатом Рак Вікторією Олександрівною, яким сторони погодили фіксовану суму гонорару (винагороди) адвокату у розмірі 20000,0 грн (а.с.94-96);

2) платіжне доручення №940 від 21.04.2021, що підтверджує сплату позивачем адвокату наданої правової допомоги у розмірі 20000,0 грн (а.с.179).

Судом встановлено, що представником позивача в Господарському суді Миколаївської області у даній справі був адвокат Рак Вікторія Олександрівна, відомості про яку розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, яка діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія МК №144765 від 15.03.2021.

Відповідач у відзиві на позов просив суд взагалі відмовити позивачу в стягненні з нього витрат на оплату послуг адвоката як неспівмірних.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву та письмові заперечення відповідача не містять. Відповідачем не надано суду належного обґрунтування того, яка саме сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката є співмірною із складністю даної справи та виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг). При цьому, у попередньому (орієнтовному) розрахунку представником відповідача визначено розмір витрат на правничу допомогу адвоката по даній справі у розмірі 20000,0 грн, що підтверджує визнання самим же відповідачем співмірності такої суми витрат на правничу допомогу адвоката із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 3 статті 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги; враховуючи складність справи; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціну позову, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 20000,0 грн є співмірними, реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, покладенню на відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,0 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ОИЛ" (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.72; ідент.код 42020375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "ТРЕЙД-НК" (54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська, буд.2/1, оф.5; ідент.код 41198065) 307000,0 грн основного боргу, 4605,0 грн судового збору та 20000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 16.07.2021.

Суддя М.В.Мавродієва