Рішення № 98390730, 06.07.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Справа № 915/65/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

третя особа в судове засідання не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвський",

54017, м. Миколаїв, вул. Дунаєва, 55; код ЄДРПОУ 43328145, е-майл адреса: tovdunaevskiy@ukr.net

до відповідача: Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,

54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9; код ЄДРПОУ 05410599, е-майл адреса: mk_niza@mkrada.gov.ua

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про: визнання протиправним та скасування розпорядження

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвський" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 18.01.2021 до Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради з вимогою визнати протиправним та скасувати розпорядження адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради № 203р від 18.08.2014р. "Про внесення зміни до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р".

В обгрунтування позовних вимог зазначає наступне.

Згідно з розпорядженням № 119р від 01.04.2005 за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) було закріплено підвальне приміщення площею 24,3 кв.м під господарчі потреби.

Розпорядженням № 229р від 08.11.2013 внесено зміни до пункту 1 та назви розпорядження адміністрації Заводського району від 01 квітня 2005 року № 119р «Про закріплення за гр. ОСОБА_2 підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 » відносно власника, яке слід читати в такій редакції; «... ОСОБА_3 » ... і далі за текстом.

Розпорядженням № 203р від 18.08.2014 внесено зміни до пункту 1 розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 року № 229р «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р відносно власника, яке слід читати в такій редакції: «... ОСОБА_1 » і далі за текстом.

Вказує, що згідно з договором купівлі-продажу від 24.07.2007 територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради передано у власність ОСОБА_4 комунальне майно: нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане майно належало Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007 і та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.05.2007 за № 14609377. Продане комунальне майно було прийнято ОСОБА_5 за актом передачі майна від 27.08.2007.

Зазначає, що на даний час єдиним власником нежитлових приміщень напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , є ТОВ «Дунаєвський», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Натомість, громадянка ОСОБА_1 , згідно з інформацією з реєстру є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною площею 23,9 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2014. Між ТОВ «Дунаєвський» та ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування нежитловими приміщеннями напівпідвалу. Однак, остання використовує нежитлові приміщення напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_3 (літери 1-1, 1-2, 1-3 згідно з технічними паспортами), нею замуровано один вхід до приміщення, доступ до другого входу відсутній, оскільки замкнені двері та замки на дверях. Тобто, фактичний власник майна позбавлений можливості користуватися нежитловим приміщенням напівпідвалу.

Вказує, що 24.09.2020 звернувся до адміністрації Заводського району з клопотанням вих. №9 від 24.09.2020 про визнання такими, що втратили чинність розпоряджень № 119р від 01.04.2005, № 229р від 08.11.2013, № 203р від 18.08.2014. Листом №1470/03.01-22/0304/20 від 19.10.2020 позивачу адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради надана відповідь на звернення, в якому зазначено що, враховуючи той факт, що з 2007 року нежитлові приміщення напівпідвалу по АДРЕСА_3 (площею 61,6 кв.м. в літ Г) знаходяться у власності, а також у судовому порядку розглядається питання щодо усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями напівпідвалу шляхом їх звільнення, подальше вирішення питання скасування або чинності вищезазначених розпоряджень можливе виключно за рішенням суду.

Вважає, що винесення 18.08.2014 розпорядження адміністрації Заводського району з приводу закріплення підвального приміщення під господарчі потреби за ОСОБА_1 (яке, до того ж, не було індивідуально визначене) незважаючи на те, що з липня 2007 року територіальна громада м. Миколаєва вже не була власником напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_3 , без належного з`ясування актуальної інформації, призвело до порушення законних прав та інтересів ТОВ «ДУНАЄВСЬКИЙ», а саме - права юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном.

Із посиланням на викладене, приписи ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 74, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради № 203р від 18.08.2014р. "Про внесення зміни до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р"

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі суду від 25.01.2021 зокрема зазначено, що до позовної заяви не додано частину документів, посилання на котрі містяться в позові: свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007; рішення виконкому Миколаївської міської ради №816 від 27.04.2007.

27.01.2021 до суду від позивача надійшла заява з долученими документами на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2021.

Також позивачем надано клопотання від 26.01.2021 про витребування доказів, в якому зазначає, що підставою для виникнення та реєстрації права власності у ОСОБА_4 був виключно договір купівлі-продажу № 2482 від 24.07.2007, який був долучений позивачем до позовної заяви. Згідно з інформацією, яка міститься в даному договорі, нежитлові приміщення напівпідвалу належали Продавцю (територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007. Однак, наведені документи були правовстановлюючими документами Миколаївської міської ради, а єдиним правовстановлюючим документом, який на руки був отриманий Покупцем - ОСОБА_4 , був договір купівлі-продажу. Із посиланням на викладене зазначає, що позивач позбавлений можливості надати наведені вище документи, належні Миколаївській міській раді. Просить витребувати зазначені документи (копію свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007; копію рішення виконкому Миколаївської міської ради №816 від 27.04.2007) у Миколаївської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.03.2021; зобов`язано Миколаївську міську раду у строк до 17.02.2021 надати суду належним чином засвідчені копію свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007, копію рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007.

17.02.2021 до Господарського суду Миколаївської області від виконавчого комітету Миколаївської міської ради на виконання ухвали суду від 01.02.2021 надійшов лист № 1022/02.0201-21/02.06/14/21 від 17.02.2021 з додатками: копією рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007 (на 24 арк); стосовно надання копії свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 листом повідомила, що відповідно до інформації наданої архівним відділом Миколаївської міської ради, зазначені свідоцтва про право власності після прийняття уповноваженими органами відповідних рішень реєструвались в БТІ та надавались особисто власникам вказаних приміщень, тому на зберігання до архівних установ не надходили.

02.03.2021 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання № б/н від 02.03.2021 про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_5 ) для з`ясування обставин придбання ним 24.07.2007 у територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради комунального майна - нежитлових приміщень напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. літ. Г, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

У підготовчому засіданні 02.03.2021, судом оглянуто клопотання позивача №б/н від 02.03.2021 про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_4 та ухвалено відхилити клопотання, оскільки подано з порушенням приписів ст. ст. 80, 88 ГПК України; підготовче засідання відкладено на 01.04.2021.

01.04.2021 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 30.03.2021 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

В заяві позивач зазначає, що в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача має бути залучена ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

В обгрунтування посилається на те, що скасування розпорядження адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р» призведе, з одного боку, до відновлення порушеного права позивача повноцінно розпоряджатися належним на праві власності майном - нежитловими приміщеннями напівпідвалу, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв.м. у житловому будинку (літ.Г), а, з іншого боку, призведе до позбавлення ОСОБА_1 права користування вказаними приміщеннями, отриманими, за твердженнями позивача, за відсутності для цього правових підстав. Вважає, що прийняте судом рішення по даній справі може вплинути на її права або обов`язки.

Ухвалою суду від 01.04.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; зобов`язано відповідача в строк до 19.04.2021 надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів: розпорядження № 119р від 01.04.2005 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про закріплення за гр. ОСОБА_2 підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 »; розпорядження № 229р від 08.11.2013 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р»; розпорядження № 203р від 18.08.2014 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р»; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначено на 27.04.2021.

05.04.2021 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів вих.№19 від 02.04.2021.

19.04.2021 до суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення № б/н від 17.04.2021 з додатками.

В поясненнях третя особа зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2014 вона стала власником однокімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною площею 23,9 кв.м.

Вказує, що з позовної заяви їй стало відомо, що на замовлення відповідача розроблено технічний паспорт на громадський будинок нежитлові приміщення адреса: АДРЕСА_3 , де, не звертаючи уваги на те, що адреса АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 знаходиться в одному і тому ж громадському будинку, складено недостовірний документ - план будинку літ. «Г», будинок АДРЕСА_3 , де до вказаної літери безпідставно приєднано нежитлове приміщення - напівпідвал, розташований під її квартирою АДРЕСА_4 , який є допоміжним приміщенням до квартири АДРЕСА_4 . Стверджує, що фактично шляхом внесення недостовірних відомостей до технічного паспорту (шляхом виготовлення недостовірних креслень та документів) відбулося незаконне приєднання технічного приміщення під квартирою АДРЕСА_4 до приміщень літ. «Г» по АДРЕСА_3 . Зазначає, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 , розташоване під квартирою №5 , належить їй як власнику вказаної квартири. Вхід до цього приміщення можливий лише з вулиці з боку квартири №5 і вказане приміщення не з`єднане і не було з`єднане з будь-якими приміщеннями по АДРЕСА_3 . Згідно виписки із протоколу №72 засідання депутатської комісії з питань управління комунальною власністю від 22.12.2004 року рекомендовано Адміністрації Заводського району передати у безоплатне користування (безстроково) нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_6 гр. ОСОБА_2 для використання під господарські потреби. Згідно розпорядження Адміністрації Заводського району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №119р від 01.04.2005 вказане підвальне приміщення площею 24,3 кв. м було закріплене за гр. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 . Згідно розпорядження Адміністрації Заводського району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №229р від 08.11.2013 зазначене підвальне приміщення було закріплене за гр. ОСОБА_3 . Згідно розпорядження Адміністрації Заводського району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №203р від 18.08.2014 вказане підвальне приміщення за адресою АДРЕСА_6 , площею 24,3 кв. м. було закріплене за ОСОБА_1 , як за особою, яка набула права власності на квартиру АДРЕСА_4 . Отже, вважає, що вказане розпорядження законне, обгрунтоване і не підлягає скасуванню.

Звертає увагу на те, що ТОВ «Дунаєвський» незаконно набуло право власності на нежитлове приміщення - напівпідвал під квартирою АДРЕСА_4 , тому, вважає, що розпорядження, яке оскаржується позивачем, не порушує і не могло порушувати його прав.

19.04.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява №б/н про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду від 01.04.2021.

20.04.2021 до суду від третьої особи через засоби електронного зв`язку надійшли письмові пояснення з додатками, які є аналогічними письмовим поясненням № б/н від 17.04.2021.

26.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи № б/н від 23.04.2021. У відповіді позивач зазначає, що технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 було виготовлено у відповідності до вимог чинного на час його складання законодавства, він містить підписи виконавця - ОСОБА_6 , директора - ОСОБА_7 та скріплено печаткою ММБТІ. Вказує, що питання недійсності даного технічного паспорту б/н, виданого 10.04.2007 ММБТІ, не було предметом розгляду в суді, отже жодних підстав сумніватися у відповідності даного технічного паспорту нормам законодавства, немає, тому не погоджується з твердженнями третьої особи щодо внесення недостовірних даних до технічного паспорта.

Також зазначає, що підставою виникнення у позивача права власності на нежитлове приміщення напівпідвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв.м. у житловому будинку (літ.Г), став Акт №1 прийому-передачі майна, яке вносять учасники для формування статутного капіталу ТОВ «Дунаєвський» від 10.12.2019, даний Акт підписано сторонами, а приватним нотаріусом Боненко Т.Л. засвідчено справжність підписів, перевірено особи представників, їх дієздатність та повноваження. Зазначене спростовує твердження третьої особи щодо незаконного набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення напівпідвалу. Окрім того, вказує, що до пояснень третьої особи, в яких містяться вказівки про незаконне набуття права власності на нежитлове приміщення напівпідвалу ТОВ «Дунаєвський», не додано жодного належного та допустимого доказу. Вважає пояснення третьої особи - ОСОБА_1 такими, що грунтуються виключно на припущеннях та не заслуговують на увагу суду.

27.04.2021 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 27.04.2021 про розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину, та відкладення підготовчого засідання.

27.04.2021 у підготовчому засіданні судом ухвалено провести розгляд справи № 915/65/21 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19"; підготовче засідання відкладено на 14 червня 2021 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2021, про що представники сторін повідомлені належним чином в залі судового засідання під розписку та під звукозапис, а на адресу 3-ої особи направлено ухвалу повідомлення.

06.07.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н, без дати про розгляд справи за відсутності представника позивача у зв`язку з хворобою представника, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

06.07.2021 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача б/н, без дати.

Третя особа в судове засідання 06.07.2021 не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 196).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно з розпорядженням № 119р від 01.04.2005 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про закріплення за гр. ОСОБА_2 підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 », на підставі розглянутих протоколу засідання комісії з питань утримання житлово-комунального господарства і будівництва житлових та господарських приміщень від 25.03.2005 № 6, матеріалів підготовлених відділом комунального господарства та благоустрою адміністрації району, керуючись п. 3.5 Положення про адміністрацію виконкому Миколаївської міської ради, закріпила за ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , підвальне приміщення площею 24,3 кв.м під господарчі потреби.

Розпорядженням № 229р від 08.11.2013 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р», внесено зміни до пункту 1 та назви розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р «Про закріплення за гр. ОСОБА_2 підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 » відносно власника, яке слід читати в такій редакції: «… ОСОБА_3 »…і далі за текстом.

Розпорядженням № 203р від 18.08.2014 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р», внесено зміни до пункту 1 розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р» відносно власника та читати в такій редакції: «… ОСОБА_1 …» і далі за текстом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 31.01.2007 № 10/17 до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, включені нежитлові приміщення напівпідвалу по АДРЕСА_6 . Відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.02.2007 № 461 нежитловим приміщенням по АДРЕСА_6 , які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва, надана нова адреса: АДРЕСА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами», на підставі розглянутих матеріалів, підготовлених КП «ММБТІ», про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами, відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом МЮУ від 28.01.2003 № 6/5 і зареєстровано в МЮУ 28.01.2003 за № 66/7387, оформлено право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Миколаєві, зокрема, на нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. в літ. Г, які розташовані по АДРЕСА_3 , за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

В наступному, згідно з договором купівлі-продажу від 24.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П., зареєстрованим в реєстрі за № 2482, територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, від імені якої діє Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, передано у власність ОСОБА_4 комунальне майно: нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане майно належало Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007, і та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.05.2007 за № 14609377.

Відповідно до Акту передачі майна від 27.08.2007, Продавцем - Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради передано, а Покупцем- ОСОБА_4 прийнято комунальне майно, вартістю 32900 грн., крім того ПДВ - 6580 грн: нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (32900 грн). Крім того, ПДВ (6580 грн).

Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , власником 1/1 частки вказаного об`єкта нерухомості зазначено - ОСОБА_4 .

В подальшому, згідно Акту № 1 прийому-передачі майна, яке вносять учасники для формування статутного капіталу ТОВ «Дунаєвський» від 10.02.2019, представники засновника ТОВ ВКФ «Оксамит України» Первак Л.М. за довіреністю - ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 передали до статутного капіталу ТОВ «Дунаєвський» майно, зокрема, нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м у житловому будинку (літера Г) за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 12 317,00 грн., а директор ТОВ «Дунаєвський» ОСОБА_9 , який діяв на підставі Положення про директора ТОВ «Дунаєвський», прийняв у власність Товариства майно, зокрема, нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м у житловому будинку (літера Г) за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 12 317,00 грн., зареєстрованого в реєстрі за № 6028-6031.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер витягу:192847271; актуальна інформація про об`єкт нерухомості, опис об`єкта: нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. у житловому будинку (літера Г); адреса: АДРЕСА_3 ; дата державної реєстрації: 10.12.2019; підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1552, виданий 01.08.2011, видавник: Сірякова О.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 10.12.2019, видавник: ТОВ ВКФ «Оксамит України», ОСОБА_10 / ТОВ «Дунаєвський», заява- згода ОСОБА_10 , серія, номер: 1042, виданий 05.12.2019, видавник: Горняк Х.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; технічний паспорт, серія та номер: Б/Н, виданий 10.04.2007, видавник: ММБТІ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №: 50190419 від 12.12.2019, приватний нотаріус Боненко Т.Л., Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунаєвський».

Також, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 231391485; дата формування: 06.11.2020, власником квартири АДРЕСА_4 , є ОСОБА_1 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, виданий 31.07.2014, видавник: приватний нотаріус Дворецька О.М., Миколаївський міський нотаріальний округ.

Позивач зазначає, що на даний час ТОВ «Дунаєвський» є єдиним власником нежитлових приміщень напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , натомість громадянка ОСОБА_1 , яка є власницею квартири АДРЕСА_4 , чинить перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням напівпідвалу, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями напівпідвалу шляхом їх звільнення.

Вказує, що винесення адміністрацією Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради розпорядження від 18.08.2014 з приводу закріплення підвального приміщення під господарські потреби за ОСОБА_1 , незважаючи на те, що з липня 2007 року територіальна громада м. Миколаєва вже не була власником вказаного об`єкта нерухомого майна, без належного з`ясування актуальної інформації про власників вказаного майна, призвело до порушення законних прав та інтересів ТОВ «Дунаєвський», а саме права юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном.

24.09.2020 позивач звернувся до адміністрації Заводського району з клопотанням вих. №9 від 24.09.2020 про визнання такими, що втратили чинність розпоряджень № 119р від 01.04.2005, № 229р від 08.11.2013, № 203р від 18.08.2014.

Листом №1470/03.01-22/0304/20 від 19.10.2020 позивачу адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради надана відповідь на звернення, в якому зазначено що, враховуючи той факт, що з 2007 року нежитлові приміщення напівпідвалу по АДРЕСА_3 (площею 61,6 кв.м. в літ Г) знаходяться у власності, а також у судовому порядку розглядається питання щодо усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями напівпідвалу шляхом їх звільнення, подальше вирішення питання скасування або чинності вищезазначених розпоряджень можливе виключно за рішенням суду.

Позивач зазначає, що оскільки з 2007 року приміщення напівпідвалу перебуває в приватній власності та не є комунальним майном територіальної громади, яким би мала право розпоряджатися адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради, наявні підстави для визнання протиправним та скасування розпорядження № 203р від 18.08.2014 як такого, що винесено безпідставно, не повноважним суб`єктом, який розпорядився майном, яке перебуває в приватній власності інших осіб.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Дунаєвський» до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Разом з тим, під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі 916/3156/17 (провадження 12-304гс18)).

Отже спосіб захисту має бути ефективним і спрямованим на відновлення порушених прав позивача. Позовна вимога повинна бути такою, що відновлює попередній (до порушення) стан прав позивача у випадку її задоволення судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради № 203р від 18.08.2014 «Про внесення зміни до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 №229р», підвальне приміщення площею 24,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 було закріплено за ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.02.2007 № 461 нежитловим приміщенням по АДРЕСА_6 , надана нова адреса: АДРЕСА_3 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 24.07.2007, територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, від імені якої діє Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, передано у власність ОСОБА_4 комунальне майно: нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , яке належало продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007, і та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.05.2007 за № 14609377.

ТОВ «Дунаєвський» з 10.12.2019 на підставі Акту прийому -передачі майна, яке вносять учасники для формування статутного капіталу ТОВ «Дунаєвський», є власником 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. у житловому будинку (літера Г), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 192847271; дата формування: 12.12.2019; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1985796648101; дата державної реєстрації: 10.12.2019); Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 231390092, дата формування: 06.11.2020).

Суд зазначає, що позивач не обгрунтував, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом пред`явлення вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження №203р від 18.08.2014 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р» зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Вимога позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження №203р від 18.08.2014 адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р» не може в даному випадку бути ефективним способом захисту прав позивача, оскільки її задоволення судом не призведе до реального відновлення тих чи інших порушених прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У зв`язку з викладеним, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16 липня 2021 року.

Суддя Н.О. Семенчук