Рішення № 98390664, 14.07.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м.Харків Справа № 913/310/21

Провадження №34/913/310/21

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Баштовій М.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Торг», м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 368 966 грн. 54 коп.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Мельничук Б.В., ордер Серія ДП №27/8/018 від 21.05.2021 (в режимі відеоконференції поза межами суду);

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Текман» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Торг», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №ХА1102/20 від 11.02.2020 за поставлений Товар у розмірі 328 056 грн. 64 коп., пеню в розмірі 13 751 грн. 41 коп. та 25% річних у сумі 27 158 грн. 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2020 між сторонами було укладено Договір №ХА1102/20, відповідно до умов якого позивач зобов`язався в порядку і строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача Товар у певній кількості та належної якості, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість Товару на умовах та в строк, що визначені Договором.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив в жовтні 2020 року та в лютому 2021 року Товар на загальну суму 328 575 грн. 58 коп., що підтверджується видатковими накладними. Проте, 16.03.2021 було оформлено Повернення постачальнику №2, тому загальна сума поставленого Товару складає 328 056 грн. 64 коп.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, заборгованість за поставлений Товар у встановлений Договором строк не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №2904/21 від 29.04.2021, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений Товар, пеню та 25% річних, усього на загальну суму 368 966 грн. 54 коп. до 14.05.2021. Проте, вказану претензію відповідач залишив без відповіді, що стало підставою звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 справу №913/310/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

07.06.2021 від позивача надійшла належним чином засвідчена копія Повернення постачальнику №2 від 16.03.2021, яка долучається судом до матеріалів справи.

23.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначає, що в спірних правовідносинах сторін при здійсненні поставок та розрахунків за них було не лише повернення постачальнику №2 від 16.03.2021 на суму 518 грн. 94 коп., оскільки 16.03.2021 мало місце також повернення постачальнику на суму 1858 грн. 08 коп., а 16.04.2021 на суму 796 грн. 28 коп. Отже, відповідач стверджує, що всього повернення постачальнику відбувалося тричі на загальну суму 3 173 грн. 30 коп.

Крім того, відповідач зауважує, що 06.05.2021, 02.02.2021, 13.01.2021, 06.01.2021, 30.12.2020 та 11.12.2020 здійснив оплату товару на загальну суму 235 318 грн. 40 коп., в зв`язку з чим сума боргу складає 93 257 грн. 18 коп., а не 328 056 грн. 64 коп., як зазначав позивач.

При цьому, відповідач визнає позовні вимоги в частині боргу за поставлений товар в сумі 93 257 грн. 18 коп., пені в розмірі 296 грн. 12 коп. та 25% річних в сумі 511 грн. 49 коп., нарахованих за період з 11.04.2021 по 29.04.2021., що, на думку відповідача, має бути враховано при розподілі судових витрат.

В зв`язку з наведеним, відповідач просить задовольнити позовні вимоги в частині боргу за поставлений товар в сумі 93 257 грн. 18 коп., пені в розмірі 296 грн. 12 коп. та 25% річних в сумі 511 грн. 49 коп., а в решті позовних вимог – відмовити.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.06.2021 клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи №913/310/21 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 14.07.2021 о 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.07.2021 в режимі відеоконференції поза межами суду взяв участь представник позивача, який надав пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.

На запитання головуючого щодо посилання відповідача на наявність оплат за Договором, згідно платіжних доручень, наданих разом з відзивом, в зв`язку з чим сума заборгованості складає 93 257 грн. 18 коп., представник позивача відповів, що оплати здійснювалися відповідачем по поставках попередніх періодів, оскільки загальні обороти за Договором №ХА1102/20 від 11.02.2020 становлять більше 800 000 грн.

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2021 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, так як ухвалу суду від 25.06.2021 про призначення судового засідання на 14.07.2021 о 15 год. 30 хв. відповідач отримав 30.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6102255499482.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши справу по суті, заслухавши усні пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд у судовому засіданні 14.07.2021 проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текман» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Торг» (Покупець, відповідач) було укладено Договір №ХА1102/20 (далі – Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов`язався в порядку і строки, встановлені даним Договором, передати у власність відповідача Товар в певній кількості та належної якості, а відповідач зобов`язався прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором (а.с. 20-23).

Кількість та асортимент поставленого Товару зазначається в накладній, складеній на основі замовлення Покупця, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставленого Товару (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору загальна кількість Товару, який підлягає поставці по даному Договору, визначається як наростаюча кількість по всім поставкам, виконаним згідно з оформленими накладними.

Вартість Товару розрахована на основі офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого по курсу готівкової продажі долару США ПАТ КБ Приватбанк на дату оформлення рахунку на поставку партії Товару (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 2.2. Договору ціни на поставлений по даному Договору Товар є договірними і вказуються в накладних на кожну партію Товару. Договірна ціна є звичайною і відповідає рівню ринкових цін. Ціни на Товар, поставлений по Договору, зазначаються в гривнах України в еквіваленті долару США.

Відповідно до п. 2.3. Договору загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всім поставкам, виконаним протягом всього терміну дії даного Договору.

За змістом п. 2.4. Договору Покупець оплачує Товар на умовах відстрочки платежу: 60 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Всі розрахунки по Договору здійснюються в національній грошовій валюті України (п. 2.6. Договору).

Пунктами 2.10., 2.11. Договору передбачено, що сторони щоквартально проводять звірку по виконаним поставкам Товару і оплаті за Товар, для чого Постачальник готує проект Акту звірки розрахунків і направляє його Покупцеві у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, по якому здійснюється звірка розрахунків. Покупець зобов`язується провести звірку і підписати наданий Постачальником Акт, або у випадку розбіжності даних, надати вмотивовану відмову не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання вказаного Акту.

За приписами п.п. 3.1., 3.2. Договору поставка кожної партії Товару здійснюється на основі замовлення Покупця. Замовлення надаються Постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку або засобами зв`язку, які забезпечують фіксування тексту і дати замовлення, або будь-яким іншим способом, прийнятним для Сторін. Поставка Товару здійснюється на умовах DDP/EXW.

Приймання Товару за кількістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965. Приймання Товару за якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966 (п. 4.1. Договору).

Сторони визначили в п. 7.1., що цей Договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2022.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

На виконання умов Договору позивач поставив в жовтні 2020 року та в лютому 2021 року відповідачу Товар, що підтверджується видатковими накладними: №100691980 від 16.10.2020 на суму 3 262 грн. 12 коп., №100691983 від 16.10.2020 на суму 4 802 грн. 77 коп., №100691984 від 16.10.2020 на суму 13 437 грн. 78 коп., №100691986 від 16.10.2020 на суму 14 709 грн. 47 коп., №100691987 від 16.10.2020 на суму 32 004 грн. 86 коп., №100691989 від 16.10.2020 на суму 4 794 грн. 78 коп., №100691993 від 16.10.2020 на суму 17 785 грн. 44 коп., №100691994 від 16.10.2020 на суму 61 577 грн. 88 коп., №100691996 від 16.10.2020 на суму 2 734 грн. 02 коп., №100691997 від 16.10.2020 на суму 4 840 грн. 00 коп., №100691999 від 16.10.2020 на суму 2 907 грн. 97 коп., №100692002 від 16.10.2020 на суму 6 123 грн. 01 коп., №100691988 від 16.10.2020 на суму 46 133 грн. 95 коп., №100691995 від 16.10.2020 на суму 54 762 грн. 25 коп., №100692001 від 16.10.2020 на суму 12 990 грн. 04 коп., №100692963 від 27.10.2020 на суму 1 488 грн. 00 коп., №100692964 від 27.10.2020 на суму 2 003 грн. 00 коп., №100692965 від 27.10.2020 на суму 2 396 грн. 99 коп., №100712947 від 09.02.2021 на суму 8 332 грн. 31 коп., №100712949 від 09.02.2021 на суму 7 111 грн. 32 коп., №100712958 від 09.02.2021 на суму 7 595 грн. 70 коп., №100712960 від 09.02.2021 на суму 3 574 грн. 33 коп., №100712962 від 09.02.2021 на суму 3 887 грн. 87 коп., №100712965 від 09.02.2021 на суму 1 659 грн. 38 коп., №100712967 від 09.02.2021 на суму 881 грн. 26 коп., №100712946 від 09.02.2021 на суму 1 694 грн. 77 коп., №100712948 від 09.02.2021 на суму 1 694 грн. 77 коп., №100712954 від 09.02.2021 на суму 1 694 грн. 77 коп. та №100712964 від 09.02.2021 на суму 1 694 грн. 77 коп., а всього на загальну суму 328 575 грн. 58 коп. (а.с. 24-57).

При цьому, 16.03.2021 було оформлено Повернення постачальнику №2 на суму 518 грн. 94 коп., в зв`язку з чим загальна сума поставленого Товару складає 328 056 грн. 64 коп. (а.с. 76).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №2904/21 від 29.04.2021, в якій вимагав сплатити суму боргу за Товар, пеню та 25% річних, усього на загальну суму 368 966 грн. 54 коп. до 14.05.2021. (а.с. 58-59).

Однак, позивач зазначає, що відповідач вказану претензію залишив без відповіді та заборгованість в розмірі 368 966 грн. 54 коп. не сплатив.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати заборгованості за видатковими накладними не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 368 966 грн. 54 коп.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечив частково та зазначив, що 06.05.2021, 02.02.2021, 13.01.2021, 06.01.2021, 30.12.2020 та 11.12.2020 здійснив оплату товару на загальну суму 235 318 грн. 40 коп., в зв`язку з чим сума боргу складає 93 257 грн. 18 коп., а не 328 056 грн. 64 коп., як зазначав позивач.

Крім того, відповідач зауважував, що в спірних правовідносинах сторін при здійсненні поставок та розрахунків за них було не лише повернення постачальнику №2 від 16.03.2021 на суму 518 грн. 94 коп., оскільки 16.03.2021 мало місце також повернення постачальнику на суму 1858 грн. 08 коп., а 16.04.2021 на суму 796 грн. 28 коп. Отже, відповідач стверджує, що всього повернення постачальнику відбувалося тричі на загальну суму 3 173 грн. 30 коп.

При цьому, відповідач визнав позовні вимоги в частині боргу за поставлений товар в сумі 93 257 грн. 18 коп., пені в розмірі 296 грн. 12 коп. та 25% річних в сумі 511 грн. 49 коп., нарахованих за період з 11.04.2021 по 29.04.2021., що, на думку відповідача, має бути враховано при розподілі судових витрат.

В зв`язку з наведеним, відповідач просив задовольнити позовні вимоги в частині боргу за поставлений товар в сумі 93 257 грн. 18 коп., пені в розмірі 296 грн. 12 коп. та 25% річних в сумі 511 грн. 49 коп., а в решті позовних вимог – відмовити.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріалам справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором та постачання відповідачу Товару на загальну суму 328 056 грн. 64 коп., що підтверджується видатковими накладними від 16.10.2020, 27.10.2020 та 09.02.2021 (а.с. 24-57) з урахуванням Повернення постачальнику №2 на суму 518 грн. 94 коп. (а.с. 76).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором №ХА1102/20 від 11.02.2020 встановлений строк виконання зобов`язання щодо розрахунку за поставлений Товар – 60 календарних днів з моменту поставки (п. 2.4 Договору).

Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого Товару за видатковими накладними від 16.10.2020 до 15.12.2020, за видатковими накладними від 27.10.2020 до 26.12.2020, а за видатковими накладними від 09.02.2021 до 10.04.2021 відповідно.

Позивач стверджував, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений Товар не розрахувався, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 328 056 грн. 64 коп.

Разом з тим, відповідач наголошував, що ним здійснено оплату за поставлений позивачем Товар на загальну суму 235 318 грн. 40 коп., на підтвердження чого надав платіжні доручення (а.с. 85-121).

Дослідивши вказані платіжні доручення суд оцінює їх критично, оскільки згідно умов п. 2.5. Договору в платіжному дорученні Покупець вказує дату та номер даного Договору, номер та дату рахунку та/або накладної.

Проте, надані відповідачем платіжні доручення не містять дати та номеру Договору, дати та номеру накладних, натомість містять вказівку лише на рахунки за відповідними номерами від 26.08.2020, 01.09.2020, 09.09.2020, 10.09.2020, 24.09.2020, 10.08.2020, 05.10.2020 і лише один на рахунок від 26.10.2020.

З наведеного вбачається, що сплата відповідачем за платіжними дорученнями від 12.12.2020, 30.12.2020, 06.01.2021, 13.01.2021, 29.01.2021 та 02.02.2021 здійснювалася за рахунками, що були виставлені йому позивачем до моменту поставок Товару за Договором, які є предметом даного спору, оскільки такі поставки відбувалися в три дати, а саме 16.10.2020, 27.10.2020 та 09.02.2021, що підтверджується відповідними накладними.

Таким чином, враховуючи, що оплата за умовами п. 2.4. Договору має відбуватися на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки, суд вважає, що платіжні доручення від 12.12.2020, 30.12.2020, 06.01.2021, 13.01.2021, 29.01.2021 та 02.02.2021 (а.с 86-121) є неналежними доказами на підтвердження оплат, здійснених відповідачем за поставлений позивачем Товар згідно накладних від 16.10.2020, 27.10.2020 та 09.02.2021, як і платіжне доручення №3821 від 06.05.2021 (а.с. 85), яке хоча і містить посилання на рахунок від 26.10.2020, однак встановити, що цей рахунок виставлено саме згідно Договору №ХА1102/20 від 11.02.2020 не вбачається за можливе.

В зв`язку з наведеним, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 326 053 грн. 64 коп. Належних, допустимих та вірогідних доказів оплати відповідачем заборгованості у вказаній сумі матеріали справи не містять.

При цьому, позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку та звертався до відповідача з претензією №2904/21 від 29.04.2021, в якій вимагав сплатити суму боргу за Товар, пеню та 25% річних, усього на загальну суму 368 966 грн. 54 коп. до 14.05.2021. (а.с. 58-59).

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та заборгованість з урахуванням пені та 25% річних в розмірі 368 966 грн. 54 коп. не сплатив.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем у встановлений Договором строк не оплачено поставлений Товар та не сплачено заборгованість, як того вимагав позивач, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором №ХА1102/20 від 11.02.2020.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 326 053 грн. 64 коп.

Твердження відповідача про те, що повернення постачальнику відбувалося тричі на загальну суму 3 173 грн. 30 коп. суд вважає безпідставним та не приймає до уваги, оскільки доказів на підтвердження повернення Товару постачальнику 16.03.2021 на суму 1858 грн. 08 коп., а також 16.04.2021 на суму 796 грн. 28 коп. відповідачем надано не було, крім розрахунків коригування (а.с. 122-124), які за висновком суду не є належними та достатніми доказами такого повернення, так як лише на їх підставі не можна робити висновок про дійсне отримання Товару позивачем.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 13 751 грн. 41 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 5.2 Договору №ХА1102/20 від 11.02.2020 за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочки, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 25% річних.

Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору №ХА1102/20 від 11.02.2020 встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату поставленого Товару.

Позивачем, в зв`язку з простроченням оплати Товару відповідачем, було нараховано останньому пеню на загальну суму 13 751 грн. 41 коп. наступним чином:

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 16.10.2020 на загальну суму 278 071 грн. 56 коп. за період з 16.12.2020 по 29.04.2021 пеня становить 13 201 грн. 53 коп.;

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 27.10.2020 на загальну суму 5 887 грн. 99 коп. за період з 27.12.2020 по 29.04.2021 - 253 грн. 76 коп.;

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 09.02.2021 на загальну суму 44 616 грн. 03 коп. за період з 11.04.2021 по 29.04.2021 - 296 грн. 12 коп. (а.с. 9-16).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 13 751 грн. 41 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 25% річних в сумі 27 158 грн. 49 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

В п. 5.1. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику, зокрема, також суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 25% річних.

У відповідності до розрахунку позивачем нараховано 25% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання на загальну суму 27 158 грн. 49 коп. наступним чином:

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 16.10.2020 на загальну суму 278 071 грн. 56 коп. за період з 16.12.2020 по 29.04.2021 25% річних складають 26 146 грн. 98 коп.;

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 27.10.2020 на загальну суму 5 887 грн. 99 коп. за період з 27.12.2020 по 29.04.2021 - 500 грн. 02 коп.;

за зобов`язаннями згідно видаткових накладних від 09.02.2021 на загальну суму 44 616 грн. 03 коп. за період з 11.04.2021 по 29.04.2021 - 511 грн. 49 коп. (а.с. 9-16).

Суд вважає розрахунок 25% річних, наданий позивачем, обґрунтованим, зробленим у відповідності до норм чинного законодавства, а вимогу позивача про стягнення з відповідача 25% річних в розмірі 27 158 грн. 49 коп. такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №ХА1102/20 від 11.02.2020 у сумі 328 056 грн. 64 коп., пеня в розмірі 13 751 грн. 41 коп. та 25% річних у сумі 27 158 грн. 49 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 5 534 грн. 50 коп. Інші витрати сторонами не заявлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 534 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Торг» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Торг» (93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 12, кім. 302, ідентифікаційний код 40183202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» (02140, м. Київ, пр. Миколи Бажана, буд. 30, ідентифікаційний код 43374186) заборгованість в розмірі 328 056 грн. 64 коп., пеню в сумі 13 751 грн. 41 коп., 25% річних в розмірі 27 158 грн. 49 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 5 534 грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 19.07.2021.

Суддя А.В. Іванов