Рішення № 98390582, 13.07.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/903/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ», м. Харків

до Комунального закладу Васильківської районної ради «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Київська область, м. Васильків

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАГАЗ ПОСТАЧ” №310 від 19.03.2021 року (вх. №896/21 від 26.03.2021) (далі – позивач) до Комунального закладу Васильківської районної ради «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №124/2020 від 02.10.2020 року у сумі 26273,82 грн., з яких 25914,56 грн. основного боргу, 259,15 грн. інфляційних втрат та 100,11 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого у грудні 2020 року природного газу у розмірі 25914,56 грн. Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого у грудні 2020 року природного газу, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 100,11 грн. 3% річних та 259,15 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/903/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.05.2021 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103277093298, у судове засідання 11.05.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/903/21 та відкладено підготовче засідання на 15.06.2021 року.

До суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 11.05.2021 року (вх. №10699/21 від 11.05.2021 року) про проведення судового засідання 15.06.2021 року без його участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103278462262, у судове засідання 15.06.2021 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі №911/903/21 та призначено розгляд справи по суті на 13.07.2021 року.

До суду від позивача надійшла заява №668 від 29.06.2021 року (вх. №16213/21 від 06.07.2021 року), в якій позивач просить суд розглядати справу без участі його представника, підтримує позовні вимоги та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.07.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд приймає до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ст. 178 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами. Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач» (за договором - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Васильківської районної ради «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги» (за позовом - споживач) 02.11.2020 року укладено Договір постачання природного газу №124/2020 (далі – Договір) згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) споживачу у листопаді 2020 року код ДК021-201509120000-6 газове паливо (природний газ), а саме – природний газ для використання у якості палива, в обсязі 7,000 тис. куб.м., а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 5883,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ – 1166,67 грн., всього з ПДВ – 7000,00 грн. Загальна ціна Договору становить 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ – 8166,67 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата в повному обсязі вартості фактично поставленого (спожитого) газу здійснюється споживачем згідно рахунка, наданого постачальником, не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В п. 11.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє в частині постачання газу до 30.11.2020 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що з 02.11.2020 року по 11.12.2020 року включно позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 10,38257 тис.куб.м. на загальну суму 74365,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №859 від 17.12.2020 року, №988 від 26.01.2021 року.

Так, відповідач за поставлений згідно акту приймання-передачі природний газ №859 від 17.12.2020 року на суму 48451,06 грн. розрахувався в повному обсязі.

Як зазначає позивач, з 01.12.2020 по 11.12.2020 року позивачем за відсутності договору передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 3,46099 тис.куб.м. на суму 25914,56 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року. Однак, вартість переданого на підставі акту приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року у розмірі 25914,56 грн. відповідачем не оплачено.

При розрахунку вартості природного газу позивачем використано прейскурант НАК «Нафтогаз України» щодо постачання природного газу споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до якого ціна природного газу з ПДВ за грудень 2020 становить 7323,72 грн. за 1000 куб. м.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.12.2019 р. №3013 зі змінами та доповненнями, до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлень (бронювання) потужності - 136,575 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20% - 27,32 грн. всього ПДВ - 163,89 грн.

Таким чином, загальна вартість природного газу у грудні 2020 року складає 7487,61 грн. за 1000 куб. м. з урахуванням вартості послуг замовлення (бронювання) потужності.

Позивачем на адресу відповідача надсилався лист №39 від 13.01.2021 року з вимогою оплатити вартість отриманого природного газу у розмірі 25914,56 грн. та підписати акт приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року (докази надіслання додано до матеріалів справи), до якого також додано рахунок на оплату №1003 від 31.12.2020 року. У відповідь на вказаний лист відповідачем повернуто позивачу підписаний зі свого боку акт приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року, однак, оплату вартості поставленого природного газу не здійснено. У зв`язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ у період з 01.12.2020 по 11.12.2020 на бездоговірній основі у розмірі 25915,56 грн. разом з ПДВ., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, суд зазначає, що постачання природного газу за період з 01.12.2020 по 11.12.2020 відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу.

Тобто, угоду на постачання природного газу за вказаний період сторони оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме, в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору, ТОВ «Мегагаз Постач» надавало послугу з постачання природного газу за спірний період, а відповідач користувався зазначеними послугами, від них не відмовлявся.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами щодо поставки природного газу за період з 01.12.2020 по 11.12.2020 вбачається, що між сторонами фактично укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України та ст. 181 ГК України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу природного газу та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підписання відповідачем та скріплення печаткою акту приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого природного газу по зазначеному акту сторонами визначено не було і такий акт є первинним обліковим документом, який є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий природний газ, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання згідно підписаного відповідачем акту починається з моменту прийняття природного газу або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 25914,56 грн. за спожитий відповідачем природний газ підтверджені матеріалами справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що позивач, як на правові підстави позову, що регулюють спірні правовідносини у справі, посилається на положення глави 83 Цивільного кодексу України. Однак, суд вбачає за необхідне зазначити, що позивач помилково застосовує до спірних правовідносин положення глави 83 Цивільного кодексу України, оскільки, як встановлено судом, сторонами фактично було укладено договір поставки, у спрощений спосіб, а тому, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 року у справі №761/6144/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Отже, положення глави 83 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини.

Також, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 259,15 грн. інфляційних втрат та 100,11 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі природного газу №988 від 26.01.2021 року у розмірі 25914,56 грн. за період з 04.02.2021 року по 22.03.2021 року згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано лист №39 від 13.01.2021 року з вимогою погасити заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 25914,56 грн., який отримано відповідачем 27.01.2021 року. Однак, відповідачем сплата за отриманий газ в грудні 2020 року здійснена не була.

Таким чином, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання та позивачем правомірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з 04.02.2021 до 22.03.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 100,11 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в зазначеній сумі.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 04.02.2021 року по 22.03.20211 року є більшим, однак, розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, позивачем визначено у розмірі 259,15 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» (61022, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 125, код ЄДРПОУ 40292876) до Комунального закладу Васильківської районної ради «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 87, код ЄДРПОУ 38312395) про стягнення 26273,82 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу Васильківської районної ради «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 87, код ЄДРПОУ 38312395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» (61022, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 125, код ЄДРПОУ 40292876) 25914 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 11 коп. 3% річних, 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 15 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 72 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 19.07.2021 р.

Суддя Д.Г. Заєць