
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.07.2021Справа № 910/7961/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька обл., м. Енергодар
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія», м. Київ
про стягнення 86 568,47 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК "Енергоатом"» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі - ТзОВ «УМТК»/відповідач) про стягнення 86 568,47 грн пені.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару згідно договору №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 від 03.06.2019 (оформлено 14.06.2019). Крім того, наявність заборгованості встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі № 910/8152/20, яке на даний час відповідачем не виконано, товар на суму 248 047,20 грн не поставлено. Отже, оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду, позивач нараховує пеню на суму непоставленого товару у період з 22.05.2020 по 05.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.07.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «УМТК» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на невірно визначений період нарахування пені, зокрема, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торговельна компанія» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - покупець) укладено договір поставки товару №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 від 03.06.2019 (оформлено 14.06.2019), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією №1 та додатком №1 до договору.
Згідно п. 3.1. договору вартість товару за договором складає 684 000, 00 грн, крім того ПДВ 20 % 136 800, 00 грн, загальна вартість складає 820 800, 00 грн.
Додатковою угодою №1 від 20.09.2019 до договору сторони погодили викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: «Строк поставки товару: жовтень-грудень 2019».
Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п. 1.1., здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Із вказаних пунктів договору вбачається, що сторони розмежували строки оплати вартості товару в сумі 684 000, 00 грн та ПДВ (20 %) у розмірі 136 800, 00 грн.
Згідно п. 4.2. договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3 екз.; сертифікат якості; рахунок - фактура.
Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПК України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Згідно п. 7.6. договору, у випадку не надання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1. договору на суму ПДВ.
За змістом п. 6.2. договору, у випадку недопоставки товару постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) днів поставити бракуючу кількість на умовах DDP (м. Енергодар) та відшкодувати покупцю збиток, який виник у зв`язку з недопоставкою товару. Допоставлений товар повинен відповідати сертифікату якості.
В п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Даний договір діє до 31.12.2019 (п. 11.1. договору).
15.12.2020 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/8152/20, яким:
первісні позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 377 382, 08 грн задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з ТзОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» на користь ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» 53 723,12 грн - пені, 43 092,00 грн. - штрафу та 5 657,02 грн - судового збору; зобов`язано ТзОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» виконати умови договору №254(3)19УК від 03.06.2019 та поставити ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» товар на суму 248 047,20 грн, відповідно до переліку наведеного в прохальній частині позовної заяви; у задоволенні інших первісних позовних вимог в частині стягнення 18 155, 76 грн пені та 14 364, штрафу відмовлено;
зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 572 752, 80 грн, 3 % річних за прострочений період виконання грошового зобов`язання у розмірі 4 553, 85 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 863, 76 грн за договором поставки товарів задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» на користь ТзОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» 572 752,80 грн - основного боргу, 4 459,96 грн - 3 % річних, 2 863,76 грн - інфляційних втрат та 8 701,15 грн - судового збору; в задоволенні інших зустрічних позовних вимог в частині стягнення 93, 89 грн 3 % річних - відмовлено.
15.02.2021 на виконання рішення у справі №910/8152/20 Господарським судом міста Києва видані накази.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, Господарським судом міста Києва в рішенні від 15.12.2020 у справі №910/8152/20 встановлено наступне.
За умовами договору відповідач зобов`язаний був поставити товар вартістю 820 800, 00 грн до 31.12.2019 включно, проте, поставив товар 05.03.2020 на суму 572 752, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною №113 від 04.03.2020.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження поставки товару на решту суми у розмірі 248 047, 20 грн.
З огляду на наведене та виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, відповідач за первісним позовом є порушником зобов`язання зі своєчасної поставки товару по договору, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення за порушення строків виконання зобов`язання - пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення поставки більше як на 30 днів, на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. ГК України.
У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем за первісним позовом товару на решту суми обумовленої договором у розмірі 248 047, 20 грн та доказів зворотного відповідачем до суду не надано, а строк виконання зобов`язання з поставки товару у відповідності до додаткової угоди №1 від 20.09.2019 до договору настав, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53 723, 12 грн - пені (75 % від обґрунтованої суми пені) та 43 092, 00 грн штрафу (75% від заявленої суми штрафу), зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» виконати умови договору №254(03)19УК від 03.06.2019 та поставити позивачу за первісним позовом товар на суму 248 047, 20 грн, відповідно до визначеного позивачем переліку.
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму непоставленого товару за період з 22.05.2020 по 05.05.2021 у розмірі 86 568,47 грн у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 від 03.06.2019.
При цьому, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з цим позовом відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 248 047,20 грн не виконано, що не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 від 14.06.2019 щодо поставки товару на суму 248 047,20 грн не виконав.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Ураховуючи, що відповідачем на час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/8152/20 не виконано, зокрема, поставку товару на суму 248 047,20 грн не здійснено, що не заперечується відповідачем, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» пеню у розмірі 86 568,47 грн, нарахованої за період з 22.05.2020 по 05.05.2021.
З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом міста Києва у рішенні від 15.12.2020 у справі №910/8152/20 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 53 723,12 грн, нарахованої на суму непоставленого товару за період з 01.01.2020 по 21.05.2020.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Судом встановлено вище, що в п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцять) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Отже, положення п. 7.2 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Умову, передбачену у пункті 7.2. договору поставки товару № 254(3)19УК, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.
Наведене узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19.
За вказаних обставин, оскільки Господарським судом міста Києва у рішенні від 15.12.2020 у справі №910/8152/20 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню, нараховану на суму непоставленого товару за період з 01.01.2020 по 21.05.2020, відповідно, обґрунтованим періодом нарахування пені при розгляді цієї справи є: з 22.05.2020 по 01.07.2020.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 10 169,94 грн, відповідно позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» підлягають частковому задоволенню.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код: 36046631) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код: 19355964) пеню у розмірі 10 169 (десять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 94 коп. та 266 (двісті шістдесят шість) грн 67 коп. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук
Судове рішення № 98390496, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.07.2021. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/7961/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: