Рішення № 98390450, 01.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2021Справа № 910/2606/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/2606/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз"

до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного концерну "Укроборонпром"

про визнання недійсними рішень наглядової ради

За участю представників сторін:

від позивача: Король Д.В.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Павленко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова про визнання недійсними рішень наглядової ради, оформлених протоколом № 78 від 31.07.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що склад наглядової ради не відповідав вимогам ст.53 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції Закону №289-VIII; за питання, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не є членами наглядової ради, а отже, не мали права голосу; оскаржуваним рішенням порушено право позивача на участь в управлінні відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

26.02.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 прийнято справу №910/2606/21 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний концерн "Укроборонпром". Підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2021.

23.03.2021 на електронну пошту суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких ДК «Укроборонпром» заперечує проти позову, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням наглядової ради права позивача жодним чином не порушуються.

29.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що на законодавчому рівні на даний час не врегульовано питання щодо обрання кандидатур незалежних директорів від імені держави на підприємствах оборонно-промислового комплексу, до яких відноситься відповідач, а також позивач, звертаючись за захистом свої прав як акціонер, не доводить належними засобами доказування, яке право його саме як акціонера було порушено з прийняттям спірного рішення наглядовою радою.

07.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви.

08.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на пояснення ДК «Укроборонпром».

В судовому засіданні 08.04.2021 суд відклав розгляд справи на 22.04.2021, у зв`язку з неявкою представника відповідача, та надання позивачу можливості підготувати відповідь на відзив, який на день слухання справи на адресу позивача не надійшов.

19.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій останній зазначає про обов`язковість створення комітетів наглядової ради ВАТ "Меридіан", як це передбачено ст. 56 Закону України "Про акціонерні товариства". Також заявник вказує на порушення процедури скликання засідання наглядової ради товариства, оскільки таке скликання здійснено особою, що не має повноважень на вчинення таких дій.

Крім того, 19.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є членами наглядової ради ВАТ "Меридіан" та приймали оспорювані рішення.

Також, 19.04.2021 засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду міста Києва від адвоката Скаржинського М.В. надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 заяву адвоката Скаржинського М.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто заявнику без розгляду.

В підготовчому засіданні 22.04.2021 представник позивача просив задовольнити подані через канцелярію суду 19.04.2021 заяви.

Представник відповідача в засідання суду 22.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи заперечив щодо залучення третіх осіб та зазначив, що на день розгляду справи ще не отримав заяву про зміну підстав позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи наведене та оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, а подана заява про зміну підстав позову є такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, суд прийняв її до розгляду та подальший розгляд справи здійснює з урахуванням зміни підстав позову.

Водночас, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні заяви позивача про залучення третіх осіб, оскільки рішення у даній справі, виходячи з заявленого предмету позову, не може вплинути на права або обов`язки вказаних фізичних осіб.

Суд на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 20.05.2021.

26.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 задоволено заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" та Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова про розгляд справи № 910/2606/21, яке відбудеться 20.05.2021 о 11:30 год. у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 17, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.05.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 20.05.2021, враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки судом вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2021.

24.05.2021 засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 відмовлено в задоволенні заяви представника Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.05.2021 на електронну пошту суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Присутній у судовому засіданні 24.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про зміну підстав позову з підстав, наведених у заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з посиланням на обставини, наведені у відзиві на позов.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача та просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні на стадії судових дебатів було оголошено перерву до 01.07.2021.

25.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

30.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2021 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю та покласти на відповідача витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився.

Представник третьої особи просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 01.07.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз", позивач у справі, є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова з часткою у статутному капіталі акціонерного товариства - відповідача в розмірі 40,0753%, що підтверджується, зокрема, випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.02.2021.

Також у статутному капіталі відповідача державі належить 503 718 штук акцій, що складає 50,0001% та управління якими від імені держави здійснює Державний концерн "Укроборонпром".

31.07.2021 відбулось засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлене протоколом № 78.

Згідно вказаного протоколу на засіданні наглядової ради були присутні: в.о. голови Наглядової ради Товариства ОСОБА_1, в.о. члени наглядової ради Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та представник ТОВ "Меридіан Союз" ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту. Повноваження члена наглядової ради ОСОБА_6 припинено, у зв`язку зі смертю.

Порядок денний засідання наглядової ради від 31.07.2019 складався з двох питань, а саме:

1) звіт правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова про результати фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану за IІ квартал 2019 року та преміювання Голови правління Товариства за підсумками роботи за ІІ-й квартал 2019;

2) затвердження «Положення про передачу в оренду нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова.

За результатами голосування по першому питанню було вирішено: прийняти до відома звіт правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова про результати фінансово-господарської діяльності Товариства та виконання фінансового плану ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова за IІ квартал 2019 року та відповідно до пункту 3.2. контракту, укладеного з Головою правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова ОСОБА_5 , преміювати його за підсумками роботи Товариства у ІІ кварталі 2019 року у сумі 126010 грн.

Голосували: «за» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; «проти» - ОСОБА_7 ; «утримались» - 0.

За результатами голосування по другому питанню було вирішено: затвердити Положення про передачу в оренду нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова; правлінню Товариства в тижневий термін розробити проект примірного договору оренди нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова та про результати проінформувати на наступному засіданні Наглядової ради Товариства.

Голосували: «за» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; «проти» - 0; «утримались» - ОСОБА_7 .

Обґрунтовуючи звернення з позовом у даній справі, позивач, вказує на те, що оскаржувані рішення наглядової ради прийняті з порушенням вимог ст.56-563 Закону України "Про акціонерні товариства", а також склад наглядової ради не відповідав вимогам ст. 53 вказаного Закону, що є безумовними підставами для визнання цих рішень недійсними.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI (далі - Закон № 514-VI) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 51 Закону № 514-VI передбачено, що наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

За змістом ст. 53 названого Закону члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону № 514-VI наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 514-VI акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у статутному капіталі ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова державі належить 503 718 штук акцій, що складає 50,0001%.

01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 07.04.2015 № 289-VIII, яким ч. 4 ст. 53 Закону № 514-VI було викладено у такій редакції: "Наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має включати щонайменше двох незалежних директорів".

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1 Закону № 514-VI, що визначає сферу застосування цього закону, передбачено, що управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Правові основи управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, визначає Закон України "Про управління об`єктами державної власності", згідно ч. 2 ст. 11-2 якого (із змінами згідно з Законом України від 02.06.2016. № 1405-VIII, що набрав чинності 25.06.2016) до складу наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради. Кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.

Відповідно до пп. 29 п. 10 розділу І Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" (набрав чинності 06.01.2018) в абзаці першому частини 4 статті 53 Закону № 514-VI слова "включати щонайменше двох незалежних директорів" замінені словами "складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб"; а також доповнено абзацом другим такого змісту: "Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються до банків. Вимоги до складу наглядової ради банку визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Отже, як Закон України "Про акціонерні товариства" (з 01.05.2016), так і Закон України "Про управління об`єктами державної власності" (з 25.06.2016) передбачав обов`язкове обрання до складу наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, незалежних членів наглядової ради. Відмінність полягала у тому, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, мала включати щонайменше двох незалежних директорів, а відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" - кількість незалежних членів повинна була становити більшість членів наглядової ради.

Відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від 16.11.2017 № 2210-VIII (далі - Закон № 2210-VIII), зобов`язано акціонерні товариства (у тому числі, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) протягом року з дня набрання чинності цим законом забезпечити приведення складу наглядової ради та її комітетів, а також інших органів управління у відповідність із вимогами цього Закону.

Положеннями Закону № 2210-VIII внесено зміни, в тому числі до ч. 4 ст. 53 Закону № 514-VI та визначено, що наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб.

З урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону № № 2210-VIII, яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону № 514-VI.

Однак, станом на дату прийняття оспорюваних рішень, склад наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону № 514-VI та Закону № 2210-VIII, а відтак рішення наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлені протоколом № 78 від 31.07.2019, прийняті неправомочним складом наглядової ради, що є підставою для визнання їх недійсними.

На користь такого висновку свідчить також і те, що оскаржувані рішення прийняті за участю, зокрема, виконуючого обов`язки Голови наглядової ради та виконуючих обов`язки членів наглядової ради, позаяк, у відповідності до ч. 4 ст. 51 Закону № 514-VI член наглядової ради повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі. Доказів обрання вказаних осіб у встановленому чинним законодавством України порядку до складу наглядової ради відповідача до матеріалів справи не надано.

В контексті викладеного, суд також знаходить слушними і доводи позивача, із посиланням на положення ч. 2 ст. 54 Закону № 514-VI, щодо порушення порядку скликання засідання Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, за якими голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організовує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду.

Відтак, скликання засідання Наглядової ради відповідача виконуючим обов`язки Голови Наглядової ради не відповідало вимогам ч. 2 ст. 54 Закону № 514-VI.

Крім того, згідно абз. 1-4 ч. 1 ст. 56 Закону № 514-VI наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів для попереднього вивчення і підготовки до розгляду на засіданні питань, що належать до компетенції наглядової ради. Вимоги щодо утворення наглядовою радою банку комітетів, їх функціонування та складу визначаються цим Законом з урахуванням Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов`язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об`єднані. Комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень очолюють члени наглядової ради товариства, які є незалежними директорами. Більшість членів зазначених комітетів повинні становити незалежні директори.

Наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань попередньо підготовлених комітетом виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради. Мотивоване рішення наглядової ради про відхилення пропозиції комітету надається наглядовою радою комітету для повторної підготовки комітетом пропозиції.

У разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою.

З огляду на викладене, у акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі обов`язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства і комітет з питань призначень.

Отже, з системного аналізу статей 56-563 Закону України "Про акціонерні товариства" слідує, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50% акцій (часток, паїв) належить державі, обов`язково створюються комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень.

Відповідно в складі наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова також обов`язково мали бути утворені комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень.

Таким чином, без відповідних пропозицій вказаних комітетів наглядова рада ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова на засіданні 31.07.2019 не мала повноважень приймати рішення про звіти правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова про результати фінансово-господарської діяльності Товариства, про преміювання Голови правління Товариства та про затвердження Положення про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова.

Водночас, розглянувши заперечення відповідача, суд відзначає наступне.

Посилання відповідача на установчі документи товариства, а саме положення статуту ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, яким закріплено пролонгацію повноважень членів наглядової ради до прийняття загальними зборами відповідних рішень, визнаються судом необґрунтованими, оскільки вказані положення суперечать приписам ч. 1 ст. 53 Закону № 514-VI, згідно якої у разі якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Також судом відхиляються доводи відповідача із посиланням на положення ч. 6 ст. 11-2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", які містять відсильну норму щодо особливостей утворення, організації діяльності та ліквідації наглядових рад державних унітарних підприємств оборонно-промислового комплексу та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які визначаються Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

З цього приводу суд зазначає, що Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" не визначені будь-які особливості обрання членів наглядової ради або інший порядок обрання незалежних директорів, ніж той, що передбачений у абз. 1 ч. 4 ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства", а в абзаці 2 цієї частини передбачено, що положення абзацу 1 цієї частини не застосовуються до банків, проте не передбачено жодних виключень для господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про акціонерні товариства".

Посилання третьої особи на те, що волевиявлення представників позивача на засіданні наглядової ради 31.07.2019 відповідає прийнятим рішенням, оформленим протоколом наглядової ради № 78, як на підставу для відмови від позову через відсутність порушеного права, суд відхиляє, оскільки особи, які не були призначені до вказаного колегіального органу за рішенням загальних зборів, в тому числі і позивача, не вправі вирішувати питання, що стосуються справ товариства.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку, визначеному процесуальним законом, сторонами доказів.

Беручи до уваги те, що відповідачем належними засобами доказування не спростовано обставин прийняття неправомочним складом наглядової ради оспорюваних рішень, суд погоджується з твердженнями позивача про порушення його корпоративних прав, внаслідок прийняття зазначених рішень, зокрема, на управління, у зв`язку з чим позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, до суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій заявник просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 400,00 грн.

За приписами частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2021 між Адвокатським об`єднанням "АЛТУС ЛЕҐАЛ" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРИДІАН СОЮЗ" (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 15/21-к (далі - Договір), предметом якого є надання правової допомоги.

У пункті 4.1 Договору сторонами узгоджено, що, з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги буде визначений в актах наданої правничої (правової) допомоги, виходячи з погодинної вартості 1 год. - 2 800 грн., які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 22 400, 00 грн в суді ТОВ "МЕРИДІАН СОЮЗ" надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/21-К від 10.04.2021;

- додаткової угоди № 1 від 31.05.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/21-К від 10.04.2021;

- рахунку на оплату № 32 від 16.06.2021;

- платіжного доручення № 117 від 18.06.2021 на суму 22400,00 грн;

- акту про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 32 від 24.06.2021.

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що адвокатом витрачено 8 годин на надання послуг. Згідно погодженої сторонами погодинної ставки роботи адвоката (2 800, 00 грн), їх вартість складає 22 400, 00 грн.

Враховуючи, повне задоволення позову та, з огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 22 400, 00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою.

На користь такого висновку свідчить також і те, що, всі вказані в акті дії адвоката пов`язані з розглядом справи в суді та підготовкою позиції сторони позивача у контексті поданого відповідачем відзиву.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 22 400, 00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними з моменту прийняття усі рішення Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлені Протоколом № 78 засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова від 31.07.2019.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела (Івана Лепсе), буд. 8, ідентифікаційний код 14312973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 64, ідентифікаційний код 35644262) витрати зі плати судового збору у розмірі 2 270, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 400,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.07.2021.

Суддя А.І. Привалов