Рішення № 98390067, 14.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/82/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 Справа № 908/1409/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Шолохової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВВАТ» (03048, м. Київ, вул. Пулюя Івана, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 43326682)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Поомислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко К.І., ордер ЧН №054420 від 16.11.2020;

від відповідача: Погосян С.Г., довіреність №2809 від 02.09.2019.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «САВВАТ» з позовом про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 77 583,60 грн основного боргу, 1 811,00 грн 3% річних, 5 586,05 грн інфляційних втрат.

17.05.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1409/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1409/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 22.06.2021. Задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача оригінал ярлику на годну продукцію про договору поставки №138(1)20УК/53-121-01-20-09318 від 28.04.2020. Також задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 14.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №138(1)20УК/53-121-01-20-09318 від 28.04.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару на суму 77 583,60 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 811,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 586,05 грн.

В судовому засіданні 14.07.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги.

15.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що умовами договору не визначено строк виконання зобов`язання щодо сплати ПДВ. Крім того, враховуючи, що ярлик на продукцію був оформлений 27.05.2020, відтак закінчення строку припадає на 11.07.2020 (вихідний день). З врахуванням ст. 254 ЦК України, останнім днем для оплати продукції є 13.07.2020. В той же час, враховуючи, що строк оплати ПДВ договором не визначений, претензія відповідачем отримана 19.11.2020, тому з врахуванням ст. 530 ЦК України, семиденний строк для оплати ПДВ закінчується 26.11.2020.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судому засіданні 14.07.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Акорд”. Судове засідання відбувалося в режимі відео конференції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

10.04.2020 між ТОВ «САВВАТ» - постачальник та ВП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - покупець укладено договір поставки товару №138(1)20УК (далі за текстом – договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 77583,60 грн з ПДВ.

Строк поставки товару – травень 2020 року (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за продукцію, поставлену згідно п. 1.1. договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) установлених ПК України випадках та порядку (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання.

Позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 77 583,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №21 від 26.05.2020.

Про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

Для оплати товару позивачем виставлено рахунок 315 від 26.05.2020 на суму 77 583,60 грн.

Позивачем оформлено податкову накладну №7 від 26.05.2020, зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією. Копію податкової накладної позивачем надіслано на електронну адресу відповідача 12.06.2020.

Ярлик на годну продукцію оформлений відповідачем 27.05.2020.

13.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №49 щодо погашення заборгованості.

У відповіді на претензію №28-23/27162 від 16.12.2020 відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» когштів.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалося, в пунктах 3.2, 3.3 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 77 583,60 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 811,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 586,05 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що за визначений позивачем період розмір 3% річних становить 1 884,53 грн, а інфляційних втрат – 5 754,52 грн. Проте, за приписами норм Господарського кодексу України, суд розглядає справу у межах заявлених вимог, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1811,00 грн 3% річних та 5 586,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Відповідач доказів оплати отриманого товару суду не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Поомислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВВАТ» (03048, м. Київ, вул. Пулюя Івана, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 43326682) 77 583,60 грн (сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 60 коп.) основного боргу, 1 811,00 грн (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 00 коп.) 3% річних, 5 586,05 грн (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 05 коп.) інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій