Рішення № 98390045, 19.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/98/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2021 Справа № 908/1389/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1389/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" (04053, м. Київ, вул. Cічових Стрільців, буд. 21, оф. 501)

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 308 973,84 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 06.05.2021 до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення основного боргу в сумі 300854,88 грн., інфляційних витрат в сумі 5114,53 грн., штрафні санкції в сумі 3004,43 грн. за договором поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020, що разом складає 308 973,84 грн.

При цьому в пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу. В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10000,00 грн. (орієнтовно).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 19.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1389/21, присвоєно справі номер провадження 12/98/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

10.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- між відповідачем в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі ВП ЗАЕС) та позивачем був укладений договір поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020 (далі Договір), згідно з пунктом 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити, а ВП ЗАЕС прийняти і сплатити товар (поковка ф580х250х50 гр.ІІІ НВ 250 ... 300 ГОСТ 8479-70 ДСТУ 7806-2015) на суму 300854,88 грн. (в тому числі ПДВ 50142,48 грн.);

- пунктом 1.2. Договору був визначений строк поставки товару: грудень 2020 року;

- позивачем поставка товару у рамках Договору вартістю 300854,88 грн. (товар на суму 250712,40 грн. та ПДВ на суму 50142,48 грн.) була здійснена із порушенням визначених Договором строків відповідно до видаткової накладної № РН-1201-1 від 12.01.2021;

- умови виникнення та строки виконання зобов`язань відповідача щодо оплати поставленого товару визначені пунктами 3.2., 3.3. Договору із розмежуванням умов: в частині вартості товару без врахування суми ПДВ (250712,40 грн.), в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ (50142,48 грн.);

- граничний строк оплати виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ (50142,48 грн.) умовами Договору не визначений;

- вимог від позивача про сплату частини вартості товару у розмірі ПДВ (50142,48 грн.) відповідач не отримував, відповідно, згідно з приписами статті 530 ЦК та умовами Договору, граничний строк виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ, не настав, зобов`язання відповідача із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не є простроченим;

- як вбачається з приведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем в базу нарахування інфляційних втрат та штрафних санкцій (сума заборгованості) безпідставно включено частину вартості товару у розмірі ПДВ (50142,48 грн.), граничний строк оплати за якою не настав;

- позивач вимагає стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі облікової ставки НБУ, посилаючись на положення частини шостої статті 231 Господарського кодексу України;

- частина шоста статті 231 ГК України визначає певний спосіб встановлення штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань - у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, конкретних розмірів таких штрафних санкцій частина шоста статті 231 ГК України не визначає;

- укладеним Договором також така відповідальність відповідача у вигляді штрафних санкцій у розмірі облікової ставки НБУ не передбачена;

- таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 3 004,43 грн. є необґрунтованою та безпідставною;

- в приведеному в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат позивачем застосовано індекс інфляції, що відповідає індексу споживчих цін у відповідному періоді (березень 2021 року);

- ПК України передбачено застосування індексу споживчих цін для цілей індексації нормативної грошової оцінки земель (стаття 289 ПК України);

- індексація сум податку на додану вартість із застосуванням індексу споживчих цін ані ПК України, ані будь-яким іншим законодавчим актом України не передбачена;

- таким чином індексація позивачем сум податку на додану вартість (50142,48 грн.), нарахованих на вартість товару за Договором, є необґрунтованою, такою, що суперечить її правовій природі, як способу захисту майнового права та інтересу, та не передбачена діючим законодавством, зокрема, спеціальним законом у сфері справляння податків - ПК України;

- позовна заява містить вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, при цьому, конкретний розмір таких вимог (сума витрат) позивачем не визначений;

- в порушення вимог частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України позивачем разом із позовною заявою не поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- з огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованими та такими, що заявлені із порушенням встановленого частиною 124 ГПК України порядку. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

17.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- за умовами п. 1.2., 4.3. договору поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020 поставка товару здійснюється протягом грудня 2020 року;

- разом з цим, фактично поставка товару відбулась 12.01.2021;

- 29.01.2021 відповідачем було направлено на адресу позивача претензію;

- 03.02.2021 ТОВ «СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА» сплатило суму пені за несвоєчасну поставку товару за договором;

- даний факт жодним чином не впливає на зобов`язання відповідача оплатити товар, який було прийнято у повному обсязі та без жодних зауважень;

- встановлений у п. 3.2. договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ;

- зазначення у п. 3.3. договору, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ;

- більш того, зазначені кошти 50142,48 грн. відповідач у звітному податковому періоді відніс до податкового кредиту чим зменшив своє податкове зобов 'язання;

- про внесення позивачем в Єдиний реєстр податкових накладних відомостей щодо податкової накладної № 1 від 12.01.2021 свідчить відповідна квитанція (реєстраційний номер документа в ЄРПН: 9011606123), яку позивач додав до позовної заяви;

- відповідач, як покупець продукції, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної;

- вказане також кореспондує з умовами договору №443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020, з якого не вбачається зобов`язання позивача (постачальника) щодо окремого направлення податкової накладної та електронної квитанції про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, так само як і окремих рахунків щодо суми ПДВ;

- розмір інфляційних втрат розрахований з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р;

- зазначає, що надає копію акту виконаних робіт від 15.06.2021 (в якому зазначений детальний опис наданих послуг), копію договору про надання правової допомоги № 01/21-РЗ від 10.02.2021 та додаткової угоди до нього, а також платіжне доручення про фактичну оплату позивачем за послуги професійної правничої допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.07.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 11.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА", далі Постачальник, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", далі Покупець, був укладений договір поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964, далі Договір, відповідно до п. 1.1. - 1.3. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 300854,88 грн. разом з ПДВ. Строк поставки товару: грудень 2020. Покупець має право зменшити обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування.

Умовами п. 3.1. - 3.3. Договору сторони узгодили, що загальна вартість товару, що поставляється за договором становить 300854,88 грн. (триста тисяч вісімсот п`ятдесят чотири грн. 88 коп.): вартість товару - 250712,40 грн. (двісті п`ятдесят тисяч сімсот дванадцять грн. 40 коп.), крім того ПДВ - 50142,48 грн. (п`ятдесят тисяч сто сорок дві грн. 48 коп.). Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошо вих коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєст рації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі подат кових накладних (ЄРПН).

Згідно із п. 4.1. - 4.5. Договору поставка товару відбувається на умовах DDР - м. Енергодар згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010. Одержувач товару - Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом (м. Енергодар, Запорізької обл., вул. Промислова, 133). Поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами:

а) видаткова накладна - у 3-х примірниках;

б) сертифікат якості, виданий підприємством-виробником (з зазначенням хімічного складу, плавки, норми твердості для поковки III групи, виду термообробки, результатів випробувань);

в) висновки (протоколи) за результатами проведення УЗК.

Постачальник зобов`язаний оповістити Покупця про відвантаження товару листом за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов`язковою вказівкою наступних даних:

- дата відвантаження;

- номер договору;

- кількість місць;

- кількість штук;

- ціна.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєст рувати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адмініст рування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отриму вача - «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС». Постачальник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірю вання товару, що поставляється за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позна чень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що приймання продукції за якістю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК «Енергоатом» 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». В електронному вигляді документ є загальнодоступним і знаходиться за адресою: httр://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82/ p/sou naek upravinnya zakupivlyami produktc organzatcya vhdnogo kontrolyu produktc dlya aes-204.

Згідно із п. 12.1. Договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту його підписання.

Так, на виконання умов укладеного Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на суму 300854,88 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною між сторонами без заперечень видатковою накладною № РН-1201-1 від 12.01.2021, належним чином засвідчена копія якої міститься у справі.

Факт поставки товару за вищевказаною видатковою накладною також підтверджується підписаною між сторонами товарно-транспортною накладною № 1201/1 від 12.01.2021.

На оплату поставленого товару Постачальник виписав Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000127 від 12.01.2021 на суму 300854,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача із претензією за вих. № 28-22/2213 від 29.01.2021, в якій вимагав сплатити на рахунок ВП ЗАЕС пеню в розмірі 3309,40 грн., яка нарахована за порушення строків поставки товару на підставі договору № 443(7)20УК від 26.11.2020.

Відповідно до платіжного доручення № 1812 від 03.02.2021 позивач сплатив на користь відповідача пеню за порушення строків поставки товару в сумі 3309,40 грн. за Договором.

Позивач в позові вказує, що протягом 60-ти днів з дня отримання товару (до 13.03.2021 включно) відповідач (покупець) не здійснив його оплату, чим порушив умови Договору, у зв`язку з чим станом на час звернення із даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість в сумі 300854,88 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за загальний період з 14.03.2021 по 05.05.2021 в сумі 3004,43 грн. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України та з посиланням на п. 7.1. Договору. Так, відповідно до п. 7.1. Договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього інфляційні витрати за березень 2021 року в сумі 5114,53 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача видаткова накладна № РН-1201-1 від 12.01.2021), його не повернув, а тому зобов`язаний здійснити оплату його вартості в строк, встановлений договором.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору, а саме в пунктах 3.2., 3.3., якими передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошо вих коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєст рації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі подат кових накладних (ЄРПН).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 300854,88 грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-1201-1 від 12.01.2021.

Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошо вих коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

З урахуванням п. 3.2. Договору строк оплати товару (без ПДВ) за видатковою накладною № РН-1201-1 від 12.01.2021 настав 13.03.2021, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 15.03.2021 (враховуючи що 14.03.2021 теж вихідний день), прострочка виникла з 16.03.2021.

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєст рації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі подат кових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно із п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

В матеріалах справи міститься податкова накладна № 1 від 12.01.2021, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийнята Державною податковою службою України, про що свідчить наявна у справі квитанція № 1 від 29.01.2021.

У вказаній квитанції зазначено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" отримало вказану квитанцію 30.01.2021 о 09:20.

З врахуванням положень п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246 відповідач повинен був отримати вказану вище квитанцію про реєстрацію податкової накладної 30.01.2021 року та відповідно пересвідчитися в її реєстрації в ЄРПН.

Враховуючи факт здійснення позивачем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі подат кових накладних, про що свідчить квитанція № 1 від 29.01.2021, яку відповідач повинен був отримати 30.01.2021, з врахуванням умов п. 3.3. Договору суд дійшов висновку про те, що відповідач (Покупець) зобов`язаний був здійснити оплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ 30.01.2021, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 01.02.2021 (враховуючи що 31.01.2021 теж вихідний день).

Однак, відповідач не виконав обов`язок з оплати поставленого товару (з ПДВ) у встановлений Договором строк, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 300854,88 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар (в тому числі ПДВ), а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару та частини вартості товару в сумі ПДВ, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 300854,88 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-1201-1 від 12.01.2021. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення основного боргу в сумі 300854,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором нарахував відповідачу штрафні санкції за загальний період з 14.03.2021 по 05.05.2021 в сумі 3004,43 грн. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України та з посиланням на п. 7.1. Договору.

Вказані штрафні санкції за свою суттю є пенею розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, яка нарахована позивачем в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

В пункті 7.1. Договору зазначено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Укладений між сторонами договір поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020 в розділі 7 "Відповідальність сторін" не містить пунктів, які передбачали відповідальність за порушення Покупцем строків оплати поставленого товару у вигляді пені.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

За змістом положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Таким чином, оскільки укладений договір поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020 не містить умов щодо нарахування пені за порушення Покупцем строків розрахунків за поставлений товар, сторони в договорі не визначили розмір пені та порядок її нарахування, та позивач не зазначив спеціальний нормативний акт, яким передбачене нарахування пені, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3004,43 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за березень 2021 року в сумі 5114,53 грн.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар (в т.ч. ПДВ), а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за березень 2021 здійснений у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 5114,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Твердження відповідача про те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений спростовуються умовами п. 3.3. Договору. У вказаному пункті Договору вказано, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєст рації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі подат кових накладних (ЄРПН). Тобто після здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної в ЄРПН та отримання Покупцем квитанції про її реєстрацію Покупець повинен здійснити оплату частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ.

Твердження відповідача про ненастання строку оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом під час розгляду даної справи обставинами.

Стосовно заперечень відповідача проти інфляційних витрат, які нараховані на суму ПДВ (50142,48 грн.) суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок Покупця оплатити вартість товару (в тому числі з урахуванням ПДВ) є грошовим зобов`язанням, яке повинно бути виконано відповідачем/покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність, в тому числі відповідальність відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що встановлений у п. 3.2. договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ є хибними, оскільки в пункті 3.2. Договору встановлений строк для оплати повного обсягу товару (а не всієї вартості товару), а строк оплати ПДВ визначений пунктом 3.3. Договору. Пункти 3.2. та 3.3. Договору розмежовують настання строків оплати вартості товару та частини вартості товару в сумі ПДВ.

В пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу. В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10000,00 грн. (орієнтовно).

Разом із відповіддю на відзив позивач надав суду документи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сумм (п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір № 01/21-РЗ про надання правової допомоги від 10.02.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА", далі Клієнт, та Адвокатським об`єднанням «Істейт», далі Виконавець, в особі партнера Чохи Костянтина Олексійовича, який діє на підставі довіреності № 1 від 01.04.2019.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору № 01/21-РЗ про надання правової допомоги від 10.02.2021 Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконавець забезпечує надання Клієнту правову допомогу, адвокатські (юридичні) послуги зміст яких визначається Клієнтом згідно з поточною необхідністю та встановлюється сторонами у відповідній додатковій угоді (додатку) до цього договору на визначений період обслуговування.

Пунктом 1.3. вказаного договору передбачено, що для виконання завдань на юридичні послуги, визначені у п. 1.2. цього договору, Виконавець призначає кваліфікованих адвокатів згідно характеру замовлення. Такі особи перед Клієнтом та третіми особами діють на підставі цього договору та виданих довіреностей згідно вимог чинного законодавства України та/або ордера у встановлених законом випадках.

Умовами п. 3.2., 3.3. договору № 01/21-РЗ про надання правової допомоги від 10.02.2021 сторони визначили, що після закінчення надання послуг (або звітного місяця надання послуг, якщо послуги надаються більше одного місяця) Виконавець протягом 10 робочих днів складає акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках по одному для кожної сторони договору, підписує його, скріплює печаткою (за наявності) та за власним вибором:

- або передає представнику Клієнта особисто під підпис про вручення;

- або надсилає поштою з повідомленням про вручення Клієнту за адресою, визначеною цим договором;

- або передає для вручення кур`єру з повідомленням про вручення Клієнту за адресою, визначеною цим договором. Клієнт зобов`язаний підписати та скріпити печаткою (за наявності) отриманий акт приймання-передачі наданих послуг та передати один примірник Виконавцю протягом 3-х календарних днів з моменту отримання, або в той же строк надати обґрунтовану письмову відповідь про відмову підписання акту.

Згідно із п. 4.1., 4.6. вказаного договору ціна цього договору визначається сумою всіх наданих послуг за весь період строку дії цього договору згідно актів приймання-передачі наданих послуг. На момент укладання цього договору ціна встановлюється сторонами попередньо в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. Оплата юридичних послуг, що були виконані за окремим замовленням Клієнта, здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг або одностороннього підписання у випадках, визначених цим договором.

Пунктом 9.1. договору № 01/21-РЗ про надання правової допомоги від 10.02.2021 визначено, що договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 без застосування автоматичної пролонгації. Продовження строку дії цього договору здійснюється шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

До вказаного договору була укладена додаткова угода № 2 (додаток) від 26.04.2021, відповідно до п. 1 якої предметом договору сторони визначили правову допомогу - адвокатські (юридичні) послуги у формі окремого замовлення, а саме:

- підготовка та подання до відповідного господарського суду позовної заяви про стягнення з Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості за договором поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020;

- представництво інтересів Клієнта у судах різних інстанцій по даній справі;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру по даній справі;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань по даній справі;

- інші види правової допомоги та адвокатських (юридичних) послуг.

Згідно із п. 2, 3 додаткової угоди № 2 (додаток) від 26.04.2021 строк надання послуги - з 26.04.2021 по 31.12.2021 включно. Тарифи з надання правової допомоги, юридичних (адвокатських) послуг:

- складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг - 5000 грн.;

- складання заперечень, відзивів, відповідей на відзиви, пояснень - 2000 грн.

Матеріали справи свідчать, що між Клієнтом та Виконавцем підписаний акт № 2 наданих послуг (зведений) від 15.06.2021, відповідно до якого Виконавцем були надані належним чином, а Клієнтом були прийняті в повному обсязі наступні послуги за період з 10.02.2021 по 01.04.2021 на загальну суму 7000,00 грн. без ПДВ.:

- підготовка та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви про стягнення з Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості за договором поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020 (вартість послуг - 5000,00 грн.);

- підготовка та подання до Господарського суду Запорізької області відповіді на відзив у справі № 908/1389/21 (вартість послуг - 2000,00 грн.).

Матеріали справи свідчать, що позовна заява від 06.05.2021 та відповідь на відзив від 15.06.2021 оформлені за підписом адвоката Чоха К.О.

При цьому до матеріалів справи позивач надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3418 від 14.07.2017 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1056360 від 06.05.2021 на адвоката Чоха Костянтина Олексійовича.

Докази у справі свідчать, що позивач оплатив Адвокатському об`єднанню «Істейт» за надання правової допомоги за договором № 01/21-РЗ про надання правової допомоги від 10.02.2021 в сумі 7000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1867 від 15.06.2021.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар (за однією видатковою накладною) в сумі 300854,88 грн., пені в сумі 3004,43 грн. та інфляційних витрат в сумі 5114,53 грн. за договором поставки товару № 443(7)20УК/53-121-01-20-09964 від 11.12.2020.

З огляду на обставини справи (стягнення боргу за договором поставки, предмет позову складається з суми боргу (за однією видатковою накладною в сумі 300854,88 грн.), пені в сумі 3004,43 грн. та інфляційних витрат в сумі 5114,53 грн., справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Тому суд дійшов висновку, що витрати за надання правової допомоги порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5000,00 грн. При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Твердження відповідача про неподання позивачем разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий розрахунок позивач виклав безпосередньо в позовній заяві та визначив орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу. Проте разом із відповіддю на відзив позивач надав докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" (04053, м. Київ, вул. Cічових Стрільців, буд. 21, оф. 501, ідентифікаційний код 38515358) основний борг в сумі 300854 (триста тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 88 коп., інфляційні витрати в сумі 5114 (п`ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 53 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 4589 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 54 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ГРУПП УКРАЇНА" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення пені в сумі 3004,43 грн. відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 19.07.2021 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.