Рішення № 98389861, 07.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4165/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс", м. Рига, Латвійська Республіка

до Державного підприємства "Смоли", м. Кам`янське, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 17 840,42 євро

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Левшакова О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 16 560, 00 євро, що складають суму заборгованості за договором про закупівлю № 38-07/20 від 13.04.2020, 251,32 євро - річних; 33 922,29 грн. - пені.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 38-07/20 від 13.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги та зазначив, що порушення його грошового зобов`язання є наслідком скрутного фінансового становища підприємства та відсутністю державного фінансування.

Крім того, відповідач вказує на те, що орієнтований розрахунок, заявлений позивачем у позові, що до понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 824,92 грн., останнім завищено та є таким, що не відповідає складності справи.

У відповіді на відзив, позивач з доводами відповідача викладеним у відзиві на позов не погоджується з огляду на те, що наведені останнім обставини не створюють підстав для звільнення його від відповідальності.

Ухвалою від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 18.05.2021, з наступним відкладенням до 09.06.2021.

На адресу суду позивачем було направлено клопотання про проведення засідання без участі його представника.

Представник відповідача в підготовче засідання 09.06.2021 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду підготовчого засідання повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 ГПК України.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 07.07.2021.

Представник позивача у судове засідання 07.07.2021 не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі, а також повідомив, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, докази на підтвердження судових витрат будуть подані упродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

07.07.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.

Як вбачається з матеріалів справи 13.04.2020 року між Державним підприємством "Смоли" (далі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (SIA "Zodiak Plus") (далі - Постачальник, Позивач) було укладено договір про закупівлю № 38-07/20 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується у 2020 році поставити Замовникові на умовах СРТ згідно з ІНКОТЕРМС-2020 товар: Єдиний закупівельний словник CPV за ДК 021:2015 – 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (Кислота хлорсульфонова), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно пункту 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: Єдиний закупівельний словник CPV за ДК 021:2015-24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (Кислота хлорсульфонова).

Ціна договору, відповідно до пункту 3.1. Договору, становить 288 000,00 ЄВРО без ПДВ.

Умовами пункту 4.1. Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у грошовій одиниці - ЄВРО.

Попередня оплата не передбачена. Оплата здійснюється протягом 120 (ста двадцяти) днів з дати отримання товару. Датою отримання товару при цьому вважається дата відмітки про отримання товару у товарно-транспортній накладній (пункт 4.2 Договору).

Згідно пункту 4.3. Договору оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 4.4. Договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

В пункті 4.5. Договору зазначено, що всі банківські витрати на території України відносяться за рахунок Замовника, поза територією України за рахунок Постачальника.

Згідно із пунктами 5.1.,5.2 Договору поставка товару здійснюється автотранспортом, на умовах СРТ згідно із ІНКОТЕРМС-2020. Умови поставки: СРТ Камянське, місце поставки: проспект Аношкіна, будинок 179, місто Кам`янське, Дніпропетровська область, Україна, поштовий індекс 51917, Державне підприємство "Смоли".

Строк поставки товару: 20 днів з моменту отримання заявки. Протягом травня-грудня 2020 року (пункт 5.3 Договору).

Поставка товару здійснюється у кількості згідно заявки Замовника (пункт 5.4 Договору).

Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору).

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

У разі не досягнення сторонами згоди спори (розбіжності) підсудні судам України і підлягають розгляду згідно з процесуальним законодавством України ( п. 11.2. Договору).

Згідно п. 11.3. Договору всі відносини між сторонами, а також всі спори, які можуть виникнути у зв`язку із договором вирішуються згідно матеріального права України.

Відповідно до пункту 12.1. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до їх повного завершення.

Пунктом 12.2. Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

Зміни до Договору можуть бути внесені лише за згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору й підписується Сторонами ( пункт 13.1 Договору).

Виконуючи умови договору, позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 16 560,00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR E № 1028265, електронною митною декларацією UA110020/2020/003039, рахунком постачальника № 20 від 21.04.2020, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 21-22, 25).

Крім того, сторонами був підписаний акт звірки станом на 01.02.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 560,00 євро.

Відповідач свої зобов`язання за спірним договором в частині оплати за поставлений товар на суму 16 560,00 євро не виконав, що й стало причиною виникнення спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами 1-2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 ГК України.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків на суму 16 560,00 євро відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення зобов`язання з оплати товару, згідно умов цього договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми платежу.

Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у кредитному договору, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15, а також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11, які були підтримані Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

За таких обставин, вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А отже, з урахуванням умов договору, пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. Пеня у гривні повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).

Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 23.08.2020 по 23.02.2021 у загальному розмірі 33 922,29 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства та усім вищенаведеним вимогам до розрахунку пені на основне зобов`язання, виражене в іноземній валюті.

Отже, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 33 922,29 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 251,32 євро за загальний період з 23.08.2020 по 23.02.2021.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 251,32 євро є вірним та підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Смоли" (51917, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179; код ЄДРПОУ 30168850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (SIA "Zodiak Plus") (Латвійська Республіка, м. Рига, вул. Ернеста Бірзніека-Упіша, 20А-14, LV-1050, ідентифікаційний код (єдиний реєстраційний номер) 40103766168) суму основного боргу у розмірі 16 560 євро, пеню у розмірі 33 922,29 грн., 3% річних у розмірі 251,32 євро та витрати зі сплати судового збору у розмірі 267,61 євро.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 19.07.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко