Рішення № 98389638, 13.07.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2021 р. Cправа № 902/126/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

за участю представників сторін

позивача Чорний А.В., ордер ВН №123337 від 28.12.2020;

Давидюк Т.В., виписка з ЄДР від 02.02.2019

відповідача Слюсар О.В., ордер ВН №143786 від 13.03.2021

Глівінська С.Й., ордер ВН №137537 від 09.04.2021

Аза Н.К., наказ №3 від 16.12.2016

третьої особи Ковальчук С.В., ордер ВН №018881 від 18.05.2021

Павлюк В.В., виписка з ЄДРЮОФОПГФ від 06.02.2019

Присутній Ткач М.Ю. паспорт № НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

про визнання недійсним договору, витребування майна та стягнення 262550,91 грн шкоди

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" з позовними вимогами:

- визнати недійсним Договір дарування від 28.12.2016 року укладений між ТОВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр";

- витребувати з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належні йому на праві приватної власності приміщення на І поверсі № 10,11,12, 60-66,49-59,67 на II поверсі № 67а,76 , на III поверсі № 91, 92, 101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця;

- стягнути з ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" завдану шкоду в розмірі 262 550,91 грн. необхідні для відновлення в натурі належні позивачу на праві приватної власності приміщення на І поверсі №12 та спільної часткової власності - №11, №60-66 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця.

Ухвалою від 17.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" без номеру від 12.02.2021 залишено без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня направлення даної ухвали на електронну адресу позивача зазначену в позовній заяві.

Крім того, ухвалою від 17.02.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 12.02.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне на праві власності ТОВ "Промцентр" у розмірі співмірному до заявлених позовних вимог та заборони ТОВ "Промцентр" вчиняти дії якими забороняти чи перекривати доступ ТОВ "Вінницяголовпостач" до умивалень та туалетів №55- №59 на І-му поверсі адміністративної будівлі літ. "А" по вул. Київська 78 в м. Вінниці або робити їх демонтаж.

22.02.2021 на адресу суду надійшла заява позивача б/н від 19.02.2021 про усунення недоліків, до якої надано оригінал платіжного доручення №69 від 18.02.2021 про сплату судового збору у сумі 216,79 грн.

Ухвалою від 23.02.2021 відкрито провадження у справі №902/126/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 березня 2021 року.

В судовому засіданні 18.03.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, заяву про застосування строку позовної давності та заяву про продовження строку вчинення процесуальних дій.

Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення доказів, в якій просить суду забезпечити здобуття доказів шляхом витребування: з КП "ВООБТІ" - інвентарної справи на оспорювану адміністративну будівлю; з архіву виконавчого комітету Вінницької міської ради - рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №600 від 24.03.2009 та №2044 від 07.09.2006 та документів на підставі яких останні були ухвалені в частині змін до права власності ТОВ "Вінницяметалопостач"; у ТОВ "Промцентр" - завірену належним чином копію договору дарування від 26.12.2006 року.

Судом часткове задоволено клопотання позивача про забезпечення доказів в частині витребування з КП "ВООБТІ" - інвентарної справи на оспорювану адміністративну будівлю.

За наслідками судового засідання винесено ухвалу від 18.03.2021 якою продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/126/21 на 30 днів, витребувано у Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" - Інвентарну справу на адміністративну будівлю літ "А" у майновому комплексі по вул. Київська 78 в м. Вінниці, витребуваний доказ зобов`язано надати до суду в строк до 15.04.2021 та відкладено підготовче засідання на 20.04.2021.

22.03.2021 на електронну адресу суду надійшов лист № 584/1/01.5/21 від 22.03.2021 Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" в якому останній повідомив, що інвентаризаційні справи, інші матеріали технічної інвентарізації та документи повязані з реєстрацією прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані в межах адміністративно - територіального округу м. Вінниці передано до Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентраризації" (м. Вінниця, вул. Соборна, 64), яке є окремою юридичною особою та не підпорядковується КП "ВООБТІ".

Ухвалою від 23.03.2021 витребувано у Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" - Інвентарну справу на адміністративну будівлю літ "А" у майновому комплексі по вул. Київська 78 в м. Вінниці та зобов`язано в строк до 15.04.2021 надати суду витребуваний доказ.

25.03.2021 від Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" надійшла витребувана Інвентарна справа на адміністративну будівлю літ "А" у майновому комплексі по вул. Київська 78 в м. Вінниці.

В судовому засіданні 20.04.2021 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів. Судом долучені дані докази до матеріалів справи.

Представником відповідача подано клопотання про витребування реєстраційної справи у Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Суд вважає дане клопотання передчасним, а тому відхиляє його.

Представником позивача заявлено усне клопотання про ознайомлення з матеріалами інвентарної справи. Судом задоволено дане клопотання.

За наслідками судового засідання суд відклав підготовче засідання на 13.05.2021 (Протокольна Ухвала).

13.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 13.05.2021 представник відповідача підтримала подані до суду 13.05.2021 клопотання, представник позивача зазначив що дані клопотання не отримував.

За наслідками судового засідання суд відклав підготовче засідання на 19.05.2021 (Протокольна Ухвала).

14.05.2021 до суду від Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" надійшов запит про повернення інвентарізаційної справи.

18.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.

19 травня 2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" надійшла заява про вступ у справу третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судове засідання 19.05.2021 з`явились представники сторін та представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" які підтримали заяву про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач".

Представник відповідача підтримав клопотання про врегулювання спору за участю судді, представник позивача щодо даної заяви заперечив. Суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні даної заяви.

Суд повідомив представників сторін про надходження заяви про повернення інвентаризаційної справи. Представник відповідача заперечила щодо повернення інвентаризаційної справи, в зв`язку з необхідністю ознайомлення.

В судовому засіданні в межах дня оголошувалась перерва.

Після перерви суд з`ясував у представників сторін чи не змінились підстави чи предмет позову та чи всі докази подані до суду.

Представник позивача зазначив про бажання долучити до матеріалів справи додаткові докази.

За наслідками судового засідання суд постановив встановити учасникам справи строк для подання доказів у справі до 01.06.2021 та про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду справи по суті (Протокольна ухвала).

21.05.2021 супровідним листом судом повернуто матеріали інвентаризаційної справи Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації".

07.06.2021 до суду від позивача надійшла заява про подання доказів.

17.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з хворобою представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. Суд протокольною ухвалою задовільнив клопотання позивача та відклав розгляд справи по суті на 13.07.2021.

На визначену судом дату з`явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про призначення у справі експертизи.

Суд постановив відмовити у задоволенні вищевказаного клопотання у зв`язку із пропущенням строку на його подання.

Крім того, судом зауважено, що підчас розгляду справи в підготовчому засіданні суд неодноразово з`ясовував думку представників сторін про необхідність призначення у справі експертизи, разом з тим жодним з учасників справи дане клопотання заявлено не було.

Представник позивача підтримав подано до суду 07.06.2021 заяву про долучення доказів.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти задоволення вищевказаної заяви.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача.

Суд протокольною ухвалою постановив долучити докази, надані позивачем, до матеріалів справи.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила у повному обсязі, підтримала клопотання про застосування позовної давності та подала до суду вступне слово відповідача викладене у письмовій формі.

Суд протокольною ухвалою приймає та долучає вище зазначений документ до матеріалів справи.

Представник третьої особи заявляє усне клопотання про повторне витребування інвентарної справи для повного дослідження матеріалів справи та виклик спеціаліста у судове засідання.

Представник відповідача заперечила проти задоволення даного клопотання.

Представник позивача підтримав усне клопотання представника третьої особи.

Суд протокольною ухвалою відхилив вище вказане клопотання та зауважив, що представник третьої особи на підставі поданого 19.05.2021 клопотання ознайомлювався з матеріалами інвентарної справи (Т2 а.с. 59), представники позивача неодноразово ознайомлювались з матеріалами справи в тому рахунку і інвентарної, що підтверджується клопотаннями, а саме: від 21.04.2021 (Т1 а.с. 237), від 22.04.2021 (Т1 а.с. 238), від 26.04.2021 (Т1 а.с. 239), від 05.05.2021 (Т1 а.с. 242) та від 07.05.2021 (Т1 а.с. 243).

Представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи в тому рахунку і інвентарної, що підтверджується клопотаннями, а саме: від 09.04.2021(Т1 а.с. 207), від 19.04.2021 (Т1 а.с. 211), від 26.04.2021 (Т1 а.с. 241), 18.05.2021 (Т2 а.с. 18), 31.05.2021 (Т2 а.с. 63), від 15.06.2021 (Т.2 а.с. 116) та від 24.06.2021 (Т2 а.с. 127).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила у повному обсязі та просила задовольнити клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивачем зазначено, що сторони по справі являються співвласниками майнового комплексу розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Київська 78 . До складу майнового комплексу в цілому входять виробничі будівлі, складські приміщення, ангари та адміністративна будівля.

В грудні 2020 року керівництво ТОВ «Промцентр» за допомогою сторонніх осіб самоуправно заблокували вхідні двері до адміністративної будівлі, де знаходяться на 1-3 поверхах офісні приміщення належні позивачу та робочі місця де позивач займається господарською діяльністю. В порушення закону який регламентує порядок здійснення права спільної сумісної та часткової власності, відповідач без погодження з іншими співвласниками приміщень адмінкорпусу, уклавши угоду з охоронною компанією «Легіон» заблокував силою вхід до будівлі всім співвласникам, створилась конфліктна ситуація де охоронці «Легіону» силою утримували вхідні двері під контролем, не допускаючи працівників позивача до офісних приміщень та робочих місць, перешкоджаючи фактично господарській діяльності останнього.

За наказом керівництва відповідача були захоплені площі спільного використання належні частково в.т. ч. позивачу на праві спільної сумісної власності, як то сходові марші, коридори. В першу чергу було самочинно зруйновано туалети належні сторонам, останні до речі були повністю знищені, обладнання демонтовано, стіни та перегородки самочинно розібрані, потім почались ремонтні роботи по переобладнанню туалетів під офісне приміщення. Було зірвано вхідні двері та замки до приміщення архіву позивача, де останній зберігав бухгалтерську документацію та зарплатні відомості за десятки років роботи. В подальшому не зважаючи на супротив позивача, люди найняті відповідачем зруйнували приміщення архіву позивача, розваливши стіни. Представником позивача було складено Акти про пошкодження та знищення майна.

Як зазначає позивач, неодноразові звернення до поліції нічого не дали, лише після скарги в обласну прокуратуру на адресу позивача прийшов лист - відповідь з Вінницької місцевої прокуратури № 32-20-21 від 20.01.2021 року, де зазначено, що 30.12.2020 року Вінницькою обласною прокуратурою до ЄРДР за № 42020020000000434 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України З метою урегулювання спору у позасудовому порядку, Позивачем 08.12.2020 року було направлено на адресу відповідача письмову претензію № 52, в якій зазначалось, що позивач є співвласником приміщень загального користування (коридори, сходові клітини, туалети та умивальні) в адміністративній будівлі під літ. «А» майнового комплексу по вул. Київській 78 в м. Вінниці на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2020 р. за реєстровим № 34498970. Відповідач своїми протиправними діями порушує режим права спільної часткової власності, адже без дозволу позивача, як співвласника приміщень загального користування, здійснив демонтаж перегородок в коридорах та туалетах № 60 - № 66 на першому поверсі адмінбудівлі літ «А» . з огляду на те, що відповідач заблокував двері в приміщеннях № 60 - № 66та змінив на них замки, позивач вимагав усунути перешкоди у користуванні даними приміщеннями шляхом надання доступу до них.

Відповідач на претензію надіслав лист-відповідь № 27 від 10.12.2021 р. де зазначив що його дії носять цілком законний характер, адже вони є власником спірних нині приміщень в адміністративній будівлі літ. «А» №11, № 12 та №60 по № 66 на першому поверсі майнового комплексу по вул. Київській 78 в м. Вінниці, а тому виключно вони вирішуватимуть у який спосіб використовуватиметься майно належне їм на праві власності за договором дарування від 28.12.2016 року зареєстрованим в державному реєстрі речових прав на майно № 77286768 від 28.12.2016 року, довідка КП «ВМБТІ» № 751 від 26.10.2020 року.

Позивач звернтає увагу суду на самостійно встановлені обставини набуття у власність відповідачем частини приміщень в адмінбудівлі літ «А» майнового комплексу по вул. Київська 78. Вивчення правовстановлюючих документів попередника, що відчужив відповідачу приміщення на погляд позивача викликають сумнів у їх законності, а тому позивач вимушений ставити перед судом питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке вибуло з володіння власника поза його волею.

16.05.2000 року ДОКП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» здійснило первинну реєстрацію права приватної власності на реальну частку виробничих будівель по вул. Київська 78 в м. Вінниці за ВАТ «Вінницяметалопостач», в т.ч. по літ.»А» частина приміщень площею 1191,1 кв.м., про що видано відповідне реєстраційне посвідчення за реєстровим № 167 від 16.05.2000 року. Як вбачається з Додатку № 2 Переліку нерухомого майна, що передається ВАТ «Вінницяметалопостач» згідно наказу про створення товариства. В даному Додатку № 2 є запис про те, що площі будівель переданих на праві приватної власності товариству підтверджено Довідкою-характеристикою ВООБТІ від 30.03.2000 року № 1804.

Згідно первинного правовстановлюючого Документу ВАТ «Вінницяметалопостач» - даному підприємству по адміністративному корпусу літ.»А» належить на праві приватної власності частина приміщень загальною площею 1191,1 кв.м. Згадка про розмір площ в даному документі має значення для правильного вирішення даного спору та встановлення істини, оскільки спір про право приватне між сторонами, виникає в зв`язку з ухваленням спірного рішення № 2044 від 07.09.2006 року , яким було вирішено оформити право приватної власності ВАТ «Вінницяметалопостач» на комплекс по вул. Київська 78. І вже в даному рішенні загальна площа належна товариству по літ. «А» в цілому складає 1333,1 кв.м., серед інших приміщень зазначено також спірні - № 11, №12 та № 60 - №66.

Позивачем право приватної власності на дані приміщення було зареєстровано у 1996 році, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Право власності позивача на приміщення скасовано не було, про позбавлення права власності на спірні приміщення позивача не повідомляли також інформації про передачу у власність належних йому приміщень виконкомом ВМР на користь ВАТ «Вінницяметалопостач» повідомлено не було.

Свідоцтво № 258 від 07.09.2006 року про право власності відповідача на частину приміщень в КП «ВООБТІ» не мало бути зареєстровано, оскільки реєстратор при реєстрації права власності на нерухоме майно, згідно посадової інструкції зобов`язаний був перевірити перед проведенням процедури реєстрації права власності на об`єкт нерухомості , його правову історію, мова йде про попередніх власників яким раніше належав об`єкт нерухомого майна, виходячи з матеріалів інвентарної справи на даний об`єкт нерухомого майна.

Встановивши належність спірних приміщень позивачу ще з 1996 року, реєстратор мав би відмовити в реєстрації згаданого вище свідоцтва.

В Свідоцтві № 258 від 07.09.2006 року виданому ВАТ «Вінницяметалопостач» на підставі спірного нині рішення виконкому ВМР № 2044 від 07.09.2006 року зазначено, що свідоцтво видане в замін Договору купівлі-продажу від 15.01.2004 № 66, акту приймання - передачі від 15.04.2004 року, акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Вінницяметалопостач» від 16.04.1999 року , переліку нерухомого майна від 12.05.2000 року № 1-16/1190.

В подальшому 24.03.2009 року виконком ВМР ухвалив рішення №600, яким вирішив оформити право приватної власності ВАТ «Вінницяметалопостач» на комплекс по вул. Київській 78 в м. Вінниці, який складається з 31/50 частки будівель і споруд, в т.ч. частина літ. «А» загальною площею - 1333,1 кв.м.. окрім іншого п. 10 рішення доручено КП «ВМБТІ» видати свідоцтва про право власності згідно з п. 1 - 9 цього рішення, в замін свідоцтва № 258 на будівлі та споруди від 07.09.2006 року, виданого на підставі рішення виконкому ВМР № 2044 від 07.09.2006 року.

Реєстрацією права власності в органах БТІ фактично було вичерпано дії рішення виконкому ВМР, воно припинило своє існування, адже його скасування не породжує правових наслідків і не впливає на здійснення особою права власності. Проте встановлення факту незаконності рішення ВМР по суті є підставою для подальшого визнання недійсним правовстановлюючих документів товариства чи їхніх правонаступників.

На думку позивача з наведеного вище вбачаються підстави для визнання недійсним договору дарування від 28.12.2016 року укладеного між ВАТ «Вінницяметалопостач» та ТОВ «Промцентр», оскільки в даному випадку право власності обдарованого порушує права іншого співвласника майнового комплексу - позивача, де-юре ТОВ «Вінницяметалопостач» набуло право приватної власності на спірні приміщення на підставі незаконного правочину, в силу того, що Дарувальник за ним своє право обґрунтовував на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, що є однозначною підставою для недійсності всіх похідних від нього правочинів.

Оскільки частина майна вже є знищеною та демонтованою, а на його відновлення потрібно витратити чималі кошти. Позивач стверджує, що відповідачем було завдано значних матеріальних збитків шляхом демонтажу стін в належних позивачу приміщеннях № 11, № 12 та №60 по № 66. Про реальні затрати які потрібно понести позивачу для відновлення приміщень свідчать кошториси на ремонт приміщень складені станом на 19 січня 2021 року.

Враховуючи, що рішення виконкому ВМР були фактично виконані, на їх підставі відповідач набув право власності на спірні приміщення, ефективним і правильним в даному випадку буде обрання способу захисту порушеного права яке виражене положеннями ст. 388 ЦК України, де законодавець визначає, що в тому разі якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею, останній має право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на викладене позивач звернувся з позовом до суду в якому просить: визнати недійсним Договір дарування від 28.12.2016 року укладений між ТОВ "Вінницяметалопостач" та ТОВ "Промцентр"; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" належні йому на праві приватної власності приміщення на І поверсі № 10,11,12, 60-66,49-59,67 на II поверсі № 67а,76 , на III поверсі № 91, 92, 101 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця; стягнути з ТОВ "Промцентр" на користь ТОВ "Вінницяголовпостач" завдану шкоду в розмірі 262 550,91 грн. необхідні для відновлення в натурі належні позивачу на праві приватної власності приміщення на І поверсі №12 та спільної часткової власності - №11, №60-66 в адміністративній будівлі літ. "А" майнового комплексу розташованого по вул. Київська 78 м. Вінниця та понесені судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що укладаючи 26.12.2016р. договір дарування 7/100 частини будівель та споруд, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Київська,78 ТОВ «Вінницяметалопостач» мало всі правові підстави для реалізації ним своїх права як власника на відчуження належних йому 7/100 частин будівель та споруд.

Нотаріус, під час посвідчення даного договору дарування пересвідчився у правомочності Дарувальника ТОВ «Віннитіяметалопостач» на складення даного правочину, а саме наявність державної реєстрації права власності за ним. На виконання зазначеного, у п.3 вказаного нотаріального договору дарування вказано, що документом, який підтверджує право власності Дарувальника є Свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , виданого Виконкомом Вінницької міської ради, 24.03.2009р., взамін свідоцтва №258 на будівлі та споруди від 07.09.2006р., виданого на підставі рішення виконкому міської ради від 02.09.2006р. №2044, на підставі якого право власності па 31/50 частку у праві власності па комплекс господарських будівель та споруд було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. 06.04.2009 року, Комунальним підприємством «Вінницьке бюро технічної інвентаризації», за реєстраційним номером: 25667126, за номером запису: 167, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витяту: 22392214, виданого 06.04.2009 року. Згідно п.3 Договору право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2013 року за номером запису про право власності: 3968047, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249586305101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 15075753, виданий 20.12.2013 року Свириденком В.Б., державним реєстратором - приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

Відповідач зазначає, що документи, якими позивач підтверджує право власності на предмет спору є неналежними та не допустимими, оскільки не відповідають чинному законодавству, не підтверджують право власності на конкретне індивідуально визначене майно, видані з порушенням Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності па нерухоме манно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445 та Наказу ФДМ України №1450 від 22 липня 1998 року, норм матеріального права ст. 128 ЦК УРСР, Наказу ФДМ України від 11 липня 1996 року №788 «Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерітого товариства», ст.37 Закону України «Про власність», н.5 Порядку утворення акціонерного товариств в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996р. №1099р., п.4.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 р. №1450.

Проте, Витяг №21156029 від 04.12.2008р., який надав позивач в підтвердження свого права власності, не містить опису майна - найменування будівель, споруд та їх літеровки, розмірів площі, тощо, що унеможливлює визначення конкретного майна, яке зареєстровано за позивачем па праві власності.

Даний Витяг містить тільки вид і розмір часток у спільній частковій власності - 9/100.

З аналізу поданих позивачем документів про підтвердження його права власності вбачається, що позивач володіє лише часткою приміщень за даною адресою - 9/100 без індивідуалізації майна, на яке зареєстровано право власності.

Посилання позивача на Акт розподілу приміщень в адмінбудівлі по вул. Київській, 78 згідно з Наказом Н637-П від 09.09.96р. ФДМУ по Вінницькій області за підписом 3-х підприємств ВАТ «Вінницяметалопостач», ВАТ «Вінпицяелектромашпостач» та ВАТ «Вінницяголовпостач» є нікчемним, оскільки такий документ не передбачений жодним нормативно-правовим актом і не може бути доказом набуття права власності у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що право приватної власності позивача на предмет спору - приміщення на 1 поверсі №10,11,12, 60-66, 49-59, 67 на 2 поверсі №67а, 76, на 3 поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ «А» майнового комплексу, розташованого по вул. Київська,78 в м. Вінниця не доведено належними та допустимими засобами доказування, що зумовлює неможливість посилання на будь-яке порушення його прав укладеним договором дарування від 26.12.2016р. між ТОВ «Вінницяметалопостач» та ТОВ «Промцентр», а вимога про витребування майна не підтверджена відповідним доказами наявності такого права.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння в повному обсязі, а також вище зазначені обставини і відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, на думку відповідача, не підтверджують заподіяння відповідачем шкоди позивачу тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Третя особа, в заяві про її залучення підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовільнити.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.76 ГПК України).

Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні.

До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331 ЦКУ), переробка речі (ст. 332ЦКУ), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354).

До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (надалі - Положення), рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизацїі), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна (п.12 Додатку 2 до Положення).

Надані Позивачем Акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 30 грудня 1998 року (а.с.60 т.1) та Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 15.12.1998 року (а.с.61 т.1), а також Підтвердження права власності на будівлю, передану до статутного фонду ВАТ «Вінницяголовпостач» №1-16/596 від 26.02.2001 року (а.с.63 т.1) не відповідають вимогам Наказу Фонду державного майна України №1450 від 22 липня 1998 року (який був чинним на момент видачі документів), містять дефекти форми, видані без відповідного підтвердження щодо наявності у статутному фонді товариства окремих будівель та приміщень, на які видано Підтвердження, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами в даному судовому спорі щодо права власності позивача на конкретне індивідуально визначене майно як безумовної підстави права на його витребування.

Крім того, копія Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 15.12.1998 року, надана позивачем до позовної заяви (т.1 а.с. 61) та копія Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 15.12.1998 року, надана РВ ФДМ у Вінницькій та Хмельницькій областях різняться між собою. (Регіональне відділення Фонду ДМУ не видавало переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 15.12.1998 року у тій редакції, яка була надана позивачем суду). Копія цього документу, що надана РВ регінальним відділенням ФДМ у Вінницькій та Хмельницькій областях (т.1 а.с.225) не містить визначення площі об`єктів, які передаються у власність ВАТ «Вінницяголовпостач», що ставить під сумнів належність даного доказу, на який позивач посилається як на підставу правомірності виникнення права власності.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що форма Акту передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 р. №1450 і четверта колонка цього Акту також не передбачає вказівки на площу об`єкту, що передається, а має визначати інвентарний номер об`єкту.

За цим інвентарним номером має ідентифікуватись об`єкт, який передано у власність відкритого акціонерного товариства. В Акті передачі майна у власність ВАТ «Вінницяголовпостач» від 30 грудня 1998 року вказано, що головний адміністративний корпус, який передано позивачу у власність знаходиться під інвентарним номером 2.

Відповідно до клопотання позивача суд витребовував для огляду інвентарну справу на будинковолодіння в м. Вінниця, по вул. Київській, 78.

Доказів того, який об`єкт має інвентарний номер 2 і що цей номер має саме спірний об`єкт позивач до суду не надав, що на думку суду, не дає можливості ідентифікувати в якому будинку знаходяться приміщення, які позивач просить витребувати та які були передані йому у власність згідно з вказаними вище документами.

Підтвердження права власності на будівлю, передану до статутного фонду ВАТ «Вінницяголовпостач» від 26.02.2001р. №1-16/596 має відповідати вимогам Додатку 5 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Фонду держмайна України від 22.07.98р. №1450, оскільки саме на підставі цього Порядку дане Підтвердження було видане.

Порядком підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 р. №1450 (далі Порядок №1450) в пункті 4.1, який визначає порядок підтвердження права власності на окремі будівлі, передані до статутного фонду відкритих акціонерних товариств також чітко було визначено, що на вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об`єкта приватизації державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежилі приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток №5).

Даний Порядок №1450 регламентує видачу підтвердження лише у тому разі, коли потрібно власнику підтвердити право власності на окрему будівлю, споруду, приміщення, які були передані раніше до статутного фонду товариства у складі цілісного майнового комплексу, наприклад - одну будівлю/споруду, для подальшого відчуження, застави, тощо інших юридичних дій/ але ніяким чином не підтвердження права власності на частини приміщень, які ще не передавались до статутного фонду товариства і які тільки належить передати. Передумовою видачі даного Підтвердження має бути той факт, що конкретно визначене майно - будівля або споруда вже знаходиться у власності товариства - це зазначається в самому пункту 4.1 Порядку №1450.

Пунктом 5.1 зазначеного вище Порядку №1450 вказано, що підставою для включення нерухомого майна до зазначених переліків є, зокрема, доданий Відповідачем акт оцінки окремої будівлі (т.1 а.с.217). Доказів того, що позивачем отримана у власність окрема будівля або споруда площею 115,8 кв.м. з відповідною оціночною вартістю та що ця будівля має відношення до предмету позову позивачем до позовної заяви не додано, а тому Підтвердження права власності на будівлю, передану до статутного фонду ВАТ «Вінницяголовпостач» №1-16/596 від 26.02.2001 року також не є документом, який надає змогу пов`язати його з предметом позову, а враховуючи відсутність відповідних документів, підтверджуючих правомірність видання такого Підтвердження та не відповідність його формі, затвердженій Наказом Фонду державного майна №1450 від 22 липня 1998 року, суд вважає, що вимога позивача щодо витребування конкретно визначеного майна підтверджена не належними засобами доказування щодо існування права власності на таке майно.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Касаційним господарським судом у постанові від 30 серпня 2019 року по справі №914/970/18 зазначено, що ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 334 цього Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1310/19 в постанові від 27 травня 2020 року вказав: «Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от : факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном».

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 334 цього Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

У відповідності до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстровані права мають пріоритет перед не зареєстрованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право приватної власності позивача на предмет спору - приміщення на 1 поверсі №10,11,12, 60-66, 49-59, 67 на 2 поверсі №67а, 76, на 3 поверсі №91,92,101 в адміністративній будівлі літ. «А» майнового комплексу, розташованого по вул. Київська,78 в м. Вінниця не доведено належними та допустимими засобами доказування, що зумовлює неможливість посилання на будь-яке порушення його прав укладеним договором дарування від 26.12.2016р. між ТОВ «Вінницяметалопостач» та ТОВ «Промцентр», а вимога про витребування майна не підтверджена відповідним доказами наявності такого права.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 262550,91 грн задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсним договору, витребування майна та стягнення 262550,91 грн шкоди слід відмовити.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, судом визнано не обґрунтованими вимоги позивача, з огляду на це відсутні підстави застосування до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Крім того, представником відповідача до суду подано клопотання про стягнення судових витрат від 12.05.2021 стосовно розподілу понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 12.03.2021 між адвокатом Глівінською С.Й та ТОВ «Промцентр» укладено договір про надання послуг № 3-03/21 відповідно до якого Виконавець надає Замовнику послуги: судове супроводження у Господарському суді Вінницької області по справі №902/126/21 …Всі надані послуги зазначаються в акті-прийняття наданих послуг (п. 2.1. Договору). Вартість наданих послуг, що надаються на умовах цього Договору зазначається в акті здачі приймання-передачі наданих послуг, яка складає 50000,00 грн (п. 3.1. Договору).

19.04.2021 між сторонами підписано Акт № 1 про здачу-прийняття наданих послуг до договору №3-03/21, в якому зазначено перелік наданих послуг та їх вартість на загальну суму 50000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги серії ВН № 137537 від 09.04.2021, Свідочтво на заняття адвокатською діяльністю №456 від 30.05.2005, платіжне доручення №4043 від 19.04.2021 про сплату 50,00 грн. та платіжне доручення №4044 від 19.04.2021 про сплату 49 950,00 грн.

Таким чином понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката до суду позивачем не подавалось. Заперечень щодо наданого відповідачем розрахунку судових витрат також не подано.

У п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на позивача в сумі заявленій відповідачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Понесені судові витрати за подання позовної заяви залишити за позивачем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяголовпостач" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 01880612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцентр" (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 32648070) 50000,00 грн витрат на правову допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, третьої особи - vin_vemp@ukr.net.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 19 липня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

3 - відповідачу (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)

4 - третій особі (вул. Київська 78, м. Вінниця, 21032)