Вирок № 98388020, 15.07.2021, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/638/21

1-кп/195/66/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2021 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді -Скрипченко Д.М., за участю секретаря судових засідань - Левкович Н.М., прокурора - Маслюкова К.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката - Івахненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040590000049 від 13.02.2021 р., стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, тимчасово безробітнього, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2021 року приблизно о 17.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 , знаходився у якості гостя за адресою: АДРЕСА_2 , де за межами території зазначеного домоволодіння побачив припаркований транспортний засіб марки ВАЗ моделі 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який перебуває у користуванні на законних підставах у потерпілого ОСОБА_2 .

В цей момент у обвинуваченого ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом марки ВАЗ моделі 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, з метою його використання у власних цілях.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом марки ВАЗ моделі 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, обвинувачений ОСОБА_1 , в той же день, 13.02.2021 приблизно о 17 годині 30 хвилин перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , будучи впевненим, що ніхто не спостерігає за його діями, діючи таємно, умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, сів за кермо автомобіля та використовуючи ключі від запалення, які перебували у замку запалення, шляхом застосування фізичних дій, запустив двигун вказаного транспортного засобу марки ВАЗ моделі 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, після чого, керуючи автомобілем з місця скоєння злочину зник, розпорядившись транспортним засобом на свій розсуд.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , незаконно заволодів транспортним засобом, який належить на праві користування ОСОБА_2 спричинивши, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/104-21/5420-АВ від 19.02.2021, майнову шкоду потерпілому ОСОБА_2 на суму 64 805,70 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом.

В судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення в повному обсязі, та підтвердив вищезазначені факти. Позов визнав частково. Матеріальну шкоду повність, моральну шкоду частково, оскільки вважає розмір її завищений.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив суду той факт, що 13.02.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 , незаконно заволодів його транспортним засобом. Крім того, він разом зі свідком ОСОБА_3 здійснювали пошук автомобіля. Покарання відносить на розсуд суду.

Свідки : ОСОБА_3 підтвердив суду той факт, що 13.02.2021 року о 21.00 год. йому на мобільний телефон зателефонував потерпілий ОСОБА_2 , та повідомив , що ОСОБА_1 , де мешкає ОСОБА_6 , ніби-то заволодів автомобілем. Вони разом з потерпілим здійснювали пошук автомобіля потерпілого. Через деякий час він був знайдений в полі, біля даного автомобіля знаходився обвинувачений.

ОСОБА_3 також підтвердив суду той факт, що він ремонтував автомобіль потерпілого. Дід обвинуваченого надав на ремонт автомобіля 6000 грн.

Свідок: ОСОБА_6 підтвердив суду той факт, що 13.02.2021 року ОСОБА_2 з сім"єю був у гостях у свідка, де також знаходився обвинувачений ОСОБА_1 , вони всі разом відпочивали. Через деякий час , ОСОБА_6 виявив відсутність біля двору автомобіля потерпілого, після чого повідомив потерпілому.

Потім ОСОБА_2 почав шукати свій автомобіль разом ОСОБА_3 .

Як виявилось , даний автомобіль незаконно заволодів обвинувачений ОСОБА_1 .

Вина обвинуваченого також підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були досліджені в судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події з таблицею зображень до нього від 13.02.2020 р. (а.с.15-17); протоколом огляду автомобіля з таблицею зображень до нього від 14.02.2020 р. (а.с.32-35); постановою про залучення речових доказів від 14.02.2020 р. (а.с.36); протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 від 09.03.2021 р. (а.с.61-63), з якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно та свідомо вказує, як він вчинив дане кримінальне правопорушення; постановою про залучення речових доказів від 09.03.2021 р. (а.с.64); зібраними характеризуючими матеріалами стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Аналізуючи зібрані по справі докази в частині їх допустимості суд вважає, що вина обвинуваченого повністю ними доведена.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання вини, щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує особу, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, викрадене потерпілому повернуто, останній щодо міри покарання покладається на розсуд суду, будучи особою працездатного віку суспільно-корисною працею не займається, відомостей про постійне або хоча б тимчасове працевлаштування суду не надав, і вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п.6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ст.1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У даному випадку, суд вважає наведені доводи позивача ОСОБА_2 частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо вимоги потерпілого про відшкодування завданої матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується висновком експерта від 27.11.2020 року №СЕ-19/111-20/56649-АВ, та відносно якої немає заперечень обвинуваченого, оскільки останній визнав суму завданої матеріальної шкоди потерпілому, то суд вважає що остання підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого саме в розмірі 6 048,56 грн. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки такі вимоги підтверджені відповідними доказами наявними в матеріалах судового провадження (калькуляція витрат ремонтних та відновлювальних робіт співвідноситься з пошкодженнями, що були виявлені на транспортному засобі, при цьому обвинувачений визнав, що саме ці пошкодження спричинені його діями при керуванні транспортним засобом потерпілого).

Щодо вирішення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що у зв`язку з пошкодження транспортного засобу потерпілий не міг його використовувати для своїх сімейних потреб, які пов`язані з отриманням заробітку шляхом вивозу молочної та м"ясної продукції отриманої від ведення домашнього господарства для реалізації на ринку м.Марганець. Тому потерпілий не міг вести нормальний спосіб життя, його сім"я зазнавала матеріальних втрат і він до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань. З цього приводу, суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 зазнав душевних переживань у зв`язку з неможливістю забезпечити нормальним матеріальним становищем свою родину. Однак, зважаючи на заявлений їх розмір, суд вважає, що вони є значно завищеними, а тому, незважаючи на визнання таких вимог обвинуваченим, підлягають лише частковому відшкодуванню, в межах доведеного позивачем.

Тому, на думку суду, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати обвинувачений, повинен становити 5000 грн. В іншій частині позовні вимоги потерпілого є недоведеними.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Крім того, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374,376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 : періодично з`являтись для реєстрації до органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 6 048 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів (довідка за №СЕ-19/104-21/5420-АВ від 19.02.2021 р.), під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у розмірі 653,80 грн., одержувач платежу: ГУК у Дніпропетровській області, м.Дніпро/24060300; номер рахунку: UA438999980313020115000004569; МФО 899998; код ЄДРПОУ 37988155, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП);код бюджетної класифікації: 24060300; код бюджетної класифікації: інші надходження; призначення платежу: за експертизу від 19.02.2021 р. №СЕ-19/104-21/5420-АВ.

Речові докази: транспортний засіб марки ВАЗ моделі 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, 2007 року випуску, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити в останнього; DVD-R диск із записом слідчого експерименту від 09.03.2021 р., залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Д.М. Скрипченко Д. М.

15.07.2021