Рішення № 98387605, 19.07.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/155/21

провадження №2/176/245/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря с/з Овчаренко О.Ю.,

представника позивача Кудлай М.О. ,

прокурора Романюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2021 року ОСОБА_2 через свого повноважного представника, адвоката Кудлай М.О. звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із даним позовом, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури в сумі 294000 грн., а також матеріальної шкоди в сумі 52900 грн. Стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати в розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову вказує, що вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14 травня 2018 року - ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано.

18 січня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд переглянув справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 , та залишив без змін вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14 травня 2018 року.

05 грудня 2019 року судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду переглянула справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 , та залишила без змін вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14 травня 2018 року та Ухвалу Дніпровського апеляційного суду. Постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду є остаточною та не підлягає оскарженню.

Аналіз судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі за обвинуваченням ОСОБА_2 вказує на те, що аргументи сторони захисту про недопустимість доказу (висновку комплексної комісійної транспортно-трасологічної експертизи №1908/1909 від 18 березня 2013 року), на яких наполягала сторона захисту від початку досудового слідства, є обґрунтованими. Отже, позивач переконаний в тому, що орган досудового слідства, прокурор та слідчий суддя діяли всупереч вимог Закону та порушили права ОСОБА_2 на стадії досудового слідства, що призвело до тривалого кримінального переслідування невинуватої особи. І лише завдяки наполегливості захисту, ретельному та справедливому судовому розгляду кримінального провадження, він, ОСОБА_2 , був виправданий та отримав можливість на відновлення свого порушеного права.

В період часу з 31 жовтня 2015 року по 05 грудня 2019 року ОСОБА_2 перебував під слідством та судом у зв`язку з протиправним притягненням до кримінальної відповідальності органом досудового слідства. Впродовж 4 років 1 місяця та 5 днів над ним постійно нависала загроза того, що він може бути безпідставно покараний позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. Крім того, потерпілим (одночасно цивільним позивачем) під час розгляду кримінального провадження був пред`явлений до ОСОБА_2 позов на суму 500 тисяч морального та 50 тисяч матеріального збитків. ОСОБА_2 розумів, що в разі його засудження, цей позов міг бути задоволений судом, що створило б для нього дуже великі фінансові труднощі.

Загроза бути безпідставно покараним призводила до душевних страждань та мала свої негативні наслідки. Весь час перебування під слідством та судом ОСОБА_2 постійно перебував у стані тривожності. Був змушений докладати додаткових зусиль для організації своїх повсякденних справ. Думки та розмови про можливі наслідки засудження викликали в нього нервові зриви. А розмови відбувались досить часто, оскільки він був змушений готуватись до слідчих дій та судових засідань, які відбувались щомісяця. Ще частіше ОСОБА_2 обговорював ситуацію у справі з адвокатом, який надавав правову допомогу. Хвилювання відносно розгляду справи були постійними.

Впродовж досудового та судового розгляду справи довелось понад 30 разів на власному транспортному засобі прибувати до слідчого та суду для участі в слідчих діях та в судовому розгляді. Кожна з таких поїздок була витратою часу та суттєвих матеріальних ресурсів. Адже місце постійного проживання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) розташоване на відстані 90 км. від місця проведення досудового слідства (м. Кринички, Дніпропетровської області), та на майже 140 км. від місця розташування суду першої інстанції (м. Кам`янське, Дніпропетровської області). Чотири судових засідання відбулись у Дніпровському апеляційному суді (відстань понад 130 км.), та одне судове засідання у Верховному Суді (відстань понад 387 км.). Одна поїздка в обидві сторони, враховуючи стан доріг, погодні умови, час самого засідання, займала мінімум 4 години. Оскільки судові засідання завжди проводились в робочі дні, ОСОБА_2 , як фізичній особі-підприємцю, довелось вносити корективи у свій робочий графік та працювати у позаробочий час, щоб надолужувати час, витрачений на зазначені поїздки.

Впродовж часу перебування під слідством та судом ОСОБА_2 був позбавлений можливості вільно планувати свій час. Частину своїх поїздок по Україні та за кордон йому довелось відмінити, а іншу планувати таким чином, щоб встигати з`являтись до слідчого та суду для участі в судових засіданнях. Незважаючи на те, що до нього не обирався запобіжний захід, він завжди з`являвся на виклики, щоб не давати навіть приводу для висновків про ухилення від явки.

Притягнення до кримінальної відповідальності відбилось на відносинах з близькими людьми, насамперед - з батьком та матір`ю. Зважаючи на їх похилий вік та стан здоров`я ОСОБА_2 не бажав хвилювати їх новинами про існування обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину. Оскільки у них дуже близькі відносини в родині, ОСОБА_2 доводилось тривалий час приховувати від батьків причини свого тривожного стану, що додавало йому душевних страждань. До моральної шкоди ОСОБА_2 відносить також і те, що умисними протиправними діями працівників правоохоронних органів, а саме: слідчим ОСОБА_4 та прокурором Резніченко І.М. , у його свідомості надовго спаплюжена віра в професійність та гідність працівників цих органів. Ігнорування обґрунтованих аргументів адвоката та суб`єктивний розгляд справи цими посадовими особами погіршили його ставлення до Національної поліції України та Прокуратури України в цілому. Таким чином позивач просить стягнути мінімальний розмір моральної шкоди встановлений положеннями ч.3 ст.13 Закону № 266/94-ВР та складає (6000,00 грн. х 49 місяців) 294'000,00 гривень, який вважає достатнім для компенсації завданої йому моральної шкоди незаконним обвинуваченням у скоєнні тяжкого злочину.

Крім того, його права під час досудового слідства та судового розгляду справи захищав адвокат Кудлай Максим Олексійович , з яким він, ОСОБА_2 , уклав договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні №12013040460000964. У відповідності до досягнутих домовленостей та з урахуванням складності справи, часу, витраченого на участь у справі та отриманого результату, ОСОБА_2 були понесені витрати на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження в загальному розмірі 52'900 гривень. Так, за надання правової допомоги під час досудового слідства сплачено 13000 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом першої інстанції сплачено 31800 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом апеляційної інстанції сплачено 4800 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом касаційної інстанції сплачено 3300 гривень. Адвокат за час розгляду справи склав понад двадцять процесуальних документів (заяви, скарги, клопотання, заперечення на апеляційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу), а також приймав участь в абсолютно усіх процесуальних діях та усіх судових засіданнях. В тому числі у Верховному Суді. Понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу безпосередньо пов`язані з незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. Оскільки саме через протиправність пред`явленої підозри у кримінальному провадженні №12013040460000964 ОСОБА_2 був змушений впродовж понад чотирьох років доводити в судах трьох інстанцій свою невинуватість. Отже, загальна сума матеріальної шкоди, завдана незаконними притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності складається із витрат на правову допомогу, які понесені ним для захисту порушеного права, та становить 52'900,00 гривень, яку позивач також просить стягнути з Державного бюджету України.

Також, позивач просить стягнути судові витрати по справі у розмірі 17000 грн.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Сторонам надано час для подачі заяв по суті спору.

04 березня 2021 року Головним Управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позов, де не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_2 просить відмовити йому у задоволенні позову посилаючись на те, що ним не надано суду доказів здійснення незаконних дій з боку ГУНП та прокуратури Дніпропетровської області під час розслідування кримінального провадження №12013040460000964. Розрахунок моральної шкоди вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 не вбачається які саме процесуальні дії ГУНП та прокуратури Дніпропетровської області були визнаними у встановленому порядку незаконними, не надано жодних доказів наявності спричиненої моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУНП в проведенні досудового розслідування кримінального провадження. Заявлена сума до відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 52900 грн. також є необґрунтованою, оскільки дана сума фактично є судовими витратами в рамках кримінального провадження, відсутність яких у встановленому порядку доведена судом та позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначених фактів.

05 березня 2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою також до суду подано відзив на позов, де остання просить відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки ним невірно розрахована сума спричиненої йому моральної шкоди. Вважають, що враховуючи вимоги ст. 13 Закону та п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016, розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 становить 228000 грн. за період з 31.10.2015 до 18.01.2019 (38 місяців х 6000 грн.), а не 294000 грн., як зазначає у своїй позовній заяві позивач.

Від відповідача державної казначейської служби України відзиву на позов не надходило. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кудлай М.О. позовні вимоги підтримали та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні прокурор, позовні вимоги ОСОБА_2 визнали частково, пояснивши, що позивачу незаконними діями органу досудового розслідування дійсно завдана моральна шкода, але з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, до стягнення на користь позивача підлягає моральна шкода лише у розмірі 228000 грн. за період з 31.10.2015 року до 18.01.2019 року.

В судове засідання представник відповідача - Державної казначейської служби України, ГУНП у Дніпропетровській області не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно зі статтею 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, у разі постановлення виправдувального вироку суду, особа, права якої було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного застосування запобіжного заходу, незалежно від вини посадових осіб органів, якими була завдана шкода, має право на одноразове відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 жовтня 2015 року старший слідчий СВ Криничанського РВ ГУНП в Дніпропетровській області Бородай Євген Юрійович, за погодженням з прокурором прокуратури Криничанського району Дніпропетровської області Резніченко Ігорем Миколайовичем, пред`явив ОСОБА_2 , підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у кримінальному провадженні №12013040460000964, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2013 року.

28 серпня 2016 року слідчий СВ Криничанського РВ ГУНП в Дніпропетровській області Бородай Є.Ю., за погодженням з прокурором прокуратури Криничанського району Дніпропетровської області Резніченко І.М., направив до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013040460000964 відносно ОСОБА_2 , за ч.2 ст.286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2013 року.

14 травня 2018 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська проголосив Вирок, яким ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнано невинуватим та виправдано. Вирок вмотивовано недоведеністю наявності складу злочину в діях обвинуваченого - п.3 ч.1 ст.373 КПК України. /а.с. 11-15/

18 січня 2019 року Дніпровський апеляційний суд переглянув справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 , та залишив без змін вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14 травня 2018 року. /а.с. 16-18/

05 грудня 2019 року судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду переглянула справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 , та залишила без змін вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14 травня 2018 року та Ухвалу Дніпровського апеляційного суду. Постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду є остаточною та не підлягає оскарженню./19-22/

Аналіз судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі за обвинуваченням ОСОБА_2 вказує на те, що аргументи сторони захисту про недопустимість доказу (висновку комплексної комісійної транспортно-трасологічної експертизи №1908/1909 від 18 березня 2013 року), на яких наполягала сторона захисту від початку досудового слідства, є обґрунтованими.

Отже є всі підстави вважати, що орган досудового слідства, прокурор та слідчий суддя діяли всупереч вимог Закону та порушили права ОСОБА_2 на стадії досудового слідства, що призвело до тривалого кримінального переслідування невинуватої особи.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_2 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 31 жовтня 2015 року до 18.01.2019 року - до дати набрання чинності вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Період перебування позивача ОСОБА_2 під слідством та судом становить повних 38 місяців.

Таким чином підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_2 наступили.

Протягом вказаного періоду позивач був вимушений регулярно приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя. Сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням, а також факт обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, мав для нього стресові наслідки, він був змушений захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на його звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач стверджував, що вперіод часу з 31 жовтня 2015 року по 05 грудня 2019 року він перебував під слідством та судом у зв`язку з протиправним притягненням до кримінальної відповідальності органом досудового слідства. Впродовж 4 років 1 місяця та 5 днів над ним постійно нависала загроза того, що він може бути безпідставно покараний позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. Крім того, потерпілим (одночасно цивільним позивачем) під час розгляду кримінального провадження був пред`явлений до нього позов на суму 500 тисяч морального та 50 тисяч матеріального збитків. Позивач ОСОБА_2 розумів, що в разі його засудження, цей позов міг бути задоволений судом, що створило б для нього дуже великі фінансові труднощі.

Загроза бути безпідставно покараним призводила до душевних страждань та мала свої негативні наслідки. Весь час перебування під слідством та судом ОСОБА_2 постійно перебував у стані тривожності. Був змушений докладати додаткових зусиль для організації своїх повсякденних справ. Думки та розмови про можливі наслідки засудження викликали в нього нервові зриви. А розмови відбувались досить часто, оскільки він був змушений готуватись до слідчих дій та судових засідань, які відбувались щомісяця. Ще частіше ОСОБА_2 обговорював ситуацію у справі з адвокатом, який надавав правову допомогу. Хвилювання відносно розгляду справи були постійними.

Впродовж досудового та судового розгляду справи довелось понад 30 разів на власному транспортному засобі прибувати до слідчого та суду для участі в слідчих діях та в судовому розгляді. Кожна з таких поїздок була витратою часу та суттєвих матеріальних ресурсів. Адже місце постійного проживання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) розташоване на відстані 90 км. від місця проведення досудового слідства (м. Кринички, Дніпропетровської області), та на майже 140 км. від місця розташування суду першої інстанції (м. Кам`янське, Дніпропетровської області). Чотири судових засідання відбулись у Дніпровському апеляційному суді (відстань понад 130 км.), та одне судове засідання у Верховному Суді (відстань понад 387 км.). Одна поїздка в обидві сторони, враховуючи стан доріг, погодні умови, час самого засідання, займала мінімум 4 години. Оскільки судові засідання завжди проводились в робочі дні, ОСОБА_2 , як фізичній особі-підприємцю, довелось вносити корективи у свій робочий графік та працювати у позаробочий час, щоб надолужувати час, витрачений на зазначені поїздки.

Впродовж часу перебування під слідством та судом ОСОБА_2 був позбавлений можливості вільно планувати свій час. Частину своїх поїздок по Україні та за кордон йому довелось відмінити, а іншу планувати таким чином, щоб встигати з`являтись до слідчого та суду для участі в судових засіданнях. Незважаючи на те, що до нього не обирався запобіжний захід, він завжди з`являвся на виклики, щоб не давати навіть приводу для висновків про ухилення від явки.

Притягнення до кримінальної відповідальності відбилось на відносинах з близькими людьми, насамперед - з батьком та матір`ю. Зважаючи на їх похилий вік та стан здоров`я ОСОБА_2 не бажав хвилювати їх новинами про існування обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину. Оскільки у них дуже близькі відносини в родині, ОСОБА_2 доводилось тривалий час приховувати від батьків причини свого тривожного стану, що додавало йому душевних страждань. До моральної шкоди ОСОБА_2 відносить також і те, що умисними протиправними діями працівників правоохоронних органів, а саме: слідчим ОСОБА_4 та прокурором Резніченко І.М. , у його свідомості надовго спаплюжена віра в професійність та гідність працівників цих органів. Ігнорування обґрунтованих аргументів адвоката та суб`єктивний розгляд справи цими посадовими особами погіршили його ставлення до Національної поліції України та Прокуратури України в цілому.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, а відтак, відхиляє доводи відповідача ГУНП України в Дніпропетровській області щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2021 року становить 6 000 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6 000 грн., тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача ОСОБА_2 складає 228000,00 грн., виходячи із наступного розрахунку: 38 місяців х 6 000 грн. = 228000,00 грн.

Таким чином до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 228000,00. Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачу ОСОБА_2 , є мінімальним розміром, який гарантований законом.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, а також із врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 у цій частині.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат суд зазначає наступне. Так у своєму позові позивач зазначає, що права ОСОБА_2 під час досудового слідства та судового розгляду справи захищав адвокат Кудлай Максим Олексійович , з яким ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні №12013040460000964. У відповідності до досягнутих домовленостей та з урахуванням складності справи, часу, витраченого на участь у справі та отриманого результату, ОСОБА_2 були понесені витрати на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження в загальному розмірі 52'900 гривень. Так, за надання правової допомоги під час досудового слідства сплачено 13000 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом першої інстанції сплачено 31800 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом апеляційної інстанції сплачено 4800 гривень; за надання правової допомоги під час судового розгляду судом касаційної інстанції сплачено 3300 гривень. Адвокат за час розгляду справи склав понад двадцять процесуальних документів (заяви, скарги, клопотання, заперечення на апеляційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу), а також приймав участь в абсолютно усіх процесуальних діях та усіх судових засіданнях. В тому числі у Верховному Суді. Понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу безпосередньо пов`язані з незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. Оскільки саме через протиправність пред`явленої підозри у кримінальному провадженні №12013040460000964 ОСОБА_2 був змушений впродовж понад чотирьох років доводити в судах трьох інстанцій свою невинуватість.

Отже, загальна сума матеріальної шкоди, завдана незаконними притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності складається із витрат на правову допомогу, які понесені ним для захисту порушеного права, та становить 52'900,00 гривень, саме таку суму позивач просить суд стягнути на його користь.

Понесені витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами:

договором про надання правової допомоги від 17.09.2015, де зокрема, передбачено за надання правової допомоги виплата адвокату гонорару у розмірі та в порядку, визначеному у додатковій угоді до цього договору;

додатковою угодою №1 від 17.09.2015 року до договору про надання правової допомоги від 17.09.2015 року, встановлено розмір гонорару адвокатів за надання послуг захисника у кримінальному провадженні №12013040460000964 на стадії досудового слідства та судового розгляду, який визначено з урахуванням витраченого адвокатом часу для надання таких послуг та розраховується згідно з наступним прейскурантом: участь адвоката в слідчих діях/судових засіданнях - 200 грн. за одну годину, ознайомлення адвокатом з матеріалами справи зі складанням письмового висновку (правового аналізу) із зазначенням стратегії захисту - 200 грн. за одну годину, складання адвокатом процесуальних документів по справі - 150 грн. за оду годину. Також додатковою угодою передбаченого гонорар успіху. У випадку досягнення адвокатом бажаного результату у розгляді справи, клієнт сплачує адвокату додатково 50% від суми гонорару, розрахованій на підставі п.1 цієї угоди (а.с.23,24) ;

-актом прийняття-передачі наданих послуг від 15.09.2016 на суму 13'000 грн.(а.с.25);

-актом прийняття-передачі наданих послуг від 14.05.2018 на суму 31'800 грн.(а.с.26);

-актом прийняття-передачі наданих послуг від 18.01.2019 на суму 4'800 грн.(а.с.27);

-актом прийняття-передачі наданих послуг від 06.12.2019 на суму 3'300 грн. (а.с.28);

-прибутковим касовим ордером №4 від 15.09.2016 на суму 13'000 грн.(а.с.29);

-прибутковим касовим ордером №1 від 16.06.2020 на суму 39'900 грн (а.с.30).

Відповідно до п.4 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягають суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на послуги адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, прийшла до висновку про те, що передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином задоволенню підлягає вся сума матеріальної шкоди завданої позивачу незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та яка складається із витрат на правову допомогу, які понесені ним для захисту порушеного права та становить 52900,00 грн., оскільки її дійсність, необхідність та розумність її розміру, з урахуванням складності справи та доведена відповідними допустимими доказами, описаними вище.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, в порядку розподілу судових витрат, передбаченому ст. ст. 137, 141 ЦПК України, задоволенню підлягають також судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку із подачею цього позову до суду у сумі 17 000 грн.

Доказами, які підтверджують судові витрати по цій справі є договір про надання правової допомоги №3 від 21.01.2021 року, де п. 4.2 встановлено фіксований розмір гонорару адвоката 17 000 грн. (а.с.31) та прибутковий касовий ордер №3 від 21.01.2021 року (а.с.33)

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 228000 (двісті двадцять вісім тисяч) грн., 52900 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот) грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 17000 (сімнадцять тисяч) грн. - витрати на правову допомогу, а всього: 297900 (двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складно 19.07.2021 року.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек