Ухвала суду № 98387596, 19.07.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/699/21

1-кп/212/399/21

У Х В А Л А

19 липня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Колочко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А.,

за участю:

прокурора – Дрозача А.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Євтушенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_1 , який не має міцних соціальних зв`язків, раніше неодноразово судимий, знаходячись на волі зможе ухилитися від суду, а також є ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений не має джерела доходу, крім того, зважив на тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що в установі виконання покарань, де він утримується йому неможливо надати належну медичну допомогу з огляду на його поганий стан здоров`я, крім того, заперечив проти продовження строку тримання його під вартою, заявив про необґрунтованість прокурором ризиків.

Захисник обвинуваченого Євтушенко А.І. підтримала клопотання підзахисного ОСОБА_1 , заперечила проти продовження строку тримання під вартою, зазначила, що ризики, на які вказує прокурор, ним не обґрунтовані належними доказами, просила відмовити у клопотанні прокурора та обрати ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою по 24 липня 2021 року включно.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судовий розгляд справи відкладений на 31 серпня 2021 року.

Відповідно до положень ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею або судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу як то зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення або зникнення встановлених ризиків.

Вирішення питання зміни запобіжного заходу на більш м`який, який необхідно застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , необхідно вирішувати з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканість, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

До клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим додано копію ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року, відповідно до якої засудженого ОСОБА_1 було звільнено від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі за хворобою.

Тоді як, на запити суду про стан здоров`я обвинуваченого, за його клопотанням, були отримані відповіді від Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України у Дніпропетровській та Донецькій областях» про те, що станом на 19 квітня 2021 року обвинувачений ОСОБА_1 за станом здоров`я може перебувати в умовах ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» та бути присутнім у судових засіданнях (т.1, а.к.п. 216).

Таким чином, станом на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суду не надано у його обґрунтування нових відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не наведені, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не одружений, раніше неодноразово судимий, зокрема за вчинення умисних злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, має зареєстроване місце проживання, має захворювання на ВІЛ-інфекцію, неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має.

Також, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжкого злочину, а саме ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів.

З урахуванням наведених вище даних про обвинуваченого, який непрацевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, таким чином у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, наявність судимостей, зокрема за вчинення умисних злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому суд вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і застосування саме такого запобіжного заходу буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, судове слідство не закінчено, зокрема не допитано усіх свідків обвинувачення, самого обвинуваченого, і як наслідок, у цей період, є наявними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 201, 331, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 16 вересня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя О. В. Колочко