Ухвала суду № 98385619, 07.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24196/18

провадження № 2/753/5933/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь матеріальну шкоду на відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі 31 127,16 гривень та моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмір 5 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 грудня 2016 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero», номерний знак НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, перебуваючи на автомобільній стоянці по вулиці Ревуцького, 16 «а» у місті Києві, здійснив наїзд на автомобіль «Аudi Q7», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , чим завдав майнову шкоду в сумі 31 127 грн. 16 коп., яку добровільно відшкодувати відмовляється.

На час дорожньо - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як власника автомобіля «Міtsubіshі Pаjero», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів серії ДЦВ № 0086917 від 25 лютого 2017 року зі строком дії договору до 24 лютого 2017 року та з лімітом відповідальності 100 000 грн. 00 коп. й «нульовою» франшизою. Враховуючи відмову відповідачів відшкодувати завдану шкоду, позивач звернулась до суду з позовом.

В судовому засіданні, призначеному на 07.07.2021 року представник позивача ОСОБА_7 уточнені позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях та просив суд позов задовольнити, стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень з кожного. Уточнюючи позовні вимоги послався на те, що постановою Київського апеляційного суду від 20.05.2021 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 29 963,67 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 3 грудня 2016 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» номерний знак НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, здійснив наїзд на автомобіль «Аudi Q7» номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 і перебував на автомобільній стоянці по вулиці Ревуцького, 16-а у місті Києві, чим завдав позивачу майнову шкоду, яку добровільно відшкодувати відмовляється. За таких обставин, з урахуванням остаточних змін позовних вимог від 4 квітня 2017 року, позивач просила стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі 31 127,16 грн та відшкодувати моральну шкоду у сумі 21 744,78 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 29 963,67 гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 000 гривень у відшкодування моральної. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. З постанови вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТОВ «НАСК «Оранта», не враховано, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

У порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, що мають значення для вирішення спору. Залучивши до участі у справі в якості третьої особи страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суди не з`ясували наявність (відсутність) факту звернення з вимогою про виплату страхового відшкодування, факт наявності (відсутності) передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обставин, які виключають обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування, не врахували та не надали оцінки доводам третьої особи та доводам відповідача про те, що відшкодування заподіяної шкоди повинно здійснюватись страховиком.

За таких обставин, під час нового розгяду справи з урахуванням уточнених змін до позовних вимог від 09 лютого 2020 року ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК «Оранта» майнову шкоду у сумі 31 127,16 гривень, а також відшкодувати понесену моральну шкоду у сумі 21 744,78 гривень, стягнувши її з винуватця такої пригоди - ОСОБА_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року у справі № 753/3348/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 2 000 грн. - моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У решті вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.05.2021 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди та про розподіл судових витрат та прийняти в цій частині постанову:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 29 963 грн. 67 коп. В іншій частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.

Заслухавши учасника судового процесу, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України).

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе за умов, якщо рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Крім того, заборона розгляду тотожного позову випливає і з принципу правової визначеності.

Так, з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

У даному разі, суд зазначає, що у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) від 03.04.2008, суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Подальше підтримання позивачем позову до ОСОБА_3 , тобто між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення Дарницьким районним судом м.Києва від 08 грудня 2020 року у справі №753/3348/19 та постанова Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі №753/3348/19, які набрали законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що розгляд позовних вимог у справі № 753/24196/18 буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням (рішенням Дарницького районним судом м.Києва від 08 грудня 2020 року у справі №753/3348/19 та постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі №753/3348/19, які набрали законної сили.

Очевидно, що в силу наведеного вище принципу такий перегляд є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №753/24196/18 в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , з огляду на наявність рішення Дарницького районного суду м.Києва від 08 грудня 2020 року у справі №753/3348/19 та постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі №753/3348/19, які набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такій постанові обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Отже враховуючи наявність рішення (постанови) суду що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд зазначає, що провадження у даній справі має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Р.Лужецька