Ухвала суду № 98384488, 16.07.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2846/21

Номер провадження:1-кс/521/3423/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси Кузьменко Н.Л., з секретарем Юришинець С.В., за участю прокурора Чебанова А.В., слідчого Єремейчука Є.Д., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника підозрюваної - адвоката Фірсової Г.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Одесі клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Єремейчука Є.Д., погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси Чебановим А.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування №12021163470000118 від 23.02.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, зі слів працюючої бухгалтером в ТОВ «Жером-Авто», маючої на утриманні двох малолітніх дітей 23.11.2010 (хворого на синдром Дауна) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, а саме 28.01.2019 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 5 ст. 191, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки; 20.05.2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси звільнена від покарання призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року, в порядку ч. 1 ст. 78 КК України, у зв`язку з закінченням іспитового строку,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

З клопотання вбачається, що 22.02.2021 року до відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява представника ТОВ «Жером–Авто», який просить прийняти заходи правового характеру до головного бухгалтера ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра, на його думку, в період часу з 2018 року по лютий 2021 року привласнювала грошові кошти належні ТОВ «Жером -Авто».

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , була призначена на посаду головного бухгалтера наказом №07/1 від 27.11.2017 року, виданим директором ТОВ «Жером-Авто» ЄДРПОУ 41299741 ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, в ході досудового розслідування було проведено значний об`єм слідчих дій та встановлено, за період часу з 01.07.2018 року по 19.02.2021 року ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Жером-Авто» (ЄДРПОУ 41299741), на думку органу досудового розслідування, привласнила грошові кошти належні ТОВ «Жером–Авто» на загальну суму 6 024 685 гривень 77 копійок, спричинивши майнову шкоду на зазначену суму.

Враховуючи вищевикладене, слідчий у своєму клопотання просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор у судовому засідання підтримав клопотання, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.

Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, вважала підозру необгрунтованою, та достатнім для ОСОБА_1 застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрювана підтримала думку захисника.

Вивчивши клопотання з доданими матеріалами, а також вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення , 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

23 лютого 2021 року СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за фактом вчинення кримінальних правопорушень.

08.07.2021 року громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності захисника повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є зібрані у кримінальному провадженні докази, які додаються до клопотання.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в клопотанні, на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» - «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Сторона обвинувачення зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_1 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зауважує, що ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснення підозрюваною таких дій в майбутньому, в зв`язку з чим, слідчий суддя повинен обрати такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваної.

Отже, слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які випливають з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний ризик того, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, так як вона усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за якими законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років.

Також, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме враховуючи характер та обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, свідчать про наявність реального ризику, що підозрювана перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків, схиляючи останніх до викривлення показів або зміни ними показів в подальшому так як жодного з них не допитано у судовому засіданні.

Разом з тим, в частині наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість вказаного ризику, оскільки 20.05.2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 звільнена від покарання призначеного вироком суду від 28.01.2019 року, в порядку ч. 1 ст. 78 КК України, у зв`язку з закінченням іспитового строку.

При цьому, в ході судового засідання встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 - має постійне місце реєстрації та проживання на території м. Одеси; працевлаштована; розлучена та має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 (хворого на синдром Дауна, що підтверджується відповідною довідкою консультації лікаря-педіатра) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з наданої характеристики за місцем проживання – ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно; раніше судима, а саме: 28.01.2019 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 5 ст. 191, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки, однак 20.05.2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси звільнена від покарання призначеного вироком 28.01.2019 року, в порядку ч. 1 ст. 78 КК України, у зв`язку з закінченням іспитового строку.

Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

На думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено лише обставини встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При врахуванні тяжкості злочину потрібно враховувати раціональний зміст та ступінь суспільної небезпечності цієї особи, який дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це суперечило 6 презумпції невинуватості.

У цьому ключі послідовною та логічною є позиція ЄСПЛ, яка зводиться до наступного: наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі тяжкість покарання не може бути виправданням утриманню під вартою.

Отже, застосування найсуворішого запобіжного заходу повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, аби попереднє ув`язнення не виявилось невиправданим.

Підстави, які наведені в клопотанні слідчого, якими обґрунтовується необхідність обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в більшості носять імовірний характер, та не всі ризики були обгрунтованні в судовому засіданні.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, який, на думку слідчого судді, забезпечить належну подальшу процесуальну поведінку підозрюваної та надасть останній в повній мірі піклуватись про своїх малолітніх дітей.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Викладені в клопотанні слідчого обставини не дають підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у певний період доби, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що відповідатиме меті та завданням кримінального провадження, та в повній мірі узгоджуватиметься з нормами національного законодавства.

Крім того, викладаючи мотиви прийнятого рішення, щодо обставин скоєного злочину та наявних доказів, слідчий суддя вважає за необхідне дотриматися балансу між мотивуванням судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 370 КПК України та недопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачено ст. 222 КПК України

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Єремейчука Є.Д., погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси Чебановим А.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування №12021163470000118 від 23.02.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК України – відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_1 наступні обов`язки:

– прибувати за кожною вимогою до органів слідства, прокуратури та суду на визначений час;

– не відлучатись із населеного пункту, в якому вона перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

– повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

– утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілою стороною, по цьому ж кримінальному провадженню;

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 55 (п`ятдесят п`ять) днів, в межах строку досудового розслідування і обчислюється з моменту оголошення ухвали, тобто з 14.07.2021 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 07.09.2021 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси Чебанова А.В.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом встановленого законом строку з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Н.Л. Кузьменко