Рішення № 98383474, 13.07.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

13.07.2021

Справа № 331/4491/19

Провадження № 2/331/650/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Чуйко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ-ІНФОРМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-ІНФОРМ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-Інформаційна система», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктрон», про виплату компенсації за порушення авторських прав,

за участі представника позивача - адвоката Оганезова О.А.,

представника відповідачів - адвоката Фельського С.Л.,

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до фізичної-особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ-ІНФОРМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-ІНФОРМ» (далі відповідачі), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-Інформаційна система», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктрон», про виплату компенсації за порушення авторських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є автором твору ужиткового мистецтва - «Інформаційний - рекламний стенд з контейнерами для сміття» (далі Твір) та отримав свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_1 , видане 14.12.2017 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. 02 квітня 2019 року позивачем в мережі Інтернет виявлено факт використання контрафактних примірників Твору шляхом їх протиправної публічної демонстрації, оприлюднення, відтворення та пропозиції використання. Вказані контрафактні примірники Твору виставлені спільними діями відповідачів у місті Запоріжжі в багато численних місцях в якості засобів зовнішньої реклами. Позивач вважає, що при виставленні контрафактного Твору за адресою: АДРЕСА_1 відповідачами порушено виключні авторські права та Твір позивача.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач на підставі ст.ст.440,441,445 Цивільного Кодексу України (далі ЦК), ст.ст.1,15,50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон) просить суд стягнути солідарно з відповідачів компенсацію за порушення виключного авторського права у розмірі 447 000 гривень, судові витрати в сумі 29904 гривень, конфіскувати контрафактний примірник Твору, встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений та розповсюджений з порушеннями авторського права, а також конфіскувати усі кліше, матриці форми, оригінали, матеріали, обладнання та інші предмети, за допомогою яких відтворювався вказаний контрафактний примірник Твору. Конфіскований контрафактний примірник Твору знищити, та здійснити відчуження примірнику, із перерахунком виручених коштів до Державного бюджету України.

Відповідачем ТОВ «ДП-Інформ» поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає заяву необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Відповідачем зазначено, що ТОВ «ДП-ІНФОРМ» в 2015 році замовив у ТОВ «АРКТОН» розробку проекту типового рекламного стенду для розміщення на території об`єктів міської інфраструктури, отримав проектну документацію щодо розроблення робочого проекту, та після отримання документів проекту з вже визначеною конструкцією та формою в подальшому використало її. Вважає, що для виникнення підстав для захисту прав автора повинне мати місце свідоме несанкціоноване використання іншою особою охоронюваного об`єкта. Таким чином особа повинна бути обізнаною про створення охоронюваного об`єкту, та свідомо здійснити його копіювання чи запозичення. При цьому обов`язок доказування цих обставин покладається на позивача. Крім того, вважає ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕТ-Інформ» неналежними відповідачами. У задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Оганезов О.А. зазначив, що незалежно від опублікування твору позивачем та реєстрації авторського права, такі авторські права підлягають захисту. Твір позивача вперше оприлюднений в місті Харкові 14 серпня 2013 року і встановлений на площі Свободи, що підтверджується наданими доказами. Вважає, що позивачем доведено факт свідомого несанкціонованого використання відповідачами твору позивача, раніше введеного до цивільного обороту. Просить позов про виплату компенсації за порушення авторських прав у повному обсязі задовольнити.

Представником відповідача ТОВ «ДП - Інформ» подане заперечення, відповідно до якого, відповідач заперечує проти схожості творів позивача і рекламного стенду відповідача. Відповідач вказує на суперечність анотації твору і свідоцтва про реєстрацію авторського права від 14.12.2017 і на наявність підстав для відхилення висновку експерта. У запереченнях позивач зазначає про відсутність у позивача права на позов, оскільки автор за договором передав виключні майнові авторські права іншій особі - ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система».

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Оганезов О.А. позов підтримав в повному обсязі за наведених у ньому підстав. Вважає, що наявне порушення авторських прав позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку. Документи, що надані відповідачами про виготовлення рекламного стенду в 2015 року сфальсифіковані. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів - адвокат Фельський С.Л. проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим на підставах викладених у відзиві і запереченнях, поданими відповідачами. Вважає, що Твір, створений позивачем не є унікальним, ідея перероблення не підлягає патентуванню. Вважає, анотацію недостовірним доказом, а експертизу такою, що проведена експертом із порушенням процедури, зокрема без безпосереднього огляду об`єкту дослідження. Також вказав, на неналежність позивача і відповідачів ФОП ОСОБА_3 і ТОВ ЗЕТ-Інформ, а також на завищення розміру компенсації. Вважає належним позивачем у справі ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система», відповідно до ліцензійного договору від 01.01.2019 року. На підставі викладеного, вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, а також вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є автором твору ужиткового мистецтва - «Інформаційний - рекламний стенд з контейнерами для сміття», що підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , зареєстрований 14.12.2017 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

01 січня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система» укладений Ліцензійний договір (далі договір) про надання дозволу на використання твору.

Як встановлено судом спірні правовідносини стосуються захисту авторського права на твір, автором якого є ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини регулюються Цивільним Кодексом України (далі ЦК), Законом України «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон).

З огляду наявності заперечень відповідачів щодо відсутності у позивача права на звернення до суду, суд дійшов висновку про необхідність першочергово з`ясувати належність позивача при вирішенні цієї справи, оскільки з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо порушення авторського права в спірних матеріальних правовідносинах.

Обґрунтовуючи свою позицію про неналежність позивача представник відповідачів послався на наявність договору, за яким виключні права автора (позивача) перейшли до іншої особи (ліцензіата), отже право на звернення до суду із позовом про порушення авторських прав має лише ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система».

Судом встановлено, що предметом укладеного 01 січня 2019 між ОСОБА_1 і ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система» договору є надання ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система» як ліцензіату виключної ліцензії, що дає право на використання на території України твору «Інформаційний - рекламний стенд з контейнерами для сміття» від автора твору - ОСОБА_1 як ліцензіара, в порядку та на умовах визначених договором. Видача виключної ліцензії за цим договором виключає можливості використання позивачем твору у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі іншим особам ліцензій на використання твору у зазначеній сфері. За цим договором передаються права на використання твору такими способами: відтворення твору, переробка твору, розповсюдження твору, адаптація твору та інші його подібні зміни, публічна демонстрація та публічний показ твору, здавання твору у прокат чи у майновий комерційний найм, за що ліцензіат сплачує позивачу винагороду в сумі 29800 гривень за кожен місяць використання твору (розділи 1,2 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору виключне право на використання твору надане ліцензіату - ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система» та діє безстроково.

Відповідно до Угоди про розірвання договору від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 як ліцензіар і ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система» як ліцензіат дійшли згоди про розірвання Ліцензійного договору з 30 квітня 2021 року, у зв`язку з чим всі права і обов`язки сторін за договором припинились.

Відповідно до частини першої статті 440, 441 ЦК, частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно із ст.435 ЦК первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до ст.32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право на використання твору і виключне право дозволяти використання твору є майновими правами інтелектуальної власності і можуть передаватись іншим особам за договором, при цьому при передачі виключного права на використання твору, цій особі надається виключне право одноособового використання твору і право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам в межах способів використання твору.

Як випливає з позову, позивач зазначає про порушення авторських прав 02 квітня 2019 року безпосередньо фактом використання контрафактних примірників твору, в період дії договору від 01.01.2019 року, при цьому таке порушення викликане наступними способами використання авторського права як публічна демонстрація, оприлюднення, відтворення та пропозиції використання.

Як зазначено в пункті 1.4 Договору права на використання твору способами: відтворення твору, переробка твору, розповсюдження твору, адаптація твору та інші його подібні зміни, публічна демонстрація та публічний показ твору, здавання твору у прокат чи у майновий комерційний найм передано ТОВ «Міська Рекламно-Інформаційна система», яка має виключні права на використання твору і право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам.

На переконання суду, протиправне використання твору, виключне авторське права на який передано автором іншій особі, завдає матеріальної шкоди саме цій особі, а не автору.

Договором не встановлено право ліцензіара на відшкодування матеріальної шкоди (компенсації), завданої порушенням авторського права, яке передано ліцензіату.

Заперечення представника відповідачів про неналежність позивача представником позивача не спростовані ні в судовому засіданні, ні в заявах по суті справи.

Факт розірвання договору зазначених висновків суду не змінює, оскільки позивач вказує на порушення авторських прав саме в період, коли останнім передано за договором виключне право на використання спірного твору.

Відповідно до ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.

Право на звернення до суду за захистом закріплене в статті 4 ЦПК, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Формою розгляду справ цивільної юрисдикції є провадження (позовне, наказне та окреме).

Враховуючи характер позовних вимог, спір повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, відповідно до ст.19 ЦПК України.

Справа позовного провадження характеризується наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

Отже, передумовою звернення до суду в порядку позовного провадження є наявність спірних правовідносин та необхідність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав і обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму від 04.06.2010 № 5 « Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», право на відшкодування збитків (майнової шкоди), або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсації залишається за особою, якій у зазначених випадках передані (відчужені) майнові права чи передані виключні права на використання твору. Автор має право вимагати відшкодування моральної шкоди.

На переконання суду, протиправне використання іншими особами твору, переданого за договором про передачу виключного права на використання твору, порушує права ліцензіата за цим договором, який сплатив автору роялті за виключні авторські права (одноособове використання з правом здавання твору у прокат чи у майновий комерційний найм), і в наслідок порушення третьою особою права інтелектуальної власності зазнає збитків, а тому має право на відшкодування завданої майнової шкоди.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди у даному випадку автор твору є неналежним позивачем. Так, ОСОБА_1 не довів у даній справі наявності спору між ним і відповідачем, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, а тому на думку суду, позивач не довів порушення свого права або інтересу.

Суд може робити висновок про неправомірність дії відповідачів і про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлення факту порушення авторського права і вирішення питання відшкодування шкоди чи компенсації витрат за позовом особи, яка не має права на звернення до суду і не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями цивільного судочинства.

Відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, позов підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.440,435,441,445 Цивільного Кодексу України, ст.ст.15,32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 2,4,5,19, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної-особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ-ІНФОРМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-ІНФОРМ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-Інформаційна система», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктрон», про виплату компенсації за порушення авторських прав,- залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 липня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлений - 19 липня 2021 року.

Суддя: Р.С.Солодовніков