Окрема ухвала № 98379088, 16.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

16 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/7801/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/7801/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Предметом спірних правовідносин у вказаній справі була невиплата ОСОБА_1 з 17.07.2018 доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За наслідками розгляду адміністративної справи №240/7801/20, Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 25 лютого 2021 року, яким позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень.

16 червня 2021 року до суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20, в якій позивач просила:

- визнати протиправними дії, вчиненні Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20 в частині ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат згідно закону про державний бюджет на відповідний рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити з 17 липня 2018 року виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат згідно закону про державний бюджет на відповідний рік на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило нарахування їй передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підвищення до пенсії, визначивши розмір такого підвищення в сумі 3524 гривень на місяць. На переконання позивача, вказане свідчить, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області при виконанні рішення суду у справі від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20 неправомірно нарахувало їй підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), як це було визначено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20. ОСОБА_1 вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправним та таким, що суперечить рішенню суду, а тому вона звернулась до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до норм частини 5 статті 383 КАС України розгляд заяви ОСОБА_1 здійснюється судом в порядку письмового провадження.

12 липня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду відповідь на подану позивачем заяву, в якій просило відмовити в задоволенні вказаної заяви.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, вчинених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що на виконання вказаного судового рішення управлінням здійснено з 17.07.2018 нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01.05.2021 пенсія виплачується в розмірі визначеному рішенням суду, тобто 5406,88 гривень, а доплата за період з 17.07.2018 по 30.04.2021 в сумі 111793,52 буде виплачене після надходження фінансування в порядку черговості надходження судового рішення до боржника. Крім того, управління зауважило, що відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що рішення ним виконано добровільно в межах покладених судом зобов`язань.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 у справі №240/7801/20, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відтак, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №240/7801/20, яке набрало законної сили 29 березня 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зобов`язано здійснити ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, у рішенні від 25 лютого 2021 року у справі №240/7801/20 суд визначив, що розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який ОСОБА_1 має право, складає дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Однак, з наданого Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розрахунку сум, що підлягають виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №240/7801/20 суд встановив, що відповідач на виконання вказаного рішення суду провів нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вчинивши дії щодо визначення розміру належного до виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат, за наявності при цьому рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, відповідач вчинив протиправні, які суперечать вказаному рішенню суду.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 КАС України, підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №240/7801/20 дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховуючи ОСОБА_1 підвищення на виконання рішення суду підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), як зазначено в рішенні суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у 15-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №240/7801/20 в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та надати до Житомирського окружного адміністративного суду докази на підтвердження здійснення такого перерахунку.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №240/7801/20, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, замість визначеного у рішенні суду розміру, що становив дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у 15-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №240/7801/20 в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та надати до Житомирського окружного адміністративного суду докази на підтвердження здійснення такого перерахунку.

Направити дану окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.

Копію окремої ухвали направити до Пенсійного фонду України для здійснення контролю за її виконанням та притягнення до відповідальності винних осіб.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович