Рішення № 98378669, 09.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

09.07.21

Справа № 522/15860/19

Провадження № 2/522/3572/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Палун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Vоlkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, вилучений 01.03.2016 року під час обшуку Управлінням СБ України в Одеській області біля Міжнародного автовокзалу «Одеса» у межах кримінального провадження № 22016160000000066 від 01.03.2016 року, на який накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2016 року по справі № 522/3707/16-к (провадження № 1-кс/522/3892/16); судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 3091/1-07, згідно умов якого Банком було надано ОСОБА_2 кредит у сумі 38 000 доларів США. Згодом, 23.08.2013 року за Додатковою угодою №2 до кредитного договору №3091/1-07 від 17.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 було надано в заставу належний йому транспортний засіб автомобіль марки Vоlkswagen Golf, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . з кузовом № НОМЕР_2 . Пізніше, Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» було відступлено право вимоги за наведеними договорами на користь ТОВ «ІН-ФАКТОР», яке в свою чергу 23.11.2016 року відступило право вимоги за кредитним договором та договором застави на користь ОСОБА_1 .

Проте, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2016 року по кримінальній справі № 522/3707/16-к було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області Глівінського С.А. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та накладено арешт на тимчасово вилучений 01.03.2016 року у кримінальному провадженні № 22016160000000066 від 01.03.2016 року, в ході огляду місця події, автомобіль марки Vоlkswagen Golf 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Наразі, позивач, яка отримала право вимоги за кредитним договором, за яким ОСОБА_2 не виконує зобов`язання з повернення суми кредиту, бажає забезпечити виконання зобов`язання шляхом отримання права власності на предмет застави, а саме, автомобіль марки Vоlkswagen Golf, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чому не заперечує ОСОБА_2 . Однак, у зв`язку з наявністю зазначеного арешту, здійснити перереєстрацію права власності на вказаний автомобіль неможливо.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченою Ю.Б. від 30.09.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження.

30.10.2019 року від УСБУ в Одеській області надійшов відзив, в якому відповідач просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути вирішений в рамках кримінального судочинства.

03.12.2019 року ухвалою суду було закрито провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

10.04.2020 року постановою Одеського апеляційного суду ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після повернення справи з апеляційної інстанції, ухвалою від 29.04.2020 року судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявської Л.М., справа прийнята до провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2020 року.

27.10.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 13 травня 2021 року представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, надав пояснення що відтворюють зміст позовної заяви. Представник УСБУ в Одеській області позов не визнав, зазначивши, що УСБУ в Одеській області не є належним відповідачем по справі, оскільки не оспорює право власності позивача на спірне майно. Третя особа ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

В судове засідання 09 липня 2021 року сторони не з`явились, про слухання справи сповіщені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, позов підтримав, просив задовольнити. ОСОБА_2 також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 226/2224/15, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 3091/1-07, згідно умов якого Банком було надано ОСОБА_2 кредит у сумі 38 000 доларів США строком до 14.12.2012 року під 14,0% річних.

Пунктом 2.1 вказаного Договору передбачено забезпечення повернення усієї суми кредиту та нарахованих відсотків та інших виплат автомобілем Mercedes-Benz E240 Lorinser 2004 р.в. та майновими правами на квартиру по АДРЕСА_1 .

14.12.2012 року Додатковою угодою №1 до кредитного договору № 3091/1-07 від 17.12.2007 року, передбачено зміни до кредитного договору, зокрема, зміну строку повернення договору до 14.12.2014 року.

23.08.2013 року Додатковою угодою №2 до кредитного договору №3091/1-07 від 17.12.2007 року внесено зміни до п.2.1 кредитного договору, та у якості забезпечення виконання зазначеного кредитного договору зазначено транспортний засіб - автомобіль марки Vоlkswagen Golf, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . з кузовом № НОМЕР_2 , що переданий у заставу за договором застави від 23.08.2013 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк В.К., реєст.№ 2112. Належність зазначеного автомобіля ОСОБА_2 за вказаним договором застави підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданому РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 04.07.2013 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2016 року по кримінальній справі № 522/3707/16-к було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області Глівінського С.А. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та накладено арешт на тимчасово вилучений 01.03.2016 року у кримінальному провадженні № 22016160000000066 від 01.03.2016 року по звинуваченні, зокрема, ОСОБА_2 , в ході огляду місця події, автомобіль марки Vоlkswagen Golf 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів оглянутої судом цивільної справи № 226/2224/15-ц вбачається, що права вимоги від первісного кредитора за кредитним договором №3091/1-07 від 17.12.2007 року - Акціонерний комерційний банк «Порто-Франко» перейшли до ТОВ «ІН-ФАКТОР».

23.11.2016 року за Договором про відступлення прав вимоги, укладеним між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_1 , до останньої перейшло право вимоги за кредитним договором №3091/1-07 від 17.12.2007 року та, зокрема, договором застави від 23.08.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк В.К.

Позивач посилається на те, що через не виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення суми кредиту за кредитним договором №3091/1-07 від 17.12.2007 року, ОСОБА_1 бажає забезпечити виконання цього зобов`язання шляхом отримання права власності на предмет застави, а саме, автомобіль марки Vоlkswagen Golf, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , перереєструвавши автомобіль на своє ім`я, чому перешкоджає наявність зазначеного арешту.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, особа має право звернутися за захистом свого особистого майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається з підстав не заборонених законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

При цьому, згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За положеннями ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом «б» пункту 10 Договору застави від 23.08.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк В.К., передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі майна у власність Заставодержателя у рахунок заліку заборгованості за кредитним договором.

Згідно п.1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 27 цього Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно ст. 29 цього Закону, обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно п.7. Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 , як новий кредитор у кредитному договорі №3091/1-07 від 17.12.2007 року, виконання зобов`язань ОСОБА_2 по якому забезпечене заставою автомобіля марки Vоlkswagen Golf, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , у разі не виконання останнім своїх зобов`язань по договору, отримала право на звернення стягнення на заначений автомобіль, шляхом передачі цього автомобіля у її власність.

При цьому, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 дотрималась вимог ст.ст. 27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та надіслала ОСОБА_2 письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та письмове повідомлення про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження.

Крім того, враховуючи особливості отримання права власності на автомобіль, про наявність яких зазначено в постанові Верховного Суду по справі № 683/2694/16-ц від 30.10.2019 року, ОСОБА_1 в 10 денний строк з дня виникнення обставин, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів по зазначеному автомобілю, мала б звернутися до відповідного органу реєстрації прав на вказаний автомобіль. Однак, доказів такого звернення суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач не довела суду факту дотримання процедури, виконання якої свідчило б про виникнення у неї права власності на спірний автомобіль.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом, яке сформульоване в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого права власності, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивача у справі.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідачами не оспорюється право власності позивача на вище зазначений автомобіль.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела суду наявності обставин, які б свідчили про виникнення у неї права власності на спірний автомобілю, а лише посилається на відсутність можливості перереєструвати зазначений автомобіль у зв`язку з наявністю не скасованого арешту, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.07.2021 року.

Суддя Чернявська Л.М.