Ухвала суду № 98378290, 14.07.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35592/20

Провадження № 1-кс/947/9103/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Устрой Н.В., за участю прокурора Антощука Є.М., захисника підозрюваного – адвоката Комендантова Г.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Цінського А.С., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42020162030000107 від 30.07.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого в.о. начальника відділу землеустрою Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини даного кримінального провадження.

У провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 42020162030000107 від 30.07.2020 за фактом незаконного будівництва багатоповерхівок у Центральному історичному ареалі міста замість тенісних кортів по вул. Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9 (парк ім. Т.Шевченка)за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у лютому - березні 2019 року, більш точний час досудовим слідством не встановлений, державний кадастровий реєстратор відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 , маючи право доступу до Державного земельного кадастру, вступив в попередню змову з посадовими особами ТОВ “Земельне кадастрове бюро”, ТОВ «Спорт-сервіс» та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на несанкціоновану зміну в Державному земельному кадастрі інформації (відомостей) про цільове призначення земельної ділянки площею 0,60 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:29:005:0035)за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 28.12.2016за № 332-к призначений на посаду державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до п. 1.2. посадової інструкції державного реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яка затверджена 16.01.2017 першим заступником начальника ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду державного реєстратора, в своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, діючими нормативно-правовими актами України.

Крім того, відповідно зазначеної посадової інструкції державного реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадаструв Одеській області ОСОБА_1 , зокрема:

- здійснює роботу по веденню Державного земельного кадастру (п. 2.1.);

- вносить до Державного земельного кадастру або надає відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельні ділянки (п. 2.2.);

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (п. 2.3.);

- проводить перевірку відповідності поданих документів вимогам законодавства (п. 2.4.);

- здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасовує таку реєстрацію (п. 2.5.).

Відповідно до п. 3.2. посадової інструкції державного реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 має право отримувати у встановленому законодавством порядку від територіальних органів та підприємств, підпорядкованих Держгеокадастру, органів виконавчої влади на місцевому рівні, органів місцевого самоврядування, а також від інших підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим, захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Статтею 1 Закону України “Про землеустрій” визначено, що цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1.2 – 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів23.07.2010за № 548 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Статтею 20 Закону України “Про Державний земельний кадастр” визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до ст. 9 “Про Державний земельний кадастр” внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, зокрема:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно до ст. ст. 1, 2, 5 Закону України “Про Державний земельний кадастр” Державний земельний кадастр – це єдина державнагеоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється запроектами землеустроющодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

Зі змісту ст. ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Частиною 4 ст. 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

При цьому, згідно до частин 1-5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами 6-7 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2021 за № 1051, визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно до ч. 2 ст. 21 Закону України “Про Державний земельний кадастр” відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, – щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, – щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, – у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Частиною 6 Закону України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Cтаттею 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок.

Досудовим розслідуванням установлено, що Одеською міською радою на підставі договору від 11.03.2002 в оренду ТОВ “Спорт-сервіс” на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 0,6000 га, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 7 для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору сторони домовились, що “зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можливо тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради”.

Крім того, ТОВ “Спорт-сервіс” відповідно до п. 3.4.2 цього договору зобов`язалось використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного у п. 1.2 договору.

Також, пунктом 4.1 даного договору відповідно до Українського класифікатора обмежень прав власності на земельну ділянку та використання земельних ділянок встановлене обмеження щодо зміни цільового використання.

Аналогічне правове обмеження щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки встановлено висновком управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.11.2001 за № 642 та висновком управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.11.2001 за № 396/4872 у відповідності до Українського класифікатора обмежень прав власності на землю та використання земельної ділянки (Українського класифікатора прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, розробленого ПП “Місто Н”, дану земельну ділянку віднесено до земель населених пунктів – земель громадського призначення – земель фізичної культури та спорту – код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205.

Така інформація міститься у вихідній земельно-кадастровій інформації, пояснювальній записці та технічному завданні, що містяться у вищевказаному проекті землеустрою.

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 за № 3066-XXIII затверджено вищезазначений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та надано «ТОВ “Спорт-сервіс” земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі – 1.12.7 – землі фізичної культури та спорту…, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів».

Порядок ведення державного земельного кадастру, затверджений постановою КМУ від 12.01.1993 за № 15, не передбачав поняття кадастрового номеру земельної ділянки, а тому дані про вищевказану земельну ділянку при укладанні зазначеного договору оренди землі до Державного земельного кадастру не вносились.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України “Про державний земельний кадастр” яким введено поняття “кадастрового номера земельної ділянки”, який є індивідуальною, що не повторюється на всій території України, послідовністю цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі і зберігається за нею протягом усього часу існування, тобто є ідентифікатором цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Листами Держгеокадастру від 03.02.2017 № 22-28-0.21-1591/2-17 та від 20.03.2017 за № 22-28-0.21-404/20-17 з метою забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення та врегулювання питання приведення у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (КВЦПЗ), інформації про цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі або відсутності про підрозділ коду КВЦПЗ, доведено до відома ГУ Держгеокадастру в Одеській області про те, що землі фізичної культури та спорту – код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205 мають зазначатися в Державному земельному кадастрі як землі рекреаційного призначення, а саме – землі «Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту» (код 07.02).

Відповідно до Генерального плану м. Одеси та плану зонування території земельна ділянка за адресою м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 7 розміщена в зоні Г-4 – культурна та спортивна зона.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 за № 3128-VII задоволено клопотання ТОВ “Спорт-сервіс” та надано дозвіл «на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів».

У подальшому, рішенням Одеської міської ради від 31.10.2018 за № 3980-VII на підставі відповідного клопотання ТОВ “Спорт-сервіс” внесені деякі зміни щодо складу земельної ділянки без зміни її площі та цільового призначення.

ТОВ “Спорт-сервіс” 17.07.2018 до ТОВ “Земельне кадастрове бюро” подано клопотання щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, загальною площею 0,6000 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7,що відносилось до земель фізичної культури та спорту – код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205.

На підставі вказаного клопотання та укладеного між ТОВ “Спорт-сервіс” та ТОВ “Земельне кадастрове бюро” відповідного договору на виконання землевпорядних робіт від 17.07.2018 за № 72 останнім було складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ “Спорт-сервіс” для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7.

Згідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій” технічна документація із землеустрою – сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до технічного завдання та пояснювальної записки ТОВ “Спорт-сервіс” доручило ТОВ “Земельне кадастрове бюро” скласти дану технічну документацію з метою присвоєння кадастрового номеру вищевказаній земельній ділянці, призначеній саме для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

У липні – серпні 2018 року, більш точна дата встановлюється в ході проведення досудового розслідування, посадові особи ТОВ “Земельне кадастрове бюро”, достовірно знаючи, про те, що земельна ділянка, передана ТОВ “Спорт-сервіс” на підставі договору оренди від 11.03.2002«для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів»,не маючи відповідного технічного завдання від замовника ТОВ “Спорт-сервіс” на підготовку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення земельної ділянки, не маючи рішення власника земельної ділянки – уповноваженого представника територіальної громади м. Одеси - Одеської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки, склали технічну документацію із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою визначили підрозділ розділу коду КВЦПЗ (цільове призначення земельної ділянки) – 03.10 та змінили цільове призначення земельної ділянки з “для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів” на “для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)”.

Надалі, 12.03.2019, більш точний час під досудового розслідування не встановлено, кадастровий реєстратор відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місті за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 34, діючи умисно, за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ “Земельне кадастрове бюро”, ТОВ «Спорт-сервіс» та іншими невстановленими особами, сприяючи незаконній забудові земельної ділянки та незаконному будівництву ЖК «Лідерсівський», маючи право доступу до Державного земельного кадастру,на підставі заяви представника ТОВ «Спорт-сервіс» ОСОБА_2 від 27.02.2019 та документації із землеустрою особами ТОВ “Земельне кадастрове бюро”прийняв рішенняпро проведення державної реєстрації земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3 у Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 5110137500:29:005:0035 та, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка мала цільове призначення «землі фізичної культури та спорту»(код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/12050), без наявності правових підстав для зміни цільового призначення, без відповідного рішення Одеської міської ради про зміни цільового призначення земельної ділянки, без проекту землеустрою щодо зміни її цільового призначення, несанкціоновано змінив та зареєстрував у Державному земельному кадастрі інформацію (відомості) про цільове призначення зазначеної земельної ділянки: “для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)”.

Своїми протиправними діями державний кадастровий реєстратор відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 безпідставно змінив цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває у комунальної власності територіальної громади м. Одеси, фактично позбавив територіальну громаду виключного права самостійно вирішувати питання цільового використання власної земельної ділянки, сприяв незаконній забудові зазначеної земельної ділянки.

2. Обґрунтування поданого клопотання стороною обвинувачення.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час слідства встановлені ризики вчинення підозрюваним наступних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

- пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України - саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду;

- пункт 2 частини 1 статті 177 КПК України – є підстави вважати, що ОСОБА_1 може вдатись до спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вказують на його причетність до скоєння даного кримінального правопорушення. Зокрема, маючи доступ до документації, яка зберігається у ГУ Держгеокадастру в Одеській області, може знищити, або спотворити документи, які ще не були вилучені в ході проведення досудового розслідування.

- пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України — наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_1 може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, які викривають його та співучасників даного злочину, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, тощо. Так, свідками кримінального правопорушення, вчиненого останнім є співробітники ГУ Держгеокадастру в Одеській області, службові особи ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Земельне кадастрове бюро», які на даний час не допитані.

3.Позиція учасників кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашній арешт, вказавши, що підозра необґрунтована, ризики формально зазначені, клопотання обґрунтоване лише тяжкістю злочину, ОСОБА_1 завжди з`являвся на виклики, в тому числі до суду, не ухилявся, активно приймає участь у досудовому розслідуванні, ризик переховування не існує, ОСОБА_1 не має доступу до доказів, оскільки не працює в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області, останньому не відомі особи свідків. Крім того, ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, гарну репутацію, має на утриманні двох дітей, у однієї дитини проблеми зі здоров`ям, позитивно характеризується, батьки підозрюваного потребують піклування.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що підозра необґрунтована, ризики відсутні, розмір застави необґрунтований, він бажає працювати, має намір співпрацювати зі слідством, його батьки є особами з інвалідністю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

4. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ч. 1 ст. 177 КПК України – метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ч. 1 ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України – під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

5. Відомості, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

05.07.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, тобто у вчиненні несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, зберігається а носіях такої інформації, особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб.

В підтвердження існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України сторона обвинувачення посилається на: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.08.2020, заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 від 22.09.2020 року, висновком Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.11.2001, висновком Управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.11.2001, рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 за № 3066-ХХІІІ, актом про установлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 17.01.2002, договором оренди земельної ділянки від 11.03.2002, рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 за № 3128-VІІ, технічною документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Спорт-Сервіс» за адресою: м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, 7, виготовленою ТОВ «Земельне кадастрове бюро», листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 01.10.2020, листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 23.10.2020, листом УДАБК ОМР від 28.09.2020, показами свідка ОСОБА_4 від 10.11.2020, показами свідка ОСОБА_5 від 03.11.2020, показами свідка ОСОБА_6 від 10.11.2020, заявою про державну реєстрацію земельної ділянки від 27.02.2019, заявою по надання адміністративний послуг ТОВ «Спорт-Сервіс» від 27.02.2019, витягом з Державного земельного кадастру за № НВ-5108024872019, листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 30.04.2021, посадовою інструкцією ОСОБА_1 , матеріалами особової справи ОСОБА_1 , листом ЮД ОМР від 02.06.2021, листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017, та інші матеріали клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

Щодо доводів сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не було надано доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що вказані доводи є передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин події, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

6. Відомості, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, те що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Також, як вбачається з матеріалів долучених до клопотання, на підтвердження існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 кримінального правопорушення, до клопотання долучено протоколи допиту свідків, які повідомляють фактичні відомості в підтвердження існування обґрунтованої підозри в рамках даного кримінального провадження. Крім того, оскільки у випадку подальшого можливого направлення обвинувального акту до суду відносно ОСОБА_1 свідки будуть допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик ймовірного впливу підозрюваного на свідків.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що вищевказаний ризик впливу на свідків є мінімальним з огляду на те, що з моменту виявлення кримінального правопорушення пройшов тривалий час (дата реєстрації кримінального провадження 31.07.2020 року), тобто майже рік, протягом якого підозрюваним ОСОБА_1 будь-яких заходів незаконного впливу на свідків не здійснювалося, з огляду на відсутність у клопотанні будь-якого обґрунтування існування вказаних обставин.

В частині наявності зазначеного в клопотанні ризику знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий суддя зазначає, що вищевказаний ризик відсутній, з огляду на те, що з початку досудового розслідування всі необхідні докази були вилучені під час слідчих дій, крім того, у органу досудового розслідування була можливість забезпечити схоронність вказаних речей та документів, а в судовому засіданні прокурор не довів, що підозрюваний здійснював будь-які спроби направлені на знищення, приховання або спотворення речей і документів.

Крім того, сторона обвинувачення в клопотанні вказує на те, що ОСОБА_1 , маючи доступ до документації, яка зберігається у ГУ Держгеокадастру в Одеській області, може знищити, або спотворити документи, які ще не були вилучені в ході проведення досудового розслідування.

Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що як вбачається з наданих захисником характеризуючих матеріалів, ОСОБА_1 на даний час працює в.о. начальника відділу землеустрою Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, тобто працює в іншій установі, тому об`єктивно не має можливості знищити або спотворити документи, що перебувають у володінні ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

У зв`язку з викладеним, посилання на існування ризику знищення речей та документів носять не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту їх існування на теперішній час слідчому судді не надано.

5.3. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, дитина підозрюваного, відповідно до медичної документації, має проблеми зі здоров`ям, потребує лікування та догляду, батьки підозрюваного є особами з інвалідністю, тому також потребують допомоги та догляду, відповідно до наданих стороною захисту документів, що вказує на можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Крім того, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи характеризуючи дані підозрюваного та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Цінського А.С., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42020162030000107 від 30.07.2020 року – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту строком до 05.09.2021 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 05.09.2021 року, наступний обов`язок:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений ними час.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.