Ухвала суду № 98376472, 14.07.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5515/21

н\п 2-з/490/129/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Миколаївська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні власним майном,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Миколаївська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, в якій позивачка просить суд усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями (цукрового складу), яке розташована в АДРЕСА_1 , які чинить ОСОБА_2 , власниця земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , наступним шляхом. Зобов`язати ОСОБА_2 за її рахунок:

- знести стіни незавершеного нового житлового будинку, будівництво якого ОСОБА_2 здійснює на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка прибудована вздовж до лівої бокової зовнішньої стіни безпосередньо до кам`яних підпірних конструкцій контрфорсів нежитлової будівлі цукрового складу літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- знести бетонний паркан разом з фундаментом, на якому він розташований, збудований ОСОБА_2 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж задньої сторони будівлі цукрового складу літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, просила зобов`язати ОСОБА_2 припинити здійснення забдови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» п. 6.1.41 та зобов`язати її внести зміни до правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 4810137200:16:0002) та дозвільні документи на її забудову відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» п. 6.1.41. з урахуванням відстані на менш 1,0 м. до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі цукрового складу літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

13.07.2021 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Разом з позовом ОСОБА_1 надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_2 виконання будівельних робіт, які здійснюються на земельній ділянці (кадастровий номер 4810137200:16:0002) за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради в Єдиному реєстрі дозвільних документів від 25.05.2021 року за № МК051210525961 по об`єкту «Нове будівництво індивідуального житлового будинку з будівництвом гаража, господарських будівель та споруд» за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідачкою забудована земельна ділянка проводиться без дотримання вимог будівельних норм, через що порушуються права позивачки на користування власним майном.

На даний час ОСОБА_2 продовжує будівельні роботи. дії відповідачки щодо подальшого виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, якщо не вжити необхідних заходів для забезпечення позову, можуть унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення вимог позивачки.

Виходячи з наявності між позивачкою та відповідачкою спору, пов`язаного з забудовою земельної ділянки останньої, з урахуванням існування великої вірогідності, що відповідачка може закінчити самочинне будівництво та вчинити дії щодо реєстрації права власності на збудоване нерухоме майно, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, позивачка просить вжити заходів щодо забезпечення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).

Перелік видів забезпечення позову наведений у статті 150 ЦПК України. Так відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Як вказано у частині 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно роз`ясненнями, наданими у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачкою докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі.

Строк дії заходів забезпечення позову унормовано в ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Миколаївська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні власним майном – задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) виконання будівельних робіт, які здійснюються на земельній ділянці (кадастровий номер 4810137200:16:0002) за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради в Єдиному реєстрі дозвільних документів від 25.05.2021 року за №МК051210525961 по об`єкту «Нове будівництво індивідуального житлового будинку з будівництвом гаража, господарських будівель та споруд» за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали для негайного виконання направити до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання ухвали – три роки.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст.ст. 353, 354 ЦПК України та відповідно до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя О.В. Саламатін