Рішення № 98376319, 16.07.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6406/20 провадження №2/489/850/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Плаксіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визначання частки померлого та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

встановив:

У грудні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визначити, що частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 становлять по Ѕ кожного та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у праві спільної сумісної власності на частку квартири АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.01.1995, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження № 04735 від 05.12.1994. За життя спадкодавець оформила заповіт від 22.06.2018, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., за яким заповіла все своє майно на її користь ( ОСОБА_1 ).

Позивач звернулась до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, але державним нотаріусом постановою від 23.09.2020 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність оригіналів документів, що підтверджують право власності спадкодавця на квартиру, а також неможливості визначити частку в спільному майні, через що позивач вимушена звернутися до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано в державного нотаріуса спадкову справу після смерті ОСОБА_2 ..

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 29.06.2021, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та просила вимоги позову задовольнити.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомим та правом на надання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років, про що складено відповідний актовий запис № 143 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 04.01.1995, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження № 04735 від 05.12.1994, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.02.2006, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 22.06.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., за яким заповіла все своє майно на користь ОСОБА_1 .

Судом досліджено копію спадкової справи № 58/2020 до майна померлої ОСОБА_2 , з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_1 в установлений законом шестимісячний строк прийняла спадщину за заповітом, подавши заяву до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори. Інші спадкоємці відсутні (а.с. 33-46).

В матеріалах спадкової справи крім свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , серія НОМЕР_2 , яка є іншим співвласником спірної квартири та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 15360).

Проте постановою державного нотаріуса від 23.09.2020 позивачу було відмовлено в оформленні спадкових права на частку в нерухомому майні спадкодавця з підстав ненадання оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майне та неможливості визначити частку спадкодавця в такому майні (а.с. 20).

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).

Згідно із частини першої статті 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 369 ЦК України).

Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Згідно частини першої, другої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зокрема пунктів 23, 24, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження; при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 наведеної вище Постанови для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, а тому заявлений позивачем позов в частині визначення часток померлих співвласників, є неефективним та не відповідає визначеному статтею 16 ЦК України способу захисту.

Такий висновку суду відповідає змістом правового висновку Верховний Суд наведеного у постановах від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20.06.2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20.03.2019 у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22.04.2020 у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22.04.2020 у справі № 61-11210св19 (провадження № 61-11210св19); від 27.05.2020 у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18).

Водночас, з позову вбачається, що позивач крім іншого заявлено вимогу про визнання за нею права власності на Ѕ частку нерухомого майна спадкодавця.

За частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За такого, враховуючи, що позивач єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину у встановлений законом строк на підставі заповіту, але не може реалізувати своє право на оформлення спадщини за заповітом в позасудовому порядку, а також те, що частки у праві спільної сумісної власності є рівними, суд вважає позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку квартири правомірними, а тому дана вимога підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_3 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Повний текст судового рішення складено 16.07.2021.

Суддя І.В.Коваленко