Рішення № 98374084, 16.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13140/21

Провадження 2-а/127/150/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу № 127/13140/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

24.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДМС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.05.2021 року про примусове повернення до країни походження. Вказане рішення вважає неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки таке рішення прийняте всупереч чинного законодавства і порушує конституційні права ОСОБА_1 . Рішення оголошувалось не рідною мовою, не роз`яснено право на правову допомогу. Перекладач при оголошенні рішення був відсутній, хоча українською мовою ОСОБА_1 не володіє. Відповідачем не був врахований сімейний стан ОСОБА_1 , наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, які народились в Україні і є громадянами України. Крім того, рішення про примусове повернення в країну походження ґрунтувалось на постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, яка не набрала законної сили.

При прийнятті оскаржуваного рішення працівниками міграційної служби було встановлено, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 під час перебування в Україні зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , від шлюбу мають двох спільних дітей. У зв`язку з цим в 2016 році громадянин ОСОБА_1 документувався посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , термін дії якої був продовжений до 02.01.2018 року і мав право на імміграцію. Останній раз перетин державного кордону України громадянином ОСОБА_1 був здійснений 31.12.2017 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський». 29.01.2021 року рішенням Липовецького районного суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був розірваний.

Разом з тим, працівниками УДМС не було враховано, що позивач перебуває у фактичних шлюбних стосунках з громадянкою України ОСОБА_3 , вони разом проживають в будинку АДРЕСА_1 , який він придбав за власні кошти, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу – ОСОБА_4 , 2015 р.н. і ОСОБА_5 , 2017 р.н., а також спільну дитину із громадянкою ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , 2020 р.н. Також відповідачем не було враховано, що до кримінальної і адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на території України не притягувався, не вчиняв дій, які б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України. ОСОБА_1 є засновником ПП «Тотал-Транс», має дохід від підприємницької діяльності і сплачує податок до державного бюджету. Він єдиний забезпечує сім`ю і своїх трьох неповнолітній дітей.

В зв`язку з порушенням відповідачем норм Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ 23.04.2012 року № 353/271/150, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» при прийнятті та оголошенні оскаржуваного рішення, неврахуванням сімейного стану позивача, наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей, які народились на території України, позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення № 9 від 11.05.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у даній справі відкрите 25.05.2021 року (а.с. 24).

В судовому засіданні представник позивача Каленяк Е.А. підтримав позовні вимоги, додатково повідомив, що ОСОБА_1 розумів зміст рішення УДМС від 11.05.2021 року і обов`язок залишити територію України до 09.06.2021 року, оскільки володіє українською мовою, перекладача не потребував, про що також зазначив в рішенні і у письмовому зобов`язанні. При ухваленні рішення просив врахувати сімейний стан позивача, стан здоров`я, те, що в разі повернення до Республіки Білорусь ОСОБА_1 втратить родинні зв`язки із дітьми і буде одразу затриманий в зв`язку з перебуванням у міжнародному розшуку. Стаття, за якою він обвинувачується в Білорусі, за законодавством України не передбачає позбавлення волі і не є екстрадиційною. Вважає, що оскільки позивач не вчиняв будь-яких дій, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав і інтересів громадян України, має в Україні сім`ю, житло, постійний дохід, то прийняття рішення про примусове видворення є нелегітимним втручанням у сімейне життя, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Представник просив врахувати практику ЄСПЛ та Верховного Суду України і відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Заїка О.В. позов не визнав, подав письмовий відзив (а.с. 34-37). Суду пояснив, що ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в 2016 році, термін був продовжений до 02.01.2018 року. Після закінчення терміну ОСОБА_1 до УДМС за продовженням дії не звертався, а в наданні йому дозволу на імміграцію в Україну було відмовлено. Останній раз перетин кордону в напрямку «в`їзд» в Україну був здійснений ОСОБА_1 31.12.2017 року, а після закінчення терміну посвідки на постійне проживання він мав залишити територію України, але не зробив цього. За порушення правил перебування в Україні з 2018 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. На підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» УДМС прийняло рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження із зобов`язанням залишити територію України до 09.06.2021 року. Рішення було доведено до відома позивачу в установленому порядку, порушень норм Інструкції працівниками УДМС не було допущено. Позивач володіє українською мовою, перекладача і захисника не потребував, про що зазначив в тексті розписки. Наявність на утриманні дітей, що народились в Україні і є її громадянами, не достатньою підставою для залишення ОСОБА_1 на території України. Оскільки позивач не довів, що рішення від 11.05.2021 року є незаконним, порушує права і свободи, просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно паспорту громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (терміном дії до 12.05.2019 року), останній раз перетин кордону України в напрямку «в`їзд» був здійснений 31.12.2017 року у пункті пропуску «Могилів-Подільський».

Посвідка на тимчасове проживання ОСОБА_1 на території України була видана 04.01.2016 року терміном дії до 03.01.2017 року. Посвідка була продовжена до 02.01.2018 року в зв`язку з возз`єднанням сім`ї з громадянкою України ОСОБА_2 , шлюб з якою був зареєстрований 03.09.2015 року.

ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с. 71).

Даних про перетин кордону в напрямку «виїзд» після 31.12.2017 року в матеріалах справи немає.

27.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до УДМС України у Вінницькій області з заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», проте на підставі п. 6 ст. 10 Закону відмовлено в наданні такого дозволу.

11.05.2021 року громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП в зв`язку з перебуванням (проживанням) в Україні без оформлення документів на право перебування (проживання) та порушенням правил перебування в Україні іноземців, що визначені ч. 3 ст. 3, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року. Згідно постанови від 11.05.2021 року на ОСОБА_1 накладене стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2 870 грн. (а.с. 63, 64).

11.05.2021 року головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області Чернюком М.В. прийняте рішення № 9, затверджене заступником начальника УДМС України у Вінницькій області Кушнір В.М. 11.05.2021 року, про примусове повернення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано покинути територію України не пізніше 09.06.2021 року (а.с. 40-41).

ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення, він зобов`язався не пізніше 09.06.2021 року залишити територію України, про що 11.05.2021 року написав розписку. Також зазначив, що потреб у повідомленні Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області немає, право на укладення договору про надання правничої допомоги зрозуміле, перекладача не потребує (а.с. 41, 66). Текст написаний ОСОБА_1 власноруч українською мовою.

Крім того, ОСОБА_1 11.05.2021 року надав розписку про те, що у випадку невиконання постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП може бути прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки (а.с. 65). В розписці ОСОБА_1 також власноруч написав, що суть йому зрозуміла і перекладача він не потребує.

11.05.2021 року ОСОБА_1 надав пояснення і повідомив, що проживає в с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області з ОСОБА_3 та спільною дитиною, останній раз перетин кордону в напрямку «в`їзд» здійснив 31.12.2017 року і мав посвідку на тимчасове проживання до 02.01.2018 року, але територію України не залишив за сімейними обставинами. В наданні дозволу на імміграцію в Україну йому відмовили. З приводу захисту в Україні він звертався протягом 10 років, але у захисті також відмовили. До адміністративної або кримінальної відповідальності на території України він не притягувався, займається підприємницькою діяльністю. Також зазначив, що ніхто з близьких родичів не є громадянами України (а.с. 54-55).

Також в судовому засіданні було встановлено, що з 03.09.2015 року ОСОБА_1 перебував в шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29.01.2020 року, яке набрало законної сили 03.03.2020 року, шлюб розірваний.

Згідно наданих свідоцтв про народження дітей ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені ст. 288 КАС України.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, зокрема підстави для примусового повернення іноземця, доведення рішення органу УДМС про примусове повернення, зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений строк, причини невиконання рішення тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно паспорту громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 останній перетин кордону України в напрямку «в`їзд» був здійснений 31.12.2017 року. Даних про залишення території України немає.

Як передбачено п.2 ст.25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

При цьому, порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (Інструкція).

Згідно з п.1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до п.1.6 Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:

- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

-якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Також, згідно з ч.3-5 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

В судовому засіданні відповідачем було доведено, що ним була дотримана процедура прийняття рішення щодо примусового повернення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до країни походження чи до третьої країни, визначена Інструкцією.

Рішення про примусове повернення було доведено ОСОБА_1 у встановленому порядку мовою, якою він володіє і здатний розуміти зміст офіційного документу, і взято зобов`язання про добровільний виїзд з України у строк до 09.06.2021 року.

Згідно розписок, письмових пояснень, ОСОБА_1 зазначив, що рішення ним прочитане, що перекладача або захисника не потребує, пояснення з його слів записані вірно. Тексти на офіційних документах також написані ОСОБА_1 українською мовою, що дає суду достатньо підстав вважати, що він володіє українською мовою і розуміє зміст та значення офіційних документів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Каленяк Е.А. також підтвердив, що ОСОБА_1 володіє українською мовою і йому був зрозумілий зміст офіційного документу і зобов`язання про примусове повернення до країни походження.

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом № 353/271/150 при прийнятті рішення 11.05.2021 року.

Твердження позивача, що відповідачем не було враховано те, що він є батьком і має на утриманні неповнолітніх дітей, є безпідставним. Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства не передбачено, що наявність дітей є перешкодою для примусового повернення іноземця до країни походження в разі порушення ним законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Примусове повернення з України не впливає на обов`язок ОСОБА_1 як батька виконувати свій батьківський обов`язок по утриманню і вихованню дітей, підтримання контакту з дітьми.

Посилання позивача про те, що оскаржуване рішення від 11.05.2021 року не є пропорційним легітимній меті забезпечення міграційної політики в державі і фактично є втручанням у право на повагу до сімейного життя, що не відповідає ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також суд вважає безпідставним, оскільки такі дії органами державної влади здійснюються відповідно до закону, крім того ОСОБА_1 після примусового повернення не буде позбавлений можливості повторного в`їзду на територію України, заборона на в`їзд міграційною службою не була встановлена.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справах з приводу примусового повернення обов`язок доказування лежить на суб`єкті владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини, а також те, що УДМС доведена правомірність рішення від 11.05.2021 року, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 90, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Білорусь, проживає в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2

відповідач - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, 21000, м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, ЄДРПОУ 37836770

Повне судове рішення складене 16.07.2021 року.

Суддя: