Рішення № 98373868, 29.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5127/21

Провадження № 2-а/127/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивований тим, що начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області прийнято постанову про адміністративне правопорушення №655 від 17.02.2021 року, відповідно до якої накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн.

Підставою для винесення постанови став протокол про адміністративне правопорушення №0650 від 11.02.2021 року, відповідно до змісту якого було встановлено: при моніторинговому обстеженні магазину ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 – в магазині працюючому персоналу не проводиться температурний скринінг перед початком роботи.

На думку позивача, постанова по справі про адміністративне правопорушення є необ`єктивною, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та такою, що прийнята з порушенням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем неправильно визначено суб`єкта правопорушення, оскільки відповідно до п.8 Постанови №17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» таким суб`єктом може бути лише суб`єкт господарської діяльності, а ОСОБА_1 , хоч і зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності, однак виконує функції адміністратора магазину на підставі договору про надання послуг. Приміщення, в якому розташований магазин, знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_2 , таким чином, саме ФОП ОСОБА_2 несе відповідальність за наявність у магазині дезінфікуючого засобу.

На час моніторингового відвідування, в магазині був наявний дезінфікуючий засіб і висновок про наявність цього порушення є надуманим та не підтвердженим будь-якими доказами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що в межах наданих повноважень при моніторинговому обстеженні магазину у АДРЕСА_1 , де здійснює господарське діяльність позивач, відповідачем виявлено, що:

– в магазині працюючому персоналу не проводиться температурний скринінг, що є порушенням вимог п. 1 Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 05.06.2020 р. №17;

– відсутні дезінфекційні засоби, не проводиться дезінфекція контактних поверхонь, що є порушенням вимог п.8 Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 05.06.2020 року №17.

Вищезазначені порушення зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення №650 від 11.02.2021 року. В протоколі ОСОБА_1 не заперечувалось те, що саме позивач є суб`єктом господарювання у цьому магазині.

Відповідно до ст. 283 КУпАП відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.02.2021 року №655 без участі позивача, відповідно до клопотання, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №650 від 11.02.2021 року.

З аргументом, наведеним у позовній заяві про те, що позивач не є суб`єктом правопорушення, так як вона є лише адміністратором магазину та надає послуги з проведення сортування та розпаковки всіх видів товару, підбору персоналу, відповідно до доданого до позовної заяви договору про надання послуг від 07.12.2020 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та позивачем, відповідач не погоджується, оскільки у матеріалах позовної заяви відсутні будь-які підтвердження, що ФОП ОСОБА_2 , знаходиться у трудових відносинах з ОСОБА_1 . Доданий до позовної заяви договір про надання послуг від 07.12.2020 року є неналежним, недостовірним та недостатнім доказом, що засвідчує факт про надання послуг позивачем поза встановленими законодавством вимогами реєстрації суб`єктами господарювання видів діяльності. Окрім того, у договорі оренди приміщення від 01.11.2020 року зазначена адреса нежитлового приміщення: АДРЕСА_2 , а у протоколі про адміністративне правопорушення №650 від 11.02.2021 року та постанові по справі про адміністративне правопорушення від 17.02.2021 року № 655 зазначена адреса: АДРЕСА_1 , що є фактично різними адресами і позивач під час моніторингового обстеження не заперечувала цей факт. Тобто, відповідач наполягає на тому, що саме позивач здійснювала підприємницьку діяльність у магазині та саме вона повинна забезпечити дотримання вищезазначених санітарних норм.

Представник позивача – адвокат Манзюк Т.Ю. подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області прийнято постанову про адміністративне правопорушення №655 від 17.02.2021 року, відповідно до якої накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн.

Підставою для винесення постанови став протокол про адміністративне правопорушення №0650 від 11.02.2021 року, відповідно до змісту якого було встановлено: при моніторинговому обстеженні магазину ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 – в магазині працюючому персоналу не проводиться температурний скринінг перед початком роботи.

На переконання суду, відповідачем неправильно визначено суб`єкт правопорушення, оскільки відповідно до п.8 Постанови № 17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» таким суб`єктом може бути лише суб`єкт господарської діяльності, а ОСОБА_1 , хоча і зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності, однак виконує функції адміністратора магазину за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання послуг з ФОП ОСОБА_2 . Приміщення, в якому розташований магазин, знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_2 , таким чином, саме ФОП ОСОБА_2 несе відповідальність за наявність у магазині дезінфікуючого засобу.

На час моніторингового відвідування, в магазині був наявний дезінфікуючий засіб і висновок про наявність такого порушення є на думку позивача, надуманим. До відзиву на позов представник відповідача не подав докази, які б спростовували таке твердження позивача.

Суд дійшов до переконання про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення №655 від 17.02.2021 р. прийнята з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню.

Положеннями частин 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Для того, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідачем неправильно визначено суб`єкт правопорушення, оскільки відповідно до п.8 Постанови №17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», суб`єкт господарської діяльності повинен забезпечити :

- постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах (за їх наявності). Використання багаторазових рушників заборонено;

- інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування в закладі та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах;

- вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше, ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни;

- централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією;

- обмеження масових зборів працівників в закритих приміщеннях;

- тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет та хронічні захворювання легень).

Відповідно до п.9 Постанови № 17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», працівники повинні:

- регулярно мити руки з милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 3 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо;

- утримуватись від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань – кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо;

- самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

ОСОБА_1 виконує функції адміністратора магазину на підставі договору про надання послуг від 07.12.2020 р. з ФОП ОСОБА_2 , відтак вона не може підлягати відповідальності за не проведення в магазині температурного скринінгу працюючому персоналу перед початком роботи, а також відсутність дезінфекційного засобу та не проведення поточної дезінфекції. Такі обов`язки покладено на суб`єкта господарювання – ФОП ОСОБА_2 .

Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею Кодексу.

В протоколі не конкретно зазначено про не проведення поточної дезінфекції, оскільки відповідно до п.8 Постанови № 17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», суб`єкт господарської діяльності повинен забезпечити:

- вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни.

В даному випадку, про наявність правопорушення можна зробити висновок лише у випадку встановлення точного часу проведення останнього вологого прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів.

З огляду на викладене, обставини, які викладені у Протоколі про адміністративне правопорушення серії №655 від 17.02.2021 року не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП, у зв`язку з тим, що відсутній суб`єкт правопорушення, а обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам, які мали місце, що підтверджує відсутність ще одного обов`язкового елементу складу правопорушення – об`єктивної сторони, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Законом № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» такого змісту :

«Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Отже, адміністративна відповідальність може настати за:

- порушення загальних санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

- порушення правил щодо карантину, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

- порушення рішень органів місцевого самоврядування, якими передбачено заходи боротьби з інфекційними хворобами.

Адміністративна відповідальність за цією статтею настає не тільки за порушення правил і норм під час карантину, а за будь-яке порушення загальних санітарних норм, які закріплені у законодавчому акті. Словосполучення «іншими актами законодавства», на переконання суду, стосується саме «правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм», а не «з питань боротьби з інфекційними хворобами». Як наслідок, будь-яке порушення санітарної норми можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

До такого висновку можна дійти, провівши тлумачення п. 5 Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами, затвердженими наказом МОЗ від 08.06.2015 № 325. Положеннями цього пункту передбачено, що «у місцях первинного утворення відходів повинні бути запасні ємності (пакети або контейнери) для збирання відходів». Це правило є санітарно-протиепідемічним і його порушення передбачене в диспозиції ст. 44-3 КУпАП. Відповідальність за порушення санітарних норм передбачена і статтею 42 КУпАП.

Порівнюючи склади адміністративних правопорушень за ст.ст. 42 і 44-3 КУпАП, можна дійти висновку, що вони є одного виду щодо відповідальності за порушення загальних (не карантинних) санітарних норм.

З огляду на викладене відповідачем не правильно кваліфіковано правопорушення за ст. 42 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Судові витрати позивача складаються із сплаченого судового збору в розмірі 454 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Судовий збір підлягає компенсації позивачу у повному обсязі.

Витрати на професійну правничу допомогу, на переконання суду, підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а такожозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пункті 269 Рішення у справі "Еаst/West Аlliапсе проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Іаtridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на те, що справа є нескладною, розмір адміністративного стягнення, накладений на позивача є незначним – 425 грн., та керуючись ст.134 КАС України, суд визначає розмір відшкодування таких витрат – 500 грн.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 42, 44-3, 247 п. 1, 283, 284 ч.1 п.3, 287-289 КУпАП, ст. ст. 2, 5-9, 72-79, 134, 139, 245-246, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №655 від 17.02.2021 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 454 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, 19, код ЄДРПОУ 40310643.

Суддя