Ухвала суду № 98372220, 14.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22108/20

провадження № 1-кп/753/895/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Хитрук А.Р.,

за участю прокурора Шаповала О.О.,

захисника Чопівської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120201000200044363, з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Прокурор клопотав про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, що стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу - а саме ризик переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати, при цьому більш м`які запобіжні заходи, за виключенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, не зможуть запобігти заявленим ризикам.

Захисник Чопівська С.С. категорично заперечувала проти продовження строку тримання під вартою. Вказувала, що прокурором не подано доказів на підтвердження ризиків. Просила звернути увагу суду на дані щодо особи обвинуваченого та звільнити його з-під варти.

При цьому відповідно до положень ст. 330 КПК України за повторне порушення обвинуваченим порядку судового засідання останнього було видалено з зали засідання на весь час судового розгляду і тому вказане питання розглядається за його відсутності.

Розглядаючи питання щодо запобіжного заходу суд враховує не тільки необхідність забезпечення прав обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах, в даному конкретному випадку суд вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні тяжких злочинів, є небезпідставною, про що свідчить спрямування обвинувального акту до суду, і в разі доведення вини ОСОБА_1 йому загрожує покарання в тому числі до 7 років позбавлення волі. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті в нарадчій кімнаті відповідного кінцевого процесуального рішення.

Разом з тим, суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів.

При цьому, суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.

Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Суд враховує високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів, що виявляється в посяганні на встановлений лад різного спектру суспільних відносин, а також бере до уваги те, що обвинувачений, стосовно якого вже перебуває на розгляді криміналне провадження за ч. 5 ст. 185 КК України, знову обвинувачується у вчиненні корисливого злочину.

Відомості щодо працевлаштування обвинуваченого або попередню трудову діяльність до суду не подані, даних про підтвердження наявності в обвинуваченого легального постійного джерела доходів - немає.

Крім того, хоча до суду і подані відомості щодо права власності ОСОБА_2 на квартиру у м. Бориспіль, проте такі дані не свідчать про будь-які права обвинуваченого на вказане житло, також останній не має зареєстрованого місця проживання, і не підтверджують наявність саме постійного місця проживання ОСОБА_1 в Україні.

Посилання на наявність міцних соціальних зв`язків нічим не підтверджені, обвинувачений не одружений, дітей, батьком яких би обвинувачений був визнаний у передбаченому законом порядку - немає, при цьому перебування ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора не є перешкодою для оформлення відповідних документів.

Наявність громадянства іншої країни підтверджує можливість перетнути державний кордон України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, які були підставами для застосування обвинуваченому найбільш суворого виду запобіжного заходу і продовження строку його дії не змінились, а ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше, є реальними та не зменшились.

Відомостей, згідно яких обвинувачений не може утримуватись під вартою, в тому числі і за станом здоров`я, немає.

Відсутність негативних характеристик та судимостей обвинуваченого, за уваги на вказані судом обставини, не можуть бути безумовними підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки самі по собі не свідчать про відсутність наведених ризиків.

Дійсні гарантії явки обвинуваченого в судове засіданні судом не встановлені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для продовження запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, суд прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне залишити раніше визначений розмір застави обвинуваченому що становить 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважаючи, що внесення вказаної суми грошей забезпечить виконання обвинуваченим зобов`язання прибувати за кожною вимогою суду. Одночасно з цим, з урахуванням встановлених судом ризиків, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого певні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 11 вересня 2021 року включно.

У разі внесення застави в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945900 гривень, на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти з роз`ясненням зобов`язання прибувати за кожною вимогою суду, а також з покладенням на нього строком на 2 місяців з моменту звільнення з під-варти наступних обов`язків: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_1 наслідки неприбуття за вимогою суду та невиконання вказаних обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення в частині продовження запобіжного заходу.

Головуючий