Рішення № 98372008, 16.07.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 712/3480/19

Провадження 2/712/1047/21

12 липня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

за участю секретаря судового засідання – Вдовенко О.В.

представника позивача Галасун Я.О.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки адвоката Геращенко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2019 року АТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення боргу, в обґрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до Договору №б/н від 08.09.2010р. відповідач отримав кредит в розмірі 3700 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 21.02.2019 року має заборгованість – 402993,09 грн., яка складається з 8217,21 грн. - заборгованості за кредитом, 389227,28 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5548,60 грн.- заборгованість за пенею та комісією. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 125893,52 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 8217,21 грн. та 117676,31 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.09.2010 по 02.10.2017 та судові витрати.

23 вересня 2019 року заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором від 08.09.2010 р. станом на 21.02.2019 р. в сумі 125893 грн. 52 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

28 грудня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року в цивільній справі № 712/3480/19 скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

26 січня 2021 року представник відповідача адвокат Геращенко Л.Г. скерувала до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтувала тим, що АТ КБ «Приватбанк» не скористався своїм правом вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, і звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості лише 15.02.2019.

Не отримавши від ОСОБА_3 08.11.2010 (кінець 30-денного пільгового періоду за кредитом) погашення заборгованості за кредитним договором, банк вже довідався про порушення свого права і особу, яка його порушила, отже перебіг позовної давності у правовідносинах між АТ КБ ’’Приватбанк” та Позичальником розпочався 08.11.2010 і закінчився 08.11.2013. У заяві позичальника ОСОБА_3 від 08.09.2010 процентна ставка не зазначена. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, не зазначений кредитний ліміт, який устанавлюється на картку, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні підписі відповідачем Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяви (домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно підтверджують вказаних обставин. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифу та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 08.09.2010 заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідач кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної за розмірах і порядках нарахування. Крім цього, позивач не надав доказів в обґрунтування причини збільшення тіла кредиту з 3700,00 грн. до 8217,21 грн. З розрахунку заборгованості за договор № б/н від 08.09.2010, доданого до позовної заяви, вбачається, що станом на 31.01.2014 сальдо простроченої заборгованості за кредитом складало 0,00 грн., а 28.02.2018 становило вже 8217,21 грн.

Таким чином, вважає, що у банка відсутня можливість реалізувати право щодо стягнення заборгованості з відповідача в примусовому порядку через суд, тому позовна заява позивача не підлягає задоволенню.

23 лютого 2021 року представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, який обґрунтував ти, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Закон «Про захист прав споживачів» визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто відповідач не правомірно в даному випадку посилається на Закон. Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: «Я ознайомився (-лась) і згоден Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.» Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 08.09.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та особистим підписом засвідчив, що “ Я згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Відповідно до виписки з карткового рахунку, чітко прослідковується те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображанні в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі і підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Щодо формули нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість, то використовується формула яка діяла до 04.2014 року. У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість. При розрахунку процентів цифри, починаючи з третього знака після коми, відкидаються. Сума після коми ручного розрахунку може відрізнятися від розрахунку, який доданий до позову у зв`язку з автоматичним округленням.

Формула нарахування пені. Наказом СП-2013-6500941 от 28.01.2013 р. розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн. 19.09.2013 року СП-2013-6776448 від 19.09.2013 р. внесені зміни до тарифів розміру пені, а саме: у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн. Зазначають, що банком не заявлено вимог про стягнення штрафу, а заперечення відповідача стосовно нарахування штрафу не повинні прийматися судом до уваги.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2018 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.03.2019 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

10 березня 2021 року представник відповідача адвокат Геращенко Л.Г. скерувала заперечення. Відповідач отримала в АТ КБ ’’Приватбанк” виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ….61441 і додатковим рахункам договору SAMDN000136696114 від 31.01.2014 за період 08.09.2010 - 10.02.2021 і з урахуванням її даних вважає за необхідне відкорегувати свою правову позицію щодо заявлених позовних АТ КБ ’’Приватбанк”. Відповідач користувалась наданими згідно договору №б/н від 08.09.2010 кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом до 31.01.2014. Остання операція по картковому рахунку відбулась 31.01.2014, тому вже з лютого 2014 у кредитора виникло право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості, але банк пред`явив позов лише 10.03.2019. Щодо перевипуску кредитної картки із строком - до останнього дня 01.2018. З банківської виписки, доданої позивачем до відповіді на відзив, і от відповідачем в АТ КБ ’’Приватбанк”, вбачається, що з 16.07.2013 по 20.01.202014 - коштів відбувався по картковому рахунку НОМЕР_2 . Згідно довідки, позивачем, картка з номером НОМЕР_2 відкрита 16.07.2013 з терміном дії 04/16. В подальшому в період дії картки НОМЕР_2 в рамках підписаного відповідачем кредитного договору б/н 11.01.2014, 27.01.2014 і 31.01.2014 невідомих причин випустив ще три кредитні картки №№ НОМЕР_3 ; 5211….7881; НОМЕР_4 з терміном дії 11/17, 03/16 і 01/18 відповідно. З 31.01.2014 і до 01.12.2020 всі грошові операції вже відбувались не по рахунку НОМЕР_2 , а по рахунку НОМЕР_1 ….6141 в той час, як дія картки з номером НОМЕР_1 ….6141 закінчилась в січні 2018. Підставою для здійснення операцій по рахунку НОМЕР_1 ….6141 зазначене SAMDN000136696114 від 31.01.2014, доказів укладання якої з відповідачем і отримання нею картки з № НОМЕР_4 позивачем не надано. У своїй відповіді на відзив позивач не навів вичерпних та обґрунтованих підстав випуску у січні 2014 на ім`я позичальника ОСОБА_3 трьох кредитних карток у той час, як дія першої картки з номером 414943....2207 - 04/16 ще не закінчилась, отримання і користування відповідачем випущеними в січні 2014 картками не надав. При порівнянні обох варіантів банківської виписки по рахунку позвачльником ОСОБА_3 - отриманої відповідачем в АТ КБ ’’Приватбанк” і наданої позивачем вбачаються між ними розбіжності. Так, у виписці, отриманої відповідачем в банку, зазначено, що 31.10., 30.11 і 31.12.2013 списання відсотків за користування кредитним лімітом (2,5% на заборгованості) відбувається по ще не відкритому рахунку 516874....6141 від 31.01.2014, а у виписці, наданій позивачем, відомості про рахунок, по якому відбувається таке списання, відсутні взагалі.

25 березня 2021 року представник позивача скерував до суду пояснення. В наданих поясненнях зазначив таке щодо отримання відповідачем кредитної картки. До суду надано виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачем було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по кредитній катки відповідача — баланс станом на дату укладання кредитного догоіору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням балансу рахунку після поведеної з коштами операції). З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Відносно номеру НОМЕР_5 пояснюють те, що даний номер не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використання тільки у внутрішніх сервісах Банку з метою ідентифікації зобов`язання. Зміна номеру SAMDN… та рахунку може здійснюватися у зв`язку з перевипуском карт, відкриття додаткових рахунків, зміни тарифного плану, класу карт і т.д., що передбачено умовами договору.

Щодо перевипуску кредитних карт. Згідно п. 2.1.1.2.12 у разі закінчення строку дії карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії). Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з строком дії. Клієнт ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_6 ) згідно кредитного договору б/н 08.09.2010 року, отримав картки № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2018 року. 31.01.2014 року відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну карту "Універсальна Gold" відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у і встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документів своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. До суду надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах. Звертаємо увагу суду, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку здійснюються за допомогою автоматизованого програмного комплексу, та провадяться за всім кредитним договором а не за окремими кредитними картами, та належним чином завірений представником банку згідно повноважень за довіреністю.

Щодо посилання відповідача на компенсацію витрат на правничу допомогу, то відповідачем не надано документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу (Додаток до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, чек про сплату коштів), розрахунку таких витрат тощо.

12 квітня 2021 року представник відповідача адвокат Геращенко Л.Г. скерувала пояснення, які обґрунтувала тим, що як зазначає позивач, згідно п.2.1.12.12 у разі закінчення строку дії продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії. При цьому позивач стверджує, що відповідач зверталась в банк з заявою про перевипуск платіжної карти, тобто надання карти з новим строком дії, і згідно кредитного договору від 08.09.2010 отримала карти НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2018. Оскільки строк дії карти НОМЕР_13 (04/16), виданої позичальнику ОСОБА_3 16.07.2013, станом на 11.01.2014, 27.01.2014 і 31.01.2014 ще не закінчився, остання з заявою в Банк про її перевипуск не зверталась і, відповідно трьох платіжних карт з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_14 і НОМЕР_12 не отримувала. Позивач не надав доказів звернення відповідача в Банк з заявою про пере випуск кредитної карти і доказів отримання трьох платіжних карт з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_14 і НОМЕР_12 . Також Позивач не надав доказів подальшого користування відповідачем карткою. Після 31.01.2014 позичальник ОСОБА_3 періодичного погашення заборгованості не здійснювала, що підтверджується банківською випискою. Остання операція по картковому рахунку відбулась 31.01.2014, тому вже з березня 2014 у кредитора виникло право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості, але банк пред`явив позов лише 10.03.2019. Таким чином, вважають, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом б/н від 08.09.2010 необґрунтовані і є такими, що не підлягають задоволенню.

06 квітня 2021 року представник позивача скерував заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 08.09.2010 року в розмірі 28 324,61 грн.: з них 8217,21 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18649,49 грн. – заборгованість по простроченими відсотками, 1457, 91 грн. – заборгованість по пені, а також судові витрати.

27 квітня 2021 року представник відповідача адвокат Геращенко Л.Г. скерувала відзив на зменшення позовних вимог в якому пояснила, що зменшенні позовні вимоги відповідач не визнає та проситься відмовити в їх задоволенні.

06 травня 2021 року представник позивача скерував до суду заперечення, відповідно до яких пояснив те, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 10.03.2019 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

13 травня 2021 року представник позивача скерував до суду відповідь на відзив. В обґрунтування відзиву виклав пояснення, які були викладені у відзиві. Також зазначив те, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2018 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.03.2019 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

На підставі ст.279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Встановлено, що 08 вересня 2010 року відповідач звернулася до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.

У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка зазначена 3% на місяць, що складає 36% річних.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно позовної заяви, протягом періоду кредитування його умови змінювались.

Згідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрдрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленні Тарифами Банка, з розрахунку 360 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020р. становить 28324,61 грн., з них 8217,21 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18649,49 грн. – заборгованість по простроченими відсотками, 1457,91 грн. – заборгованість по пені.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов`язаний не менше ніж за сім днів до введення проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком.

Згідно п.п. 1.1.6.1., 1.1.6.2. Умов та правил зміни до цих Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку.

Пунктом 1.1.2.4 Умов та правил передбачено, що у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів він зобов`язаний звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками нарахованими, а також пенею.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, щодо права банку на внесення банком щомісяця в односторонньому порядку змін до Умов та правил, а випадку коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, повідомлення клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, а також обов`язку клієнта звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки вона повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.09.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.03.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені, про право банку на зміну в односторонньому порядку Умов та правил, надані банком Тарифи і Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2010 шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та пені.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даній справі між сторонами виникли відносини щодо споживчого кредитування, тобто договірні правовідносини між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, зокрема щодо встановлення процентів за користування кредитом, які вважав узгодженими банк.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які правильно враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Суд приходить до висновку про недоведеності позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та пені, оскільки позивач не надав доказів щодо підстав їх нарахування та стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з того, що у відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 556, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп`ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації. Організація автоматизованої реєстрації і обробки даних повинна забезпечити суцільне і безперервне відображення всіх операцій, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на машинних носіях, а також можливість здійснення будь-якого подальшого контролю і одержання роздруківок на паперових носіях.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

Відповідачкою не заперечувалось, що на підставі анкети- заяви від 08.09.2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно пояснень відповідачки нею періодично отримувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту 3700 грн., які в подальшому повертались та останній раз відповідачка отримала кредит в сумі 3700 грн. 31.01.2014 року, після чого жодних погашень кредиту не здійснювала.

Отримання кредитних сум відповідачкою у більшому розмірі, зокрема 8217,21 грн. не підтверджено позивачем належними і допустими доказами, виходячи з такого.

Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування (а.с.153) даних збільшення банком кредитного ліміту по кредитній картці на ім`я ОСОБА_3 немає.

Також позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач зверталася до банку про збільшення кредитного ліміту.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

Разом з тим, як вбачається з наданих сторонами виписок по банківському рахунку списання відсотків за користування кредитними коштами по рахунку відповідачки здійснювалось щомісячно, отже суд вважає обгрунтованими доводи відповідачки, що вже у лютому 2014 році банк міг дізнатись про порушення свого права, а відтак строк позовної давності сплинув у лютому 2017 року і позивачем даний позов поданий у березні 2019 року після спливу строку позовної давності.

Суд критично відноситься до посилань банку з приводу того, що позовна давність не пропущена, оскільки кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, у зв`язку з тим, що судом встановлено, що такі умови не містяться у підписаній відповідачкою анкеті-заяві, а Умови та правилам відповідачем не були підписані, відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 08.09.2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 . Аналогічна позиція міститься в постанові КЦС ВС від 15.01.2021 № 494/366/19 (61-2084св20).

Разом з тим по виписці банку чітко вбачається, що з початку період кредитування списання відсотків здійснювалось щомісячно, що підтверджує погодження сторонами щомісячне нарахування відсотків за користування кредитними коштами і це також не оспорювалось жодною із сторін.

Доводи позивача про переривання відповідачкою строку позовної давності з посиланням на дані по виписці про поповнення 21.04.2016 року в сумі 200 грн. з використанням картки НОМЕР_15 суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з такого.

Позивачем до суду не було надано належних і допустимих доказів вручення відповідачки картки НОМЕР_15 та підстав анулювання попередньо виданої позивачки картки НОМЕР_16 , термін дії якої у січні 2014 року не закінчився, отже не доведеним є факт використання 21.04.2016р. платіжної картки НОМЕР_15 саме відповідачкою.

Крім того, при порівнянні двох банківських виписок по рахунку позвачаьником ОСОБА_3 - отриманої відповідачем в АТ КБ ’’Приватбанк” і наданої банком в даній справі судом вбачаються між ними суттєві розбіжності і суперечності.

Так, виписка, яка надана позивачем та міститься в 1 томі а.с. 146-152 та виписка надана відповідачем (отримана в позивача) та міститься в 1 томі а.с. 166-199 містить розбіжності, а саме 30.11.2013 року по картці НОМЕР_15 відбулося списання відсотків, 31.12.2013 року по картці НОМЕР_15 відбулося списання відсотків, однак вже 20.01.2014 року по раніше виданій картці НОМЕР_16 відбулося поповнення, а відповідно до наданої довідки позивачем картка НОМЕР_15 була видана тільки 31.01.2014 року.

Отже, у банківських виписках в матеріалах спарви наявні суттєві суперечності, що представником позивача не заперечувалось, однак не було усунуто позивачем в ході судового розгляду, а тому відсутні підстави для висновку суду, яка саме з наявних у справі банківських виписок достовірно відображає рух платіжних операцій по рахунку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у стягненні боргу по тілу кредиту в сумі 3700 грн. за пропуском строку позовної давності, а в іншій частині - за недоведеністю видачі кредитних коштів відповідачці понад 3700 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України понесені відповідачкою витрати по сплаті судового збору в сумі 420 грн. за подачу заяви про перегляд заочного рішення покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Щодо стягнення правничої допомоги в сумі 10 000 грн. з позивача на користь відповідача.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому містяться відомості про попередні (орієнтовні) розрахунки сум судових витрат, понесених ОСОБА_2 , а саме витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Загальна сума судових витрат відповідачки не перевищує попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат згідно відзиву на позовну заяву. На виконання вимог ст.137 ЦПК України адвокатом поданий детальний опис виконаних робіт.

На оплату правничої допомоги ОСОБА_2 мають бути понесені згідно з договором про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року витрати та актом приймання-передачі від 12.04.2021 року 8500 грн., актом приймання-передачі від 27.04.2021 року 1000 грн.

Відповідно до акту від 12.04.2021 р. описані послуги правничої допомоги, а саме опрацювання матеріалів справи - 500 грн., складання заяви про перегляд заочного рішення - 1000 грн., 24.12.2020 представництво в суді - 1000 грн., 26.01.2021 складання і надання відзиву – 1000 грн., 09.02.2021 представництво в суді - 1000 грн., 10.03.2021 року складання і надання заперечення - 1000 грн., 17.03.2021 представництво в суді - 1000 грн., 12.04.2021 складання і надання пояснення - 1000 грн., 14.04.2021 представництво в суді – 1000 грн.

Відповідно до акту № 2 від 27.04.2021 р. описані послуги правничої допомоги, а саме 27.04.2021 складання і надання відзиву, 05.05.2021 представництво в суді – 1000 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачкою витрат, беручи до уваги, що дана справа не може вважатись справою значної складності, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво інтересів у судових засіданнях, суд вважає, що наявні підстави для часткового відшкодування відповідачці витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., які складаються з наступного: складання заяви про перегляд заочного рішення – 1000 грн., 26.01.2021 складання і надання відзиву – 1000 грн., 09.02.2021 представництво в суді - 1000 грн., 10.03.2021 року складання і надання заперечення - 1000 грн., 17.03.2021 представництво в суді - 1000 грн., 14.04.2021 представництво в суді – 1000 грн., 27.04.2021 складання і надання відзиву, 05.05.2021 представництво в суді – 1000 грн.

Виконання адвокатом Геращенко Л.Г. вказаних видів правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача та доводи відповідача щодо необґрунтованості даних робіт чи неспівмірності їх вартості не підтверджені об`єктивним доказами, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивачем не заявлялось.

Що стосується доводів позивача про те, що не надано документального підтвердження оплати правничої допомоги суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.

В іншій частині заява ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, оскільки опрацювання матеріалів справи, а також складання пояснень, явка в судове засідання, яке не відбулося, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в стст.1, 19 вищевказаного Закону, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 351, 352 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.09.2010 р. в сумі 28324 грн. 61 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 420 грн., судові витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн., всього стягнути 7420 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення складений 16 липня 2021 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6