Рішення № 98371324, 14.07.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1033/2021 Справа № 641/143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю представника позивача – Ворон Д.В.,

представника відповідача – Горяінова А.В.,

секретаря судового засідання – Андросової П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство комерційний банк (далі АТ КБ) “Приватбанк” звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року у розмірі 12236,47 грн., яка складається з тіла кредиту, в тому числі – простроченого тіла кредиту та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до договору б/н від 10.09.2010 року, укладеного між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 , відповідачу відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку та в подальшому збільшено кредитний ліміт до суми 28000, 00 грн. Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, подав до суду заяву про зменшення розміру суми позовних вимог, при цьому вказав, що відповідач станом на 15.11.2020 року має заборгованість у розмірі 12236,47 грн., яка складається з: 12236,47 грн. – заборгованості за тілом кредита, в тому числі 12236,47 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх незаконними та необґрунтованими. Вказав, позивач у своєму позові ототожнює вищевказану анкету-заяву №0610071100172662240 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг одночасно із кредитним договором, а також із договором банківського рахунка. Проте, позивачем не додано ані кредитного договору, ані договору банківського рахунка. Зазначив, щодо недотримання передбаченої законом письмової форми для даного роду договорів, що тягне за собою відсутність виникнення правовідносин між суб`єктами права, тобто договори з таким порушенням закону є нікчемними, отже не тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Вказав, що в анкеті-заяві поля для зазначення розміру кредиту є пустими, тобто незаповненими, у зв`язку з чим вважає, що не виступає позичальником у правовідносинах із банком, оскільки відповідного договору, який регулює позикові правовідносини між сторонами, укладено не було. Крім того, у своєму відзиві посилається на практику ВС, викладену з предмету даного позову.

Представником позивача надано відповідь на відзив відповідача, в якій останній заперечував проти відзиву на позовну заяву, при цьому вказав, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ "ПРИВАТБАНК", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву N б/н від 10.09:2010 року. Позивач посилався на діюче законодавство та вказав, що, підписавши заяву, Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору, таким чином, чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, спрямовані на придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг, Відповідачу було відкрито картковий рахунок - ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві. Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п. 1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином, Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло "_10_" років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. З приводу ознайомлення Відповідача з Умовами кредитування, позивачем зазначено, що до суду надана копія анкети-заяви на двох сторінках від 10.09.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що “ ОСОБА_2 ) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,5% (42,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач, підписавши Анкету-заяву позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Крім того, позивач, заперечуючи проти відзиву на позовну заяву посилався практику Верховного Суду. Вказав, що, оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості - Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Необхідно зауважити, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку..'" Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Щодо посилання Відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17 Розглядаючи справу №342/180/17 Верховний Суд зазначив, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.

Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Таким чином, при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Додані до позовної заяви докази, підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку, тому операції здійснені відповідачем, підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання та сплату відсотків за його користування відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача подана позовну заяву зі зменшенням суми позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, направив до суду свого представника для участі в розгляді справи.

Враховуючи, що відповідач повідомлений про місце дату і час слухання справи, до суду з`явився його представник, тому суд приходить до висновку про слухання справи за відсутності відповідача.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому наголосив, що відповідач не брав кредит у банку, а лише заповнював анкету-заяву, якою надав згоду на обслуговування банком відкритого ним банківського рахунку. Відповідачу є незрозумілим походження коштів, про які йде мова у позовній заяві. Не заперечував, що користувався коштами АТ КБ «ПриватБанк».

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що анкетою-заявою про приєднання до Умов та привал надання банківських послуг у ПриватБанк – ОСОБА_1 10.09.2010 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк (а.с.12).

ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 , відкритої 16.11.2016 року терміном дії до 11/20, на підставі підписаного кредитного договору № б/н та надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 10.09.2010 року, з яких вбачається, що відповідач користується відкритим картковим рахунком (а.с. 9-11).

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.06.2012 року, Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія – однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору – договору про відкриття кредитної лінії.

В постанові ВС справа № 428/2873/17, провадження № 61-1056св17 викладено, що, відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку між банком та ОСОБА_1 та АТ «КБ «ПриватБанк» укладено договір б/н від 10 вересня 2010 року.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, який в подальшому було збільшено до 28 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 15.11.2020 року виникла заборгованість у розмірі 12236,47 грн., яка складається з: 12236,47 грн. – заборгованості за тілом кредита, в тому числі 12236,47 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ч. 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею роцесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст.77, ч. 2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263–267,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” 12236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) гривня 47 коп. - заборгованість за кредитним договором б/н від 10 вересня 2010 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп., а всього в сумі 14506 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шість) гривень 47 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 15.07.2021 року.

Суддя: О. О. Маньковська