Рішення № 98371168, 16.07.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/553/21 Провадження № 2/613/273/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Макушинської О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

свідків – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 613/553/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту – ОСОБА_4 , відповідач), третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом, просить: визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу будинку від 06.02.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 131. Вказує, що згідно з розпорядженням Богодухівської РДА від 29.03.2016 за № 95, ОСОБА_4 з 01.04.2016 був влаштований до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на спільне проживання та виховання як дитина, позбавлена батьківського піклування, з того часу місце проживання відповідача було зареєстровано у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З 01 вересня 2016 року завершено строк перебування у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 вихованця ОСОБА_4 у зв`язку з досягненням повноліття та подальшим влаштуванням на навчання з переходом на повне державне забезпечення до Харківського машинобудівельного коледжу. З вересня 2016 року відповідач за зареєстрованою адресою не проживає, але продовжує бути зареєстрованим у належному позивачу будинку. Відповідач не спілкується з позивачем, не оплачує комунальні послуги, участі в утриманні будинку не приймає, жодної кореспонденції на його ім`я не надходило, його особисті речі у будинку відсутні. Вказаними діями відповідач створює позивачу перешкоди, як власнику, у користуванні та розпорядженні майном, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області 29.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Відповідачу та третій особі запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов та письмові пояснення щодо позову або відзиву.

Заходи забезпечення позову не вживались.

Ухвалою Богодухівського районногосуду Харківської області від 21.05.2021 задоволено заяву позивача про витребування доказів. Витребувано з Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області відомості про те, чи звертався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2020 року по теперішній час із заявою про чинення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , з боку ОСОБА_1 чи інших осіб.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала з підстав, викладених в останній. На задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення у справі. Пояснила, що ОСОБА_4 був її вихованцем та проживав у її будинку з березня 2016 року по серпень 2016 року. З вересня 2016 року строк перебування ОСОБА_4 у сім`ї ОСОБА_1 закінчився відповідно до розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації, у зв`язку зі вступом ОСОБА_4 на навчання та зарахування його на повне державне утримання. З 01 вересня 2016 року ОСОБА_4 навчався у Харківському машинобудівному коледжі та проживав у м. Харкові. Виїхавши з будинку ОСОБА_5 на постійне проживання до м. Харкова, ОСОБА_4 більше жодного разу не навідувався до позивачки, не підтримував жодного зв`язку з позивачкою або іншими вихованцями, не пред`являв претензій щодо проживання у будинку, не сплачував комунальні послуги, його речі у будинку позивачки відсутні. Однак, наразі ОСОБА_4 залишається зареєстрованим у будинку ОСОБА_1 , що порушує її права як власника будинку.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином як шляхом надіслання судових повісток на зареєстровану адресу місця проживання, так і відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Причини неприбуття до суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи – Богодухівської міської ради Харківської області у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що не заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву на позов не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з договором купівлі-продажу від 06 лютого 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстрованим у реєстрі за № 131, та витягу з Державного реєстру правочинів № 3530642 від 06.02.2007 – ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9).

Відповідно до розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 29.03.2016 за № 95, ОСОБА_4 з 01.04.2016 влаштований до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на спільне проживання та виховання як дитина, позбавлена батьківського піклування (а.с. 13).

З 01 вересня 2016 року завершено строк перебування у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 вихованця ОСОБА_4 у зв`язку з досягненням повноліття та подальшим влаштуванням на навчання з переходом на повне державне забезпечення, що підтверджується розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 30.08.2016 за № 271 (а.с. 14)

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області від 11.02.2021 № 632, ОСОБА_1 , 1970 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має наступний склад сім`ї: дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; прийомна дочка – ОСОБА_8 , 2004 р.н.; прийомний син – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; прийомний син – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; прийомна дочка – ОСОБА_11 , 2010 р.н.; прийомна дочка – ОСОБА_12 , 2012 р.н.; прийомна дочка - ОСОБА_13 , 2013 р.н., сторонній – ОСОБА_4 , 1998 р.н. (а.с. 11).

Згідно з довідкою, виданої ОСОБА_1 квартальною ОСОБА_14 , підпис якої засвідчено керуючим справами виконкому Богодухівської міської ради Харківської області Щербак А. від 01.03.2021, що колишній вихованець ОСОБА_4 , 1998 р.н., прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , але з 01.09.2016 він не проживає за даною адресою. Особисті речі ОСОБА_4 відсутні, місце проживання його не відоме (а.с. 12).

Відповідно до листа Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 27.05.2021 № 2721/119-71/01-2020, за період з 2020 року по теперішній час ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про чинення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області не звертався (а.с. 38).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що є прийомною донькою ОСОБА_1 (позивачка була для нею матір`ю-вихователькою) та проживала у будинку ОСОБА_1 , наразі навчається у Сумському медичному університеті та проживає в м. Суми, але підтримує відносини із позивачкою, приїжджає до неї на вихідні. Зазначила, що була знайома з ОСОБА_4 , який у березні 2016 року надійшов на виховання та проживання до родини ОСОБА_1 . У серпні 2016 року ОСОБА_4 вступив до Харківського машинобудівного коледжу та залишив родину ОСОБА_1 , забрав речі та виїхав на постійне проживання до м. Харків. Після цього ОСОБА_4 жодного разу не навідувався до ОСОБА_1 , не спілкувався з позивачкою або іншими вихованцями. Речі ОСОБА_4 у будинку ОСОБА_1 відсутні. Наскільки відомо свідку, конфліткних ситуацій у ОСОБА_4 із позивачкою або іншими особами щодо проживання у будинку не виникало.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_2 . Зазначила, що ОСОБА_4 став проживати у сім`ї ОСОБА_1 з кінця березня 2016 року, у серпні 2016 року забрав свої речі, виїхав з будинку ОСОБА_1 та більше у будинку жодного разу не з`являвся. Про факти конфліктних ситуацій щодо перешкоджання ОСОБА_4 проживати у будинку ОСОБА_5 свідку невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, судом встановлено, що через реєстрацію відповідача у належному позивачу будинку ОСОБА_1 не може в повній мірі реалізувати своє право на вільне володіння, користування та розпорядження вказаним майном, оскільки ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і не проживає за вказаною адресою з вересня 2016 року.

Враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_4 не є членом сім`ї позивача, суд вважає, що на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюються норми статей 64, 156 ЖК УРСР, статті 405 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 є колишнім підопічним (прийомною дитиною) позивача, був влаштований до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на спільне проживання та виховання як дитина, позбавлена батьківського піклування до досягнення ним повноліття, тобто відповідач був членом сім`ї позивача, що підтверджено матеріалами справи та самою ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Так, відповідач проживав та був зареєстрований у спірному житловому приміщенні зі згоди позивача, тобто у встановленому законом порядку набув право користування чужим майном (сервітут). У вересня 2016 року відповідач по досягненню повноліття самостійно виїхав зі спірного домоволодіння та змінив місце свого проживання, проте, добровільно не зняв з реєстрації місце свого проживання за вищевказаною адресою.

Відомостей про укладення між сторонами по справі договору найму на проживання у спірному житловому приміщенні суду надано не було.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене, зокрема, щодо іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати, зокрема, іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 403 ЦК України, визначено зміст сервітуту, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Згідно з ст. 406 ЦК України сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

Згідно з ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, зокрема, здавати в оренду, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 158 ЖК УРСР наймач користується жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі. За договором найму, зокрема, згідно зі ст. 68 ЖК УРСР, яка є загальною нормою, що застосовуються і до договору найму жилого приміщення у будинку приватної власності, - наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно із ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача за ним зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача не звільняє його від виконання обов`язків за договором найму.

Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач був відсутній з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено.

Згідно зі ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Положеннями ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні письмових доказів, а також пояснень, наданих свідками, суд дійшов висновку про доведеність факту непроживання без поважних причин ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 , та невикористання житла за його прямим призначенням понад шість місяців (більше 4 років).

Жодних доказів, які б спростовували такий висновок, суду не надано.

Суд зауважує, що в силу розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації № 271 від 30.08.2016 відповідач з 01 вересня 2016 року втратив обов`язкові правові підстави для проживання у будинку ОСОБА_1 як матері-вихователя дитячого будинку сімейного типу.

За таких умов, беручи до уваги, що відповідач добровільно виїхав зі спірного домоволодіння, з вересня 2016 року не проживає у спірному будинку, в будинку відсутні його речі, враховуючи відсутність підстав для збереження за відповідачем права на жиле приміщення понад шість місяців, передбачених частиною 2 статті 71 ЖК УРСР, відсутність доказів поважності причин його відсутності понад шість місяців у вказаному будинку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 319, 321, 383, 391, 395, 401 ЦК України, ст.ст. 4, 10 - 13, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 268, 280 - 284, 289, 354, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач – ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Третя особа –Богодухівська міська рада Харківської області (адреса: Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2, код ЄДРПОУ 04058640).

Повний текст рішення складено 16.07.2021.

Суддя О.С. Сеник