Рішення № 98370263, 13.07.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8154/19

Номер провадження 2/404/2172/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Пилипенко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, ЄДРПОУ 14360570), про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в частині сплати ОСОБА_1 винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, та визнання недійсним пункту 7.1. Додаткової угоди від 14.05.2013 року № 1 до кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в частині сплати ОСОБА_1 винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту. В обґрунтування позову зазначено, 13 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", який відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», змінив назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року. Відповідно до пунктів 1.1. та 7.1 даного договору банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, в сумі 20 000,00 з урахуванням 4888,00 доларів США на сплату страхових внесків передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредиті кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Погашення за кредитним договором здійснюється в період з «13» по «18» число кожного місяця щомісячним платежем в сумі 249,08 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Пунктом 2.1.1 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у пункті 7.1 даного договору, за умови виконання позичальником умов, передбачених підпунктом 2.2.7. даного договору. Пунктом 2.1.3. кредитного договору визначено, що позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до підпункту 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов`язується провадити у випадку не пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно підпункту 2.2.7 даного договору; здійснити продаж у касі банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюті зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу. Зазначене доручення не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладення договору іпотеки згідно пункту 1.3 договору або пред`явлення банком вимог, пов`язаних з особистим страхуванням позичальника. За умовами підпункту 2.2.5 позичальник доручає банку списувати кошти із своїх по рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту при наявності необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Відповідно до пункту 2.2.7. кредитного договору позичальник зобов`язався надавати банку належним чином оформлені, згідно пункту 7.3. цього договору, іпотеки, поруки та інших для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, договір страхування заставного майна. У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту, відповідно до пункту 2.1.3 даного договору. Позичальник зобов`язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового платежу і сплатити відсотки за користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і позичальник зобов`язаний сплатити відсотки за її користування, відповідно до пунктів 3.2 і 3.8. даного договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір іпотеки за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності майно, а саме: квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2 . На виконання умов договору 13.11.2007 року банком видано позивачу 20000,00 доларів США. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним пункт 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 в частині сплати позичальником винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, позивач зазначає на порушення банком умов кредитного договору, пункт 1.1, 2.1.1., 7.1, щодо надання йому кредитних коштів у розмірі 24880,00 доларів США. За умовами договору укладеного між сторонами банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 13.11 2007 року по 13.11.2027 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 24880,00 доларів США наступні цілі: придбання житла 20000 доларів США та 4880,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку передбачених Договором. Випадки та порядок надання позичальнику кредиту в розмірі 4880,00 доларів США на цілі визначені умовами кредитного договору (сплата страхових платежів), визначені пунктами 2.1.3 та.2.2.7. цього договору. Відповідно до яких за рахунок вказаних коштів здійснюється перерахування банком необхідної суми на оплату чергових страхових платежів у разі не пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів у строк визначений договором. Разом з тим, за умовами кредитного договору (пункт 7.1) передбачено сплату «позичальником» винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту. При цьому позивач зазначає те, що пункт 7.1 кредитного договору передбачено сплату винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту (49,76 доларів США щомісячно), однак у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги за вказану винагороду надаються споживачу. Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. А відтак позивач вважає, що умови пункту 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року суперечать положенням частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент укладання спірного кредитного договору), тому відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказані умови договору є недійсними з моменту укладання кредитного договору, що й стало причиною звернення позивача до суду.

Ухвалою судді Кіровського районого суду міста Кіровограда від 15 листопада 2019 року ОСОБА_2 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 9).

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 43393 від 09.12.2019 року) в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що 13 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № KGMDGA01580019, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 20000,00 доларів США на термін до 13.11.2027 року, а позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку встановленому кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання виконав, надавши позивачу кредит у розмірі встановленому в договорі, крім того відповідачем було надано позивачу всю необхідну інформацію в письмову вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Відповідач вказує, що вважає посилання ОСОБА_1 на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» помилковими, оскільки останнім не вказано які саме умови кредитного договору для нього є несправедливими, доказів обґрунтування позову також не надано. Крім того відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки як вказує відповідач, кредитний договір укладений ще у 2007 році, а позивач звернувся до суду з позовом лише у 2019 році, тобто після спливу строків позовної давності (а.с.12-14).

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 , з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 23.06.2020 року та наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.06.2020 року № 122-ОС/д, враховуючи що суддя ОСОБА_2 у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, відповідно до наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда про передачу справ № 18-АГ від 26.06.2020 року, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу, та згідно з пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/8154/19, № провадження 2/404/2172/19 (розпорядження № 409 від 17.07.2020 року керівника апарату Кіровського районного суду міста Кіровограда «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/8154/19, № провадження 2/404/2172/19 визначено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д.

Цивільну справу № 404/8154/19, № провадження 2/404/2172/19 прийнято до розгляду та призначено судове засідання (ухвала судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.08.2020 року; а.с.58).

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на зеперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши думку учасників справи, суд встановив таке.

Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 13 листопада 2007 року укладено кредитний договір № KGMDGA01580019 (а.с.4-5).

За умовами пункту 1.1. кредитного договору № KGMDGA01580019 банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1. цього договору. Строк, вид кредиту, цілі розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору.

Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року та пункту 3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року щодо викладення пункту 7.1. договору в наступній редакції: банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13.11.2007 року по 13.11.2027 року включно, у вигляді zzне поновлювальна лінія у розмірі 20000,00 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості а також у розмірі 4880,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку , передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця, в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.10.даного договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 13 по 18 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 294,08 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 60,93 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, ОСОБА_3 , надані банку з метою забезпечення зобов`язань, за даним договором (пункт 7.3 договору).

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 230 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки вчинення правочину під впливом обману та дає визначення обману.

Судом встановлено, що договір містить зазначену суму кредиту, мету надання кредиту; форми його забезпечення; розмір процентів за користування кредитом; суму кредиту та її складові, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту та строки їх здійснення, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки; можливість та наслідки дострокового повернення кредиту та його умови.

За положенням частини першої статті 203, статті Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України «Про захист прав споживачів».

Частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладенні спірного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладенні спірного договору) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Отже, за змістом статтей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладенні спірного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Пунктом 2.4 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, відповідно до якого до комісійних доходів і витрат віднесено операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов`язання чи є фіксованою; в окремих випадках суми їх можуть обчислюватися пропорційно часу і сумі зобов`язання. До комісійних доходів (витрат) належить така плата: за розрахунково-касове обслуговування; за операціями на валютному ринку з купівлі-продажу іноземної валюти для власних потреб та клієнтів (контрагентів); за операціями із цінними паперами від імені третіх осіб; за зберігання та управління цінними паперами; за відкриття рахунків; здійснення переказів; за позабалансовими операціями (надання гарантій, зобов`язань з кредитування) тощо. Комісії, що визнаються в складі первісної вартості фінансового активу (зобов`язання), впливають на визначення сум дисконту та премії за цими фінансовими інструментами та є невід`ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструмента.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладенні спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, оцінюючи умови оспорюваного кредитного договору, встановлено, що сплата винагороди за надання фінансового інструменту, тобто коштів, які супроводжують кредит, є несправедливою умовою кредитного договору і в цій частині доводи позивача є обґрунтованими.

Водночас, у поданому відзиві на позов, підтримавши вказану позицію в судовому засіданні, представник відповідача просив застосовувати позовну давність.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статтей 256, 267 Цивільного кодексу України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд, зазначає, що у вказаній частині, а саме в пункті 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року та в пункті 3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року щодо викладення пункту 7.1. договору, порушується права позивача як споживача, вказана умова договору є несправедливою, проте ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору, оскільки саме з дати укладення договору починається перебіг позовної давності. А відтак оскільки кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем 13 листопада 2007 року, а позивач звернувся до суду з з позовом за захистом порушених прав 14 листопада 2019 року, отже з пропуском строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року по справі № 311/711/16-ц, номер провадження 61-21232св18.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року, та пункту 3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13.11.2007 року щодо викладення пункту 7.1. договору, проте враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 203, 215, 230, 256, 626, 627, 628, 638, 1054, Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 128, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, ЄДРПОУ 14360570), про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів кредитного договору, відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Повний текст рішення суду складено 16.07.2021 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда