Рішення № 98369691, 06.07.2021, Яремчанський міський суд

Справа № 354/137/18

Провадження по справі № 2/354/97/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Андрійків А.Я.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Іваненкової С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання незаконною бездіяльності Яремчанської міської ради Івано-Франківської області щодо поновлення порушених прав та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду із позовом до відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування п.7.2 рішення сімнадцятої сесії Яремчанської міської ради Івано-Франківської області сьомого скликання №272-17/2017 року від 26 жовтня 2017 року, яким відмовлено його матері ОСОБА_3 у скасуванні державного акту на право приватної власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_4 ; визнання незаконною бездіяльності Яремчанської міської ради Івано-Франківської області в частині неприйняття заходів по скасуванню п.48 додатку №3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність»; зобов`язання Яремчанську міську раду Івано-Франківської області як орган місцевого самоврядування здійснити необхідні заходи для захисту прав та інтересів позивача в частині забезпечення реалізації права на отримання в користування із подальшою приватизацією Ѕ частини земельної ділянки площею 0,16 га, на якій розташований належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 . В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішенням Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року у справі №0917/31/2012 відповідача було зобов`язано розглянути на черговому пленарному засіданні заяву його матері ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування державного акту на право власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 . Відповідно до п.7.2 рішення сімнадцятої сесії Яремчанської міської ради Івано-Франківської області сьомого скликання №272-17/2017 року від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у скасуванні зазначеного державного акту виданого ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України. Вказаний пункт оскаржуваного рішення міської ради позивач вважає необгрунтованим та незаконним, оскільки він суперечить вимога ст.19 Конституції України, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.158 ЗК України, з огляду на те, що міська рада при вирішенні питання щодо скасування державного акта на право власності на землю вийшла за межі наданих їй повноважень та перейняла на себе невластиві їй функції. Виконуючи рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року міська рада повинна була в межах своєї компетенції та наданих їй повноважень розглянути можливість звернення до органів судової влади в компетенції яких знаходиться вирішення даного питання. Відтак, оскаржуваним п.7.2 рішення відповідача №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року порушено права та інтереси ОСОБА_3 та позивача, як співвласника житлового будинку та її спадкоємця, в частині забезпечення реалізації права на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . В результаті протиправних дій відповідача позивач та його мати були позбавлені права на набуття у користування з можливою наступною приватизацією земельної ділянки на якій була розташована Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 при вчиненні договору міни від 05 листопада 1999 року між ОСОБА_3 та позивачем, інтереси якого на той час представляла його мати як законний представник та ОСОБА_6 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Законність набуття права власності на земельну ділянку в разі придбання особою у власність розташованого на ній житлового будинку визначена ст.30 ЗК України 1990 року, ст.120 ЗК України 2001 року, ст. 377 ЦК України, п.п. «г», «ґ» п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Так, відповідач всупереч вимог чинного на той час законодавства, маючи інформацію щодо незаконної приватизації 17 липня 1995 року всієї земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 виключно одним співвласником Ѕ частки житлового будинку, що знаходиться за вказаною адресою- ОСОБА_5 без згоди іншого на той час співвласника- ОСОБА_7 затвердив протокол опікунської ради органу опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 14 жовтня 1999 року про надання згоди на проведення обміну житла, чим порушив права позивача, на той час неповнолітньої дитини, та допустив їх незаконне звуження через неспіврозмірний обмін житлом, що належало на праві власності позивачу та його матері на будинок, земельна ділянка під яким була повністю приватизована іншим співвласником житла. Незаконність прийняття відповідачем рішення №136 від 20 грудня 1994 року щодо передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на яких був розташований житловий будинок належний в рівних частинах по Ѕ частці ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підтверджується рішенням виконкому міської ради №133 від 24 червня 1981 року, з якого вбачається, що до рішення №136 від 20 грудня 1994 року земля не була передана міськвиконкомом громадянам у тимчасове користування; Яремчанська міська рада на момент ухвалення рішення №136 не передавала виконавчому комітету повноваження в частині передачі, надання та вилучення земельних ділянок, що підтверджується відповідними архівними документами, в той час як згідно з приписами законодавства питання регулювання земельних відносин входять до виключної компетенції міських рад та вирішуються на відповідних пленарних засіданнях ради. ОСОБА_7 , як співвласник Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 від свого права користування земельною ділянкою, що розташована під його частиною будинку в установленому законом порядку не відмовлявся, відповідної заяви до міської ради не подавав і ніякого рішення з даного приводу виконкомом Яремчанської міської ради не приймалось. Окрім цього, із заявою про передачу неповнолітній ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 1542 кв.м. по АДРЕСА_1 звернулась її мати ОСОБА_9 , зазначивши недостовірну інформацію щодо реєстрації у земельно-кадастрових книгах права користування ОСОБА_5 вказаною земельною ділянкою, хоча згідно довідки Яремчанського міського відділу земельних ресурсів Держкомзему України від 20 лютого 1994 року №43 до 1994 року за ОСОБА_5 по земельно-кадастрових книгах ніякі земельні ділянки не рахувались. Заява ОСОБА_5 , про передачу їй безоплатно земельної ділянки нею особисто не підписувалася та не подавалася, а отже відповідно до норм чинного на той час законодавства угода між виконавчим комітетом міської ради та ОСОБА_5 , щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 укладена не була. Останньою не надано будь-якого розпорядчого документа про передачу їй у безстрокове чи тимчасове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 . До правовідносин щодо передачі у власність зазначеної земельної ділянки не могли застосовуватись норми Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року, оскільки відповідно до вказаного нормативного акту у приватну власність громадянам передавалися раніше надані у користування земельні ділянки. Таким чином, рішенням відповідача №136 від 20 грудня 1994 року спірну земельну ділянку ОСОБА_5 фактично не було передано у приватну власність, вказане рішення було прийняте до розроблення технічної документації із землеустрою та без її затвердження в установленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави для набуття права власності на вказану земельну ділянку. Неправомірність набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 прямо випливає із закону, обставини законності набуття нею права власності і отримання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку не доведені, обставини незаконності дій виконавчого комітету Яремчанської міської ради при вирішенні питання про передачу у приватну власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки в ході розгляду попередніх справ позивача судами не спростовані, в той час як факт порушення законних прав та інтересів позивача та його матері ОСОБА_3 в частині права на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 встановлений у рішенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року №2-257/2009, відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України не потребує доказування та доводить незаконність передачі всієї земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та є підставою для визнання недійсним судом рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №136 від 20 грудня 1994 року та недійсності державного акта на право приватної власності на спірну земельну ділянку від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ №046666. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_3 померла, а тому позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті матері, до складу якої входять всі права та обов`язки спадкодавця, в тому числі право на земельну ділянку. Окрім цього, позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 права та інтереси якого повинні бути ефективно поновлені компетентними національними судами. Таким чином, відповідач прийнявши незаконне рішення №136 від 20 грудня 1994 року про виділення неповнолітній ОСОБА_5 всієї земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , що знаходилась у користуванні двох співвласників житлового будинку, порушив законні права та інтереси ОСОБА_3 та позивача, а тому Яремчанська міська рада Івано-Франківської області зобов`язана відновити законність та справедливість з питання регулювання земельних відносин щодо передачі позивачу у власність Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування належного йому будинку, господарських будівель та споруд, нівелювавши свої протиправні дії необхідними заходами для вирішення спірного питання. З аналізу чинного законодавства та судової практики, зокрема ст.17 ЦК України, рішень Верховного, Вищого адміністративного, Вищого господарського, Вищого спеціалізованого судів України з щодо розгляду справ з питання регулювання земельних відносин вбачається, що органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом, а звернення до суду органів місцевого самоврядування про визнання незаконними рішень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок є звичайною судовою практикою. З часу набрання законної сили рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №0917/31/2012 посадові особи Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на протязі трьох років не виконували рішення суду та відверто проявляли бездіяльність з питання справедливого врегулювання земельних правовідносин щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 та не здійснювали заходи щодо поновлення порушених прав та інтересів матері позивача ОСОБА_3 . Із врахуванням наведеного позивач просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 березня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30 березня 2018 року Яремчанська міська рада Івано-Франківської області подала відзив на позов, в якому вказала, що заявлені позовні вимоги не визнає, та просить у задоволенні позову відмовити. Відповідачем зазначено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року Яремчанську міську раду Івано-Франківської області було зобов`язано розглянути на черговому пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування державного акту на право власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 . На виконання даної ухвали міська рада розглянула заяву ОСОБА_3 на засіданні сімнадцятої сесії Яремчанської міської ради Івано-Франківської області сьомого скликання 26 жовтня 2017 року та п.7.2 рішення міської ради №272-17/2017 «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_3 було відмовлено у скасуванні державного акту на право приватної власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , який виданий ОСОБА_4 , відповідно до ст.158 ЗК України, оскільки виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Своєю ухвалою Вищий адміністративний суд України зобов`язав відповідача розглянути на черговому пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 , а не скасувати державний акт на право власності на землю, виданий іншій особі, а тому зазначене судове рішення відповідачем виконано у повному обсязі, а рішення міської ради №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року є законним, обґрунтованим та прийнятим в межах наданих повноважень. У своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 не набула право власності на спірну земельну ділянку, а рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №136 від 20 грудня 1994 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» є незаконним, проте зазначене рішення міської ради та державний акт, який був виданий ОСОБА_5 17 липня 1995 року вже оскаржувалися до суду та відповідно до рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №136 від 20 грудня 1994 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,16 по АДРЕСА_1 та скасування державного акту на право приватної власності на землю, виданого міською радою 17 липня 1995 року. Вказаним рішенням суду встановлено, що на момент набуття ОСОБА_2 в приватну власність спірної земельної ділянки позивач та його мати не мали жодного відношення до будинку по АДРЕСА_1 , а також судом було встановлено, що ОСОБА_2 надала позивачам частину своєї земельної ділянки для обслуговування належної їм частки житлового будинку. Щодо твердження позивача про те, що міська рада повинна була звернутись до суду з позовом про скасування державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_2 , то відповідно до п.п.15 п.4 ст.42 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова звертається до суду щодо визнання незаконним актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів, та не наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду про скасування рішення виконкому міської ради, яку очолює. Оскільки відповідно до вимог ст.12, 83,90 ЗК України Яремчанська міська рада Івано-Франківської області не є власником земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , то вона не вправі нею розпоряджатися, а ОСОБА_2 готова передати позивачу частину земельної ділянки, на якій розташована його частка житлового будинку АДРЕСА_1 , щоб ОСОБА_1 мав можливість виготовити правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17 квітня 2018 року, ОСОБА_1 вказав, що нікчемність правової позиції відповідача щодо правомірності дій міської ради при розгляді заяви ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування державного акту на право власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 спростовується у п.п., 1,6,8 поданої ним позовної заяви. Враховуючи норми ст.140, 144 Конституції України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що міська рада порушивши норму ч.2 ст.19 Конституції України прийняла незаконне рішення (п.7.2 рішення №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року) відмовивши ОСОБА_3 у скасуванні державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5 , перевищивши таким чином надані повноваження, оскільки питання міською радою повинні розглядатися саме для прийняття рішення по суті, які повинні бути законними і обґрунтованими та в інтересах членів територіальної громади, а не лише для дотримання формальної ознаки їх законності-прийняття рішення на пленарному засіданні ради. Відповідачем також не зазначено про те, що у мотивувальній частині рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року у справі №2-257/2009 встановлено порушення прав та інтересів ОСОБА_3 та позивача в частині неотримання земельної ділянки у користування для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, придбаних у власність за договором міни від 05 листопада 1999 року, а у задоволенні позовних вимог було відмовлено виключно у зв`язку із пропуском строку позовної давності. При цьому у вказаному рішення суду зазначено, про те, що представник міської ради ствердила, що виданий ОСОБА_2 державний акт є частково недійсним, оскільки позивачі не мають земельної ділянки для обслуговування своєї частки будинку. Також вказав, що в силу приписів ст.ст.10,12,16, 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.80 ЦК України Яремчанська міська рада Івано-Франківської області будучи юридичною особою, зокрема міський голова, може звертатись до суду загальної юрисдикції щодо вирішення спорів в межах компетенції (повноважень) ради, у тому числі з вирішення цивільно-правових спорів із членами територіальної громади, а тому посилання відповідача щодо можливості реалізації міським головою лише функцій, визначених п.п.15 п.4 ст.42 вказаного Закону є неправомірним. Посилання відповідача на те, що міська рада не є законним власником спірної земельної ділянки викликає здивування щодо толерантності посадових осіб виконкому Яремчанської міської ради в площині розуміння ними своїх функціональних обов`язків та компетенції в галузі регулювання земельних відносин, оскільки поданий ним позов не містить клопотань(пропозицій) щодо розпорядження саме відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , незаконно переданою виконкомом міськради Іваненковій О.Б. 20 грудня 1994 року. Інші обставини, наведені у позові, відповідачем у відзиві не заперечуються, а отже визнаються. Враховуючи рішення конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, №3-рп/2003 від 30 січня 2003 року, норми Загальної декларації прав людини, положення ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.21 ЦК України просить не брати до уваги необґрунтовані заперечення відповідача щодо наведених у позові обставин та правових підстав позову при ухваленні рішення.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про зупинення провадження у даній справі до вирішення судом цивільної справи №354/738/14 за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити дії та визнання незаконною бездіяльності Яремчанської міської ради і виконавчого комітету міської ради щодо поновлення порушених прав.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

31 липня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої додатково до позовних вимог, викладених у поданій ним позовній заяві від 08 лютого 2018 року просить: зобов`язати виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області вчинити дії відповідно до законодавства у тому числі шляхом звернення до суду із позовом для визнання незаконним та скасування п.48 додатку №3 до рішення виконкому міської ради від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» щодо передачі у власність неповнолітній ОСОБА_5 земельних ділянок площею: 0,0800 га-для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель; 0,0500 га-для ведення особистого підсобного господарства; 0,0300 га- для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, по АДРЕСА_1 та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ№046666, реєстраційний номер 0003999-для ведення особистого підсобного господарства і для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, виданого на ім`я ОСОБА_5 і скасування його державної реєстрації, з метою забезпечення реалізації права позивача на отримання в користування із подальшою приватизацією Ѕ частини земельної ділянки площею 0,16 га на якій розташований належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 і поновлення його порушених конституційних прав та інтересів, залишивши без розгляду пункт третій позовної заяви від 18 лютого 2018 року.

01 серпня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи ОСОБА_2 , в яких остання вказала, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги вважає незаконними та безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити. Зазначила, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки ним оскаржується рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року, яким відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та за життя нею зазначене рішення міської ради не оскаржувалось. ОСОБА_1 після смерті матері успадкував матеріальні права на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , однак право на звернення до органів місцевого самоврядування не успадковується, оскільки є самостійним правом кожної особи. Таким чином, ОСОБА_1 не може оскаржувати вказане рішення міської ради, з тих підстав, що в даних правовідносинах не допускається правонаступництво. Вказала, що рішенням виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» їй було передано у власність земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами після смерті її бабусі. На підставі даного рішення був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666 від 17 липня 1995 року. Мати позивача- ОСОБА_3 зверталась до суду із позовом про зобов`язання розглянути на пленарному засіданні ради її заяву про скасування вказаного рішення міської ради та державного акту на право приватної власності на землю. Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року вказану постанову суду було скасовано та зобов`язано Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути на черговому пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року. Окрім цього, ОСОБА_1 також звертався до міської ради із заявою про скасування рішення №136 від 20 грудня 1994 року в частині передачі їй у власність земельної ділянки площе 0,16 га по АДРЕСА_1 і рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №492-27/2014 від 24 липня 2014 року вказану заяву ОСОБА_1 було задоволено та скасовано п.48 додатку №3 рішення міської ради №136 від 20 грудня 1994 року в частині передачі їй у приватну власність земельної ділянки. У зв`язку із ухваленням вказаного рішення, ухвалою Вищого адміністративного суду України прийнято відмову ОСОБА_3 від позову в частині зобов`язання Яремчанську міську раду розглянути на пленарному засіданні її заяву про скасування рішення міської ради №136 від 20 грудня 1994 року, визнано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року в частині вказаних вимог ОСОБА_3 такою, що втратила силу та закрито провадження у справі в частині вказаних вимог, в іншій частині дану постанову суду залишено без змін. Таким чином, ОСОБА_3 свого часу відмовилась від своїх позовним вимог про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №136 від 20 грудня 1994 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року, частково задоволено поданий нею позов та визнано незаконними п.22 та 22.1 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №492-27/2014 від 24 липня 2014 року. Рішення виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №136 від 20 грудня 1994 року вдруге було предметом розгляду судом з інших підстав і судами в адміністративному провадженні було встановлено його законність, а тому відповідно до ст.82 ЦПК України висновки судів в вказаних рішеннях слід визнати такими, що не підлягають доказуванню в частині доведення законності рішення міської ради щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідач вчиняє всі необхідні дії для того, щоб забезпечити позивача земельною ділянкою для обслуговування його частини будинку по АДРЕСА_1 , а вона погодилась на зменшення площі приватизованої нею земельної ділянки і передачу частки вказаної ділянки у користування позивача, проте такий варіант ОСОБА_1 не влаштовує, оскільки він претендує виключно на половину належної їй земельної ділянки. Із врахуванням наведеного вважає, що заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають за недоведеністю та безпідставністю.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №304 від 04 квітня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 квітня 2019 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П. вказану справу передано у провадження судді Польської М.В.

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року дану справу прийнято до провадження суддею Польською М.В. та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У своїх поясненнях від 15 липня 2018 року третя особа ОСОБА_2 додатково до раніше поданих пояснень вказала, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666 від 17 липня 1995 року старого взірця і земельним ділянкам не було присвоєно кадастрові номери. Після присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів вона поділила належну їй земельну ділянку і на її замовлення ФОП ОСОБА_10 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). 30.08.2017 року вона звернулась із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 площею 0,10 га та для ведення особистого та селянського господарства площею 0,0225 га та 0,272 га. Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 травня 2018 року було затверджено вказану технічну документацію. Вказане рішення міської ради прийняте на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також вказала, що ОСОБА_1 став співвласником Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 лише у 1999 році на підставі договору міни від 05 листопада 1999 року серії АВЕ №417051, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . В свою чергу ОСОБА_6 , який обміняв свою частку будинку на квартиру сім`ї ОСОБА_11 , досі користується земельною ділянкою біля будинку по АДРЕСА_1 площею 0,0208 га, яка була виділена йому в користування і закріплювалась за ним як за власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому саме ця частина земельної ділянки мала перейти у користування позивача та його матері після набуття ними у власність частки у житловому будинку по АДРЕСА_1 після обміну. Проте позивач та його мати не претендували на вказану ділянку, в вимагають поділу приватизованої нею у 1994 році земельної ділянки. Зазначила, що вона добровільно відступила частину належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для того, щоб позивач оформив право власності на земельну ділянку під його часткою будинку, однак це не влаштовує ОСОБА_1 і він продовжує породжувати нові судові спори. Крім того, просить врахувати, що у позовній заяві відсутні конкретні правові підстави для визнання оскаржуваних пунктів рішення міської ради №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року незаконними, а всі аргументи, наведені у позовній заяві стосуються інших судових рішень та справ у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №120 від 03 серпня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року дану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі, з мотивів, наведених у позовній заяві. Вказав, що рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради №133 від 24 червня 1981 року за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та надано у тимчасове користування ОСОБА_12 земельну ділянку площею 208 кв.м, а ОСОБА_14 земельну ділянку площею 1542 кв.м., вилучено у ОСОБА_14 виявлену у його користуванні зверх норми земельну ділянку площею розміром 726 кв.м., подвір`я біля домоволодіння залишено у спільному користуванні обох співвласників. В подальшому належна ОСОБА_12 частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_6 , який в свою чергу уклав 05 листопада 1999 року договір міни на підставі якого дане майно перейшло у власність позивача та його матері. Таким чином, у зв`язку із переходом права власності на Ѕ частку житлового будинку, він та його мати набули право на отримання у власність частини земельної ділянки на якій розташована належна їм частка житлового будинку. Третя особа ОСОБА_2 отримала у спадок від своєї бабусі ОСОБА_13 лише частку житлового будинку та господарські споруди по АДРЕСА_1 земельна ділянка залишалась у загальному користуванні співвласників на підставі вказаного рішення міської ради від 24 червня 1981 року, яке втратило свою силу у 1991 році. Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 20 грудня 1994 року №136 ОСОБА_2 , яка на той час була неповнолітньою і від імені якої заяву про передачу у приватну власність земельної ділянки написала її мати, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , тобто усю земельну ділянку на якій розташований вказаний житловий будинок. На підставі даного рішення міської ради Гошовська О.Б. 17 липня 1995 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666. Неправомірність даного рішення виконкому міської ради підтверджується долученими до матеріалів справи доказами з яких вбачається, що Яремчанська міська рада не делегувала відповідних повноважень у галузі земельних питань виконавчому комітету міської ради, який ухвалив вказане рішення без відповідного погодження сесії міської ради. При цьому після смерті своєї бабусі ОСОБА_13 . ОСОБА_2 успадкувала лише житловий будинок із відповідною часткою господарських будівель, а не земельну ділянку, яка була надана у користування ОСОБА_14 . У рішенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року зазначено, що представник міської ради у суді ствердила, що виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю є частково недійсним, оскільки він та його мати не мають у користуванні земельної ділянки для обслуговування належної їм частки будинку. На даний час житловий будинок по АДРЕСА_1 є єдиним будинком і він є власником даного будинку та має право користуватися земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, водночас за його будинком не закріплена будь-яка земельна ділянка і він позбавлений можливості приватизувати землю та розпорядитись належним йому майном, в тому числі відчужити його. Зазначив, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2015 року було встановлено порушення його законних прав та інтересів та факт неправомірної передачі ОСОБА_5 у приватну власність всієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки рішення виконкому міської ради від 20 грудня 1994 року №136 позбавило його та його матір можливості в майбутньому отримати у користування або власність земельну ділянку для обслуговування належного їм будинку. Вказав, що він просить поновити його порушені права та повернути сторони у попередній стан, який існував станом на 1981 рік, коли земельна ділянка під будинком по АДРЕСА_1 перебувала у спільному користуванні та надати йому у власність Ѕ частку земельної ділянки, яка перейшла у власність ОСОБА_6 згідно договору дарування у розмірі 0,0800 га. ОСОБА_5 зверталась до суду із позовом про знесення збудованого ним нового житлового будинку, однак у задоволенні її позову було відмовлено. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року у справі №2-257/09 встановлено, що він та його мати в результаті укладення договору міни набули право власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак на той час вказана земельна ділянка вже була приватизована ОСОБА_2 . Таким чином, були порушені його законні права як неповнолітньої на той час дитини, оскільки міська рада, знаючи про існування рішення №16 від 20 грудня 1994 року, погодила рішення опікунської ради та надала дозвіл його матері на укладення від його імені договору міни квартири на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Ухвалою Вищого адміністративного суду України відповідача було зобов`язано розглянути заяву його матері про скасування державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 17 липня 1995 року, однак міська рада неправомірно відмовила у задоволенні вказаної заяви та не вжила жодних заходів для поновлення порушених прав його матері та його особисто, оскільки він на момент набуття частки житлового будинку був неповнолітнім та на даний час є законним власником даного будинку, як спадкоємець матері. Вважає, що міська рада повинна вжити відповідних заходів та звернутися до суду із позовом на захист його порушених прав для виправлення допущених нею власних помилок. Зазначив, що про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_2 ще 1994 році він та його мати довідались лише у 2004 році, оскільки з 1999 року та до того часу вони користувались землею спільно і ніхто проти цього не заперечував, потім ОСОБА_15 розібрали свою частку будинку та побудували на земельній ділянці новий будинок, при цьому знесли належну їм із матір`ю літню кухню. Вказав, що оскільки міська рада рішенням №492-27/2014 від 24 липня 2014 року скасувала п.48 додатку №3 рішення №136 від 20 грудня 1994 року в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 його мати подала до Вищого адміністративного суду України заяву про відмову від позовних вимог у цій частині і тому суд ухвалою від 25 листопада 2014 року зобов`язав відповідача розглянути заяву його матері від 22 квітня 2010 року лише в частині скасування державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_5 , а тому бездіяльність відповідача полягає в тому, що міська рада не вжила заходів та не звернулась до суду із відповідним позовом про скасування даного державного акту. Також вказав, що його мати за життя рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року не оскаржувала, а він у 2014 році звернувся до суду із позовом про скасування державного акту, виданого ОСОБА_5 17 липня 1995 року.

Представник відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у судове засідання не з`вився, однак до суду надійшла письмова заява із клопотанням про розгляд даної справи у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову просять відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 -адвокат Стецюк С.С. у судовому засіданні 10 лютого 2021 року позов не визнала та суду пояснила, що ОСОБА_16 є онукою ОСОБА_14 . Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №133 від 24 червня 1981 року було розділено земельну ділянку за жителями будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_12 , належна якому частка житлового будинку в подальшому перейшла у власність позивача та його матері, було надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 208 кв.м, ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 1542 кв.м., а ОСОБА_17 -земельну ділянку площею 772 кв.м. Право власності на будинок АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_12 та бабусею ОСОБА_2 - ОСОБА_13 . У 1994 році після смерті ОСОБА_13 її майно успадкувала ОСОБА_2 , яка на той час була неповнолітньою, а тому батьки написали від її імені заяву про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки. У користуванні ОСОБА_12 залишилася земельна ділянка площею 208 кв.м. і ця ділянка на даний час знаходиться у фактичному користуванні позивача, але не оформлена за ним, оскільки останній претендує на половину земельної ділянки, площею 1542 кв.м., що перебувала у користуванні ОСОБА_14 . В подальшому належна ОСОБА_12 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_7 , який подарував її ОСОБА_6 , котрий в свою чергу у 1999 році обміняв Ѕ частку будинку на належну ОСОБА_3 та позивачу квартиру. У договорі міни зазначено, які приміщення перейшли у власність сім`ї ОСОБА_11 , і всі вони знаходяться за межами земельної ділянки ОСОБА_2 . Позивач здійснив добудову до своєї частини будинку, що підтверджує той факт, що він може користуватися земельною ділянкою що є наявною, але він має намір отримати у власність ділянку більшої площі, хоча у відповідності до ст. 30 ЗК України він не може отримати у користування та власність земельну ділянку більшої площі, аніж та, що перебувала у користуванні ОСОБА_6 на момент укладення договору міни. Матері ОСОБА_1 на момент укладення договору міни було відомо про те, що у користуванні ОСОБА_6 перебувала ділянка площею 0,0250 га, на якій розташована належна позивачу частка будинку. Належна ОСОБА_2 на праві власності земельна ділянка площею 1572 кв.м. включає в себе землю під будинком, город та сад. У 2002 році Яремчанська міська рада провела поділ подвір`я між співвласниками будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звертався у міську раду і комісія провела обстеження, вказала, де чия територія знаходиться, листом №184/01-26 від 28 листопада 2002 року міська рада повідомила про те, що ОСОБА_2 , яка має Державний акт на право приватної власності на землю має право встановити огорожу, а тому остання встановила межові знаки. На той час, коли проводилась приватизація земельної ділянки ОСОБА_2 всі суміжні землевласники підписали акт погодження меж. Після проведення обміну, мати позивача- ОСОБА_3 продала неприватизовану частку земельної ділянки, яка перейшла у її користування разом із часткою будинку по АДРЕСА_1 , а тому ця угода була визнана нікчемною Попередній власник- ОСОБА_6 , дізнавшись про це приватизував цю земельну ділянку на себе і продав її. У 2004 році ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вже звертались до суду з позовом про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №136 від 20 грудня 1994 року та скасування державного акту, виданого ОСОБА_2 , але позов був повернутий, через те, що позивач не усунула виявлені недоліки. Вдруге позивач та його мати звернулись до суду з аналогічним позовом у 2009 році і у задоволенні вказаного позову було відмовлено, однак у рішенні суду зазначено про те, що в ході розгляду справи було встановлено, що у 2004 році ОСОБА_2 надала в користування позивачам частину належної їй земельної ділянки на якій знаходиться їхня частка будинку і яка необхідна для її обслуговування, на той час земельна ділянка ОСОБА_2 вже була огорожена і огорожа стояла на відстані 2-х метрів від належної Чугуновим частки будинку, а позаду встановлена огорожа із металевої сітки, яка проходить на відстані 1 м вздовж всієї ділянки ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 виготовила технічну документацію та розділила належну їй земельну ділянку на три окремі ділянки, на даний час вона проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , та має у власності земельні ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,0225 га та 0,272 га для ведення особистого селянського господарства. На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року Яремчанська міська рада Івано-Франківської області на засіданні сесії 26 жовтня 2017 року розглянула заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 17 липня 1995 року та п.7.2 рішення №272-17/2017 відмовила у задоволенні вказаної заяви, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.158 ЗК України вирішення зазначених питань віднесено до компетенції суду. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя вказане рішення міської ради вона не оскаржувала, а її син позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки вказані правовідносини не успадковуються, а тому він не може виступати як спадкоємець своєї матері, а може звернутись до суду із окремим позовом за захистом свого порушеного права. Вказала, що ч.1 ст.55 ЦПК України не передбачає такої підстави процесуального правонаступництва, а тому навіть у разі якби із вказаними позовом звернулась ОСОБА_3 , позивач після її смерті не міг би вступити у справу як її правонаступник. Це також стосується і другої позовної вимоги. При цьому слід врахувати те, що ОСОБА_1 також звертався до суду із позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 і є рішення всіх трьох судових інстанцій про відмову у задоволенні позову. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2012 року у справі №0917/31/2012 відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_3 до Яремчанської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету №136 від 20 грудня 1994 року, а в подальшому суд касаційної інстанції закрив провадження у справі в частині зазначеної вимоги за заявою ОСОБА_3 , у зв`язку із відмовою від позову в цій частині, оскільки п.48 зазначеного рішення міської ради було скасовано відповідачем, а тому будь-яка бездіяльність Яремчанської міської ради в даному випадку відсутня. ОСОБА_2 після цього звернулась до суду із позовом і рішення Яремчанської міської ради №492-27/2014 від 24 липня 2014 року було скасовано, оскільки міська рада не мала відповідних повноважень на скасування власного рішення №136 від 20 грудня 1994 року, яке є нормативним актом індивідуальної дії та вичерпало свою силу його виконанням, що було проведено та ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю від 17 липня 1995 року, який також вже втратив свою силу, оскільки передана їй у власність земельна ділянка була розділена на три окремі ділянки і ОСОБА_2 отримала нові витяги про право власності на кожну із цих ділянок. Щодо посилання позивача на відсутність у виконавчого комітету Яремчанської міської ради станом на 1994 рік делегованих повноважень на прийняття рішень щодо розпорядження земельними ділянками, просить врахувати, що на підставі рішення №136 від 20 грудня 1994 року право власності на землю отримали 150 осіб, а тому виходячи з логіки позивача, всі вони володіють землею незаконно. Таким чином, із врахуванням вищенаведеного просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю, позивачем не доведено своїх позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, а щодо вимоги зобов`язати міську раду звернутись із відповідним позовом до суду, то підстави для її задоволення відсутні, оскільки позивач самостійно звернувся до суду за захистом своїх прав і на даний час у провадженні суду перебувають ще два його позови, одна справа стосується оскарження рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 2018 року про затвердження виготовленої ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, а у іншій справі ОСОБА_1 просить скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 17 липня 1995 року. Вказала, що зазначена у рішенні міської ради №133 від 24 червня 1981 року земельна ділянка площею 726 кв.м., яка була вилучена у ОСОБА_14 не відноситься до переданої йому у користування земельної ділянки площею 1572 кв.м.-це була інша земельна ділянка, вона була передана у користування батьку ОСОБА_2 і він нею досі користується. Попереднім власником будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у судовому засіданні позов не визнала та просить у його задоволенні відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позов. Вказала, що її донька добровільно надала у користування позивачу частину належної їй земельної ділянки для обслуговування його частки будинку, однак ОСОБА_1 не погоджується із розміром цієї ділянки та претендує на половину належної ОСОБА_2 земельної ділянки.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05 листопада 1999 року між ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , яка діяла від імені ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з був укладений договір міни квартири на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, який посвідчений державним нотаріусом Яремчанської міської нотаріальної контори Мотрук Н.Д., за реєстром № Д-318. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_18 , ОСОБА_3 . ОСОБА_1 обміняли належну їм приватизовану двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на належну ОСОБА_6 12/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 житловою площею 28,2 кв.м., позначена на плані під літерою «А», та складається з приміщень 2-1,2-2,2-3.2-4, І, ІІІ, стайні Д,Ж. Вказана частка будинку належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого Яремчанською державною нотаріальною конторою 28 квітня 1999 року за реєстром №Д-122.

Зазначений договір міни укладений на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №94 від 21 жовтня 1999 року, відповідно до якого був затверджений протокол опікунської ради від 14 жовтня 1999 року та надано дозвіл ОСОБА_3 від імені її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , 1985 року народження, провести обмін належної йому на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого Коломийським МБТІ 13 вересня 199 року за №2059 житлової площі в квартирі АДРЕСА_2 на відповідну частку житлового будинку і господарських споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №24 від 23 лютого 2010 року «Про визнання Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 одним цілим будинком» визнано Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить в рівних частках ОСОБА_18 (помер), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 одним цілим будинком.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 16 травня 2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26500998, виданого ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 23 червня 2010 року житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 на лежить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 -1/3 частка та ОСОБА_3 -2/3 частки.

Зазначене свідоцтво про право власності видане взамін договору міни посвідченого Яремчанською державною нотаріальною конторою 05 листопада 1999 року за №Д-318 та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Яремчанською міською державною нотаріальною конторою 15 березня 2010 року за реєстром №239.

Як встановлено в ході розгляду справи, попередніми співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 були ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_13 .

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради №133 від 24 червня 1981 року було виділено будинок АДРЕСА_3 з будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 та визнано право власності на цілий будинок за ОСОБА_21 , визнано право власності на цілий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 по половині та надано у тимчасове користування земельні ділянки: ОСОБА_12 -208 кв.м., ОСОБА_17 -772 кв.м., ОСОБА_14 -1542 кв.м., а також вилучено у ОСОБА_14 виявлену у його користуванні земельну ділянку зверх норми у розмірі 726 кв.м. в фонд міської ради., подвір`я біля домоволодіння залишено у загальному користуванні.

В подальшому ОСОБА_12 відчужив належну йому частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , який в свою чергу подарував вказану частку ОСОБА_6 , а належну ОСОБА_13 частку будинковолодіння успадкувала її онука ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого Яремчанською державною нотаріальною конторою 01 жовтня 1994 року.

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області №136 від 20 грудня 1994 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування будівель та особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на змелю серії ІІІ-ІФ №046666 від 17 липня 1995 року.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення виконкомому Яремчанської міської ради від 20 грудня 1994 року №136 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666, виданого Яремчанською міською радою 17 липня 1995 року у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

13 вересня 2010 року інженером-геодезистом ПП «Геопростір» ОСОБА_22 у присутності землекористувача ОСОБА_3 та суміжників складено акт встановлення в натурі меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1674 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , межі в натурі проходять умовно по землі та існуючій огорожі. Даний акт підписано ОСОБА_3 та суміжними землекористувачами ОСОБА_23 та ОСОБА_5 . У акті зазначено, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не заявлено. Межові знаки, яким закріплена земельна ділянка, у кількості 14 штук показані представникам в натурі та передані на зберігання.

Відповідно до повідомлення відділу Держкомзему у м. Яремче Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області №04-10-12/820 від 13 вересня 2010 року, під час проведення ПП «Геопростір» фактичних геодезичних обмірів земельної ділянки, площею 0,16 га, переданої у приватну власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 встановлено, що площа земельної ділянки становить 0,1674 га та земельна ділянка площею 0,0300 га, яка входить у державний акт на право приватної власності становить в сумі 0,1974 га. На момент проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_5 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0374 га.

Згідно акту візуального обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 складеного комісією міськвиконкому 01 листопада 2011 року за зверненням ОСОБА_9 проведено візуальне обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , в ході обстеження встановлено, що по периметру на віддалі 2 м від існуючого будинку споруджено цегляні опори на яких змонтовано накриття з ондуліну. Зі сторони вулиці простір між опорами замурований цеглою та встановлено віконні рами.

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про зобов`язання Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути на пленарному засіданні її заяву від 22 квітня 2010 року про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_24 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_5 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року вказану постанову суду скасовано та зобов`язано Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути на черговому пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» та державного акта на право власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову в частині зобов`язання Яремчанської міської ради розглянути на пленарному засіданні її заяву про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність», в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та визнано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року в цій частині позовних вимог такою, що втратила законну силу. Провадження у справі в частині позову про зобов`язання Яремчанської міської ради розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність», в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 закрито. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду, заява ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року була розглянута на засіданні сімнадцятої сесії Яремчанської міської ради Івано-Франківської області сьомого скликання 26 жовтня 2017 року та п.7.2 рішення міської ради №272-17/2017 року «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_3 було відмовлено у скасуванні державного акту на право приватної власності на землю площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , який виданий ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України(виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 13 грудня 2017 року Яремчанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

З долучених позивачем повідомлень виконавчого комітету Яремчанської міської ради №576/07-13/12 від 05 березня 2012 року, архівного відділу Яремчанської міської ради №8/01-19 від 05 березня 2012 року, №16/01-4-01 від 22 квітня 2015 року, №16/55 від 17 травня 2010 року вбачається, що рішення Яремчанської міської ради про припинення права обслуговування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , у виконавчому комітеті відсутні; рішення Яремчанської міської ради про передання радою її повноважень в галузі земельних відносин виконавчому комітету ради за період з 1992 року по 20 грудня 1994 року в архів на зберігання не поступали, в рішеннях сесії Яремчанської міської ради за 1993-1994 роки немає рішення про делегування повноважень щодо передачі у власність земельних ділянок, а також відсутні рішення про припинення права користування Ѕ частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 та інші документи про добровільну відмову від цієї ділянки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 за період 1992-1994 років.

Рішенням Яремчанської міської ради №61-3/99 від 11 березня 1999 року «Про делегування міськвиконкому повноважень в галузі регулювання земельних відносин» міська рада делегувала міськвиконкому повноваження щодо передачі у власність, надання у користування, в тому числі на умовах оренди, та вилучення земельних ділянок, визначити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу та здійснювати продаж цих ділянок.

З повідомлення Яремчанського міського відділу земельних ресурсів №43 від 20 лютого 2004 року вбачається, що до 1994 року за ОСОБА_5 по земельно-кадастрових книгах земельні ділянки не рахувались.

Рішенням Яремчанської міської ради №395-23/2012 від 26 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано незаконними пункти 22 та 22.1 рішення сесії Яремчанської міської ради «Про розгляд земельних питань» №492-27/2014 від 24 липня 2014 року про відміну п.48 додатку №3 рішення виконкому від 20 грудня 1994 року №136 в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га про АДРЕСА_1 для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є скасування п.7.2 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року «Про розгляд земельних питань» та визнання протиправною бездіяльності міської ради в частині неприйняття заходів у тому числі шляхом звернення до суду із позовом для визнання незаконним та скасування п.48 додатку №3 до рішення виконкому міської ради від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» щодо передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та визнання недійсним виданого їй державного акта на право приватної власності на землю площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ№046666, з метою забезпечення реалізації права позивача на отримання в користування із подальшою приватизацією Ѕ частини земельної ділянки площею 0,16 га на якій розташований належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За приписами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як зазначено у п. «а» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано приписами ст. 118 ЗК України,

Згідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 9, 10, 11 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, для отримання земельної ділянки у власність зацікавлені особи звертаються до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. За результатами розгляду таких заяв відповідним органом може бути прийнято рішення про надання такого дозволу, або про відмову у його наданні.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частинами першою, третьою ст.152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Згідно ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведеного слідує, що до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено вирішення питань про передачу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у приватну власність громадян або надання їх у користування та вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спорів щодо розмежування меж районів у містах, в той час як вирішення питання про скасування права власності на передані громадянам у приватну власність земельні ділянки віднесено до виключної компетенції суду.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 136 від 20 грудня 1994 року ОСОБА_2 була надана у приватну власність земельна ділянка площею 0,16 га для обслуговування будівель та особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 та 17 липня 1995 року був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666 на вказану земельну ділянку.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення виконкомому Яремчанської міської ради від 20 грудня 1994 року №136 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666, від 17 липня 1995 року відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

На момент розгляду даного спору рішення виконкомому Яремчанської міської ради від 20 грудня 1994 року №136 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666 від 17 липня 1995 року в установленому законом порядку не скасовані і власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року Яремчанська міська рада Івано-Франківської області на засіданні сімнадцятої сесії сьомого скликання в установленому порядку розглянула заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2010 року про скасування державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №046666 виданого Іваненковій О.Б. 17 липня 1994 року на земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 .

У задоволенні вказаної заяви ОСОБА_3 відповідачем відмовлено з посиланням на ч.2 ст.158 ЗК України.

За життя ОСОБА_3 дане рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у судовому порядку не оскаржувала.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачає права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини. Так, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Право на оскарження рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №272-17/2017 від 26 жовтня 2017 року є особистим немайновим правом, яке належало померлій ОСОБА_3 та припинилось у зв`язку із її смертю, дане право не увійшло до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , а відтак посилання позивача на те, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено його законні права та інтереси як спадкоємця померлої матері є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про те, що заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про визнання незаконним та скасування п.7.2 зазначеного рішення відповідача до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та зобов`язання виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області вчинити дії у тому числі шляхом звернення до суду із позовом для визнання незаконним та скасування п.48 додатку №3 до рішення виконкому міської ради від 20 грудня 1994 року №136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність», визнання недійсним виданого ОСОБА_5 державного акта на право приватної власності на землю від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ№046666 і скасування його державної реєстрації, то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.11 цього Закону виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Згідно ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Відповідно до ч.10 ст.59 даного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підпунктом 15 п.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

При цьому судового порядку оскарження актів виконкому за позовом ради не передбачено.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 року за № 7-рп/2009 - дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

З аналізу вищенаведеного слідує, що згідно чинного законодавства органи місцевого самоврядування не наділені відповідними повноваженнями щодо скасування раніше ухвалених ними ненормативних актів, які вичерпують свою дію фактом їх виконання, а також діюче законодавство не передбачає можливості оскарження у судовому порядку актів виконавчого комітету за позовом відповідної ради.

При цьому суд звертає увагу на те, що Яремчанська міська рада Івано-Франківської області рішенням №492-27/2014 від 24 липня 2014 року відмінила п.48 додатку №3 рішення виконкому від 20 грудня 1994 року №136 в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,16 га про АДРЕСА_1 для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, однак вказане рішення відповідача було в подальшому скасоване рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року.

Разом з тим, суд також враховує те, що позивач не позбавлений можливості особисто звернутись до суду із відповідним позовом на захист своїх порушених прав та інтересів, і, як встановлено судом, ОСОБА_1 даним правом скористався у повному обсязі, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень на момент розгляду даної справи у провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору- Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним Державного акт на право власності на земельну ділянку від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ №046666(№354/738/14-ц) та позов ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору- ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п.п.3.6,3.8 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24.05.2018 року №343-22/2018 «Про розгляд земельних питань».

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Всі інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Позивачем у ході судового розгляду не надано будь-яких належних доказів, що підтверджують порушення оскаржуваним рішенням та діями органу місцевого самоврядування вимог земельного законодавства чи його законних прав та інтересів.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216,1218, 1219 ЦК України, ст.ст. 2,12, 78, 80, 116, 118, 122, 10, 152, 153,154, 158 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання незаконною бездіяльності Яремчанської міської ради Івано-Франківської області щодо поновлення порушених прав та зобов`язання вчинити дії -відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, місце знаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 33309833.

Третя особа: – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ,РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 16 липня 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук